Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №754/12324/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1254/26

Справа №754/12324/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Технофінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, ціна позову 29 055,00 грн, та ухвалив таке рішення.

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Технофінанс", як кредитор за договором позики № 3533312968-014914 від 13.03.2024, звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 29 055,00 грн, яка складається з 7 000,00 грн заборгованості за сумою кредиту, 1 995,00 грн заборгованості за сумою відсотків, 12 440,00 грн заборгованості з пені та 7 620,00 грн боргу за послуги.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідачка відзив на позов не подала.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Представник Позивача просив розглядати справу без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

Судова повістка надсилалась за останньою відомою адресою місця проживання Відповідачки, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Поштовий конверт повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідачці, яка не має електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, крім ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки, що надсилались Відповідачці за адресою її місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, відповідна судова повістка була доведена до відома Відповідачки через Портал Дія.

Додатково, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідачки про розгляд справи, Суд надсилав повідомлення про виклик до суду на номер телефону, що вказаний в позовній заяві.

Вирішення питання щодо проведення заочного розгляду справи належить до дискреційних повноважень суду. Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування певних умов. Зокрема, відповідач має бути належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явитися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подати відзив. Також необхідною умовою є відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи.

Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), про що згідно зі статтею 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи без оформлення окремого документа.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

13.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Технофінанс" та Відповідачка, ОСОБА_1 , уклали договір позики "Техно" № 3533312968-014914 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з умовами цього договору (Графік платежів), сторони домовилися про надання кредиту в розмірі 7 000,00 грн (пункт 2.1 Договору) зі строком повернення до 01.04.2024 включно (пункт 2.2 Договору).

Позивач виконав свої зобов`язання та надав Відповідачці кредит у розмірі 7 000,00 грн. Це підтверджується фактом перерахування коштів на банківську картку Відповідачки № НОМЕР_1 .

Згідно з нормами статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: - зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; - не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачці, відомості про неї, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС" не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому за обставин цієї справи докази, надані Позивачем, є належними, допустимими та достатніми доказами підтвердження обставин факту перерахування кредитних коштів на картковий рахунок Відповідачки, номер якого зазначено нею у кредитному договорі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Це означає, що Відповідачка, заперечуючи проти позову, має обов`язок спростувати факт отримання коштів шляхом надання або сприяння у витребуванні належних, допустимих та достовірних доказів, які б нівелювали надані Позивачем письмові докази. Це є прямим обов`язком сторони в умовах змагального процесу. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Отже, Позивач довів факт надання кредиту (перерахування коштів на картку) та порушення Відповідачкою умов договору шляхом неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів згідно з Графіком платежів.

Відповідно до розрахунку Позивача, станом на 26.07.2025 у Відповідачки утворилася заборгованість у розмірі 7 000,00 грн за тілом кредиту, 1 995,00 грн за відсотками, 12 440,00 грн за пенею та 7 620,00 грн за послугами.

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Відповідачка порушила умови договору та не повернула кредитні кошти у встановлений строк, тому заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною та становить 7 000,00 грн.

Відповідачка за умовами кредитного договору також мала обов`язок сплатити проценти за користування кредитом та відповідні комісії за послуги згідно з Графіком платежів.

Суд встановив, що пунктом 2.3.1 Договору встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 1,50 % в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 10 500,00 грн (пункт 2.6 Договору). За умовами Договору Відповідачка також повинна сплачувати комісію за використання позики у розмірі 1% від суми позики щоденно (пункт 2.4.1) та одноразову комісію за видачу у розмірі 2,50% (пункт 2.4.2).

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, визнає його обґрунтованим, а тому вимога про стягнення відсотків у розмірі 1 995,00 грн та боргу за тілом кредиту у сумі 7000,00 грн.

Вимоги щодо стягнення боргу за послуги у розмірі є безпідставними, ураховуючи висновок Верховного Суду, який наголошував, що нікчемними є положення договорів щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту, якщо кредитодавець не зазначив переліку додаткових та супутніх послуг, які надаються за таку комісію (постанови Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22).

Щодо нарахування пені, суд зазначає, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має універсальний (загальний) характер і захищає всіх позичальників від нарахування штрафних санкцій та процентів за статтею 625 ЦК України в період воєнного стану, незалежно від дати укладення кредитного договору. Закон № 3498-IX від 22.11.2023 не впливає на застосування норми ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України (частина друга статті 2 ЦК України). Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічний підхід зайняв Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 у справі про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)).

Отже, та обставина, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року не виключають необхідність застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Ураховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану, Відповідач звільнений від відповідальності у вигляді сплати штрафу в силу прямої вказівки закону. Тому нарахування пені є безпідставним, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 137 ЦПК України).

Позивач просить стягнути 2 422,40 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідачка не доводила неспівмірності витрат, не заявляла клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Суд задовольняє позовні вимоги частково: стягує 8 995,00 грн (7 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 1 995,00 грн заборгованості за сумою відсотків) із заявлених 29 055,00 грн, що становить 30,96 % від ціни позову.

Судовий збір підлягає стягненню з Відповідачки на користь Позивача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 749,92 грн (2 422,40 грн х 30,96 %); а також витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1 547,93 грн (5 000,00 грн х 30,96 %).

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Технофінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Технофінанс" (49005, м. Дніпро, вул. Глобинська, буд. 2, офіс 207/2, код ЄДРПОУ 43868852, IBAN: НОМЕР_3 в АТ "ТАСКОМБАНК", МФО 339500) заборгованість за договором у загальній сумі 8 995,00 грн (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 00 копійок), що включає: 7 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 1 995,00 грн заборгованості за сумою відсотків, а також судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 749,92 грн та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1547,92 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 21.04.2025.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО