Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №706/315/26 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/315/26

2/706/544/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Орендарчука М.П.,

за участі секретаря судового засідання Пізняк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову покликалась на такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Кузьмина Гребля Уманського району Черкаської області помер батько позивачки ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої увійшов зокрема житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Позивач у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса Бевзюка В.П. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька та на підставі чого була заведена спадкова справа №7/2025. Іншим спадкоємцем після смерті спадкодавця є відповідач у справі. 20.02.2026 року позивач звернулась до нотаріуса із відповідною заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок. Цього ж дня нотаріусом позивачеві було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім`я на вищевказаний житловий будинок, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, щодо належності нерухомого майна спадкодавцю.

Позивач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, проте у позовній заяві позивач просив розглянути справу без їх участі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, позов визнає повністю.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їх представників.

Дослідивши письмові докази у справі: копії свідоцтва про народження позивача, свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , спадкової справи № 7 за 2025 рік після смерті ОСОБА_4 , постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.02.2026, технічного паспорта на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 , виписку з погосподарської книги, інші письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Кузьмина Гребля Уманського району Черкаської області помер батько позивачки ОСОБА_4 .

Родинний зв`язок позивача зі спадкодавцем, підтверджується свідоцтвом про народження позивача та свідоцтвами про шлюб.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина до складу якої увійшов зокрема житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Позивач у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса Бевзюка В.П. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька та на підставі чого була заведена спадкова справа №7/2025.

20.02.2026 року позивач звернулась до нотаріуса із відповідною заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок. Цього ж дня нотаріусом позивачеві було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім`я на вищевказаний житловий будинок, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, щодо належності нерухомого майна спадкодавцю.

Житловий будинок по АДРЕСА_1 був збудований батьками спадкодавця у 1965 році і перейшов в порядку спадкування до батька позивачки після смерті її бабусі, однак за життя спадкодавець не отримав правовстановлюючого документа на житловий будинок і відповідно не зареєстрував право власності на нього.

Належність нерухомого майна спадкодавцю ОСОБА_4 , а саме, житлового будинку підтверджується наступним.

Досліджений судом технічний паспорт на житловий будинок садибного типу підтверджує, що за адресою: АДРЕСА_2 , розташований житловий будинок, споруджений в 1965 році та який складається з: «А»- житлового будинку, «а» - веранди, «а2» - ганку з козирком, «Б» - літньої кухні, «Б2» погреба, «В» - прибудови, «Г» - сараю, «Д» – гаражу, «Е» - сараю, «Ж» - сараю, «З» - сараю, «И» - сараю, «К» - гаражу, «к2» - оглядової ями, №1 воріт з хвірткою, №2 огорожі, №3 воріт, №4 криниці.

Належність житлового будинку спадкодавцю підтверджується виписками із архівних документів (погосподарських книг) Христинівської міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У судовому порядку право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, 5 серпня 1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року N 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року»).

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»). Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті (ст.1217, 1218 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За положеннями статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , але оформити право на спадковий будинок не може у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на зазначений будинок, тому необхідно визнати за позивачем право власності на зазначений вище житловий будинок.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 89, 263 – 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги.

Суддя Михайло ОРЕНДАРЧУК