Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №754/321/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3095/26

Справа №754/321/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 2012 року вона з відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання вони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначає позивач, з травня 2022 року вони з відповідачем проживають окремо. На даний час вона з сином проживають у м.Варна, Республіка Болгарія і дитина знаходиться на її повному матеріальному утриманні. Батько дитини систематичної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Син навчається у приватному освітньому проекті, займається у Школі робототехніки та програмування, а також через психологічне насильство з боку відповідача потребував роботи з психологом. Вона та дитина, починаючи з травня 2022 року, неодноразово звертались до відповідача із питанням матеріального забезпечення сина, в тому числі забезпечити половину вартості оздоровлення дитини.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що відповідач є працездатним, працює, інших утриманців не має, позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01.05.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 26.01.2026 року цивільну справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач не з`явилась, надавши заяву, в якій просить розглянути справу в її відсутність, оскільки вона проживає в Республіці Болгарія.

Відповідач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, не заперечували проти стягнення з відповідача аліментів в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу).

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні також встановлено, що малолітня дитина сторін проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.

Позивач просить задовольнити її вимоги, вказуючи на те, що відповідач проживає окремо, в добровільному порядку регулярної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1959 року, підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до роз`яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України.

Як встановлено в судовому засіданні, малолітня дитина сторін проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач є працездатним, працює у ТОВ "ТАП СІТІ СЕРВІС" та ТОВ "ЕВАГРЕЙН", має щомісячний дохід (після відрахувань податків) в розмірі 23 100,00 грн., а тому суд вважає, що він спроможний сплачувати позивачу аліменти на утримання дитини.

Доказів того, що за станом здоров`я та матеріального становища відповідач не може сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, суду не надано. Також, суду не надано доказів щодо наявності у відповідача інших утриманців.

Під час визначення розміру аліментів важливим питанням є визначення обсягу грошових коштів, за наявності яких дитина матиме змогу на рівень життя для забезпечення її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, а також змогу батька сплачувати грошові кошти у визначеному розмірі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Суд вважає, що саме такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для нормального розвитку і утримання дитини.

Надаючи оцінку доводам позивача в обґрунтування визначеного нею розміру аліментів в розмірі частини від заробітку (доходу) відповідача та відхиляючи їх, суд виходить з наступного.

Так, обґрунтовуючи вищевказаний розмір аліментів, позивач вказує на витрати на дитину, а саме на навчання, на роботу з психологом та на оздоровлення.

Однак, суд звертає увагу, що одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину. Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Аналіз указаної норми закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові, які зобов`язані нести обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

Однак, в рамках даної справи позивач вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину в порядку ст.185 СК України не заявляла.

З урахуванням наведеного, вищевказані посилання позивача підстав для стягнення з відповідача аліментів у більшому розмірі не дають.

При цьому суд роз`яснює сторонам положення ч.1 ст.192 СК України, згідно якої розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 09.12.2025 року.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів з 01.05.2022 року по 08.12.2025 року, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст.191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти за вказаний вище період, вказуючи на те, що у зазначений період часу відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, незважаючи на її та дитини звернення.

У відповідності до ч.3 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Суд, вирішуючи спір про стягнення аліментів за минулий час, з урахуванням вимог ст.191 СК України, вважає дані вимоги необґрунтованими, оскільки на підтвердження своїх вимог позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вона зверталася до відповідача про стягнення аліментів за вказаний період часу (листи, їх отримання відповідачем тощо). Надані скріш-шоти з месенджеру, долучені до позовної заяви, не є належними доказами, оскільки з них неможливо однозначно ідентифікувати осіб, з якими відбувалось листування. Крім того, таке спілкування не може вважатись офіційним зверненням.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає, що під ухиленням відповідача, як батька дитини від сплати аліментів, може свідчити невиконання ним своїх обов`язків. При цьому такі дії відповідача повинні бути свідомі, тобто спрямовані на невиконання відповідного обов`язку визначеному законом, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили на користь позивача.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів вжиття позивачем заходів щодо одержання аліментів від відповідача будь-яких звернень до нього з цього приводу та ухилення останнього від їх сплати.

Відтак, оскільки вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтвердженні офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, то за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Інші доводи та твердження позивача на висновки суду не впливають та підстав для стягнення задоволення позову в повному обсязі не дають.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.75, 77, 84, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.ст.4, 10, 76, 141, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням проведених виплат.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах сплати платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 21 квітня 2026 року.

Суддя: