Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №556/866/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/866/26

Номер провадження 1-кп/556/147/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі – ОСОБА_2

за участю прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Володимирець кримінальне провадження №12026181230000051 від 20 березня 2026 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та житель АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, не військовозобов`язаного, не працює, не судимого,-

за ч.1 ст. 263, ч.1 ст.240-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , восени 2020 року (точної дати слідством не встановлено), діючи умисно, протиправно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, в лісовому масиві неподалік с. Великі Цепцевичі, Вараського району, Рівненської області, придбав шляхом знайдення каміння бурштину, яке відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» № 637/97-ВР від 18 листопада 1997 року та Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, є дорогоцінним камінням органогенного утворення природного походження, а саме: камінням бурштину в стані сировини.

Реалізовуючи свій протиправний намір, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на особисте збагачення, не маючи відповідних документів, які б підтверджували законність походження придбаного каміння бурштину, ОСОБА_4 у подальшому переніс його на територію господарства за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав до 04.03.2026, а саме до моменту проведення працівниками правоохоронного органу на підставі ухвали слідчого судді обшуку, по місцю проживання останнього, в ході якого у ОСОБА_4 виявлено та вилучено каміння, яке, згідно висновку експерта №CE-19/103-26/3097-ФХГД, судової гемологічної експертизи за експертною спеціальністю 17.1 «Дослідження дорогоцінного, напівдорогоцінного та декоративного каміння», є бурштином у сировині, який належить до дорогоцінного каміння органогенного утворення, масою 373,99 г (0,37399 кг), вартість якого станом на 04.03.2026 становила 692 (шістсот дев`яносто дві) гривні 04 (чотири) копійки.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні бурштину, законність якого не підтверджується відповідними документами ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 240-1 КК України.

Крім того, влітку 2022 року (більш точну дату та час в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилося можливим) ОСОБА_4 , перебуваючи в лісовому масиві поблизу с. Великі Цепцевичі, Антонівської об`єднаної територіальної громади, Вараського району, Рівненської області, виявив на землі 20 (двадцять) патронів до вогнепальної стрілецької зброї калібру 7,62 мм, що відносяться до боєприпасів.

В цей же час, на цьому місці у ОСОБА_4 , у якого відсутній передбачений законом дозвіл на зберігання та носіння боєприпасів вказаної категорії, виник протиправний умисел, спрямований на придбання бойових припасів, носіння та подальше їх зберігання, без передбаченого законом дозволу.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 за № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за № 576 «Положення про дозвільну систему України», наказу МВС України від 21.08.1998 за № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», підняв із землі 20 (двадцять) патронів до вогнепальної стрілецької зброї калібру 7,62 мм, що відноситься до бойових припасів, тим самим придбав вищезазначені бойові припаси.

Усвідомлюючи, що знайдені ним 20 (двадцять) патронів до вогнепальної стрілецької зброї калібру 7,62 мм є бойовими припасами, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, залишив їх собі та переніс до власного господарства що за адресою: АДРЕСА_1 , чим здійснив незаконне носіння бойових припасів та почав їх протиправно зберігати по місцю свого проживання.

В подальшому, 04.03.2026 поліцейськими відділення поліції №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області у господарстві ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Володимирецького районного суду від 02.03.2026 проведено обшук у ході якого виявлено та вилучено 20 (двадцять) патронів до вогнепальної стрілецької зброї калібру 7,62 мм, які згідно висновку експерта № СЕ-19/118-26/3459-БЛ, судової експертизи зброї за експертною спеціальністю 3.1. «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» є боєприпасами до вогнепальної стрілецької зброї проміжними мисливськими патронами з кулями зі свинцевими осердями «FMJ» калібру 7, 62 мм та проміжними мисливськими патронами з експансивними кулями типу «SP» калібру 7,62 мм.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в незаконному придбанні, носінні, зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 263 КК України.

20 квітня 2026 року між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_4 та захисником обвинуваченого – адвокатом ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з умовами вказаної угоди, обвинувачений повністю визнав свою вину у зазначених діяннях і зобов`язався під час судового розгляду беззастережно визнати обвинувачення в обсязі висунутого у судовому провадженні та зобов`язується у подальшому подібного не вчиняти. Щиро розкаявся у вчиненому.

Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести обвинувачений у разі затвердження такої угоди, а саме: за ч.1 ст.263 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч.1 ст. ст.240-1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_4 визначити три роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку.

Відповідно до угоди, обвинуваченому відомо та зрозуміло, що згідно із вимогами ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і підозрюваного є обмеження їх права на оскарження вироку. Йому також роз`яснено та є зрозумілими, визначені п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, підстави для апеляційного оскарження обвинувального вироку, яким затверджена угода про визнання винуватості, а також підстави для касаційного оскарження відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 468, ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості, дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в підготовчому судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.240-1 КК України в обсязі підозри та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого та тяжкого злочину. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкціям, які передбачені ч.1 ст. 263, ч.1 ст.240-1 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст.ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміє свої права, визначені абзацами 1 і 3 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому засіданні те, що ОСОБА_4 дійсно вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 263, ч.1 ст.240-1 КК України, за якими належить призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

Разом з тим, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, конкретні обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України. Іспитовий строк ОСОБА_4 обрати терміном один рік.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому.

Призначене покарання, на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Водночас суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України на нього слід покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Окрім того, за приписами ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Оскільки, на підставі ст.77 КК України, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовується при звільненні від відбування покарання з випробуванням, а тому, суд на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України скасовує арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 березня 2026 року.

Згідно з ч.9 ст.100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів, а саме: каміння бурштину сирцю вагою 373,99 грам, яке упаковано в сейф пакет №5782549 - застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави.

Питання про інші речові докази вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Також з обвинуваченого слід стягнути витрати на залучення експерта в сумі 7131.20 грн., згідно ст.124 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.

Керуючись статтями 100, 124, 174, 314, 373, 374, 474-475 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 20 квітня 2026 року, укладену між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026181230000051 від 20 березня 2026 року за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ..

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 240-1 КК України та призначити покарання:

- за ч.1 ст. 240-1 КК України: 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст.263 КК України: 3 (три) роки позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень - 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, з однорічним іспитовим строком.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 7131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривня 20 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 березня 2026 року, на каміння, схоже на бурштин-сирець, яке упаковано до сейф-пакету НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ №U6056927.

На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, речові докази: каміння бурштину сирцю вагою 373,99 грам, яке упаковано в сейф пакет №5782549 - конфіскувати у власність держави.

Речові докази:

- 20 (двадцять) проміжних мисливських патронів калібру 7,62х39мм - знищити.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст. 240-1 КК України.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Прокурору, обвинуваченому, захиснику обвинуваченого копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1