Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №754/1212/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Суд: Деснянський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 20 квітня 2026 р.

Справа: №754/1212/26

Суддя: Коваленко І. І.

Номер провадження 2/754/4679/26

Справа №754/1212/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 35 300,00 грн, та ухвалив за відсутності учасників справи таке рішення.

Стислий виклад позицій сторін

22.12.2025 Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", звернувся до суду з позовом до Відповідачa, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 02.06.2025-100002357 від 02.06.2025 у розмірі 35 300,00 грн, яка складається з: 10 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 18 300,00 грн заборгованості за відсотками, 2 000,00 грн заборгованості по комісії за надання та 5 000,00 грн неустойки. Позивач також просить покласти на Відповідача судові витрати - судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

13.02.2026 представник Відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просить задовольнити позов частково, стягнувши 10 000,00 грн тіла кредиту та 16 287,00 грн процентів. Відповідач заперечує проти розрахунку процентів. За його твердженням, право нарахування процентів припинилося після закінчення строку кредитування. Також відповідач не погоджується із вимогою про стягнення комісії за надання кредиту, вважаючи ці умови несправедливими та нікчемними через відсутність переліку супутніх послуг. Просить відмовити у стягненні неустойки на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Крім того, вважає заявлені Позивачем витрати на правничу допомогу завищеними та просить зменшити їх розмір. Також він вказує на ненадання Позивачем банківської виписки по рахунку як первинного бухгалтерського документа для підтвердження видачі коштів.

19.02.2026 Представник Позивача подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав. Позивач зазначає, що договір підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Кошти перераховано Відповідачу через сервіс iPay, що підтверджується належним первинним документом платіжної системи. Розрахунок процентів проведено строго в межах строку кредитування за фіксованою ставкою 1% на день. Умова про сплату комісії відповідає чинному законодавству та містить вичерпний перелік послуг. Нарахування неустойки Позивач вважає правомірним з огляду на зміни до Закону України "Про споживче кредитування". Позивач також звертає увагу суду на суперечливу поведінку Відповідача (venire contra factum proprium), який одночасно заперечує отримання коштів і самостійно наводить власний контррозрахунок заборгованостію

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) за кредитним договором зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Закон України "Про споживче кредитування" визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері та встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Цей Закон також встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначається у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

02.06.2025 ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 02.06.2025-100002357. Позичальник під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Кредитодавець згідно з умовами договору надав Позичальнику кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 183 дні, до 01.12.2025. Договір встановлює фіксовану процентну ставку 1% на день. Договір також передбачає комісію за надання (20% - 2 000,00 грн). Заявка, що є невід`ємною частиною договору, підписана електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Позивач виконав зобов`язання, перерахувавши 10 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_3. Лист ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (Вих. №1-1712 від 17.12.2025) підтверджує факт перерахування 02.06.2025 коштів у сумі 10 000,00 грн, що вказана в кредитному договорі.

Відповідач у відзиві зазначає про відсутність виписки по рахунку як первинного бухгалтерського документа для підтвердження видачі позики. Суд відхиляє ці доводи. ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" є фінансовою, а не банківською установою, тому не веде клієнтських рахунків у розумінні банківського законодавства. Інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи) ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" Вих. №1-1712 від 17.12.2025 є належним та достатнім первинним документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити з огляду на положення Закону України "Про платіжні послуги". Відповідач не надав жодних банківських виписок зі свого рахунку, які б підтверджували ненадходження цих коштів.

Суд також бере до уваги, що процесуальна поведінка Відповідача, який одночасно заперечує факт перерахування коштів і наводить власний детальний розрахунок суми до повернення, містить ознаки суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), що порушує принцип добросовісності здійснення процесуальних прав.

Отже, Кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач натомість умови договору порушив. Відповідач не здійснив повне погашення боргу у строк до 01.12.2025.

Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що проценти повинні розраховуватися за ставкою 0,89% на день і становити лише 16 287,00 грн. Кредитний договір у пункті 6 Заявки встановлює фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1% за кожен день користування кредитом. Показник 0,89% є денною процентною ставкою, яка відображає загальні витрати за споживчим кредитом (включаючи нараховану комісію), виражені у процентах від загального розміру кредиту, і згідно із Законом України "Про споживче кредитування" має інформаційно-розрахунковий характер.

Проценти нараховані Позивачем виключно за період з 02.06.2025 по 01.12.2025, тобто в межах узгодженого 183-денного строку кредитування (10 000,00 грн х 1% х 183 дні = 18 300,00 грн). Відповідач не надав жодних доказів часткового або повного погашення боргу.

Суд виснував, що розрахунок суми боргу та процентів ґрунтується на умовах Договору, які відповідають Закону.

Відповідач заперечує проти стягнення комісії за надання кредиту, посилаючись на її нікчемність та відсутність у договорі переліку послуг. Суд відхиляє ці аргументи. Договір (зокрема Заявка) містить чіткий перелік супутніх послуг, за які встановлюється комісія, а саме: перерахування коштів із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, організація інформаційної підтримки в особистому кабінеті, надання можливості робити платежі онлайн, відновлення паролю тощо. Закон України "Про споживче кредитування" після внесення відповідних змін прямо передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, пункт 43 постанови Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 910/1274/24, пункт 61 постанови Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24).

Погоджені сторонами умови кредитного договору у цій справі, в яких зазначено перелік послуг, за які передбачено сплату комісії за надання кредиту, не є нікчемними та відповідають вимогам чинного Закону України "Про споживче кредитування", з огляду на наявність переліку послуг кредитодавця у договорі.

Суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24, розглядаючи у подібних правовідносинах питання щодо стягнення комісії за типовим договором укладеним з кредитором, яка оплачується разово відповідно до п. 1.5.1., і в разі пролонгації, комісія за сплату та обслуговування кредиту, в сумах визначених в п. 2.3.1.1, погодився з висновками судів щодо наявності правових підстав для стягнення комісії (пункт 91 постанови).

Суд визнав, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 10 000,00 грн, процентів - 18 300,00 грн та комісії 2 000,00 грн є обґрунтованими та доведеними Позивачем, керуючись принципом змагальності. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення неустойки у розмірі 5 000,00 грн Суд зазначає таке. Відповідач у відзиві просить відмовити у стягненні неустойки на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Позивач обґрунтовує правомірність нарахування тим, що норми Закону України "Про споживче кредитування", які звільняли від неустойки під час воєнного стану, були змінені (виключено пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень).

Проте Суд відхиляє ці доводи Позивача, оскільки згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем). Закон установлює, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Виключення відповідної норми із Закону "Про споживче кредитування" не скасовує дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки Цивільний кодекс є основним актом цивільного законодавства.

Ураховуючи, що порушення зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, нарахування Позивачем неустойки є безпідставним, а відповідна сума підлягає списанню в силу закону. З огляду на наведене, у задоволенні позову в частині стягнення неустойки слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Позов задоволено на суму 30 300,00 грн, що становить 85,84 % від ціни позову. Судовий збір у розмірі 2 079,39 грн (2 422,40 х 85,84%) підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 02.06.2025-100002357 від 02.06.2025 та судові витрати у загальному розмірі 32 379,39 грн, що складається з: 10 000,00 грн тіла кредиту, 18 300,00 грн відсотків, 2 000,00 грн комісії та 2 079,39 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 21.04.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua