Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №753/5507/21 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5507/21

провадження № 2/753/3320/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Осіпова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шустенко Лілії Сергіївни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна,

про визнання недійсними заповіту та договору дарування квартири, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позицій сторін.

18.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шустенко Л.С. про визнання договору дарування та заповіту недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , який 26.11.2020 року склав заповіт на усе своє майно сину від іншого шлюбу - відповідачу ОСОБА_2 , а також подарував відповідачу ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

На переконання позивача, прийняте батьком рішення є нетиповим та таким, що не узгоджується з його звичайною поведінкою, оскільки за життя останній підтримував добрі стосунки з обома синами і не надавав переваги жодному з них.

Станом на 25.11.2020 року його батько, ОСОБА_3 , перебував у відділенні реанімації у зв`язку з тяжким перебігом коронавірусної хвороби, отримував медикаментозне лікування, яке, за твердженням позивача, могло спричиняти сплутаність свідомості та галюцинації.

Попри це, 26.11.2020 року останнім у відділенні реанімації інтенсивної терапії КНП "Київська міська клінічна лікарня № 1", куди не допускають відвідувачів, було укладено договір дарування та складено заповіт, а вже ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 10 год. 30 хв. лікарями було констатовано його смерть.

Вважає, що тяжкий перебіг хвороби та медикаментозне лікування могло вплинути на свідомість його батька, що призвело до того, що він не усвідомлюючи своїх дій, уклав оспорювані правочини.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд:

1) визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 26 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шустенко Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1028;

2) визнати недійсним договір дарування квартири від 26 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шустенко Л. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1029;

3) скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шустенко Л. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55375351 від 26 листопада 2020 року, щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с. 1-52, 94-103 т. 1).

17.06.2021 року та 12.05.2025 року відповідачка приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шустенко Л.С. звернулась до суду з клопотанням, в кому просила визнати її неналежним відповідачем у справі (а.с. 59-61 т. 1, а.с. 113-114 т. 3).

25.06.2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Осіпов О.А. звернувся до суду з відзивом на позов, у якому позов не визнав, посилаючись на те, що доводи позивача фактично зводяться до незгоди з укладеним договором дарування квартири та складеним заповітом, які він вважає несправедливими щодо себе, проте не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що оспорювані договір дарування квартири та заповіт були укладені всупереч волі батька сторін та що на момент їх укладення батько сторін не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними (а.с. 66-77 т. 1).

Рух справи.

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 19.03.2021 року, вказана справа передана для розгляду судді Мицик Ю.С.

23.03.2021 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва у справі відкрито загальне позовне провадження (а.с. 17 т. 1).

08.06.2022 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва у справі призначено посмертну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи (а.с. 214-218 т. 1).

04.09.2023 року на адресу суду направлено висновок експерта, виконаного на замовлення відповідача, за результатами проведення почеркознавчого дослідження № 14163/14164/23-32 від 04.09.2023 року (а.с. 111-128 т. 2).

07.10.2025 року на виконання ухвали суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок експерта, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 10467/24-32 від 26.09.2025 року (а.с. 3-24 т. 4).

16.10.2025 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва провадження у справі було поновлено (а.с. 25-26 т. 4).

12.11.2025 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (а.с. 62-64 т. 4).

22.12.2025 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва справу прийнято до провадження судді Осіпенко Л.М. , у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_5 у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 84 т. 4).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Осіпов О.А. заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити у їх задоволенні.

У судове засідання відповідачка приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шустенко Л.С. не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, звернулась до суду з клопотанням, в якому просила суд здійснювати розгляд справи без її участі (а.с. 106-109 т. 3, а.с. 67-69 т. 4).

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О.Я. не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, звернулась до суду з клопотанням, в якому просила суд здійснювати розгляд справи без її участі (а.с. 121 т. 1, а.с. 40 т. 2).

Обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що батьком позивача та відповідача є ОСОБА_3 , що підтверджується: актовим записом про народження позивача ОСОБА_1 № 1495, на підставі якого Відділом реєстрації актів громадянського стану Мінської районної державної адміністрації м. Києва видано свідоцтво про народження позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 20 т. 1) та актовим записом про народження відповідача ОСОБА_2 , на підставі якого органом РАЦС Московського району м. Києва видано свідоцтво про народження відповідача серії НОМЕР_2 (а.с. 138 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько сторін ОСОБА_3 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № НОМЕР_3 , на підставі якого Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 21, 127-128 т. 1).

Причиною смерті ОСОБА_3 є коронавірусна хвороба, що підтверджується довідкою про причини смерті форми № 106/о № 1290 від 28.11.2020 року (а.с. 156 т. 1).

За день до смерті батько сторін подарував відповідачу квартиру АДРЕСА_1 за договором дарування від 26.11.2020 року, посвідченого 26.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шустенко Л.С. за реєстровим № 1029, що підтверджується копією договору, оригінал якого було надано для огляду суду.

На підставі вказаного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шустенко Л.С. внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55375351 від 26 листопада 2020 року, щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем (а.с. 35-39 т. 1).

