Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №372/261/22 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/261/22

Провадження № 1-кп-39/26

В И Р О К

іменем України

17 квітня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021100020000038 від 02.04.2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Нові Млини Борзнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, який працює менеджером ТОВ «НОВА АЙТІ ЕРА», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Бровари Київської області, українця, громадянина України, освіта вища, неодруженого, який має на утриманні малолітню дитину, працює контролером Служби судової охорони, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 28, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

З 27 травня 2010 року по 17 лютого 2020 року ОСОБА_15 працював на різних посадах в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України.

Зокрема, старшого сержанта поліції ОСОБА_15 відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Київській області (далі – ГУ НП в Київській області) від 24.05.2019 № 232 о/с призначено на посаду заступника командира взводу № 1 роти № 1 полку поліції особливого призначення (далі – ППОП) ГУ НП в Київській області, на якій він працював до 17.02.2020. В силу займаної посади ОСОБА_15 був представником влади, працівником правоохоронного органу та згідно ч. 3 ст. 18, п. 1 примітки до

ст. 364 КК України – службовою особою.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів належать органи Національної поліції, а ОСОБА_15 займаючи, на час вчинення кримінального правопорушення посаду заступника командира взводу № 1 роти № 1 ППОП ГУ НП в Київській області, був представником влади – службовою особою правоохоронного органу, мав владні повноваження та виконував службові обов`язки, визначені Законом України «Про Національну поліцію».

З 04 квітня 2017 року по 17 лютого 2020 року ОСОБА_16 працював на різних посадах в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України.

Зокрема, сержанта поліції ОСОБА_16 відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Київській області (далі – ГУ НП в Київській області) від 24.05.2019 № 232 о/с призначено на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 полку поліції особливого призначення (далі – ППОП) ГУ НП в Київській області, на якій він працював до 17.02.2020. В силу займаної посади ОСОБА_16 був представником влади, працівником правоохоронного органу та згідно ч. 3 ст. 18, п. 1 примітки до

ст. 364 КК України – службовою особою.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів належать органи Національної поліції, а ОСОБА_16 обіймаючи, на час вчинення кримінального правопорушення посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 ППОП ГУ НП в Київській області, був представником влади – службовою особою правоохоронного органу, мав владні повноваження та виконував службові обов`язки, визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 28 Конституції України ніхто не може бути підданий нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Статтею 29 Конституції України визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

У відповідності до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Стаття 2 даного Закону визначає завданнями поліції надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 18 вказаного Закону визначено основні обов`язки поліцейського. Поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події .

Статтею 29 Закону України «Про Національну поліцію» визначеного вимоги до поліцейського заходу.

Поліцейський захід – це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.

Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.

Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію» поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.

Статтею 42 Закону України «Про Національну поліцію» визначено види поліцейських заходів примусу.

Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:

1) фізичний вплив (сила);

2) застосування спеціальних засобів;

3) застосування вогнепальної зброї.

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

Відповідно до ч. 7 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.

Статтею 43 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено порядок застосування поліцейських заходів примусу.

Поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.

Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

Поліцейські зобов`язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.

Статтею 44 Закону України «Про Національну поліцію» визначено порядок застосування фізичної сили.

Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Поліцейський зобов`язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов`язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

Крім того, статтею 45 Закону України «Про Національну поліцію» визначено порядок застосування спеціальних засобів.

Поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.

Поліцейський уповноважений застосовувати спеціальні засоби тільки у разі, якщо він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

Відповідно до частини першої статті 43 згаданого Закону, поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Таким чином, нехтуючи вище зазначеними нормами чинного законодавства, конституційні права та свободи громадян, старший сержант поліції ОСОБА_15 та сержант поліції ОСОБА_16 , являючись працівниками правоохоронного органу, будучи наділеними владними повноваженнями в межах своєї компетенції повинні були забезпечувати дотримання прав і свобод людини та громадянина, вчинили тяжкий злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

Відповідно до відомості розстановки нарядів від 21.07.2019, журналу загальних інструктажів роти № 1 ППОП ГУ НП в Київській області, журналу обліку інструктажів водіїв ППОП ГУ НП в Київській області заступник командира взводу № 1 роти № 1 ППОП ГУ НП в Київській області ОСОБА_15 , поліцейський взводу № 1 роти № 1 ППОП ГУ НП в Київській області ОСОБА_16 поліцейський взводу № 2 роти № 1 ППОП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 , 21.07.2019 заступили на добове чергування у складі автопатруля на службовому автомобілі марки «Рено Докер» д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) під керуванням останнього, для забезпечення публічної безпеки на території м. Обухів та Обухівського району Київської області.

Близько 13.00 годин 21 липня 2019 року рухаючись на вказаному службовому автомобілі вищевказані працівники поліції поблизу будинку № 367 по вулиці Лукавця міста Обухів Київської області на узбіччі дороги помітили підозрілого, на їх думку, чоловіка, після чого зупинились біля нього.

Вийшовши з автомобіля наряд ППОП ГУ НП в Київській області у складі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , підійшовши до ОСОБА_10 , вступили з ним в словесну перепалку при цьому, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав і повноважень, що супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих діями, за наступних обставин.

Так, належно не представившись та не повідомивши причини, перевищуючи свої службові повноваження працівники правоохоронного органу, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підійшли до ОСОБА_10 почали хапати його за зап`ясть рук останнього та у грубій формі почали вимагали щоб він показав вміст своїх карманів та хотіли провести його поверхневий огляд.

Побачивши це, товариш ОСОБА_10 – ОСОБА_18 , який чекав на ОСОБА_10 у своєму автомобілі марки «Ланос», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 поблизу будинку № 367 по вул. Лукавця м. Обухів Київської області, почав знімати всі дії працівників поліції на відео свого мобільного телефону.

Після цього, ОСОБА_10 повідомив працівникам поліції ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , що він є діючим адвокатом та необхідно викликати і дочекатись слідчо-оперативну групу Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, представника ради адвокатів Київської області та у подальшому провести його поверхневий огляд та вміст його карманів. Також, ОСОБА_10 повідомив, що він не чинить вказаним працівникам поліції будь-який опір і буде стояти поруч з ними до прибуття слідчо-оперативної групи Обухівського ВП ГУ НП в Київській області та всі вони підійшли до автомобіля ОСОБА_18 .

Однак, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , не звертаючи уваги на зауваження ОСОБА_18 та прохання ОСОБА_10 , що останній не буде чинити та не чинив будь-який опір, перевищуючи свої службові повноваження, продовжуючи свої злочинні дії, діючи умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , близько 13 год. 11 хв. 21.07.2019 у тому ж місці (поблизу автомобіля ОСОБА_18 ) знов схопили за руки ОСОБА_10 в районі зап`ясть та почали їх заводити за спину. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 застосувавши прийом боротьби збили останнього з ніг та почав заламувати його руки за спину для того щоб одягнути спецзасіб у вигляді кайданок.

У цей час, ОСОБА_16 , сівши на спину ОСОБА_10 , який лежав на животі спільно із ОСОБА_15 почали одягати спецзасіб у вигляді кайданок на руки ОСОБА_10 , а ОСОБА_15 продовжуючи свої злочинні дії, близько 13 год. 14 хв. 21.07.2019 наніс удар долонею правої руки в область голови ОСОБА_10 з лівої сторони, який лежав на землі, після чого, ОСОБА_16 одягнув кайданки на руки ОСОБА_10 .

У подальшому, ОСОБА_15 , продовжуючи свої злочинні дії близько 13 год. 15 хв. 21.07.2019 повторно наніс удар долонею правої руки в область голови ОСОБА_10 з лівої сторони, який лежав на землі та на руки якого були одягнутий спецзасіб у вигляді кайданок.

При цьому, ОСОБА_10 опору не чинив, інших будь-яких незаконних дій не вчиняв та повідомляв про неправомірність дій працівників поліції.

Після цього, ОСОБА_16 , продовжуючи свої злочинні дії близько 13 год. 16 хв. 21.07.2019 наніс удар долонею правої руки в область голови ОСОБА_10 з правої сторони, який лежав на землі та на руки якого були одягнутий спецзасіб у вигляді кайданок та у подальшому правим коліном натиснув на голову ОСОБА_10 з правого боку та насів своєю масою.

У подальшому, близько 13 год. 17 хв. 21.07.2019 ОСОБА_15 підійшов до ОСОБА_18 та намагався вихопити телефон і подальшому вибив його з рук.

ОСОБА_15 , не припиняючи свої злочинні дії близько 13 год. 45 хв. 21.07.2019 застосовуючи фізичну силу, до ОСОБА_10 своєю правою рукою прижимав обличчя останнього в землю та повторно наніс удар кулаком правої руки в спину ОСОБА_10 з правої сторони, який лежав на землі, на руки якого були одягнутий спецзасіб у вигляді кайданок та у подальшому своїм правим коліном сів на спину в районі лівого плеча ОСОБА_10 .

Внаслідок чого ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, гематом в правій та лівій скроневій області, синців на правому плечі, на передній поверхні грудної клітки зліва, на лівій боковій поверхні грудної клітки, на правій задньо-боковій поверхні грудної клітки, на тильній поверхні правої стопи, саден на передній поверхні правого колінного суглобу, саден зап`ястків, а також порушено закріплені та охоронювані Конституцією України права людини на честь і гідність, особисту недоторканність. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого (- их) твердого (-их) предмета (-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею, за часом утворення можуть відповідати терміну та вищевказаним обставинам.

Після цього, близько 15 год. 48 хв. 21.07.2019 з рук ОСОБА_10 знято спецзасіб у вигляді кайданок та у зв`язку із поганим самопочуттям останнього було госпіталізовано до відділення Обухівської ЦРЛ.

Своїми умисними діями, які явно виходили за межі наданої влади та службових повноважень, заступник командира взводу № 1 роти № 1 ППОП ГУ НП в Київській області ОСОБА_15 та поліцейський взводу № 1 роти № 1 ППОП ГУ НП в Київській області ОСОБА_16 без попередньої змови між собою спричинили потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, гематом в правій та лівій скроневій області, синців на правому плечі, на передній поверхні грудної клітки зліва, на лівій боковій поверхні грудної клітки, на правій задньо-боковій поверхні грудної клітки, на тильній поверхні правої стопи, саден на передній поверхні правого колінного суглобу, саден зап`ястків, які за ступенем тяжкості відносяться: комплекс ушкоджень в області голови – до легких тілесних ушкоджень, які призводять до короткочасного розладу здоров`я, інші окремо взяті – до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 винуватим себе у вчиненні вказаного злочину не визнав повністю, загалом фактично визнавши вчинення ним інкримінованих діянь, однак заперечуючи їх неправомірність. Показав, що 21.07.2019 року заступив на чергування у складі патруля в м.Обухові для забезпечення громадського порядку на виборах. Приблизно о 13 год. на вулиці Лукавиця побачили автомобіль на узбіччі з чоловіком, а з лісосмуги виходив інший чоловік у шортах і футболці, який викликав підозру. Вони зупинились, коли потерпілий помітив їх, намагався піти в іншу сторону. Потерпілий протягнув йому руку для привітання, він на привітання не відповів, представився, попросив пред`явити документи, потерпілий документів не надав, повідомив, що є адвокатом, але підтверджень не надав. Потерпілий нервував, агресивно вів себе, відмовився показати вміст кишень, відмовлявся від огляду, вимагав понятих, але по закону це було не потрібно. Він попередив потерпілого про застосування заходів впливу, спецзасобів, після цього прийняв рішення затримати того, бо була підозра, що у потерпілого були заборонені речі. Відвели в сторону, бо відводили потерпілому руки за спину, а той пручався, чинив опір. Він впав під час боротьби. Потерпілий викинув з кишені три пакетика з речовиною, схожою на канабіс. Він викликав СОГ. Потерпілий погрожував, намагався вставати, переміститись, не реагував на вимоги. Зняли кайданки через 1-1,5 години після затримання. Потерпілий на стан здоров`я не скаржився, тілесних ушкоджень у нього не було помітно. Пізніше потерпілий відмовився пройти тест на наркотики. У нього умислу завдавати тілесних ушкоджень потерпілому не було, вони діяли законно, в межах дозволеного при таких заходах. Він був старшим групи, з ним у групі був ОСОБА_19 та водій ОСОБА_20 . Підозра виникла, бо потерпілий мав неохайний зовнішній вигляд, розширені зрачки, нервував, погрожував, він себе агресивно. Поверхневий огляд провели вже після затримання. Затримували для перевірки особи та наявності заборонених речей. Затримували в порядку адміністративного правопорушення, протоколи не складались. Потерпілий намагався відійти та засунути руку у кишеню. Потім потерпілий дістав із кишені та викинув пакетики. На місці події був товариш потерпілого, який сидів в авто та знімав на відео. Він не наносив тілесні ушкодження потерпілому, лише заспокоював того і тримав. Потерпілий не виглядав як адвокат, але як наркоман. Потерпілий вийшов до них за 10-15 метрів з кущів, він зразу підійшов до потерпілого, коли під`їхали, представився працівником поліції. Потерпілий дивився по сторонам і в бік карману. З досвіду він знав, що до приїзду СОГ той міг скинути наркотики. На відео почали знімати не спочатку, а трохи згодом, коли він провів потерпілого до автомобіля, він не заперечував, щоб знімали на відео. Він зазначив правові підстави поверхневої перевірки. Потерпілий вів себе агресивно, погрожував. Вони відвели потерпілого на траву, щоб пом`якшити падіння під час затримання. Він неодноразово попереджав про застосування сили та кайданки. Коли почали затримання потерпілий кричав на публіку, хоч занадто сильних заходів до нього не застосовувалось. У кишені його шортів було видно щось. Потерпілий лежав, коли виявили пакетик біля нього, це був пакетик із зеленою речовиною рослинного походження, з досвіду він знав, що це канабіс. Потерпілий кричав, що то не його, що йому підкинули, заказали. Він діяв згідно статей 43, 44 Закону про поліцію. Вони намагались мінімізувати тілесні ушкодження. Після цього був огляд місця події СОГ, на місці знайшли три пакетика, вони писали рапорти. Йому відомо, що експертиза не встановила достатньо ваги наркотику, тому кримінальне провадження закрили, щоб притягнути до адміністративної відповідальності. Він ніколи не складав протоколу затримання, бо не мав таких повноважень, лише дуже часто проводив затримання. Потерпілий був спокійний до початку відеозапису, а потім став провокувати їх. Він підходив до свідка, який знімав відео і казав, щоб той не заважав працювати. Потерпілий скинув пакетик з кишені ще до кайданок. В рапортах він вказував про злісну непокору з боку потерпілого. Як старший патруля, він сказав водію зупинитись біля потерпілого. Затримання відбулося через хвилин десять після початку спілкування. Кайданки одягав він, це було його рішення. Заводили руки за спину вони вдвох із ОСОБА_19 . Потерпілий чинив опір. Вони зробили йому підніжку, щоб покласти на землю. Ударів в голову він не наносив. Він придавив рукою до землі зверху спини потерпілого. Він не бачив, щоб ОСОБА_19 бив потерпілого, ОСОБА_19 лише натис на нього зверху, щоб утримати. Він не пам`ятає, щоб вибивав телефон у свідка. Він зверху за спину притискував потерпілого до землі, щоб той не піднімався, в цей час той був у кайданках. Він не бив потерпілого руками і не сідав коліном на спину. Він хотів вилучити відеозапис для підтвердження неправомірності дій потерпілого, хоч і не мав таких повноважень. Пізніше був звільнений із поліції. Вважав свої дії правомірними, просив виправдати.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_16 винуватим себе у вчиненні вказаного злочину не визнав повністю, загалом фактично визнавши вчинення ним інкримінованих діянь, однак заперечуючи їх неправомірність. Показав, що вдень 21.07.2019 року він у складі наряду здійснював патрулювання в м.Обухові на виборах. На вулиці Лукавиця звернули увагу на підозрілого, який виходив з посадки, зупинились, представились, він показав своє посвідчення. Потерпілий був з ознаками наркотичного сп`яніння: почервоніння очей, сухість у роті, білий колір шкіри. Коли попросили поверхневу перевірку, потерпілий став вести себе зухвало, відмовлявся від огляду, нервував. Вони відвели його до білого автомобіля, де був його товариш. Потерпілий неодноразово відмовлявся від поверхневої перевірки. Надалі у потерпілого було вилучено наркотичний засіб. Вони час від часу притримували руки потерпілому, бо він хотів залізти у кишеню. Потерпілий вимагав СОГ. Тоді вони стали проводити затримання, застосували прийоми боротьби, а потерпілий почав пручатись, активно протидіяв. Вони попереджали про застосування фізичного впливу, спецзасобів. Перевели потерпілого на траву, щоб не травмувати. Потерпілий ривком повалив ОСОБА_21 , той упав, відпустив руку, тоді лежачи потерпілий скинув з кишені пакетики з зеленою речовиною. З досвіду він знає, що це був канабіс. Вони говорили потерпілому не рухатись, але той активно пручався. Вони не знали, але можливо у потерпілого була зброя. Він натиском на плече коліном прижав потерпілого, щоб той вгамувався, бо при затриманні той повинен був виконувати вказівки. Рукою хотів вгамувати, зробив хлопок, але не удар. Намірів заподіяти тілесні ушкодження потерпілому він не мав. У кайданках потерпілий продовжував провокувати їх. Потерпілий був неохайний, схожий на наркомана, а не адвоката. СОГ приїхала через тривалий час, тому потерпілий довго був у кайданках. Видимих тілесних ушкоджень у потерпілого не було. На місце пізніше приїхала швидка, представники ради адвокатів. У відображених на відеозаписах подіях він не вбачає знущань чи побиття. Кайданки зняли, коли приїхала швидка. СОГ вилучила пакетик з наркотичною речовиною. У райвідділі вони писали рапорти. Потерпілий говорив, що є адвокатом, але доказів чи документів не дав. СОГ викликали після затримання, коли потерпілий вже скинув наркотики. Він СОГ не викликав. Рішення про затримання потерпілого було спільним. З його практики у потерпілого було щось незаконне, бо той неодноразово хотів засунути руки у кишеню, нервував, рухався. На відео видно як ОСОБА_21 говорив про те, що потерпілий скинув наркотики, це було до того, як вдягнули кайданки. Він не наносив удари потерпілому, коли той був у кайданках, хотів лише знерухоміти. Визнав одне застосування сили щодо потерпілого, але не вважає його ударом. Потерпілий був у кайданках приблизно півтори години через те, що довго їхала СОГ. Товариш потерпілого знімав події на відео, телефонував знайомим, він не забороняв тому зйомку, лише просив відійти. Він не намагався нічого засунути потерпілому у кишеню на відео, лише піднімав свою кепку. Пакунок вилучили на місці події СОГ вже коли потерпілий поїхав. На відео не відображено початок спілкування із потерпілим, відео зйомка із перервами. Він у поліції служив з 2017 року, проходив спецпідготовку, регулярні навчання. Вважає, що мав право застосовувати фізичну силу до потерпілого по закону та інструкції, бо той вступав у боротьбу. Вони були в напрузі, бо на місці на них всі тиснули, потерпілий та присутні погрожували. Тримали за обидві руки потерпілого, бо це спец прийом для знерухомлення, кайданки були необхідним засобом. Боді-камер тоді у них не було. Спочатку у потерпілого була паніка, зухвалість, а після початку відеозапису поведінка змінилась. З практики він вважав, що підстави для затримання були. Наркотики виявили біля кишені потерпілого на землі. Вони не повірили, що потерпілий є адвокатом, бо той був у стані наркотичного сп`яніння, документів не було. Події відбувались орієнтовно з 13 по 15 годину. Вони схопили його за руки після того, як потерпілий відмовився виконати їх вимог про те, щоб тримати руки перед собою. ОСОБА_21 висловив вимогу про поверхневий огляд. Почали затримувати біля автомобіля, коли потерпілий пручався. Припускає, що тілесні ушкодження у потерпілого виникли коли той пручався. Удару він не завдавав потерпілому, це був превентивний засіб, щоб не ворушився. На голову потерпілому не тиснув, лише коліном на праву лопатку. Вважає, що його дії не могли заподіяти потерпілому виявлених надалі тілесних ушкоджень. Він діяв правомірно тому не кається у скоєному, просив виправдати.

Винуватість обвинувачених у вчиненні вказаного злочину повністю доведена показами потерпілого, свідків, письмовими та речовими доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 21.07.2019 року орієнтовно о 13 год. в місті Обухів на мікрорайоні Лукавиця він повертався додому із зупинки громадського транспорту, коли до нього під`їхав патрульний автомобіль, з якого вийшли поліцейські, підійшли до нього, він протягнув їм руку для привітання, бо думав що вони знають його, але один із них одразу схватив його за одну руку, а інший – за другу руку, тобто одразу затримали без пояснення причин, на його запитання відмовлялись назвати причини такої поведінки. Вони не представились, а одразу застосували фізичне насильство. Перед цим вони не попереджали його про застосування фізичної сили. Вони були у формі із зброєю і кайданками. Третій поліцейський залишався у автомобілі. Він зауважив, що є адвокатом, називав номер посвідчення та свідоцтва, але вони відповіли, що їм це не цікаво. Врешті повідомили, що у них є якась підозра, обидва заламували руки, били його, постійно лаялись брутальною лайкою. Обвинувачені вимагали пройти поверхневу перевірку, натомість він закликав їх дотриматись процедури, викликати слідчо-оперативну групу та представника ради адвокатів, опору не чинив, не тікав, не ображав їх, багаторазово просив їх не бити його. Крім того, обвинувачені не просили його показати вміст кишень самостійно, а хотіли це зробити самотужки. Він наполягав на офіційному затриманні за ст.208 КПК України, оскільки вони повідомили йому саме про підозру у кримінальному правопорушенні. Орієнтовно 3-4 години він лежав на землі у кайданках. У протоколі затримання помилково вказано час його затримання, оскільки на той час він вже перебував у лікарні, тому не підписував ніяких документів. Фактично його затримали обвинувачені коли схопили за руки, вийшовши з автомобіля, з цього часу він підкорявся їх наказам, на його запитання чи може він йти, вони йому забороняли. Більше трьох годин він перебував під їх контролем лежачи на землі у кайданках до прибуття слідчо-оперативної групи, кайданки зняли інші поліцейські. Обидва обвинувачені протиправно застосовували до нього фізичну силу, застосовували спецприйоми, повалили на землю в кущах, кайданки одягнули коли він вже лежав на землі, ображали його і принижували людську гідність, постійно проявляли агресію, казали йому закрити рота. Зокрема, ОСОБА_15 декілька разів бив його лежачого рукою в область печінки, ногою у ботинку по ногам, стоячи рукою в живіт, сів на спину та сильно вдарив у печінку. ОСОБА_16 давив його лежачого коліном у шию, було дуже боляче, в цей час він вже перебував у кайданках, також вдарив його рукою по ниркам, в голову рукою. Точну кількість ударів він не пам`ятає, але їх було більше ніж зафіксовано на відео. ОСОБА_21 бив більше, погрожував, а ОСОБА_19 плював йому в ноги. Він неодноразово просив їх зняти кайданки, але обвинувачені відмовлялись це робити навіть на вимогу інших працівників поліції, коли прибула СОГ. Також обвинувачені на його прохання відмовлялись викликати швидку медичну допомогу. Його товариш ОСОБА_22 все це бачив та знімав відео на свій телефон, але ОСОБА_15 вибивав з рук свідка телефон, перешкоджаючи відеозйомці, а ОСОБА_16 навмисно ставав перед камерою так, щоб собою перекрити зйомку під час нанесення ударів ОСОБА_15 . Загродський переслав йому відзняті на місці події файли. Пізніше він попросив цей телефон у нього та передав поліції. Будь-яких змін до фото- та відеофайлів він не вносив, ці файли у телефоні достовірні, ОСОБА_22 лише видалив з телефону свої файли, які не стосуються справи. Загродський був на місці події, бо вони попередньо домовлялись із ним про зустріч, тому вони йшли назустріч. Він тоді був у шортах, футболці, капцях, був без документів, бо мешкає поруч, провів дівчину до зупинки, після зустрічі із ОСОБА_22 мав намір повернутись додому, а після цього збирався поїхати проголосувати на виборах. Заперечив факт зберігання наркотичних засобів, вважав, що обвинувачені умисно підкинули йому пакетик із канабісом, намагаючись засунути йому у кишеню під час затримання. СОГ виявила наркотики на місці події за його відсутності вже коли він перебував у лікарні, на місці події він не бачив пакетика із наркотиком. У одного із обвинувачених рука була під бронежилетом, тому він припускає, що там міг тримати пакетик. На відео він говорив присутнім, що йому намагаються підкинути щось, бо зрозумів, що його підставляють. Про наявність ознак наркотичного сп`яніння на місці події йому не повідомляли, про підозри у зберіганні заборонених речовин обвинувачені повідомили йому вже після фактичного затримання. Спротиву він не чинив, але після першого раптового застосування сили фізично згруповувався, щоб захиститись від ударів, бо було боляче. У нього боліла голова, спина, нирка, був струс, гематоми на голові, синці на плечі, грудній клітці, на зап`ястках садна від кайданок. З місця події його забрала швидка, в лікарні його опитували працівники поліції, він пройшов перевірку на алкоголь, яка підтвердила, що був тверезий, перевірку на наркотики не проходив. Після цього лікувався 9 днів, був тиск 180, рвота, передінсультний стан, струс головного мозку. Окрім того, ОСОБА_15 продовжував вести себе агресивно навіть після прибуття швидкої, бив по автомобілю швидкої, погрожував, що завезе його до Шевченківського райвідділу, де з ним розберуться по серйозному, але до дорозі він може й не дожити. Він сприймав їх погрози реально. Третій працівник патруля його не бив. Загродський та очевидці робили зауваження обвинуваченим, але вони не реагували. Він просив Загродського знімати на відео протиправні дії поліцейських. Оскаржував неправомірні дії поліцейських, але на його скарги поліція давала йому лише відписки, тому пізніше він вирішив звернутись до ДБР. Просив призначити обом обвинуваченим покарання у виді 8 років позбавлення волі, враховуючи, зокрема, те, що ОСОБА_15 притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, а під час судового розгляду вони його ображають, хамлять, не вибачились, вину не усвідомили.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показав, що тоді працював слідчим поліції, був у складі слідчо-оперативної групи, того дня влітку 2019 року було відпрацювання із залученими силами, отримав повідомлення про затримання особи із наркотичними засобами, прибув із СОГ на місце події на узбіччя по вулиці Лукавиця в м.Обухів. Бачив патрульний автомобіль, обох обвинувачених, які були у формі зі зброєю та спецзасобами. Поруч потерпілий лежав животом на землі у кайданках на руках за спиною, тому він сказав поліцейським підняти його та зняти кайданки. Також на місці події були інші люди. Затриманий був збуджений, говорив, що він адвокат, обвинувачені до нього застосували спецзасоби та фізичну силу, розповідав, що перед затриманням гуляв, йшов на емоціях додому. Після повідомлення ради адвокатів про затримання адвоката, на місце приїхав захисник. Потерпілий на місці події розповідав йому, що виходив на узбіччя з кущів, патруль зупинився і вимагали оглянути вміст кишень, від відмовився, вимагав викликати СОГ, повідомляв про те, що є адвокатом. Обвинувачені йому розповідали, що побачили, як потерпілий виходив із кущів, зупинились, затримали потерпілого, бо він відмовлявся виконати вимоги про огляд, виник конфлікт. Потерпілого забрала швидка у лікарню, бо він скаржився на самопочуття через дії поліцейських, казав, що нудить, просив води, в лікарні його госпіталізували на стаціонар. Хоч потерпілий скаржився на стан здоров`я, але видимих тілесних ушкоджень він не бачив. Через 2-3 години коли прибули представники ради адвокатів, за відсутності потерпілого з участю його захисника він провів огляд місця події, було виявлено серед іншого прозорий пакет із сухою подрібленою речовиною зеленого кольору, який раніше лежав на землі неподалік від потерпілого. Той заперечував те, що пакетик належить саме йому. Він давав направлення на освідування потерпілого, коли той був у стаціонарі. Він виніс постанову про звільнення затриманого, бо не було експертизи та підстав для пред`явлення підозри. У подальшому кримінальне провадження було закрите через недостатність ваги наркотичного засобу, матеріали передали дільничному для притягнення до адміністративної відповідальності.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що товаришує із потерпілим, влітку 2019 року вони домовились зустрітись на перехресті по вул.Лукавиця в м.Обухів, він очікував потерпілого на місці зустрічі у своєму автомобілі, тому бачив як той йшов у його напрямку по стежці, але не дійшов до нього 30-40 метрів, коли до потерпілого під`їхав патрульний автомобіль, з якого вийшли двоє поліцейських і одразу схватили потерпілого за руки, спитали документи. Потерпілий сказав, що він адвокат, документів не було, вони хотіли обшукати потерпілого, той просив викликати слідчо-оперативну групу, але вони йому відмовили. Почалася штовханина, обвинувачені заламували руки потерпілому, завалили, надягнули кайданки, нецензурно лаялись. Коли він зрозумів неправомірність дій поліцейських, він самостійно вирішив знімати події на відео своїм телефоном. Зйомка була непостійно, бо події тривали дуже довго, а пам`ять телефону була замалою. Весь час він добре чув і бачив все, бо був зовсім поруч. Пізніше приїхала СОГ, швидка, потерпілого забрали у лікарню. Він віддав телефон потерпілому, щоб той передав до ДБР. Події розпочались орієнтовно о 13 год., а завершились близько 17 год. Третій поліцейський був в автомобілі, затримували двоє – обоє обвинувачені. Він не чув, щоб обвинувачені представлялись і повідомляли причину затримання, але чув що вони хотіли провести поверхневий обшук, вони казали саме обшук. Обвинувачені взяли за руки потерпілого одразу, а потім вимагали показати вміст кишень, він погоджувався це зробити слідчо-оперативній групі. Потерпілий повідомляв обвинувачений про те, що є адвокатом разів 10-15, просив викликати раду адвокатів, він теж декілька разів про це говорив обвинуваченим. Потерпілий не намагався втекти, коли надягали кайданки – пручався, бо дії поліцейських були незаконні. Кайданки одягнули коли потерпілий лежав на животі на землі. Обидва обвинувачені били потерпілого неодноразово, найбільше – ОСОБА_21 , який був у червоному береті, був більш агресивний, зокрема, бив 7-10 разів, бив у шию, потилицю рукою, але не кулаком. Били потерпілого вже лежачого. Він знімав на камеру телефону за 7-10 метрів, але ОСОБА_19 затуляв камеру. Також у нього намагались забрати телефон, щоб припинити зйомку. Потерпілий кричав, коли його били обвинувачені. На місці події були також перехожі. Швидку викликали на прохання потерпілого, оскільки йому було зле, тоншило. Потерпілий не вживав наркотики. Потерпілий був у шортах, футболці, розповідав йому, що перед цим проводжав дівчину. Після одягання кайданок він неодноразово дзвонив у поліцію щоб викликати СОГ, але СОГ приїхала орієнтовно через годину після затримання. Він бачив, як обвинувачені намагались залізти у кишеню потерпілому. Пізніше він бачив синяки у потерпілого в районі шиї, потилиці, на кінцівках, потерпілий лежав у лікарні. Коли потерпілий намагався сісти, йому забороняли обвинувачені. Кайданки зняли працівники СОГ. Вилучали згорток вже без них, коли потерпілий був у лікарні. Знімав відео він на свій телефон Самсунг, перед тим, як віддати потерпілому, скопіював контакти та власні фото, файли. Він чув, як один із обвинувачених казав, дивись біля нього щось лежить, в цей час потерпілий лежав на землі у кайданках. Потерпілий наполягав на обшуці в присутності понятих, СОГ. В кайданках потерпілий був більше години, скаржився на головний біль, нудоту. Кайданки одягли орієнтовно через півгодини після початку їхнього спілкування. Коли він знімав відео, потерпілий просив його продовжувати зйомку, неодноразово звертав увагу обвинувачених на неправомірність їх дій, можливу відповідальність, але вони не реагували. Він повністю підтверджує достовірність та автентичність відео, яке він особисто знімав на свій телефон.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що влітку 2019 року на виборах в м.Обухові він здійснював патрулювання разом із обома обвинуваченими, він був водієм службового автомобіля Рено Дастер. На узбіччі серед дерев помітили чоловіка, неподалік стояв автомобіль, він зупинив свій патрульний автомобіль поруч. З лісу чоловік вийшов якраз на них, почав поводити себе агресивно, нецензурно лаявся, намагався пройти до свого автомобіля, відмовлявся виконувати вимоги поліцейських. Подальші дії він не бачив, бо не мав права виходити із автомобіля, а учасники події відійшли дещо назад. Біля того автомобіля стояв ще один чоловік. На місці події перебували довго, було багато перехожих. Обвинувачені називали себе, а потерпілий не надавав документи, агресував. Затримання він не бачив, як застосовували силу і надягали кайданки не бачив, не чув щоб потерпілий називався адвокатом, скарг потерпілого не чув, але бачив, як потерпілий покинув місце події на швидкій. З машини СОГ не викликали. Пізніше проводилось службове розслідування та його допитували в ДБР.

