Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №524/12301/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/12301/25

Провадження № 2/524/640/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді Мельник Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К.М.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою та підписаною представником (адвокатом) Літвіновим Олексієм Віталійовичем, до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

До суду звернулося Кон - Консалтінг Раймунд Пшепюра з позовом, поданим та підписаним представником, до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 5800,00 доларів США та 1920,96 грн судового збору, сплаченого за подання позову до суду із долученням клопотання про витребування доказів.

На обгрунтування позову зазначено, що 31.08.2022, 14.09.2022, 04.10.2022 позивач виплачував аванс своїм співробітникам за фактично виконану ними роботу.

31.08.2022, 14.09.2022, 04.10.2022 позивач, помилково обравши шаблон для виконання транзакції відповідачу (замість потрібного співробітника) через технічну помилку відправив аванс відповідно в сумі 1200,00 доларів США (платіжна інструкція № 202224397404165481 від 31.08.2022), 600,00 доларів США (платіжна інструкція № 202225797404125683 від 14.09.2022), 4000,00 доларів США (платіжна інструкція № 202227797404168856 від 04.10.2022).

Зазначені транзакції помилково виконані до відповідача на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в JSC CB PRIVATBANK; Kod BIC: PBANUA2XXXX.

Правових підстав для отримання зазначених коштів у відповідача не було.

Представником позивача направлена вимога до ОСОБА_2 про повернення помилково зарахованих коштів в сумі 5800,00 доларів США. Станом на дату подання позову відповідач кошти не повернув.

У перерахунку в грошову одиницю України, що по курсу Національного банку України станом на дату подання позову становить 240120,00 грн (1 долар США = 41,40 грн), що і є ціною позову.

У позові зазначено, що позивач заявляє попередню суму судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу) в сумі 32776,00 грн (680,00 євро х 48,20 грн за курсом Національного банку України станом дату подання позову становить). При цьому, зазначено, що остаточний розрахунок та докази будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

19.09.2025 судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

22.09.2025 ухвалою суду залишений позов без руху для усунення виявлених недоліків.

30.09.2025 представником позивача надана заява про усунення недоліків позову.

02.10.2025 відкрите провадження по справі у порядку загального позовного провадження із викликом сторін. Призначене підготовче судове засідання на 03.11.2025. Частково задоволене клопотання представника позивача, витребувано від АТ КБ «Приватбанк» виписку з рахунка № НОМЕР_1 , відкритого у АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_2 за період 31.08.2022, 14.09.2022 та 04.10.2022 із інформацією щодо надходження від позивача коштів відповідно в сумі 1200, 600, 4000 доларів США.

03.11.2025 представник позивача у письмовій заяві клопотав про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

03.11.2025 ухвалою суду закрите підготовче провадження по справі, призначене судове засідання на 02.12.2025, потворно витребувано від АТ КБ «Приватбанк» документи за клопотанням представника позивача.

02.12.2025 судове засідання не відбулося через першу неявку відповідача.

02.12.2025 від АТ КБ «Приватбанк» надійшла виписка по рахунку відповідача за період 31.08.2022 – 14.09.2022 та за 04.10.2022.

02.12.2025 від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана судом інформація за клопотанням представника позивача з випискою за період 31.08.2022 –04.10.2022.

16.12.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надішли додаткові пояснення по справі, згідно яких на виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» надана інформація, згідно якої повідомлено, що відповідачу перераховані 02.09.2022 грошові кошти в сумі 43150,95 грн; 15.09.2022 - 21209,79 грн; 06.10.2022 - 145543,03 грн.

Отримання відповідачем коштів 02.09.2022 та 15.09.2022 підтверджено наданими виписками банку, з яких слідує, що 02.09.2022 на рахунок відповідача перераховані кошти від позивача в сумі 1180,00 доларів США, що еквівалентно до курсу долара на 02.09.2022 (36,57 грн за 1 долар США) 43150,95 грн (платіжна інструкція № 202224397404165481 від 31.08.2022 на суму 1200,00 доларів США). З виписок вбачається, що з зазначеної суми 1200,00 доларів США банком утримано 20,00 доларів США, тому сума зарахування коштів відповідачу склала 1180,00 доларів США, що еквівалентно 43150,95 грн.

З виписок вбачається, що 15.09.2022 на рахунок відповідача перераховані кошти позивачем в сумі 580,00 доларів США, що еквівалентно до курсу на 15.09.2022 (36,57 грн за 1 долар США) 21209,79 грн (платіжна інструкція № 202225797404125683 від 14.09.2022 на суму 600,00 доларів США). З виписок вбачається, що з зазначеної суми 600,00 доларів США банком утримано 20,00 доларів США, тому сума зарахування коштів відповідачу склала 580,00 доларів США, що еквівалентно 21209,79 грн.

З повідомленої інформації, вказаної у листі АТ КБ «Приватбанк» від 23.11.2025, слідує, що 06.10.2022 на рахунок відповідача перераховані позивачем кошти в сумі 3980,00 доларів США, що еквівалентно 145543,03 грн (платіжна інструкція № 202227797404168856 від 04.10.2022 на суму 4000,00 доларів США). З виписок вбачається, що з зазначеної суми 4000,00 доларів США банком утримано 20,00 доларів США, тому сума зарахування коштів відповідачу склала 3980,00 доларів США, що еквівалентно 145543,03 грн.

У зв`язку із ненадання банком виписки за 06.10.2022, представник позивача просив витребувати від АТ КБ «Приватбанк» виписки з рахунка відповідача за 06.10.2022.

22.12.2025 ухвалою суду задоволене клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також про витребування від АТ КБ «Приватбанк» виписки з рахунка відповідача за 06.10.2022.

21.01.2026 судове засідання не відбулося по причині знеструмлення приміщення суду (акт керівника апарату суду № 15) та ненадходження від АТ КБ «Приватбанк» виписки з рахунка відповідача за 06.10.2022.

19.02.2026 судове засідання не відбулося по причині ненадходження від АТ КБ «Приватбанк» виписки з рахунка відповідача за 06.10.2022.

09.04.2026 від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана за клопотанням представника позивача виписка з рахунка відповідача за 06.10.2022.

20.04.2026 у судове засідання не з`явилися:

представник позивача, 02.12.2025, 19.02.2026, 17.03.2026, 20.04.2026 у письмових заявах клопотав про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував, просив задовольнити,

відповідач не з`явився повідомлений належним чином повідомлений на підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно якої днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Заяв та клопотань від відповідача не надходило, у тому числі про розгляд справи в режимі відеоконференції. Причини неявки суду не повідомив. Відзив, зустрічний позов до суду не надані.

На підставі ст. ст. 280, 281, ч. 5 ст. 259 ЦПК України суд ухвалив провести на підставі наявних доказів заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими гл. 11 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене наступне.

Судом установлено, що 31.08.2022, 14.09.2022, 04.10.2022 позивач через технічну помилку відправив аванс відповідачу замість іншого співробітника за виконану роботу відповідно в сумі:

1200,00 доларів США (платіжна інструкція № 202224397404165481 від 31.08.2022, а.с. 7, 34 – на звороті),

600,00 доларів США (платіжна інструкція № 202225797404125683 від 14.09.2022, а.с. 8, 34),

4000,00 доларів США (платіжна інструкція № 202227797404168856 від 04.10.2022, а.с. 9, 35).

Зазначені транзакції помилково виконані відповідача на його рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк».

На виконання ухвали суду від АТ КБ «Приватбанк» надана інформація, згідно якої відповідачу перераховані 02.09.2022 грошові кошти в сумі 43150,95 грн; 15.09.2022 - 21209,79 грн; 06.10.2022 - 145543,03 грн.

Отримання відповідачем коштів 02.09.2022 та 15.09.2022 підтверджено наданою банком інформацією (а.с. 74) та виписками з рахунка відповідача.

Із виписок по рахунку відповідача слідує, що 02.09.2022 на рахунок відповідача перераховані кошти від позивача в сумі 1180,00 доларів США, що еквівалентно до курсу долара на 02.09.2022 (36,57 грн за 1 долар США) 43150,95 грн (платіжна інструкція № 202224397404165481 від 31.08.2022 на суму 1200,00 доларів США). Із зазначеної суми 1200,00 доларів США банком утримано 20,00 доларів США, тому сума зарахування коштів відповідачу склала 1180,00 доларів США, що еквівалентно 43150,95 грн (а.с. 71-72, 74, 81 – на звороті).

З виписок вбачається, що 15.09.2022 на рахунок відповідача № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», перераховані кошти позивачем в сумі 580,00 доларів США, що еквівалентно до курсу на 15.09.2022 (36,57 грн за 1 долар США) 21209,79 грн (платіжна інструкція № 202225797404125683 від 14.09.2022 на суму 600,00 доларів США). Із зазначеної суми 600,00 доларів США банком утримано 20,00 доларів США, тому сума зарахування коштів відповідачу склала 580,00 доларів США, що еквівалентно 21209,79 грн (а.с. 74, 79).

Крім того, АТ КБ «Приватбанк» повідомив та надав на підтвердження виписку з рахунка відповідача, згідно якої 06.10.2022 на рахунок відповідача перераховані позивачем кошти в сумі 3980,00 доларів США, що еквівалентно 145543,03 грн (платіжна інструкція № 202227797404168856 від 04.10.2022 на суму 4000,00 доларів США). Із виписок вбачається, що з зазначеної суми 4000,00 доларів США банком утримано 20,00 доларів США, тому сума зарахування коштів відповідачу склала 3980,00 доларів США, що еквівалентно 145543,03 грн (а.с. 74, 130 – на звороті).

У зазначених платежах у призначенні зазначено у перекладі з польської на українську мову «аванс».

Разом з тим, вказівка призначення платежу при перерахунку коштів на картку, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках у приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов`язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору (постанова Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 755/16831/19).

Судом не встановлено з наданих матеріалів справи, що між сторонами існують договірні відносини, на підставі яких позивач на користь відповідача перерахував зазначені вище кошти.

Вказані обставини у сукупності свідчать про відсутність правової підстави для отримання відповідачем коштів від позивача, що в свою чергу необхідно розцінювати як спосіб збагачення стороною набувача за рахунок коштів потерпілої поза підставами, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена помилка позивача, що полягала у помилково обраному шаблоні для виконання транзакції відповідачу замість потрібного співробітника для виплати авансу за виконану роботу, що в подальшому і стала підставою для набуття відповідачем грошових коштів, не відноситься до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 ЦК України, а відтак спірні кошти набуті без достатньої правової підстави, тому піддягають поверненню в порядку, визначеному положеннями ст. 1212 ЦК України.

Вимога позивача про повернення безпідставно отриманих коштів (а.с. 11, 15, 16, 17) залишена відповідачем без реагування, відомостей про повернення коштів матеріали справи не містять.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: (1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; (2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Подібний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

Відсутність правової підстави – це перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст. ст. 1212 - 1214 ЦК України).

Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 201/2956/19, від 27.07.2022 у справі № 644/3932/18-ц, від 29.03.2023 у справі № 643/8385/21, від 18.10.2023 у справі № 639/6422/21.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначено, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 вказано, що «відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 зазначено, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17.

Таким чином, означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Крім того, суд зазначає, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16)

Так, формулюючи висновок щодо застосування ч. 2 ст. 533 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо у зобов`язанні визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. На користь цього висновку свідчить і те, що Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов`язку боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 761/12665/14). Водночас, при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення, у судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/ приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно набуті грошові кошти в сумі 5800,00 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог (постанови Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі № 235/499/17).

Стороною відповідача протилежного суду не доведено, встановлені судом обставини та факти не спростовані. Клопотань, заяв представником позивача не заявлено.

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення («Pronina v. Ukraine», n. 63566/00, 18.07.2006).

Оскільки позов задоволений у повному обсязі, з відповідача на користь позивача на підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню 1920,96 грн судового збору, сплаченого за подання позову до суду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 5800,00 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення суду та 1920 грн 96 коп судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменчування сторін:

позивач Кон - Консалтінг Раймунд Пшепюра, Республіка Польща, регіон 383805362, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце здійснення діяльності: Мазовецьке воєводство, Пясечинський пов., населений пункт П`ясечно, вул. Мохнацького, 6, 05-500,

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.П. Мельник