Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №754/19633/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2623/26

Справа №754/19633/25

РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 2011 року він підтримував теплі взаємини з третьою особою ОСОБА_3 , з червня 2023 року між ними почались романтичні відносини, з 2024 року вони стали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ОСОБА_3 з 29.07.2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, однак подружні відносини вони не підтримували, проживали окремо. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20.08.2024 року шлюб між ними було розірвано.

Як зазначає позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього та ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_4 , однак батьком дитини вказано відповідача, оскільки дитина народилась до спливу 10 місяців після офіційного розірвання шлюбу. Спільну заяву про визнання батьківства вони подати не можуть, оскільки місцезнаходження відповідача невідоме.

Посилаючись на вказані обставини, а також на результати дослідження ДНК, та з підстав, передбачених ст.126 СК України, позивач просить суд визнати його батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також внести зміни до актового запису про народження дитини, виключивши дані про відповідача, зазначивши його батьком дитини, прізвище дитини змінити з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та внести по батькові дитини « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 26.11.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 16.12.2025 року залучено до участі у справі Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

17.12.2025 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи ОСОБА_3 , в яких вона позовні вимоги підтримала та просила про їх задоволення.

19.12.2025 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи Департаменту з питань реєстрації, в яких третя особа просить винести законне та обґрунтоване рішення на розсуд суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.01.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України, про причину неявки суд до відома не поставив, правом на подання відзиву не скористався. Судові повістки, що направлялися на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про відсутність адресата.

Порядок вручення судових повісток визначено ст.ст.128, 130 ЦПК України, а також п.п.99, 100, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року.

Таким чином, повідомлення відповідача про час розгляду справи за адресою зареєстрованого місця проживання здійснювалося відповідно до вимог закону.

Крім того, Верховний Суд у постанові № 922/1714/18 від 17 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, зазначив, що дії відповідача, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася йому судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним, а тому за даних обставин суд вважав за можливе провести розгляд справи у відсутність відповідача.

Треті особи надали письмові пояснення по суті спору, явку своїх представників не забезпечили.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4 , батьками якої відповідно до свідоцтва про народження та актового запису про народження № 1562 від 02.07.2025 року є: мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_2 , відомості про якого записано відповідно до ст.133 СК України, з яким ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 29.07.2017 року по 20.08.2024 року.

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (частина перша статті 128 СК України).

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення від 07 травня 2009 року в справі «Калачова проти російської федерації» № 3451/05, § 34).

Верховний Суд в постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

На підтвердження того, що він є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачем було надано копію висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду № 49956 від 17.09.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 з імовірністю 99,999999% є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи зміст висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження та інші наявні письмові докази, суд вважає, що факт того, що позивач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У позовній заяві позивач також просить внести зміни до актового запису про народження дитини.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Положеннями частини четвертої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Згідно з п. 20 Глави 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Статтею 134 СК України визначено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

З огляду на зазначене, у зв`язку із задоволенням позовних вимог про встановлення батьківства, суд вважає за необхідне внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 1937,92 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 200, 206, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України та ст. ст. 125, 126, 128, 134, 135, 180, 182, 191 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , тимчасова посвідка на постійне проживання для іноземців серії НОМЕР_2 , видана УПРФО УМВСУ в Тернопільській області від 30.11.2010 року, адреса: АДРЕСА_1 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 02.07.2025 року Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), актовий запис №1562).

Внести зміни до актового запису № 1562 від 02 липня 2025 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійсненого Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме:

виключити відомості про батька ОСОБА_2 ;

в графі «Батько» внести запис: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин Канади»;

змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », внести відомості по-батькові « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ім`я та дату народження дитини залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 1937, 92 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: