Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №536/541/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/541/25

Провадження № 2/536/50/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Коваль В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позов зокрема обгрунтовано тим, що 08.12.2023 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_2 (надалі – Відповідач) та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 5973855 (надалі – Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 12000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 5973855 від 08.12.2023 р.) повернення кредиту та сплати комісії і процентів Відповідачем не було внесено.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства та п. 3.2.6. Кредитного договору № 5973855 від 08.12.2023 року — Позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

п. 7.1. Кредитного договору № 5973855 від 08.12.2023 року визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору, 26.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №105- МЛ від 26.04.2024 р. (Копія додається).

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 5973855 від 08.12.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем.

Сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 5973855 від 08.12.2023 року було передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №105- МЛ від 26.04.2024 р.

Сума заборгованості Відповідача становить 41198 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26.04.2024 р. З них:

1.прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 12000 грн.

2.прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 28998 грн.

3.прострочена заборгованість за комісією становить – 200 грн.

Таким чином, первинний кредитор ТОВ «Мілоан» передав ТзОВ «ФК «Кредит- Капітал» відповідно до Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26.04.2024 р. разом з матеріалами кредитної справи і Довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що Відповідач, з яким укладено Кредитний договір № 5973855 від 08.12.2023 року ідентифікований. Акцепт договору Відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором

На підставі вищевикладеного, просили суд ухвалити рішення, яким:

- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 5973855 від 08.12.2023 року, в сумі: 41198 грн., на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»

- стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,4 грн. на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»

28 травня 2025 року до суду надійшов відзив на позов, який обґрунтований зокрема тим, що оцінивши докази надані до позовної заяви можна дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки позивач не надав до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за укладеним кредитним договором у загальному розмірі 41198,00 грн з яких:

прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 12000 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 28998 грн. прострочена заборгованість за комісією становить – 200 грн.

Так, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надано до суду копію кредитного договору № 5973855 від 08.12.2023, однак надані документи не є належними доказами на підтвердження існування у позичальника заборгованості за договором у розмірі 41198,00 грн, у матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували правильність здійсненого кредитором розрахунку, зокрема первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», виписки з особових рахунків клієнта тощо.

На підставі вищевикладеного просив суд ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Просив суд розглядати справи без їх участі.

Суд. дослідивши матеріали справи, встановив таке:

08.12.2023 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_2 (надалі – Відповідач) та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 5973855 (надалі – Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 12000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 5973855 від 08.12.2023 р.) повернення кредиту та сплати комісії і процентів Відповідачем не було внесено.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства та п. 3.2.6. Кредитного договору № 5973855 від 08.12.2023 року — Позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

п. 7.1. Кредитного договору № 5973855 від 08.12.2023 року визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору, 26.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №105- МЛ від 26.04.2024 р. (Копія додається).

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 5973855 від 08.12.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем.

Сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 5973855 від 08.12.2023 року було передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №105- МЛ від 26.04.2024 р.

Сума заборгованості Відповідача становить 41198 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26.04.2024 р. З них:

4.прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 12000 грн.

5.прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 28998 грн.

6.прострочена заборгованість за комісією становить – 200 грн.

Таким чином, первинний кредитор ТОВ «Мілоан» передав ТзОВ «ФК «Кредит- Капітал» відповідно до Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26.04.2024 р. разом з матеріалами кредитної справи і Довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що Відповідач, з яким укладено Кредитний договір № 5973855 від 08.12.2023 року ідентифікований. Акцепт договору Відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Разом з тим, суд вважає за можливе зменшити суму заборгованості за нарахованими процентами, враховуючи доводи відповідачки щодо явно завищеного розміру нарахованих відсотків, при отриманні 12000 грн тіла кредиту, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

При дослідженні судом розрахунку заборгованості, встановлено, що він відповідає погодженим між сторонами умовам кредитування, зокрема з урахування погодженої відсоткової ставки та строку дії договору.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 за аналогічних правовідносин і умов кредитного договору цього ж кредитора з іншим позивальником

Таким чином, суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим сумма боргу підлягає зміні в частині стягнення з відповідачки процентів і встановлення їх в сумі 6000 грн, що буде відповідати розміру половини тіла кредиту.

Окрім того суд зауважує, що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які комісії, збори чи інші платежі за дії, які не є послугою у розумінні цього Закону. Умови договору, що передбачають обов`язок споживача здійснювати оплату за такі дії, є нікчемними. Таким чином, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати лише плату за надання інформації про стан кредиту у випадку, якщо споживач вимагає її частіше ніж один раз на місяць. Водночас умова договору, укладеного після набуття чинності вказаним Законом, щодо оплатності інформації про стан кредиту, яку споживач отримує один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 цього Закону. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 1200 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають, оскільки зазначені умови договору є нікчемними.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 18000 грн і складається із простроченої заборгованості за кредитом в сумі 12000 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами, також в сумі 12000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, задовольняючи позовні вимоги, покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позов заявлено з ціною 41198 грн, а задоволено на суму 18000 грн, тобто на 43.69 %.

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 1058.35 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 76, 82, 141, 258-259, 263- 265,273, 280-284, 287, 352 ЦПК України, Закон України «Про електронну комерцію» -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 5973855 від 08.12.2023 року, в сумі: 18000 грн., на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1058.35 грн. на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський