Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №133/831/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

Іменем України

Справа №133/831/26

21.04.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Козятин кримінальне провадження № 62025240040003682 від 13.08.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Козятинського р-ну Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення

Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, згідно до ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).

Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2025 № 91 по стройовій частині, солдата ОСОБА_4 , обліковано як тимчасово прикомандированого військовослужбовця з 31 березня 2025 року.

Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Крім цього, згідно до указаних вище положень захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Пунктами 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Так, 02.04.2025 у солдата ОСОБА_4 , під час проходження служби за місцем розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокуються у АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел на тимчасове ухилення від проходження військової служби.

З метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, солдат ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, маючи намір тимчасово ухилитися від військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, документального оформлення відпустки чи відрядження, за відсутності законних підстав та поважних причин, 02.04.2025 самовільно залишив місце служби, а саме - розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 . В подальшому, ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, поза межами військової частини, не пов`язаний із виконанням обов`язків військової служби понад три доби, до 16.02.2026, тобто його затримання працівниками поліції в по АДРЕСА_3

За час відсутності за місцем служби у військовій частині НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебував поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільного залишення місця несення служби без поважних причин не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Судом дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Психічне ставлення обвинуваченого до діяння, винним у вчиненні якого він визнається судом. Позиції сторін захисту та обвинувачення.

В суді обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, відповідальність за яка передбачена ч. 5 ст. 407 КК України, а саме в самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, визнав беззаперечно та у повному обсязі.

Обвинувачений не погодився з мірою покарання, яку просила застосувати прокурор. Він зазначив, що з перших днів повномасштабної війни добровільно став на захист держави, незважаючи на те, що був обмежено придатним до військової служби.

На той момент його мати та бабуся були здоровими, однак наразі ситуація змінилася: бабуся є лежачою хворою, а мати страждає на онкологічне захворювання. Обидві потребують постійного стороннього догляду. Старший брат також проходить службу в Збройних Силах України, тому, окрім обвинуваченого, немає кому надавати допомогу родині. У зв`язку з цим він просив суд не застосовувати до нього суворе покарання.

Прокурор у судовому засіданні просила визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

Захисник — адвокат ОСОБА_5 — просив суд врахувати складні сімейні обставини обвинуваченого, його позитивну характеристику та застосувати положення статей 69 і 75 Кримінального кодексу України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також обсяг доказів, які досліджувались судом на підтвердження пред`явленого обвинувачення

Дані фактичні обставини справи ніким з учасників судового розгляду не оспорюються та підтверджуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 , який повністю визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні та підтвердив вищевикладені обставини вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 показав, що 02.04.2025, під час проходження служби за місцем розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокуються у АДРЕСА_2 , й нього виник умисел на тимчасове ухилення від проходження військової служби.

Цього ж дня він самовільно залишив місце служби, а саме - розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, поза межами військової частини, не пов`язаний із виконанням обов`язків військової служби. Його затримали 16.02.2026 працівники поліції по вул. Стрілецька, 16 у м. Вінниця.

Встановлені досудовим розслідуванням обставини кримінального правопорушення та правову кваліфікацію не оспорює.

За викладених обставин та за згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, показаннями обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст інкримінованого йому та визнаних ним обставин вчинення кримінального правопорушення та правову кваліфікацію такого кримінального правопорушення і така позиція обвинуваченого є добровільною, суд вважає поза розумним сумнівом доведеною винуватість ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні, а саме у вчиненні за вищевикладених обставин самовільному залишення місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану.

Мотивування призначення покарання

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.03.2025 був звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч.5 ст. 401 КК України, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, добровольцем пішов служити з перших днів війни, матір та бабуся хворіють та потребують стороннього догляду.

Водночас судом враховано, що відповідно до частин 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

З врахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого, всіх даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 та конкретних обставин справи, а саме, наявності обставини, що пом`якшує покарання та відсутності обставин, які обтяжують покарання, позиції прокурора та сторони захисту, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує неможливість застосування щодо нього положень ст.ст. 69, 75 КК України відповідно до вимог Закону України № 2839-IX від 13.12.2022.

Рішення про відшкодування процесуальних витрат

Відповідно до обвинувального акту судові витрати відсутні.

Рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили

Враховуючи прийняте судом рішення про засудження ОСОБА_4 до покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, яке слід відбувати реально, з метою забезпечення виконання вироку суду, а також продовження існування ризиків на підставі яких обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, такий запобіжний захід останньому до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає зарахуванню у строк призначеного покарання, як відбуте термін його попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду з моменту затримання до дня набрання вироком законної сили.

Рішення щодо речових доказів, документів та заходів забезпечення кримінального провадження

Рішення щодо речових доказів у справі підлягає вирішенню у відповідності зі ст.100 КПК України.

Арешт у кримінальному провадження не накладався. Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк призначеного покарання, як відбуте термін його попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду, з моменту затримання, тобто з 16.02.2026 до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі

До набрання вироком законної сили раніше обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили .

Суддя ОСОБА_6