Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №696/1600/25 — Кам'янський районний суд Черкаської області

21.04.2026

Справа № 696/1600/25

Провадження № 1-кп/696/57/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Кам`янка судове провадження в рамках кримінального провадження, внесеного 03.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250350000636, у відношенні

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Косарі, Кам`янського району, Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, який має повну загальну середню освіту, офіційно не працевлаштований, неодруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

УСТАНОВИВ:

22.09.2025, близько 20 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на вулиці поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи власне протиправне діяння та його наслідки і бажаючи їх настання, умисно, в ході конфлікту наніс один удар своєю правою ногою в область задньої частини правого стегна ОСОБА_6 , який знаходився в напівлежачому положенні на землі, спричинивши йому тілесні ушкодження згідно висновку експерта №05-6-01/398 від 20.10.2025 у вигляді перелому медіального виростка правої великогомілкової кістки, які за ознакою тривалого розладу здоров`я належать до категорії середньої тяжкості.

Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але спричинило тривалий розлад здоров`я.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує. Наразі розуміє помилковість свого вчинку, у вчиненому щиро кається, засуджує поведінку, просить призначити покарання, яке за своїм видом та строком на думку суду буде достатнім, аби спокутати вчинене ним.

Позовні вимоги ОСОБА_6 визнав, пояснив, що офіційно не працює, але буде намагатися відшкодувати цивільний позов в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що обвинувачений завдав непоправної втрати його здоров`ю. Наразі він проходить лікування, є непрацездатним, та за показаннями лікарів не зможе відновити свій фізичний стан до того, щоб повернутися на колишнє місце роботи.

Представник потерпілого ОСОБА_5 просив призначити покарання пов`язане з позбавленням волі, строком на два роки.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим. При цьому прокурор просив задовольнити цивільний позов потерпілого.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.122 КК України визнав повністю, розкаявся, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, сторона обвинувачення не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд вважає недоцільним дослідження доказів у справі, оскільки дані обставини ніким не оспорюються й у суду немає сумнівів у добровільності позиції сторін кримінального провадження, та приймає рішення щодо проведення судового розгляду в даному кримінальному провадженні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, вимоги якої роз`яснені сторонам кримінального провадження.

Суд, прийнявши до уваги добровільні пояснення обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, враховуючи обставини кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена та кваліфікує його дії за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але спричинило тривалий розлад здоров`я.

До обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.

При цьому суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнає у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово вибачався за вчинене, висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , досудовим розслідуванням не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України, віднесено до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.122 КК України.

Разом з тим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, висновок органу пробації, пом`якшуючі обставини, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, передбаченого ст. 75 КК України, поклавши обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України. Підстави до застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання не встановлені.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, цілком відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, а також буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод.

У рамках кримінального провадження потерпілим ОСОБА_6 , подано цивільний позов до відповідача - обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зокрема про стягнення із ОСОБА_4 в якості відшкодування матеріальної шкоди 28885,88 грн та в якості моральної шкоди 200000 грн, а також понесених цивільних позивачем судових витрат в розмірі 11000 грн.

19.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в рамках судового провадження у кримінальному провадженні.

Як убачається з позовної заяви, підставою пред`явлення позову є те, що ОСОБА_6 понесені витрати матеріального характеру через проходження лікування внаслідок отриманих середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які були заподіяні ОСОБА_4 .

В обґрунтування вимог позивач посилається на положення ч. 1 ст. 127, ч. 1 ст. 128 КПК України, ст. 1166 ЦК України.

Відзив на позовну заяву не подавався.

Під час судового розгляду, поза розумним сумнівом, було встановлено, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження доведена поза розумним сумнівом.

Указане, на думку суду, доводить обґрунтованість підстав задля подання ОСОБА_6 цивільного позову до ОСОБА_4 щодо відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до статей 1166, 1177 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як видно з позиції відповідача (обвинуваченого ОСОБА_4 ) ним не оспорюється заподіяння позивачу (потерпілому ОСОБА_6 ) матеріальної шкоди, а також повністю визнається розмір цієї шкоди. При цьому суд не вбачає сумніву щодо достовірності цієї позиції.

За вказаних обставин, суд уважає доведеними вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 щодо завдання останнім матеріальної шкоди як і наявність підстав для її відшкодування в сумі 28885,88 грн, а отже позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У силу положень частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц).

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_6 щодо відшкодування моральної шкоди суд, ураховуючи вже ним наведе, уважає, що в судовому засіданні було достеменно доведено наявність підстав вважати, що позивачу спричинено моральну шкоду. Такі висновки суду ґрунтується на тому, що позивач отримав тілесні ушкодження, проходив та продовжує проходити лікування та відновлення.

При цьому, слід урахувати, що отримання тілесних ушкоджень, супроводжується відчуттям відповідного болю та стражданнями як фізичного так і психологічного характеру, ступень яких залежіть виду ушкодження, способу завдання та його наслідків і тривалості лікування (відновлення). А отже, на думку суду, позивач має право на отримання за рахунок відповідача компенсації за отриману моральну шкоду.

Суд також узяв до уваги, що і відповідач не заперечував того факту, що він своїми діями завдав позивачу моральної шкоди, та така шкода ним має бути відшкодована.

Як вже судом наведено, діями відповідача ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_6 умисно заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, та було визнано обвинуваченим.

Як убачається з пояснень представника потерпілого ОСОБА_5 , обґрунтування цивільного позову та доданих до нього матеріалів (доказів), що не оспорювалась обвинуваченим ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_6 після отриманих ушкоджень проходив лікування в КНП «Кам`янська БЛ».

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу фізичного та душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Виходячи з наведених висновків, та розглядаючи заявлені позовні вимоги, ураховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а також майновий стан обвинуваченого, виходячи з принципу зваженості та справедливості, суд доходить висновку про те, що наведена судом оцінка рівня втручання та вимушених змін, судом оцінюється в сумі 100000 грн, яка, на думку суду, є цілком рівнозначна та достатня, ураховуючи та співставляючи цю суму з прожитковим мінімумом для непрацездатної особи та мінімальною заробітною платою, тобто рівнем соціального захисту населення в Україні в 2026 році. А отже, позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме у вказаному розмірі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням положень статей 133, 137 ЦПК України, вбачається, що ОСОБА_6 понесено витрати на правову допомогу, а саме за послуги надані адвокатом ОСОБА_5 у сумі 11000 грн.

На думку суду, об`єм наданої правової допомоги відповідає вартості наданих послуг є підтвердженим, а отже відповідно до вимог статей 133, 137 ЦПК України, процесуальні витрати, понесені ОСОБА_6 , у виді отримання професійної правничої допомоги пов`язаної із розглядом вказаного кримінального провадження мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача. Тим більше, вони не заперечувались цивільним відповідачем.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 28885 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн 88 коп., в якості відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 100000 (сто тисяч) грн, а також понесені витрати на правову допомогу в розмірі 11000 грн (одинадцяти тисяч), що в сумі складає 139 885 (сто тридцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн 88 коп.

Речові докази:

- завірена належним чином копія медичної картки стаціонарного хворого №4276 на ім`я ОСОБА_6 , що знаходиться при матеріалах кримінального провадження прокурора – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кам`янський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1