Винуватість обвинувачених у вчиненні вказаного кримінального правопорушення також підтверджується поданими суду письмовими та речовими доказами, зокрема:

-медичною документацією, якою підтверджується отримання потерпілим тілесних ушкоджень внаслідок неправомірних дій обвинувачених 21.07.2021 року (т.6 а.с.167,215-225, т.7 а.с.99-100,120-130, т.9 а.с.201-202);

-висновком експерта №131 від 02.08.2021 року судово-медичної експертизи, висновком експертного дослідження № 44 від 31.07.2019 року, згідно яких у потерпілого виявлено тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, гематом в правій та лівій скроневій області, синців на правому плечі, на передній поверхні грудної клітки зліва, на лівій боковій поверхні грудної клітки, на правій задньо-боковій поверхні грудної клітки, на тильній поверхні правої стопи, саден на передній поверхні правого колінного суглобу, саден зап`ястків, які за ступенем тяжкості відносяться: комплекс ушкоджень в області голови – до легких тілесних ушкоджень, які призводять до короткочасного розладу здоров`я, інші окремо взяті – до легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок дій обвинувачених за обставин обвинувачення (т.6 а.с.168-172, 188-189, т.7 а.с.97-98);

-висновком службового розслідування від 09.07.2021 року, яким підтверджується участь обох обвинувачених у затриманні потерпілого, а також застосуванні відносно нього заходів примусу (т.6 а.с.176-186);

-протоколами огляду від 15.09.2021 року, від 24.05.2021 року з фототаблицями, а також відтвореними в судовому засіданні відеозаписами з речових доказів – дисків, які є додатками до вказаних протоколів, якими підтверджуються результати огляду мобільного телефону, диску та виявлених у них відеозаписів, якими в свою чергу підтверджуються протиправні дії обох обвинувачених відносно потерпілого, зокрема те, що обидва обвинувачені тримали потерпілого за руки, заламували руки за спину, повалили на землю, що ОСОБА_15 наніс два удари своєю правою рукою в область голови ОСОБА_10 , який лежав на землі, що ОСОБА_16 наніс удар своєю правою рукою в область голови ОСОБА_10 з правого боку та правим коліном натиснув на голову потерпілого з правого боку та насів своєю масою, що ОСОБА_15 застосовуючи фізичну силу правою рукою прижимав обличчя потерпілого в землю, що ОСОБА_15 своїм правим коліном своєю масою тіла надавив на праве плече потерпілого, який лежав на землі, що ОСОБА_16 одягнув на руки потерпілого спецзасіб – кайданки, що ОСОБА_15 перевернув ОСОБА_10 на живіт та наніс своєю правою рукою удар в спину потерпілому, що ОСОБА_15 своїм правим коліном сів на спину потерпілому в районі правого плеча, що потерпілий неодноразово повідомляв обвинуваченим про те, що є адвокатом, просив викликати слідчо-оперативну групу та представника ради адвокатів, наголошував на протиправності дій обвинувачених, а також що потерпілий щонайменше 13 хв. 51 сек. лежав на землі на животі і його руки за спиною були у «кайданках», окрім того відеозаписами підтверджується те, що ОСОБА_15 вибив телефон з рук свідка ОСОБА_18 , перешкоджаючи відеофіксації неправомірних дій обвинувачених (т.6 а.с.193-211, т.7 а.с.131-186);

-матеріалами особових справ обох обвинувачених, наказами, посадовими інструкціями, послужними списками, книгою розстановки нарядів, службовими характеристиками тощо, якими підтверджується їх служба у поліції, прийняття присяги, обсяг посадових обов`язків згідно посадових інструкцій, перебування при виконанні службових обов`язків поліцейських у складі патруля в м.Обухів 21.07.2021 року, перебування на відповідних посадах у органах поліції та наявність спеціальних звань, а також звільнення з органів поліції (т.7 а.с.4-48,50-66,114-118,202-203,205-226, т.9 а.с.3);

-посвідченням адвоката, протоколом огляду від 26.05.2021 року, профайлом адвоката, якими підтверджується наявність у ОСОБА_10 статусу адвоката (т.7 а.с.103,190-196, т.8 а.с.24);

-відтвореним в судовому засіданні відеозаписом з речового доказу – диску, що був наданий потерпілим, яким підтверджуються протиправні дії обох обвинувачених відносно потерпілого, зокрема те, що ОСОБА_15 наніс два удари своєю правою рукою в область голови ОСОБА_10 , який лежав на землі, що ОСОБА_16 наніс удар своєю правою рукою в область голови ОСОБА_10 з правого боку та правим коліном натиснув на голову потерпілого з правого боку та насів своєю масою, що ОСОБА_15 застосовуючи фізичну силу правою рукою прижимав обличчя потерпілого в землю, що ОСОБА_15 своїм правим коліном своєю масою тіла надавив на праве плече потерпілого, який лежав на землі та одягнув спецзасіб – кайданки, що ОСОБА_15 перевернув ОСОБА_10 на живіт та наніс своєю правою рукою удар в спину потерпілому, що ОСОБА_15 своїм правим коліном сів на спину потерпілому в районі правого плеча, а також що потерпілий щонайменше 13 хв. 51 сек. лежав на землі на животі і його руки за спиною були у «кайданках» (т.7 а.с.104);

-журналом обліку, протоколом затримання особи від 21.07.2021 року, якими підтверджується затримання ОСОБА_10 21.07.2021 року (т.7 а.с.111-113,245-247);

-матеріалами кримінального провадження № 12019110230000711 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, яким підтверджується затримання ОСОБА_10 21.07.2021 року, звільнення його з кабінету слідчого, відсутність факту оголошення підозри та пред`явлення обвинувачення ОСОБА_10 , закриття вказаного кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (т.8 а.с.36-103);

-картою обліку професійного навчання поліцейського, журналом обліку відвідування та успішності навчання, методичними рекомендаціями з тактичної підготовки, якими підтверджується достатній рівень фахової підготовки ОСОБА_15 , володіння ним достатнім рівнем знань щодо правильного оцінювання конкретних подій подальшим прийняттям правомірних рішень, а також з питань застосування фізичної сили при затриманні та застосуванні спецзасобів, що вказує на достовірну обізнаність обвинуваченого з межами необхідного застосування сили та методів примусу і свідчить про прямий умисел на перевищення відповідних меж при затриманні та застосуванні спецзасобів 21.07.2021 року щодо ОСОБА_10 (т.10 а.с.8-66);

-витягом із ЄРДР, постановами, дорученнями, повідомленням, протоколами, довідками, ухвалами слідчого судді, іншими матеріалами кримінального провадження, якими підтверджуються правомірність процесуальних та слідчих дій у кримінальному провадженні (т.6 а.с.146-166,173-175,187,190-192,212-214, т.7 а.с.2-3,49,91-96,102-103,105-110,119,187-189,197-201,204,227-244,248-250, т.8 а.с.1-23,25-35, т.10 а.с.4-7).

Крім того, винуватість обвинувачених у вчиненні вказаного злочину частково узгоджується з їх показами під час судового розгляду, оскільки з них вбачається, що вони дійсно затримували потерпілого 21.07.2021 року на вулиці Лукавиця в м.Обухів Київської області, застосовували до нього фізичну силу, спеціальні прийоми та спеціальні засоби – кайданки, повалили потерпілого на землю, примушували його лежати на землі у кайданках тривалий час до прибуття слідчо-оперативної групи, ігнорували доводи про наявність у нього статусу адвоката.

Суд погоджується із посиланнями сторони захисту про те, що 21.07.2021 року проводились вибори, а працівники поліції здійснювали посилене патрулювання в м.Обухів, що визнається учасниками розгляду та узгоджується із протоколом огляду, скріншотами тощо (т.10 а.с.183-194), приймає їх до уваги при оцінці доводів сторін та наданні правової оцінки діянням, однак відхиляє вказані вище подані захистом докази в якості доказів невинуватості, при цьому не покладаючи їх в основу вироку в якості доказів винуватості, оскільки відповідні обставини не мають істотного правового значення для кваліфікації дій обвинувачених, не змінюють висновку суду про правовий зміст діянь обвинувачених.

Суд відхиляє доводи захисту про недопустимість висновків експертів (т.6 а.с.168, 188), які полягають у невірній даті початку дослідження у висновку № 44, оскільки дослідженою сукупністю доказів достовірно доведено очевидну описку, яка не вплинула на достовірність як цих доказів, так і викладених у них обставин та висновків судово-медичного експерта. Так, за змістом висновку експертного дослідження (т.6 а.с.188) вбачається, що дослідження виконано на підставі самозвернення потерпілого від 22.07.2019 року і завершено 31.07 2019 року. У описі обставин справи експертом описані події 21.07.2019 року. У дослідницькій частині зазначено, що огляд експертом проводився 22.07.2019 року, є посилання на історію хвороби потерпілого та перебування на стаціонарному лікуванні з 21.07 по 29.07.2019 року. Відтак, зазначена на титульному аркуші дата початку дослідження – 18.07.2019 року є очевидно опискою, яка не впливає на достовірність висновку експертного дослідження та не породжує його недопустимість, оскільки не є істотним порушенням КПК України. У висновку експерта № 131 (т.6 а.с.168) використано вказаний висновок експертного дослідження, але обставини справи та інші відомості викладені вірно. Фактично викладені у них відомості є достатньо повними і достовірними, співвідносяться із дійсними обставинами, підтверджуються медичною документацією. Крім того, сторона захисту не зазначала будь-яких зауважень щодо цих доказів на стадії досудового розслідування, не заявляла клопотань про повторну експертизу на будь-якій стадії, не представила доказів на спростування цих доказів обвинувачення, а обмежилась лише твердженням про їх недопустимість. На думку суду, сторона захисту перебільшує істотність вказаних помилок, допущених стороною обвинувачення під час досудового розслідування, та суттєвість їхнього впливу на кінцевий результат розгляду справи, оскільки порушення КПК України слід вважати істотними лише тоді, коли вони суттєво обмежують фундаментальні права і законні інтереси учасників кримінального провадження. Крізь призму цієї позиції варто розуміти, що має бути збережений баланс інтересів сторін і завдань кримінального провадження – дотримання процесуальних вимог і в той же час розкриття кримінальних правопорушень та притягнення осіб, винних у їх вчиненні, до відповідальності. Суд не погоджується із позицією захисту, вважає описку в одній із дат очевидною і несуттєвою, тому оцінює вказані докази як допустимі та покладає їх в основу вироку.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість доказів в частині всіх досліджених під час судового розгляду відеозаписів та оглянутого в судовому засіданні мобільного телефону, оскільки твердження захисників про порушення приписів КПК України при здобутті цих доказів не підтвердились. Натомість під час судового розгляду встановлено, що свідок ОСОБА_18 здійснював відеозапис власноручно за своєю ініціативою на власний мобільний телефон, передав потерпілому відеозапис та носій інформації добровільно для послідуючої передачі ДБР, потерпілий особисто надав органу досудового розслідування як носії інформації, так і відеозаписи, що не суперечить КПК України. Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні підтвердив достовірність та автентичність відеозаписів. Під час судового розгляду відтворено відеозаписи з трьох джерел, в тому числі безпосередньо з первинного носія – мобільного телефону, будь-яких розбіжностей, змін, неточностей, протиріч не виявлено. Самі обвинувачені в судовому засіданні не оспорювали достовірність зафіксованих на відеозаписах подій за їх участю. Також слід прийняти до уваги неаргументовану протирічливість позиції захисників, які одночасно обґрунтовували захисну позицію посиланням на вказані відеозаписи як докази невинуватості, але при цьому вважали ці ж саме докази недопустимими для доведення винуватості. Доводи захисту про неповноту запису всіх подій, переривання відеозапису суд вважає такими, що не свідчать про недостовірність зафіксованої на відеозаписах інформації, стороною захисту не повідомлено відомостей, які б породжували сумнів у достовірності зафіксованих відеозаписом обставин вчинення інкримінованого злочину. Відтак, вказані докази суд вважає достовірними, допустимими й такими, що об`єктивно підтверджують обставини вчинення злочину, тому покладає в основу обвинувального вироку.

Так, з досліджених під час судового розгляду відеозаписів вбачається, що потерпілий на місці події неодноразово представлявся, повідомляв свій статус адвоката, неодноразово просив викликати слідчо-оперативну групу та представника ради адвокатів, погоджуючись на огляд і обшук у їх присутності, фактично не відмовляючись пред`явити вміст своїх кишень, а лише вимагаючи дотримання встановленої законом процедури. Натомість ні відеозаписом, ні іншими доказами не підтверджено дотримання обвинуваченими приписів законодавства, що регулює передумови для поверхневого огляду, особистого обшуку та затримання підозрюваної особи. Так, судом не було достовірно встановлено те, що обвинувачені представились потерпілому як працівники поліції, повідомили у встановленій формі про підстави його зупинки, пропонували самостійно пред`явити вміст кишень, попереджали про можливість застосування фізичної сили та спеціальних засобів та вчинили інші передбачені законом дії, які є передумовою правомірного затримання чи поверхневого огляду. Натомість додатково на підтвердження стійкості умислу на вчинення протиправних дій вказують зафіксовані відеозаписом та підтверджені свідком ОСОБА_18 обставини перешкоджання обома обвинуваченими здійсненню свідком відеозапису їх неправомірних дій. Так, ОСОБА_15 фізично перешкоджав відеозапису, коли підійшов до свідка та вибив з його рук телефон, на який здійснювалась зйомка. Також він висловлював свідку ОСОБА_18 наміри вилучити телефон із відеозаписом, хоч усвідомлював відсутність у нього подібних повноважень. ОСОБА_16 умисно переміщувався і своїм тілом затуляв камеру саме у той період коли ОСОБА_15 застосовував фізичну силу до лежачого на землі у кайданках потерпілого. Також на підтвердження протиправного прямого умислу вказують і слова ОСОБА_15 , висловлені публічно (в тому числі у присутності іншого обвинуваченого) після затримання в агресивній манері про те, що з такими як потерпілий адвокатами потрібно поводитись негативно (нецензурна лайка). Це свідчить про усвідомлення обвинуваченим ОСОБА_15 статусу потерпілого як адвоката, ідентифікацію ним потерпілого саме як адвоката, свідоме ігнорування ним такого статусу затриманого і направленість його умислу на вчинення протиправних дій відносно нього саме в такому статусі – адвоката, що спростовує інші його ж доводи про, начебто, необізнаність із подібним статусом, який обумовлював особливу процедуру заходів кримінального провадження. Крім того, нічим не спростовано показання потерпілого про висловлення погроз ОСОБА_15 на адресу потерпілого навіть після прибуття СОГ під час госпіталізації автомобілем швидкої допомоги. Всі ці прояви послідовної систематичної протиправної поведінки обвинуваченого явно виходять за межі службових повноважень та можуть виправдовуватись будь-якою легітимною метою.

Суд оцінює як очевидно неправдиві і необ`єктивні доводи захисту про те, що на відеозаписах відсутні дані про нанесення ударів та інші застосування сили обвинувачених щодо потерпілого, оскільки це явно суперечить змісту досліджених судом відеозаписів, де відповідні факти і події чітко вбачаються.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про вчинення потерпілим правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів як достатню передумову для застосування обвинуваченими фізичної сили та спецзасобів для затримання потерпілого та припинення правопорушення, оскільки такі твердження не ґрунтуються на наявних у справі доказах та прямо суперечать приписам ст.62 Конституції України. Так, потерпілий будучи попереджений про кримінальну відповідальність і приведений до присяги категорично заперечував причетність до зберігання виявлених на місці події наркотичних засобів, на місці події їх було виявлено за його відсутності, коли він вже каретою швидкої допомоги був доставлений до лікарні, до кримінальної чи адміністративної відповідальності за подібні діяння не був притягнутий, будь-які судові рішення про його винуватість у скоєнні адміністративного чи кримінального правопорушення відсутні, тому в силу дії презумпції невинуватості суд вважає неможливим покладати в основу вироку доводи сторони захисту про вчинення потерпілим протиправних діянь. При цьому достовірними, належними і допустимими доказами покази потерпілого не спростовано, тому суд вважає можливим покласти їх в основу вироку. Відтак, суд погоджується із доводами сторони обвинувачення про відсутність достатніх правових і фактичних підстав для насильства із застосуванням спецзасобів щодо потерпілого з боку обох обвинувачених як поліцейських при виконанні службових обов`язків за встановлених під час судового розгляду обставин.

Посилання сторони захисту на тривалий час між подіями та зверненням потерпілого до ДБР, на думку суду не мають правового значення, з матеріалів справи не вбачається сумнівів у об`єктивності та достовірності підтвердженої під час досудового розслідування інформації про протиправні діяння обвинуваченого незалежно від часу початку досудового розслідування, порушень КПК України під час здобуття доказів не виявлено.

Посилання сторони захисту методичні рекомендації, регулярну підготовку обвинувачених з приводу підстав та меж застосування фізичної сили та спеціальних засобів тощо, на думку суду, не підтверджують правомірність дій обвинувачених, а навпаки, додатково свідчать про достатній рівень їх фахової підготовки, достатній рівень знань і навичок, наявність достатнього досвіду служби у поліції обвинувачених, що за умови добросовісного виконання службових обов`язків і дотримання службових повноважень надавало об`єктивну можливість обом обвинуваченим правильно оцінити ситуацію, зважено проаналізувати події та ризики, вибудувати своє поведінку таким чином, щоб дотриматись меж наданих їм прав та повноважень працівника правоохоронного органу. Натомість зафіксовані відеозаписом та підтверджені в суді їх дії по застосуванню до потерпілого фізичної сили та спеціальних засобів явно виходили за межі допустимого у конкретній правовій ситуації, були безпідставно тривалими, зокрема, щодо утримання лежачи на землі в кайданках протягом майже трьох годин, надмірними, непропорційними і необґрунтованими.

Суд вважає непослідовною і протирічливою позицію захисту про те, що обвинувачені діяли цілком правомірно, але при цьому ж діяли в стані крайньої необхідності. Також слід звернути увагу на те, що перебування обвинувачених у стані крайньої необхідності під час судового розгляду не доводилось і об`єктивно подібне з встановлених під час судового розгляду обставин не вбачається.

Так, згідно ч.1 ст.39 КК України не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності.

Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 686/5225/17.

В ході розгляду справи не було встановлено будь-якої дійсної, реальної небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, а також будь-якої заподіяної та відверненої шкоди у фактично встановлених судом обставинах. Аналіз поведінки обох обвинувачених та потерпілого на місці події не дає підстав вважати, що потерпілий становив або міг становити реальну загрозу державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, заподіяв або міг заподіяти будь-яку шкоду, відтак це не могло виправдовувати застосовані обвинуваченими заходи примусу до потерпілого за відповідних умов. Доводи захисту про дії обвинувачених у стані крайньої необхідності залишились неконкретизованими, абстрактними, нічим не підтвердженими, а по суті надуманими. Окрім того, подібні дії передбачають усвідомлення обвинуваченими факту протиправності своїх діянь, а самі обвинувачені категорично це заперечували, стверджуючи, що вважали і вважають своїй дії виключно правомірними, вчиненими в межах повноважень поліцейського. Відтак, вказані доводи сторони захисту підлягають відхиленню як безпідставні.

В частині заперечення факту нанесенню ударів, надмірного застосування фізичної сили, передумов затримання протирічливі, непослідовні і взаємонеузгоджені показання обох обвинувачених суд вважає неправдивими і розцінює як спосіб захисту та намір уникнути кримінальної відповідальності за скоєне діяння.

Так, аналіз відповідних свідчень обвинувачених в суді, зважаючи на рівень їх аргументованості, переконливості та послідовності, а також інших факторів, дає підстави вважати покази обвинувачених в частині обсягу застосування фізичної сили та спецзасобу (кайданків), обставин, що перебували їх застосуванню неправдивими, оскільки вони не узгоджуються із висновками судово-медичних експертиз, показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_18 , медичною документацією, а також не узгоджуються із іншими наявними у справі належними і допустимими доказами.

Суду не повідомлено відомості про можливість отримання потерпілим виявлених у нього тілесних ушкоджень у будь-який інший спосіб, ніж той, що визначено обвинуваченням як механізм заподіяння тілесних ушкоджень інкримінованим злочином.

Поряд з тим, показання потерпілого, свідка ОСОБА_18 є послідовними, взаємоузгодженими між собою, підтверджуються дослідженими судом відеозаписами з місця події, узгоджуються із висновком судово-медичної експертизи та медичною документацією, тому суд вважає їх правдивими і такими, що можуть покладатись в основу вироку.

Показання свідка ОСОБА_17 в окремих деталях початку спілкування потерпілого з обвинуваченими, зокрема щодо належного представлення, пропозиції пред`явити документи та вміст кишень перед початком застосування фізичної сили суд вважає непереконливими, оскільки вони спростовуються сукупністю інших досліджених судом належних і допустимих доказів, а також сумнівними зважаючи на відносини службового підпорядкування свідка із обвинуваченими.

При наданні правової оцінки діям обвинувачених відносно потерпілого суд приймає до уваги таке.

Згідно диспозиції ч.2 ст.365 КК України перевищенням влади або службових повноважень, є умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

За висновками про застосування норми права Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 (справа № 301/2178/13-к), об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, складається із вчинення дій, передбачених диспозицією кримінально-правової норми, тобто умисного вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень та відповідних наслідків. При цьому, у складі злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, наслідки, на які вказано в ч.1 цієї статті в розумінні п.3 примітки до ст. 364 КК України, заміщуються іншою ознакою застосування насильства, погроза його застосування, застосування зброї чи спеціальних засобів, болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії.

Із суб`єктивної сторони злочин, передбачений ч.2 ст. 365 КК України, характеризується умисною формою вини. Службова особа усвідомлює, що дії, які вона вчиняє, виходять за межі наданих їй владних чи службових повноважень, бажає їх вчинити шляхом застосування насильства, з огляду на що бажає чи свідомо припускає наслідки його застосування, до деяких з яких не виключається необережне ставлення. Мотив і мета насильницьких дій можуть бути різними та на кваліфікацію не впливають.

Доказування суб`єктивної сторони кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільного небезпечного діяння обстановку, в якій діяла відповідно особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) ознак суб`єктивної сторони.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про Національну поліцію», поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: фізичний вплив (сила); застосування спеціальних засобів; застосування вогнепальної зброї.

Згідно частини другої статті 42 Закону України «Про Національну поліцію», фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку. 3. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення. Поліцейські зобов`язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу. Заборонено застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору поліцейському, що загрожує життю і здоров`ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом; поліцейський зобов`язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов`язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

Згідно частини третьої статті 45 України «Про Національну поліцію», загальні правила застосування спеціальних засобів: кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; під час затримання особи; під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.

Відповідно до п. 2, 5 розділу III Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських» від 09.11.2016 № 1179 (далі по тексту - Правил етичної поведінки поліцейського), поліцейський зобов`язаний пояснити затриманій особі зрозумілою для неї мовою підстави для затримання та права затриманої особи, надати можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, а також повідомити про факт затримання третій особі, яку повинна обрати затримана особа; поліцейський повинен забезпечити людське ставлення та повагу до затриманої особи.

Згідно розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських: поліцейський виконує свої службові обов`язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб; незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов`язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним. З метою зменшення кількості випадків застосування поліцейських заходів примусу поліцейський повинен проявляти розсудливість, відкритість, почуття справедливості, володіти комунікативними навичками (переконання, ведення переговорів тощо), а в необхідних випадках мати керівні та організаційні якості.

Захисна позиція полягала загалом у тому, що обвинувачені оцінили дії потерпілого як опір їм як співробітникам поліції та невиконання їхніх законних вимог.

Суд звертає увагу на протирічливість і непослідовність правової позиції сторони захисту, оскільки обвинувачені стверджували, що вони здійснювали затримання потерпілого саме в межах процедури притягнення до адміністративної відповідальності, однак з показів потерпілого, свідка та відеозаписів вбачається застосування ними у спілкуванні із потерпілим понять, характерних саме для кримінального провадження, зокрема вони повідомляли про саме підозру у скоєнні правопорушення, наміри провести обшук, провести затримання, в аспекті сталої судової практики Європейського суду з прав людини, правовідносини, врегульовані КУпАП підпадають під визначення «кримінальна процедура» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 ЄКПЛ, тому доводи потерпілого про фактичне поводження з ним в досліджуваній ситуації як із підозрюваним у кримінальній процедурі є слушними. Відтак, слід погодитись із позицією про те, що до потерпілого мала б застосовуватись належна правова процедура як до адвоката, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення.

Верховний Суд в постанові № 444/2115/17 від 20.10.2020 зазначив, що вирішуючи питання про наявність в діях особи «опору» в значенні ст. 342 КК України, суд повинен прийняти до уваги також поведінку поліцейського або поліцейських при пред`явленні ними вимоги і при подальшому розвитку подій в зв`язку з цими вимогами.

Згідно з усталеною судовій практиці опором в значенні ст. 342 КК України є активний фізичний опір виконанню поліцейським його законних повноважень. Виходячи з цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченого складу «опору» в значенні цього положення звинувачення має довести як наявність об`єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченого, так і спрямованість її наміру саме на протидію виконання службових повноважень.

Слід брати до уваги, що дії особи, спрямовані на протидію невиправданого і надмірного насильства з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір по ст. 342 КК України. Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удар кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором в значенні ст. 342 КК України, оскільки їх мета полягає не в протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров`я людини.

Щоб провести не завжди очевидну кордон між опором в значенні ст. 342 КК України і діями, обумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом , суду треба взяти до уваги не тільки факт фізичного впливу на поліцейського з боку обвинуваченого, а й контекст, в якому відбулася подія .

Для цього слід враховувати відповідність дій поліції вимогам нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність. Зокрема, згідно з вимогами, зазначеними в ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські заходи повинні бути, серед іншого, необхідними і пропорційними. Тому, вирішуючи, чи є в діях обвинуваченого складу опору, суд повинен переконатися, що застосовані до обвинуваченого заходи з боку поліції були необхідними і пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, встановленої законом.

Крім того, згідно зі ст. 43 Закону «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити людини про намір застосувати фізичну силу і надати їй достатньо часу для виконання законного вимоги поліцейського. Зазначене положення звільняє поліцейського від цього обов`язку тільки в разі, якщо зволікання із застосуванням сили може привести до посягання на життя і здоров`я людини та / або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, яка склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Якщо поліцейський застосовує силу без попередження, суд повинен визначити, чи не обумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподівану для нього насильство і спробою відвернути небезпеку для життя і здоров`я.

Аналогічний підхід суд застосовує при наданні правової оцінки доводам захисту про кваліфікацію дій потерпілого як опору і невиконанню законних вимог працівників поліції.

Проаналізувавши поведінку обох обвинувачених та потерпілого суд вважає, що застосовані до ОСОБА_10 заходи з боку обвинувачених як працівників поліції не можуть вважатись необхідними і пропорційними ситуації, що склалася, і не були застосовані відповідно до процедури, встановленої законом.

Принцип пропорційності у цих правовідносинах означає, що поліцейський захід (фізична сила, спецзасоби) є законним лише тоді, коли шкода, заподіяна правам людини, не перевищує блага, для захисту якого цей захід застосовано.

У досліджуваній ситуації не вбачається дотримання принципу пропорційності між застосованим поліцейським заходом, фактично заподіяною шкодою потерпілому та благами, для захисту якого цей захід було застосовано.

Надмірне застосування сили — це використання сили вищого рівня, ніж це об`єктивно виправдано обставинами, або продовження застосування сили після припинення правопорушення. Удари в голову, застосування сили до особи, що вже не чинить опору, вважається непропорційним (надмірним) застосуванням сили.

Ступінь фізичної протидії потерпілим затриманню за зафіксованими відеозаписом обставинами навіть за умови прийняття до уваги доводів захисту не був достатнім для застосування обвинуваченими фізичної сили значно вищого рівня, а, особливо, - для продовження застосування сили після уявного припинення правопорушення, тобто для нанесення ударів та фізичного впливу на потерпілого вже лежачого на землі у кайданках, що беззаперечно підтверджує надмірність застосування сили поліцейськими. Також на користь такого висновку вказує нанесення ударів в голову вже після припинення уявного опору.

Використання кайданок є припустимим лише тоді, коли особа поводиться агресивно, намагається втекти або завдати шкоди собі/оточенню.

Тривале тримання в кайданках поліцією без нагальної потреби (наприклад, після обмеження рухливості особи) розцінюється судами як катування або нелюдське поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод). Практика ЄСПЛ та Верховного Суду вимагає суворої пропорційності, оскільки кайданки — це тимчасовий захід безпеки, а не покарання, і їх безпідставне використання є перевищенням влади.

У досліджуваній ситуації потерпілий перебував у положенні лежачи животом на землі із одягнутими за руки за спиною кайданками з 13 год. 11 хв. до 15 год. 48 хв. 21.07.2019 року, тобто дві години тридцять сім хвилин, кайданки були зняті не обвинуваченими, а іншими працівниками поліції, які прибули у складі слідчо-оперативної групи на місце події, й лише перед госпіталізацією потерпілого до лікарні каретою швидкої допомоги. При цьому під час судового розгляду стороною захисту не повідомлено аргументованих мотивів такого тривалого застосування спеціальних засобів та нагальної потреби тривалості їх застосування. Обвинуваченими суду не повідомлено відомості чому продовжувалось застосування кайданок і не було їх знято як тільки зникли підстави для цього, зокрема після заспокоєння особи, припинення (на їх думку) опору. Посилання на тривалість приїзду СОГ суд відхиляє як юридично нікчемні і непереконливі.

Суд вважає, що у досліджуваній ситуації кайданки фактично використовувались для залякування та приниження гідності затриманого, який не чинив опору, що з огляду на сталу практику Європейського суду з прав людини ( рішення у справах «Шморгунов та інші проти України» від 21 січня 2021 року, «Панчук проти України» від 22 липня 2021 року) свідчить про нелюдське поводження при застосуванні спецзасобів.

Відтак, надмірне застосування сили обвинуваченими до потерпілого, непропорційність застосованих поліцейських заходів, безпідставне тривале тримання потерпілого лежачи на землі у кайданках без нагальної потреби суд оцінює як прояв перевищення службових повноважень, підтвердження стійкості прямого умислу на вчинення протиправних діянь, послідовності та узгодженості дій обох обвинувачених на досягнення спільної протиправної мети.

Дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вислухавши обвинувачених, потерпілого, свідків, аналізуючи зібрані по справі письмові та речові докази, суд вважає, що доводи захисту щодо правомірності дій обвинувачених не знайшли об`єктивного підтвердження під час судового розгляду, не доведені належними і допустимими доказами, однак спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, які зазначені вище і покладені в основу висновків суду про винуватість обох обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм діянь.

Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає доведеним винність обох обвинувачених у вчиненні вказаних вище діянь.

Суд вважає, що дії обох обвинувачених вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України, оскільки вони вчинили умисні дії, які виразились у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчиненого групою осіб, без попередньої змови між собою.

Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи обвинуваченим покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, їх особу та відношення до скоєного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання, досудову доповідь органу з питань пробації.

Так, згідно досудових доповідей органу з питань пробації, для обох обвинувачених ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як середній, а ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб – середній.

Оцінюючи особу обвинувачених суд приймає до уваги індивідуальні властивості особи, обставини, що характеризують поведінку обвинувачених після вчинення злочину, зокрема невжиття заходів для надання допомоги потерпілому після скарг на самопочуття, не вжиття заходів для виклику швидкої медичної допомоги, невжиття будь-яких заходів щодо добровільного відшкодування шкоди, відсутність критичної оцінки скоєного, натомість прояви цинічної поведінки по відношенню до потерпілого під час судового розгляду.

Обставин, що пом`якшують покарання, суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи тяжкість та характер кримінального правопорушення, особу обвинувачених, які раніше несудимі, мають постійне проживання і місце роботи, офіційні джерела доходу, враховуючи стан їх здоров`я, їх вік, соціальний статус, думку потерпілого, який наполягав на максимально суворому покарінні, суд вважає необхідним призначити обом обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, оскільки такий вид покарання є достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

При визначенні строку покарання суд враховує необхідність індивідуалізації покарання, різний ступінь участі обвинувачених у скоєнні злочину, перебування ОСОБА_16 у відносинах підпорядкування ОСОБА_15 у складі патруля при скоєнні злочину співучасниками.

При цьому суд вважає неможливим застосування ст.ст. 75, 76 КК України і звільнення обвинувачених від відбування призначеного цим вироком основного покарання у виді позбавлення волі за умови виконання певних обов`язків, оскільки їх виправлення неможливе без відбування покарання.

При вирішенні питання про можливість застосування додаткових покарань суд приймає до уваги наступне.

На час вчинення злочину обидва обвинувачені служили у поліції, тобто займали посади, пов`язані із правозастосовною діяльністю, мали спеціальні звання ОСОБА_15 «старший сержант поліції», а ОСОБА_24 «сержант поліції», надалі були звільнені з органів поліції із спеціальними званнями ОСОБА_15 «лейтенант поліції», а ОСОБА_24 «сержант поліції», що підтверджується наказами, матеріалами особових справ, службового розслідування (т.7 а.с.52, 55, 202, 203, 205, 206, т.8 а.с.3-11).

Окрім того, ОСОБА_15 є обвинуваченим за ч.2 ст.286 КК України у кримінальному провадженні, яке розглядається іншим судом (справа № 361/4311/20), в порядку накладення дисциплінарного стягнення був звільнений зі служби в поліції, зокрема, за вчинення дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується наказом, матеріалами службового розслідування (т.7 а.с.55-65).

З огляду на характер кримінального правопорушення, вчинення якого невід`ємно пов`язане із посадами обвинувачених у органах поліції, суд вважає, що додаткове покарання, передбачене санкцією статті обвинувачення, у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із правозастосовною діяльністю, слід призначити.

Згідно статті 54 КК України, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Таким чином, зважаючи на наявність у обвинувачених спеціальних звань та їх засудження за тяжкий злочин, суд, на підставі статті 54 КК України, вважає доцільним позбавити їх спеціальних звань «лейтенант поліції» ОСОБА_15 та «сержант поліції» ОСОБА_16 .

На глибоке переконання суду, призначене основне покарання, яке необхідно відбувати реально, є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченими, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Початок строку відбування покарання обвинуваченим слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня затримання.

Запобіжний захід втратив чинність до направлення обвинувального акту до суду, під час судового розгляду не обирався, клопотань щодо обрання запобіжного заходу прокурором не подавалось.

Цивільний позов не пред`являвся.

Судові витрати відсутні.

Речові докази – мобільний телефон марки SAMSUNG Galaxy J3 моделі SM-J320H (IMEI 1: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 ; S/N НОМЕР_5 ) (зберігається у прокуратурі), оптичний диск DVD+RW Verbatim 4,7 GB PWD 653 XD 15061586 із назвою «Прот.огл24.05.2021», оптичний диск DVD+R DATEX 4,7 GB із назвою «02 мар 2020» (зберігаються в матеріалах судової справи) слід зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_15 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 28, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на шість років з позбавленням спеціального звання «лейтенант поліції» та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із правозастосовною діяльністю на строк три роки.

Час відбуття покарання ОСОБА_15 вираховувати з дня затримання в порядку приведення цього вироку до виконання.

ОСОБА_16 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 28, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням спеціального звання «сержант поліції» та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із правозастосовною діяльністю на строк три роки.

Час відбуття покарання ОСОБА_16 вираховувати з дня затримання в порядку приведення цього вироку до виконання.

Речові докази – мобільний телефон марки SAMSUNG Galaxy J3 моделі SM-J320H (IMEI 1: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 ; S/N НОМЕР_5 ), оптичний диск DVD+RW Verbatim 4,7 GB PWD 653 XD 15061586 із назвою «Прот.огл24.05.2021», оптичний диск DVD+R DATEX 4,7 GB із назвою «02 мар 2020» зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1