Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №716/320/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/320/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2026 місто Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

секретаря судового засідання Бортніка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики «ТехноПрофі» №3452210258-039904 від 28.08.2024 у розмірі 40795,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 28.08.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «ТехноПрофі» №3452210258-039904, відповідно до якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 10620,00 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зі строком повернення до 22.08.2025 року.

Відповідач умови договору позики не виконав, грошові кошти в строк не повернув, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 40795,52 грн., з яких: 9618,88 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 25866,64 грн. - борг відсотків за кредитом; 5310,00 грн. - борг штрафу.

Ухвалою судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник у судові засідання не з`явилися, однак у позовній заяві клопотали про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, свої інтереси довірив представляти адвокату Чайці С.В.

Представник відповідача адвокат Чайка С.В. в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позивач не надав жодних доказів видачі відповідачу кредитних коштів за кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості не є первинним документом, що підтверджує факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу. Крім цього, у відповідності до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України просить відмовити у стягнення з ОСОБА_1 на користь банку штрафу у розмірі 5310,00 грн. Також, витрати на правову допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача у сумі 5000,00 грн, адвокат вважає не співмірними зі складністю справи, потраченим часом та просить зменшити розмір витрат на професійну допомогу до 2000,00 грн.

При цьому фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося, на підставі положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

28.08.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «ТехноПрофі» №3452210258-039904, відповідно до якого останній отримав у кредит грошові кошти, зі сплатою процентів та строком повернення до 22.08.2025 року включно.

Відповідно до п.2.1 договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 10620,00 грн, який складається із двох частин: одна частина в розмірі 9000,00 грн видається позичальнику шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , а інша частина в сумі 1620,00 грн утримується позикодавцем із суми позики в порядку зарахування зустрічних позовних вимог в рахунок оплати комісії за видачу позики відповідно до положень п.2.6.2 договору.

Відповідно до п.2.5 договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою 346,75% річних, що за базовим розміром становить 0,95 % на день від суми позики.

Згідно з п.2.6.2 договору, одноразову комісію за видачу позики у розмірі 18% від чистої суми позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання позики шляхом її утримання позикодавцем із суми позики згідно з п.2.6.3 Договору.

Відповідно до п.2.6.3 договору, сума комісії за видачу позики нараховується та сплачується в день надання позики, шляхом утримання суми комісії із суми позики, що надається позичальнику за цим договором. Зобов`язання позичальника перед позикодавцем по оплаті комісії в розмірі 1620,00 гривень та зобов`язання позикодавця перед позичальником, щодо надання позичальнику частини кредиту в розмірі 9000,00 гривень припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог. Цей договір є заявою позичальника на зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на зазначену вище суму, що проводиться в день надання позики.

Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 24013,80 гривень (п.2.8 Договору).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст.1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, саме такий договір приєднання і був укладений між ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» та ОСОБА_1 . Договір між сторонами укладено в електронній формі, підписаний електронним підписом із використанням, зокрема, відповідачем, з використанням одноразового ідентифікатора jqWed2 (а.с.27).

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом і боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань (ст.ст.525, 625 ЦК України).

Згідно з електроновою копією платіжного доручення №17064 від 28.08.2024, Товариство «Фінансова компанія «Технофінанс» перерахувало на карту ОСОБА_1 №5167803260389882, перші 6 та останні 4 цифри якої відповідають номеру картки № НОМЕР_1 , зазначеному у кредитному договорі (п.2.1.).

В порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором в повному обсязі не виконав.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на дату подання позову ,заборгованість становить 40795,52 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9618,88 грн, з урахуванням сплаченого 27.09.2024 тіла кредиту в розмірі 1001,12 грн, заборгованості за процентами в розмірі 25866,64 грн, за штрафом в розмірі 5310,00 грн (а.с.38-42).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Надані позивачем докази свідчать про те, що між ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини від 28.08.2024 на підставі електронного кредитного договору №3452210258-039904, що неналежне виконання умов кредитного договору призвело до виникнення у ОСОБА_1 заборгованості перед товариством заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9618,88 грн, заборгованості за процентами в розмірі 25866,64 грн, на загальну суму 35485,52 грн.

Вказані обставини свідчать про порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованих штрафів в сумі 5310,00 гривень, суд зазначає наступне.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавцем звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 5310,00 гривень задоволенню не підлягають.

На подані представником відповідача адвокатом Чайкою С.В. письмові пояснення, суд зазначає наступне.

Твердження представника відповідача про те, що відповідач не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит.

Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому Позивач зазначає, що Відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Разом з тим, для спростування заперечень Відповідача, до даних пояснень не додається клопотання про витребування доказів, якими він б міг підтвердити чи спростувати свої твердження.

Тим більше, як вбачається із поданого до суду розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 сплатив 25.09.2024 заборгованість в сумі 50,00 грн, 27.09.2024 заборгованість у сумі 951,12 грн, що вже свідчить про визнання ОСОБА_1 існування укладеного між ним та позивачем кредитного договору.

Так, у розділі 10 договору «Реквізити та підписи сторін» під реквізитами позичальника містяться електронні дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які призначені для ідентифікації позичальника, використовуються ним як підпис та відповідають вимогам електронного підпису одноразовим ідентифікатором, встановленим пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», а також вимогам частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» щодо підписів у сфері електронної комерції. Договір був укладений шляхом підписання з боку ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що вчиняється шляхом передання одноразового ідентифікатора заявнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, в тому числі, але не виключно, шляхом направлення смс-повідомлення за номером телефону, вказаним заявником під час заповнення заявки, та додається до електронного повідомлення від заявника, без застосування електронного цифрового підпису, який сам по собі ідентифікує особу.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, Позивачем були надані достатні та допустимі докази щодо укладення договору та перерахування коштів за ним.

Виходячи з викладеного, вбачається, що Відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того, отримавши позовну заяву відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його неукладення, не подав. Таким чином вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, відповідачем не оспорював ся, а тому їх розмір є розумним та справедливим.

Таким чином, суд, аналізуючи наявні у справі докази та правові норми, дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» про стягнення з ОСОБА_1 боргу за договором позики «ТехноПрофі» №3452210258-039904 від 28.08.2024, який складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9618,88 грн та 25866,64 гривень проценти за користування кредитом, а в задоволенні стягнення з відповідача штрафу у сумі 5310,00 грн слід відмовити, тим самим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 35485,52 грн (35485,52*100%/40795,52=86,98% від заявленої ціни позову).

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про вирішення питання про судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Так, згідно частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування по справі.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії Договору №03/01 про надання правової допомоги від 03.01.2024 (а.с.44-45); Акт про прийняття-передачі наданих послуг від 02.03.2026 (а.с.31); Квитанцію до прибуткового касового ордера №102 від 02.03.2026 (а.с.36), відповідно до яких витрати позивача на правову допомогу становлять 5000,00 грн та складаються з витрат на аналіз документів з метою подачі до суду в розмірі 1000,00 грн, складання та подача позовної заяви про стягнення заборгованості в сумі 4000,00 грн.

На підтвердження витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн – платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №2966 від 25.02.2026 (а.с.1).

Враховуючи, що позов задоволено на 86,98%, то з відповідача на користь позивача частковому стягненню підлягають і витрати на правову допомогу у сумі 4349,00 грн (86,98%*5000=4349,00).

Підстав для зменшення витрат на професійну правову допомогу судом не вбачається, адже вони є співмірними зі складністю справи, її значенням для позивача, відповідають часу витраченому адвокатом на допомогу, обсягу наданих послуг та не є надмірними.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» сплатило судовий збір в розмірі 2662,40 грн, які просило стягнути із відповідача. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 86,98% від заявленої суми позовних вимог, то частковому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає і судовий збір (2662,40*86,98%=2315,75 грн), а саме в розмірі 2315,75 грн.

Керуючисьст.ст.509, 525,526, 530, 626, 628, 629, 633-634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС», від імені якого діє представник Кшуташвілі Вікторія Олексіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» (49005, місто Дніпро, вулиця Глобинська, 2, офіс 207/2, код ЄДРПОУ 43868852) заборгованість за договором за договором позики «ТехноПрофі» №3452210258-039904 від 28.08.2024, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі в розмірі 9618,88 грн, заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 25866,64 грн, а всього 35485 (тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень 52 (п`ятдесят дві) копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» (49005, місто Дніпро, вулиця Глобинська, 2, офіс 207/2, код ЄДРПОУ 43868852) витрати на правничу допомогу в розмірі 4349 (чотири тисячі триста сорок дев`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТЕХНОФІНАНС» (49005, місто Дніпро, вулиця Глобинська, 2, офіс 207/2, код ЄДРПОУ 43868852) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2315 (дві тисячі триста п`ятнадцять) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Є. Вайновська