Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №127/12634/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12634/26

Провадження № 2-о/127/205/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю секретаря Мельник Л.С.,

представника заявника Бахура О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту смерті особи, –

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту смерті особи.

Заява мотивована тим, що заявник є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 23.05.2025 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» був призваний на військову службу за мобілізацією, на особливий період та в період з 26.05.2025 року по 12.07.2025 року проходив підготовку в військових частинах.

Сповіщенням сім`ї від 27.07.2025 року заявницю було сповіщено про те, що її син зник безвісти 25.07.2025 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини в районі н.п. Новоукраїнка Покровського району Донецької області та в серпні 2025 року порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України. Через інтенсивність бойових дій та постійний вогневий контроль противника, неможливо провести евакуаціію тіла або встановлення особи загиблого, в зв`язку з чим Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не має можливості зареєструвати смерть ОСОБА_2 . Заявник не має можливості подати заяву про прийняття спадщини. Оскільки ОСОБА_1 не має іншої можливості одержати свідоцтво про смерть сина, яке посвідчує факт, що має юридичне значення, а чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів, тому вона звернулася до суду з цією заявою. До того ж, встановлення таких фактів, що мають юридичне значення впливатиме на реалізацію прав та гарантій передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме вжиття заходів щодо отримання виплат, набуття статусу членів сім`ї загиблого Захисника України, та вчинення необхідних процесуальних дій відповідно до чинного законодавства, як законних членів сім`ї.

Крім того, за відсутності встановленого факту смерті, заявник позбавлена можливості звернутися до органу приватизації для оформлення свого права на приватизацію житла.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав, з підстав викладених в ній, та просив вимоги заяви задовольнити.

Представник заінтересованої особи Відділу ДРАЦС в судове засідання не з`явилася, проте надіслала до суду заяву, в якій просила заяву розглянути за її відсутності та не заперечує проти вирішення питання на розсуд суду.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Інші заінтересовні особи в судове засідання не зявилися, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Заяв та заперечень від заінтересованих осіб до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 15). Мати з сином спільно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14 на звороті, 16).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був призваний на військову службу за мобілізацією, на особливий період, проходив службу у військових частинах та зник безвісти 25.07.2025 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини (а.с. 16 на звороті- 26, 28 на звороті-35).

27.07.2025 року ОСОБА_1 адресовано сповіщення №6547, згідно з яким її син солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 25.07.2025 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини в районі н.п. Новоукраїнка Покровського району Донецької області. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії і надання пільг в установленому законодавством порядку (а.с. 27). Також за фактом зникнення особи було відкрито кримінальне провадження №12025020040000500 за ч. 1 ст. 115 КК України (а.с.27 на звороті).

Станом на 12.03.2026 року відомості про ОСОБА_2 в реєстрі оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора відсутні (а.с. 35 на звороті).

Проаналізувавши вказані докази, суд дійшов висновку, що вони свідчать про факт зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , однак ці докази не свідчать про його беззаперечну загибель.

04.12.2025 року заявник зверталася до Вінницької міської ради з приводу укладення договору найму житлового приміщення за відсутності її сина, проте їй було відмовлено (а.с. 36, 39-40).

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

За змістом ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305309 ЦПК України).

Вказані процедури різняться між собою та мають певні особливості.

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації факту смерті.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно із ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (ч. 4 ст.46 ЦК України).

Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати ймовірну смерть такої особи.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Аналогічна позиція міститься і в постанві Верховного Суду від 18.12.2025 року у справі №357/16463/24.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З огляду на зазначене суд вважає, що надані докази у їх сукупності лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_2 , за обставин, що підтверджені цими доказами, тобто свідчать про припущення його загибелі, а тому немає підстав для задоволення заяви.

Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 264, 265, 268, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту смерті особи.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 20.04.2026 року.

Суддя: