Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №711/1265/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1265/26

Номер провадження2/711/1407/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб, що укладений з відповідачем ОСОБА_2 (вхідний №6325, а.с.1-2).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 28.09.2018 між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

У шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, з перших днів подружнього життя у сторін була дружна сім`я, заснована на почуттях любові, поваги та вірності один до одного, але з часом почуття поваги та розуміння згасли і поступово стосунки між ними зіпсувались та все одно вони неодноразово намагались зберегти сім`ю та жити заради дитини.

Проте, як стверджує позивач, сторонам не вдалося зберегти сім`ю, що в наслідку призвело до остаточного припинення як шлюбних, так і фінансових відносин і будь-якого спілкування.

Ураховуючи, що сторони не проживаєють однією сім`єю більше півтора року, не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейні відносини як подружжя, тому, на переконання позивача, подальше спільне життя зі збереженням шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них, а також ускладнить виховання дитини.

Також позивач зазначає, що між сторонами відсутні спори з приводу розподілу спільного майна та про утримання дитини, оскільки такі питання вирішено в позасудовому порядку.

Ураховуючи наявність неповнолітньої дитини та небажання відповідача приймати участь в оформленні розірвання шлюбу, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2026 заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.9-10).

25 лютого 2026 року заявником до суду подана заява про усунення недоліків, що зареєстрована судом 26 лютого 2026 року за вхідним №8258, до якої долучено засвідчену копію свідоцтва про шлюб, засвідчену копію свідоцтва про народження та докази надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу в паперовій формі листом з описом вкладення (вхідний №8258, а.с.12).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 00 хв 30 березня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.17-18).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2026 року відкладено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу до 15 год 30 хв 21 квітня 2026 року у зв`язку з відсутністю у діях відповідача повторності (ч.4 ст.223 ЦПК України), з якою законодавець пов`язує можливість ухвалення заочного рішення за умови відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи (п.4 ч.1 ст.280 ЦПК України). Водночас у пункті 3 резолютивної частини ухвали від 30.03.2026 судом роз`яснено відповідачу наслідки повторної неявки, передбачені ч.4 ст.223 ЦПК України, а саме: суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (а.с.24).

У визначений судом день та час позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що отримана цим учасником справи 31.03.2026 о 00 год 14 хв 38 сек (а.с.26 зворот).

Пунктом 2 ч.4 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Водночас, 23 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без участі, в якій виявив волю на розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити (вхідний №12458/26, а.с.22).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 21 квітня 2026 року о 15 год 30 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила.

Факт належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що отримана цим учасником справи 31.03.2026 о 00 год 09 хв 05 сек (а.с.27 зворот).

Пунктом 2 ч.4 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

З огляду на те, що 31.03.2026 о 00 год 09 хв 05 сек відповідач ОСОБА_2 отримала судову повістку про виклик до суду в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд», тому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату (21 квітня 2026 року), час (15.30 год) і місце ( АДРЕСА_1 ) судового засідання.

Водночас, 21.04.2026 через канцелярію суду, відповідач ОСОБА_2 подала заяву, в якій позовні вимоги про розірвання шлюбу визнала та просила суд розгляд справи проводити без її участі, залишивши після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_4 » (вхідний №17179, а.с.28).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, , врахувавши процесуальні позиції як позивача ОСОБА_1 , так і відповідача ОСОБА_2 , висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 28 вересня 2018 року уклали шлюб, який у цей же день зареєстрований Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №4776, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , що видане 28.09.2018 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, і яка засвідчена позивачем кваліфікованим електронним підписом у порядку, передбаченому п.27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (а.с.15).

Із безпосередньо дослідженої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане 30 квітня 2020 року Холодногірським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є сторони у справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.14).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, з урахуванням вимог ст.110 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Аналогічні роз`янення викладено в абз.1 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007, згідно з якими проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до положень ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що немає згоди позивача на продовження шлюбу з відповідачем. Водночас відповідач ОСОБА_2 також письмово підтвердила свою волю на розірвання шлюбу, що укладений з позивачем, подавши до суду відповідну заяву (вхідний №17179, а.с.28).

Під час дослідження судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що надалі спільне життя позивача та відповідача і збереження між ними шлюбу буде суперечити їх інтересам як подружжя за відсутності згоди кожного з них на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які, як встановлено судом, у сторін відсутні.

Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, а відповідно і не заперечення проти розірвання шлюбу зі сторони відповідача, є обґрунтованими і надалі спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме спільним інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позовна заява підлягає до задоволення.

Також суд, задовольняючи позовну вимогу про розірвання шлюбу, керується положеннями ч.4 ст.206 ЦПК України, згідно якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки визнання відповідачем ОСОБА_2 позову про розірвання шлюбу, укладеного з позивачем ОСОБА_1 не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому суд приймає визнання відповідачем позову, а відповідно і ухвалює судове рішення про задоволення позовної заяви.

Крім того, відповідно до положень ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки відповідач у заяві про розгляд справи у відсутність цього учасника справи від 21.04.2026 (вхідний №17179, а.с.28), виявила волю надалі іменуватись прізвищем « ОСОБА_4 », тому суд, керуючись ст.113 СК України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для відновлення відповідачу дошлюбного прізвища.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до квитанції про сплату №1533-1118-3104-6742 від 14.02.2026 (а.с.5) позивачем, за подання даної позовної заяви до суду, сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Ураховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнала позовні вимоги, позивачу необхідно було б повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, а саме 665 гривень 60 копійок.

Водночас, оскільки позивач подав позов через підсистему «Електронний суд», то згідно положень ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачем за подачу конкретної позовної заяви, складає 1 064,96 грн (1331,20 грн х 0,8).

Проте позивачем за подачу позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн (а.с.5).

У зв`язку з викладеним, керуючись ч.1 ст.142 ЦПК України у взаємозв`язку з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви в електронній формі, а саме 532 гривні 48 копійок (1064,96 грн х 0,5).

Водночас, приймаючи до уваги клопотання позивача про залишення судових витрат за позивачем, що викладене у п.3 прохальної частини позовної заяви від 14.02.2026 (а.с.2), суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 532 гривні 48 копійок, сплаченого за пред`явлення до суду позовної заяви, що є різницею між розміром судового збору, що підлягав сплаті позивачем у зв`язку з поданням позовної заяви в електронній формі, та його частиною, що підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому ч.1 ст.142 ЦПК України.

Що стосується надлишково сплаченого позивачем розміру судового збору, що складає 266 грн 24 коп (1331,20 грн – 1064,96 грн), то суд зазначає про таке.

Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі , зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки у заявах по суті справи позивач ОСОБА_1 або у будь-якому іншому документі, що адресований суду, не просив суд повернути позивачу надлишково сплачений розмір судового збору, тому суд у судовому рішенні, яким завершується розгляду справи, не вирішує питання про повернення позивачу надлишково сплаченої суми судового збору. Водночас це не позбавляє позивача подати відповідне клопотання після ухвалення судового рішення.

Керуючись ст. 24, 105, 110, 112, 113, 114, 115 СК України ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 95, 133, 141, 142, 206, 247, 258, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 вересня 2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №4776.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого 14 лютого 2026 року згідно квитанції про сплату №1533-1118-3104-6742 акціонерного товариства «Таскомбанк, тобто в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок.

Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 21 квітня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 ; місце реєстрації перебування як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 .

Головуючий: О. В. Петренко