Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №621/2982/19 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 621/2982/19 Головуючий суддя І інстанції Шахова В. В.

Провадження № 33/818/570/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю. за участі захисника Ткач В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. поновлення строку на апеляційне оскарженняпостанови Зміївського районного суду Харківської області від 08.11.2019 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

УСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) грн 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Як установив суд 05.10.2019 о 03 годині 05 хвилин, ОСОБА_1 , в м. Зміїв Харківської області по вул. Гагаріна № 12 керував автомобілем BMW-318, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не стійка хода, незв`язна мова). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та проходження алкотесту приладом «ДРАГЕР» відмовився в присутності свідків.

Вказаними діями, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник Мотальова-Кравець В.Ю. просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , а копія постанови вчасно йому не вручалась.

Вислухавши пояснення представника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ткач В.О. який просив поновити строк на апеляційне оскарження, дослідивши матеріали справи та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належить відмовити у задоволенні клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Отже, закон пов`язує строк внесення апеляції на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення не з датою отримання постанови суду, а лише з датою ухвалення судового рішення.

При цьому доводи про поновлення строку зводяться до того, що у зв`язку з тим що судовий розгляд проводився без участі особи, а копія постанови не була вручена в строк то особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, або її новий захисник мають необмежений строк на звернення з апеляційною скаргою.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що в судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином за допомогою смс-повістки, заяви про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Крім того, матеріали справи містять повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 щодо проведення судового засідання 08.11.2019 року о 09-30 год, яке в свою чергу отримано ним 30.10.2019 року.

Відтак судом першої інстанції в повному обсязі виконано обов`язок щодо належного повідомлення особи про час та місце проведення судового засідання.

Оскаржувана постанова суду винесена 08 листопада 2019 року, але апеляційна скарга подана 08 грудня 2025 року тобто через 5 років.

При цьому, особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно знав про наявність щодо провадження у справі про адміністративне правопорушення, був обізнаний про те, що справа буде розглядатись у Зміївському районному суді Харківської області, та повідомив при складанні цього протоколу щодо нього у поясненнях до протоколу засоби зв`язку із ним, про що свідчить його особистий підпис.

Більше того, копія постанови суду була надіслана ОСОБА_1 та отримана ним 16.11.2019 року

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п.27, рішення від 26 квітня 2007 року).

Подаючи апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження майже на через 5 років, сторона справи повинна навести достатні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які б об`єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений КУпАП строк, а отже вплинули на право сторони реалізувати конституційні засади, які визначають право на оскарження судового рішення.

Як вже було зазначено вище ОСОБА_1 достеменно знав про наявність щодо провадження у справі про адміністративне правопорушення, був обізнаний про те, що справа буде розглядатись у Зміївському районному суді Харківської області.

Враховуючи, суворість санкції ч.1 ст. 130 КУПАП на думку апеляційного суду ОСОБА_1 мав більш відповідально слідкувати за станом відомого йому провадження щодо нього і даних про об`єктивні перепони для вчасного апеляційного оскарження постанови суду матеріали справи не містять.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п.41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).

Таким чином, твердження про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами, клопотання не містить посилання на обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, враховуючи, що між оскаржуваним судовим рішенням та подачею апеляційної скарги пройшло майже 5 років.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення строку апеляційного оскарження, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи викладене підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції – відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Зміївського районного суду Харківської області від 08.11.2019 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 08.11.2019 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі яка її подала.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.Ю. Грошева