Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №133/6/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/6/26

14.04.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої-судді Дем`янової Ж.М.

за участю секретаря Бірюкової Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Козятин Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,-

встановив:

Короткий зміст вимог позовної заяви

Відповідно до позову, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 31.01.2023, під власноручно написану ним боргову розписку позику, а саме: грошові кошти у сумі 33 400,00 грн, з зобов`язанням повернути борг протягом п`яти місяців з дня написання розписки.

Із змісту боргової розписки від 31.01.2023 вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 33 400,00 грн, з зобов`язанням повернути борг в повному обсязі, а саме 33 400,00 грн.

Вище вказаного зобов`язання відповідач не виконав, борг не повернув, загальна сума якого складає 33 400,00 грн.

Просить стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь позивача - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_2 , борг за розписками від 31.01.2023 в загальній сумі 33 400,00 (тридцять три тисячі чотириста) гривень, а також судові витрати: судовий збір в сумі 1231,00 (одна тисяча двісті тридцять одна) гривня.

У позовній заяві просив розгляд справи здійснювати без участі позивача.

Позиція відповідача

Відповідач відзив не надав.

До суду 14.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Медик Л.О. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника, позовні вимоги визнають в повному обсязі, не заперечують проти їх задоволення.

Процедура судового розгляду

Ухвалою суду від 10.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У підготовче судове засідання представник позивача, позивач та відповідач, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи не з`явились.

До суду 14.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Медик Л.О. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника, позовні вимоги визнають в повному обсязі, не заперечують проти їх задоволення.

До суду 15.04.2026 надійшла заява від представника позивача Радзіха В.В. про розгляд справи у відсутність.

Cуд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Фіксація судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

Між сторонами укладено договір позики, а саме: ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 31.01.2023, під власноручно написану ним боргову розписку позику, у сумі 33 400,00 грн, з зобов`язанням повернути борг в сумі 33400,00 грн. протягом п`яти місяців з написання розписки.

Із змісту боргової розписки від 31.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі еквівалентній 33400,00 грн, з зобов`язанням повернути борг в повному обсязі, а саме 33400,00 грн. Аналізуючи долучену позивачем до матеріалів справи розписку, судом встановлено, що розписка написано власноручно позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом.

Сторони дотримались письмової форми договору.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач, згідно з умов укладеного договору позики, має заборгованість перед позивачем загальній сумі 33400,00 грн.

Отже, суд погоджується з розрахунком суми заборгованості, наданим позивачем.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 цв 21.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі№ 201/11388/17 провадження № 61-12383св19 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

Відповідно до статті 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно із частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Аналізуючи долучену позивачем до матеріалів справи розписку, судом встановлено, що розписка написано власноручно позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом.

Сторони дотримались письмової форми договору.

Таким чином, позивач довів факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у розписці умовах, тобто виконання ним умов договору.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1019 ЦК України, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав умови договору позики у повному обсязі, та передав відповідно грошові кошти відповідачу, відповідач кошти в обумовленій сумі не повернув.

На стадії підготовчого судового засідання, відповідно до заяви представника відповідача, останній визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору позики в частині повернення грошових коштів. Дані позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики в загальній сумі 33 400 (тридцять три тисячі чотириста) гривень.

Щодо розподілу судових витрат

В зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1231,20 грн., який сплачено позивачем при подачі позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 1019, 1046, 1049, 1055 ЦК України, ЗУ «Про судовий збір» суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , борг за розпискою в загальній сумі 33400,00 (тридцять три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1231 (одна тисяча двісті тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 20.04.2026 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА