Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №697/467/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/467/26

Провадження № 2/697/556/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Деревенського І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Задорожнього К.О.,

представника відповідача – адвоката Борусевича С.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачка та відповідач у 2013-2015 роках перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбних відносин у сторін народилася дитина – син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. У 2015 році сторони справи шлюб розірвали за рішенням суду.

За цих обставин позивачка з відповідачем з вересня 2015 року спільно проживати припинили з червня 2023 року, відповідач проживає від позивачки та дитини окремо, дитина позивачки знаходяться на повному її утриманні.

Позивачка зазначає, що відповідач в свою чергу на протязі з 2025 року участі у вихованні, та утриманні неповнолітнього сина не приймає, добровільної матеріальної допомоги яка повинна як мінімум відповідати критеріям мінімального забезпечення потреб малолітньої дитини, тобто приписи ст. 180 СК України, щодо обов`язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття не виконує, весь максимальний тягар виховання, забезпечення та утримання дитини здійснює позивачка самостійно.

За цих обставин спільна дитина сторін у справі повинна утримуватися також і відповідачем, як мінімум до досягнення дитиною повноліття тобто 18 років.

позивачка зазначає, що на сьогоднішній час відповідач є фізично здоровим чоловіком, має постійний дохід, має місце праці (служби), іншої сім`ї та неповнолітніх дітей не має, тому повністю здатен нести фінансову відповідальність перед позивачкою щодо сплати аліментних зобов`язань до досягнення дитиною повноліття. На думку позивачки, відповідач повинен та здатен таку матеріальну допомогу надавати, оскільки спільна дитина проживає та перебуває на повному утриманні позивачки. Відповідач в добровільному порядку не бажає приймати участі в забезпеченні, утриманні та вихованні дитини, не цікавиться проблемами виховання та утримання неповнолітньої дитини, весь тягар матеріального забезпечення та належного виховання перебуває одноособово у відповідальності позивачки. За цих обставин позивачка повинна мати гарантії залучення відповідача щодо виконання ним обов`язків батьківства.

У зв`язку з вищевикладеним, позивака просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2026 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Борусевича С.Й., через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до якого представник відповідача зазначає, що відповідач не погоджується з твердженнями позивача щодо невиконання відповідачем обов`язків по вихованню та утриманню спільної дитини, з огляду на те, що батько постійно спілкується та бачиться з сином, приймає участь у його виховані, та утриманні, про що свідчать платіжні інструкції про перерахунок коштів на платіжну картку позивача, переписку сторін спору та численні фото батька з сином. Зазначає, що позивач просить, стягувати аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, з огляду на те, що батько дитини є фізично здоровим чоловіком, має постійних дохід (не менше 30000,00 грн.), має місце роботи, іншої сім`ї та неповнолітніх дітей не має, а тому зважаючи на те, що дитина проживає та перебуває на повному утриманні позивача, з відповідача слід стягувати аліменти у вказаному розмірі. Сторона відповідача зазначає, що за станом здоров`я відповідач має хронічні захворювання (гастродуоденіт, двобічна плоскостопість ІІІ ст., деформуючий артроз таранно-човникоподібного з`єднання та п`ятковий бурсит), які впливають на його працездатність та потребують обмеження фізичного навантаження та постійного прийняття лікарських препаратів і дотримання дієти. Згідно довідки форми ОК-5, середній дохід відповідача за останні шість місяців становив 41417,92 грн./міс. Четверта частина вказаної суми становить 10354,48 грн., що становить майже три прожиткових мінімуми на дитину у віці від 6 до 18 років (ст.7 Закону 4695-IX «Про державний бюджет України на 2026 рік»). При цьому, згідно частини 1 статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей (ч.3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства»). Також представник позивача зробив посилання на постанову Верховного Суду по справі №461/4936/16 від 31.10.2018, якою було залишено в силі рішення Апеляційного суду Львівської області від 05.04.2017 відповідно до якої скасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 23.12.2016. При цьому зазначено, що рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції не було у сукупності оцінено доходи сторін, не співставлено визначений розмір аліментів із прожитковим мінімумом, встановленим державою для дитини відповідного віку , а також не враховано у повній мірі стан здоров`я відповідача, а тому визначена районним судом частка від заробітку відповідача, яка підлягає стягненню на користь позивача, є значною та призводитиме до фактичного збагачення позивача. Також звернув увагу суду на тому, що розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, а суд при їх призначенні має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. Розмір стягуваних аліментів повинен служити задоволенню актуальних життєвих потреб, відповідати життєвому стандарту в місці проживання, а не призводити до збагачення та бути джерелом інших нецільових витрат. Також зазначив, що відповідач має матір пенсійного віку з якою він проживає в одному помешканні. ОСОБА_4 (мати відповідача) є пенсіонером за віком та отримує доходи, яких в повній мірі не достатньо навіть для повноцінної спалити комунальних платежів, відповідач постійно матеріально підтримує матір та несе усі витрати по сплаті комунальних платежів за помешкання у якому вони спільно проживають. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не знайдено жодного об`єкта за даними фізичної особи ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Представник відповідача стверджує, що відповідач зорієнтований на забезпечення найкращих інтересів своєї дитини, не менше ніж її матір, тому для прийняття активної участі у вихованні, розвитку, навчанні син, щоб він ні в чому собі не відмовляв, батько відкрив для сина дебетову платіжну картку (дитяча картка monobank), на які постійно перераховуються кошти, які дитина може використовувати для власних потреб. Слід зазначити, що витратні операції за карткою доступні тільки дитині. В той же час батько в режимі реального часу може здійснювати моніторинг витрат дитини, тобто здійснювати батьківський контроль грошових операцій дитини. У підтвердження вищевказаних обставин слугують скрин-шоти з інтернет банку де відкрита відповідна дебетова платіжна картка, а також рух коштів по картці відповідча щодо перерахування коштів на картку сина (виписка по картці в банку додається). Окрім того, в умовах воєнного стану, дистанційного навчання та забезпечення можливості постійного спілкування сина з батьком, Відповідач щомісячно несе витрати по оплаті мобільного зв`язку та інтернету для дитини. Відповідач не заперечує щодо визначення розміру аліментів в судовому порядку на утримання сина – ОСОБА_3 , однак, з огляду на вищевказані обставини сторона Відповідача вважає, що розмір аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дитини, може становити 1/6 частину від всіх доходів (заробітку) Відповідача. Так, враховуючи, середньомісячний дохід Відповідача на рівні не менше 40 000,00 грн. та запропоновану 1/6 частину від вказаних доходів, щомісячний розмір аліментів становитиме не менше ніж 6 400,00 грн., тобто 1,8 прожиткових мінімуми на дитину відповідного віку. Така сума є достатньою для забезпечення повноцінного та гармонійного розвитку дитини. Слід наголосити, що Позивачем не наведено підстав та не надано доказів, які б свідчили про необхідність стягнення аліментів на утримання спільної дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів (заробітку) Відповідача та потреба саме у такому щомісячному розмірі аліментів на утримання спільної дитини. У зв`язку з чим представник позивача просить суд, позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача на користь аліменти на утримання неповнолітнього сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття (а.с.20-74).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, відповідно до вказаної заяви зазначає, що факти викладені відповідачем у відзиві щодо прийняття участі у вихованні дитини та добровільної сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 підтверджує, але просить звернути увагу на наступне: з сином ОСОБА_5 , відповідач за своїм бажанням може бачитися в середньому два рази на місяця переважно субота-неділя (вихідні дні). Розмір добровільної допомоги на утримання сина ОСОБА_5 , на протязі останнього року від відповідача складав 4000 гривень. Розмір оплати праці відповідача на протязі 2025-2026 року в середньому складає 40000грн.. Не дивлячись на певну тимчасову стабільність розміру оплати праці відповідача існують ризики як втрати місця праці, зменшення розміру заробітної плати, інші обставини які відразу буде відображено на розмірі аліментів. Стягнення розміру аліментів є правом (пріорітетом), сторони з ким проживає дитина, в даному випадку позивачки, а безпосереднім обов`язком відповідача. Розмір аліментів визначається як в частці так і в твердій грошовій сумі. На цей час позивачкою належно обгрунтоване стягнення розміру аліментів в часті яка повинна складати 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), відповідача щомісячно, починаючи з 05.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття, але в будь-якому разі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того відповідач підтвердив фінансову спроможність сплати розміру аліментів, задовільний стан здоров`я та відсутність інших утриманців. За цих обставин позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Подавати відповідь на відзив вважає недоцільним, розгляд справи просить проводити за наявними матеріалами справи, при цьому просить врахувати зміст даної заяви, і намагання відповідача ухилитися від сплати розміру аліментів в повному розмірі з урахуванням обставин які існують на цей час (а.с.79).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, свої інтереси уповноважив представляти адвоката Борусевича С.Й..

Представник відповідача - адвокат Борусевич С.Й. у судовому засіданні, перебуваючи в режимі відеоконференції, зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу). Зазначив, що відповідач має проблеми зі здоров`ям, має на утриманні матір пенсійного віку, не має власного житла, також наголоси на тому, що відповідач добровільно сплачував аліменти на утримання сина.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

Із копії рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.10.2015 у справі №697/1937/15-ц, вбачається, що сторони між собою перебували у зареєстрованому шлюбі. Даним рішенням шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу позивачці у даній справі залишено дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ». Рішення набрало законної сили 08.11.2015 (а.с. 7).

Від даного шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 10.01.2026 (а.с.6).

Із довідки / відомостей про зареєстрованих у житловому будинку виданих виконавчим комітетом Канівської міської ради №312-01-09 від 20.01.2026 вбачається, що син н сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю – позивачем по страві проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).

Відповідно до платіжних інструкцій від 07.04.2025 на суму 2000 грн., 28.04.2025 на суму 3590 грн., 20.05.2025 на суму 500 грн., 06.06.2025 на суму 2000 грн., 16.06.2025 на суму 1000 грн., 23.07.2025 на суму 1000 грн., 07.08.2025 на суму 2000 грн., 05.09.2025 на суму 3000 грн., 20.09.2025 на суму 1000 грн., 07.10.2025 на суму 3000 грн. та на суму 4000 грн. 18.10.2025 на суму 4000 грн., 07.11.2025 на суму 4000 грн., 25.11.2025 на суму 1000 грн., 05.12.2025 на суму 4000 грн., 07.01.2026 на суму 5000 грн., 18.01.2026 на суму 500 грн., 06.02.2026 на суму 4000 грн., 06.03.2026 на суму 4000 грн. відповідач здійснював переказ власних коштів позивачці (а.с.27-36), дана обставина не заперечувалася і позивачкою.

З виписки-епікризу із медичної документації, вбачається, що відповідач хворіє на (гастродуоденіт, двобічна плоскостопість ІІІ ст., деформуючий артроз таранно-човникоподібного з`єднання та п`ятковий бурсит (а.с. 44-46).

Із довідки форми ОК-5, вбачається, що відповідач за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 отримав дохід у сумі 418853,91 грн., за період з 01.01.2026 по 28.02.2026 – 94653,63 грн. (а.с. 47-49).

Із витягу із застосунку «Дія» вбачається, що батьками відповідача є батько – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та мати – ОСОБА_4 (а.с.50).

Із витягів з реєстру територіальної громади № 2026/005010843 та № 2026/005058111 від 30.03.2026, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.52-53).

Із копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 29.12.2022 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є пенсіонером за віком (а.с. 51), яка за період з 01.02.2025 по 31.03.2026 отримала дохід в розмірі 42587 грн., що підтверджується довідкою про доходи №3003670630070022 (а.с.54).

Із платіжних інструкцій від 18.10.2025 на суму 2000 грн., 12.11.2025 на суму 3000 грн., 20.12.2025 на суму 5000 грн., 27.12.2025 на суму 2000 грн., 17.01.2026 на суму 5000 грн., 10.02.2026 на суму 4000 грн., 21.02.2026 на суму 5500 грн., 08.03.2026 на суму 2000 грн., 17.03.2026 на суму 6000 грн., 28.03.2026 на суму 1000 грн. відповідач здійснював переказ власних коштів ОСОБА_4 (а.с.61-65).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо суб`єкта від 30.03.2056 №470485398, вбачається, що у відповідачем нерухомого майна не рахується (а.с.66).

Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов`язку батьків утримувати дітей і його виконання.

Згідно положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Крім того, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

А також, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 1 ст. 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.1 ст.182 СК України, суд при визначенні розміру аліментів враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Одночасно законодавцем визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками щодо розміру аліментів.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові КЦС ВС від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18 (61-11325ск19).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - становить 3 512 гривень.

Враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище дитини, інші обставини визначені законом, беручи до уваги те, що відповідач у добровільному порядку надає матеріальну допомогу дитині, має певні проблеми зі здоров`ям, фінансово допомагає матері, яка є пенсіонеркою, не являється власником зареєстрованого нерухомого майна, прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік», з метою дотримання балансу інтересів та рівності прав позивача та відповідача, суд встановлює розмір аліментів на утримання дитини у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Суд зазначає, що такий розмір аліментів не є надмірним та є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та принципу рівності батьків в утриманні дитини, відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України, та має забезпечити право дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Разом з цим, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, в даному випадку стягнення аліментів присуджується з 05.03.2026.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.).

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 887,64 грн..

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, ст. ст. 180-184 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , – аліменти утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 (однієї шостої) заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 05.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 887,64 грн. (вісімсот вісімдесят сім гривень 64 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 16.04.2026.

Сторони у справі:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий І . І . Деревенський