В той же день батько сторін склав заповіт, у якому заповів відповідачу п`ять гаражних боксів за номерами 2186, 2187, 2254, 2255 та 2256 у ряді АДРЕСА_2 , що підтверджується заповітом, посвідченим 26.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шустенко Л.С. за реєстровим № 1028 та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 63183546 від 15.01.2021 року (а.с. 34, 131-133, 150 т. 1).

Вказані правочини були укладені у лікарні за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку зі станом здоров`я ОСОБА_3 .

Позивач та відповідач звернулись до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті їх батька, що підтверджується копією спадкової справи № 01/2021 від 15.01.2021 року, відкритої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., а також витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі № 63183527 від 15.01.2021 року (а.с 33, 122, 129, 135 т. 1).

Оцінка суду.

Предметом спору є два правочини, вчинені батьком сторін, а саме заповіт та договір дарування.

За позовом заінтересованої особи, суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦК України), тобто якщо документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погроз насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним.

Позивач є заінтересованою особою, оскільки є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька, а оспорювані правочини безпосередньо стосуються прав позивача на спадкування.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до вказаної норми права для визнання недійсними спірних договору дарування квартири та заповіту може бути лише абсолютна неспроможність батька сторін в момент вчинення цих правочинів розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Належним доказом такої неспроможності може бути висновок судово-психіатричної експертизи, який має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (правовий висновок Верховного Суду, виснуваний у постанові КЦС ВС від 19.02.2020 року у справі № 372/1862/17 та в постанові ОП КЦС ВС від 11.11.2019 року в справі №496/4851/14-ц).

Аналогічна правова позиція викладена також Верховним Судом у постановах від 13.09.2023 року у справі №370/2951/14-ц, від 04.10.2024 року у справі № 179/1764/21, від 10.09.2024 року у справі № 295/11526/22).

Отже, самого тільки припущення про те, що батько сторін не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними на момент вчинення заповіту та договору дарування квартири з огляду на нетипову поведінку та тяжке захворювання, недостатньо для задоволення позову про визнання правочинів недійсними. А захворювання на COVID-19 та призначене лікування або загальний хворобливий стан здоров`я самі по собі (за відсутності встановлених психічних розладів) не є доказом того, що на момент посвідчення заповіту та укладення договору дарування квартири батько сторін не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.

Саме на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог. Проте, позивачем не заявлено клопотання про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи.

Натомість позивач просив суд призначити судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання, чи виконано підпис та рукописний текст у заповіті та договорі дарування батьком сторін під впливом збиваючих факторів (природних, штучних).

Суд це клопотання задовольнив та призначив у справі посмертну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставив запитання, про які просив позивач.

У відповідності до висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 10467/24-32 від 26.09.2025 року, на виконання ухвали суду, підпис та рукописний запис, у заповіті від 26.11.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шустенко Лілією Сергіївною, зареєстрованого в реєстрі № 1028, у графі: «Підпис_», - виконані ОСОБА_3 із проявом комплексу діагностичних почеркових ознак, які відносяться до відносно постійних природних внутрішніх збиваючих факторів зокрема - вікові зміни виконавця (похилий або старечій вік) та тимчасових природніх зовнішніх збиваючих факторів зокрема - незвична поза при письмі, незвичне тримання пишучого приладу; підпис та рукописний запис, у договорі дарування квартири від 26.11.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шустенко Лілією Сергіївною, зареєстрованого в реєстрі № 1029, у розділі «Підписи сторін» у графі «Дарувальник: ОСОБА_3 », - виконані ОСОБА_3 із проявом комплексу діагностичних почеркових ознак, які відносяться до відносно постійних природних внутрішніх збиваючих факторів зокрема - вікові зміни виконавця (похилий або старечій вік) та тимчасових природніх зовнішніх збиваючих факторів зокрема - незвична поза при письмі, незвичне тримання пишучого приладу (а.с. 3-24 т. 4).

Отже, цей висновок, не підтверджує того факту, що батько сторін 26.11.2020 року, укладаючи заповіт та договір дарування квартири не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.

Також такими доказами не є письмові опитування свідків, медичні довідки, видані лікарями та іншими працівниками медичних установ, які не є профільними спеціалістами в галузі психіатрії, про психічний стан ОСОБА_3 на час вчинення оспорюваних правочинів.

Висновок суду.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України підставу позову визначає позивач.

Позивачем заявлено позовну вимогу про визнання недійсними правочинів, укладених батьком сторін, який не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, укладаючи заповіт та договір дарування квартири. Оскільки в судовому засіданні цей факт не доведено належними доказами, у задоволенні позовних вимог з цієї підстави слід відмовити.

Суд також відмовляє у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності відповідача на квартиру, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири.

Отже, виходячи встановлених обставин справи, наведених приписів норм права, з урахуванням правових висновків Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України , у зв`язку з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, а понесені відповідачем судові витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

При вирішенні справи суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, яке буде вирішено в окремому судовому засіданні з ухвалення додаткового рішення відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 3-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шустенко Лілії Сергіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна про визнання недійсними заповіту та договору дарування квартири, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Осіпенко Л.М.