Вирок від 13 квітня 2026 р. у справі №359/6090/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/6090/25

Провадження № 1-кп/359/469/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025116100000134 від 26.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в :

25.04.2025 приблизно о 16 годині 45 хвилин, ОСОБА_4 рухався на мопеді «YAMAHA JOG» та проїжджаючи повз будівлі вул. Привокзальна 14А в м. Борисполі Київської області, був зупинений працівниками БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області для перевірки документів.

В цей час, у ОСОБА_4 виник кримінальний протиправний намір на використання завідомо підробленого документу, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 на його ім`я із власною в ньому фотокарткою. Реалізуючи свій кримінальний протиправний намір, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із власною в ньому фотокарткою є підробленим, пред`явив його працівникам поліції для підтвердження своєї особи.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/111-25/25911-ДД від 29.04.2025, бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , заповненого на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним видам документів, які знаходяться в офіційному обігу на території України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину. ОСОБА_4 підтвердив, що у кінці квітня 2025 його зупиняли працівники поліції для перевірки документів та він пред`явив підроблене посвідчення водія для підтвердження своєї особи.

Окрім показань обвинуваченого, судом також досліджено висновок експерта № СЕ-19/111-25/25911-ДД від 29.04.2025 яким встановлено, що бланк посвідчення водія серії та номеру НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане 29.03.2025 ТСЦ 8045, не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

Під час судового розгляду обвинувачений та його захисник жодних заперечень щодо досліджених в суді доказів не висловили.

Отже, судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 використав завідомо підроблений документ, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.Таку правову кваліфікацію дій обвинуваченої суд вважає правильною.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Відповідно до статті 20 КК підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно із висновку судово-психіатричного експерта № 146 від 21.05.2025 ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій страждав на легку розумову відсталість із значними порушеннями поведінки (F 70.1 за МКХ-10) та не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; на даний час страждає на легку розумову відсталість із значними порушеннями поведінки (F 70.1 за МКХ-10) та не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку; за своїм психічним станом може постати перед слідством та судом.

Отже, наявні у ОСОБА_4 на час скоєння кримінального правопорушення психічні розлади, були не настільки виражені, обмежували, але не позбавляли його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними (тобто підпадає під дію ст. 20 КК України «обмежена осудність»).

Законодавець чітко відокремлює поняття неосудної особи від особи з обмеженою осудністю, посилаючись на те, що встановлення такої обставини в подальшому тягне за собою різні правові наслідки. Так, неосудною вважається особа, яка в цілому не може усвідомлювати свої дії або керувати ними, а тому не підлягає кримінальній відповідальності, тоді як особа з обмеженою осудністю лише не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, при цьому така особа підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, а факт визнання її обмежено осудною зобов`язує суд врахувати цю обставину під час призначення покарання.

В судовому засіданні обвинувачений визнав свою провину, висловила жаль з приводу вчиненого злочину, засудив свою поведінку, у зв`язку із чим, щире каяття суд визнає обставиною, які пом`якшує його покарання. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

Призначаючи покарання, суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення у відповідності до ст. 12 КК України є кримінальним проступком. Згідно наданої прокурором вимоги про судимість до обвинуваченого неодноразово застосовувалися примусові заходи медичного характеру. Відповідно до медичних довідок обвинувачений звертався за амбулаторною психіатричною допомогою. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявності обставин, що пом`якшують покарання, ступінь здійснення злочинного наміру, суд вважає необхідним і достатнім покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із рекомендацій постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких сама і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду. Відповідно до пункту 8 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду, така допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов`язане з позбавленням волі, та здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов`язане - на психіатричні заклади охорони здоров`я за місцем проживання засуджених.

Відповідно до ч. 2 ст. 504 КПК України, досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру. Вказане також відповідає пункту 2 частини 3 статті 374 КПК, яким суд керується під час ухвалення вироку, а саме у мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому.

На підставі вищевказаного висновку судово-медичної експертизи № 146 від 21.05.2025, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 є обмежено осудним та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у закладі охорони здоров`я за місцем свого проживання.

Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження. Речові докази, а саме: посвідчення водія серії та номеру НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане 29.03.2025 ТСЦ 8045 – залишити в матеріалах кримінального провадження. Крім того, слід стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні у сумі 1782,80 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 504 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

На підставі ст. 20, п. 2 ч. 1 ст. 93, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у закладі охорони здоров`я за місцем його проживання.

Речові докази, а саме: посвідчення водія серії та номеру НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане 29.03.2025 ТСЦ 8045 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Паспорт № НОМЕР_2 ) на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні у сумі 1782,80 гривень.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1