Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №355/328/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/328/26

Провадження № 2-о/355/27/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т. А.

за участю секретаря Ліберацької Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Баришівська селищна рада Броварського району Київської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій вказала, що 26. 12. 1996 року на підставі рішення виконкому Баришівської селищної Ради народних депутатів № 91 від 28. 11. 1996 року їй видано державний акт серії КВ № 000512 на право приватної власності на землю площею 0,15 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку.

У січні 2026 року вона звернулася до ФОП « ОСОБА_2 » для виготовлення сертифікованим інженером – землевпорядником технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) загальною площею 0,15 га цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка належить їй на підставі державного акту на право власності серії КВ № 000512 для присвоєння даній земельній ділянці кадастрового номеру для подальшої Реєстрації права на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте отримала відмову у виготовленні технічної документації у зв`язку з тим, що у державному акті на право власності на земельну ділянку її ім`я помилково записано як « ОСОБА_3 » замість вірного « ОСОБА_4 ».

Просить встановити належність їй, ОСОБА_5 , державного акту на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_6 .

Встановлення юридичного факту необхідно їй для реалізації права на проведення державної реєстрації земельної ділянки.

В судове засідання заявниця не з`явилася, про день, час і місце слухання справи повідомлена належним чином, у заяві просить розглянути справу за її відсутності та задовольнити.

Представник заінтересованої особи – Баришівської селищної ради за довіреністю Руссу В. до суду не з`явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду.

Згідно листа ВСУ 01.01.2012 р. «Про судову практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом.

Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі і показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).»

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 2 цієї статті у судовому порядку можуть встановлюватися також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою Київська область Баришівський (на даний час Броварський район) Київської області, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Бобровицьким РВ УМВС України у Чернігівській області 07. 08. 1999 р.

Згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями від 31. 07. 2000 року, виданого на підставі рішення виконкому Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

26. 12. 1996 року на підставі рішення виконкому Баришівської селищної Ради народних депутатів № 91 від 28. 11. 1996 року на ім`я ОСОБА_7 видано державний акт серії КВ № 000512 на право приватної власності на землю площею 0,15 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Звернувшись до ФОП « ОСОБА_2 » для виготовлення сертифікованим інженером – землевпорядником технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для присвоєння даній земельній ділянці кадастрового номеру для подальшої Реєстрації права на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заявниця отримала відмову у зв`язку з тим, що у державному акті на право власності на земельну ділянку її ім`я помилково записано як « ОСОБА_3 » замість вірного « ОСОБА_4 ».

Згідно Експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/97-m від 29. 01. 2026 року особові імена « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 » є ідентичними.

Встановлення факту належності їй державного акту на право власності на землю необхідно заявниці для реалізації свого права на оформлення державної реєстрації земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, той факт, що заява ОСОБА_1 підтверджена належними та допустимими доказами, вона підлягає до задоволення.

Згідно положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 315,316,319,258,264,265,268,273 ЦПК України, - суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 правовстановлюючого документу – Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 000512, виданого 26. 12. 1996 року на ім`я ОСОБА_7 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко