Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №754/1592/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4992/26

Справа №754/1592/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з січня 2024 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що 20.08.2016 року укладено шлюб з відповідачем. За період шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2023 року шлюб розірвано. З січня 2023 року дитина постійно проживає з нею. Починаючи з січня 2024 року відповідач не надавав грошові кошти на утримання дитини. Отже, на підставі викладеного та для захисту прав дитини на достойний рівень життя, позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням того, що матеріальне становище відповідача дозволяє сплачувати аліменти на дитину, в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з січня 2024 року.

Ухвалою судді від 05.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, при цьому представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи в його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи як засобами поштового зв`язку, так і за допомогою СМС-повідомлень, своїм правом подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та наявністю згоди позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та обставини справи в їх сукупності, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.08.2016 року по 07.09.2023 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1959 року, підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до вимог ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як встановлено в судовому засіданні, неповнолітня дитина сторін проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач працевлаштований, має щомісячний стабільний заробіток, а тому суд вважає, що він спроможний сплачувати позивачу аліменти на утримання дитини.

Доказів того, що за станом здоров`я та матеріального становища відповідач не може сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, суду не надано. Також, відповідачем не надано доказів про наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків або інших обставин, що мають істотне значення і можуть вплинути на визначення розміру аліментів.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно із ч. 1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим стягувати з відповідача на користь позивача на утримання дитини аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Сторони не позбавлені можливості у разі зміни матеріального стану звернутися до суду з позовом про збільшення або зменшення розміру аліментів.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів з січня 2024 року по 04.02.2026 року, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст.191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти за вказаний вище період, вказуючи на те, що у зазначений період часу відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав.

У відповідності до ч.3 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Суд, вирішуючи спір про стягнення аліментів за минулий час, з урахуванням вимог ст.191 СК України, вважає дані вимоги необґрунтованими, оскільки на підтвердження своїх вимог позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вона зверталася до відповідача про стягнення аліментів за вказаний період часу (листи, їх отримання відповідачем тощо). Надані скріш-шоти з месенджеру, долучені до позовної заяви, не є належними доказами, оскільки з них неможливо однозначно ідентифікувати осіб, з якими відбувалось листування. Крім того, таке спілкування не може вважатись офіційним зверненням.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає, що під ухиленням відповідача, як батька дитини від сплати аліментів, може свідчити невиконання ним своїх обов`язків. При цьому такі дії відповідача повинні бути свідомі, тобто спрямовані на невиконання відповідного обов`язку визначеному законом, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили на користь позивача.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів вжиття позивачем заходів щодо одержання аліментів від відповідача будь-яких звернень до нього з цього приводу та ухилення останнього від їх сплати.

Відтак, оскільки вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтвердженні офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, то за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Інші доводи та твердження позивача на висновки суду не впливають та підстав для стягнення задоволення позову в повному обсязі не дають.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 206, 258-268, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 180-182, 191 СК України суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, ІПН НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: