Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №700/828/25 — Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/828/25

Провадження № 2/700/27/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі

головуючого – судді: Пічкура С.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О.,

прокурора: Павленка В.В., представника відповідача: ГУНП в Черкаській області – Колєснік Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у змішаній формі (паперовій та електронній) цивільну справу №700/828/25, провадження №2/700/27/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Кобринський Володимир Олександрович до Державної Казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Лисянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокурати, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в сумі 254193,54 грн., витрат на оплату правничої допомоги в сумі 60000,00 грн.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 31.05.2021 року ОСОБА_1 за матеріалами досудового слідства в кримінальному провадженні №12019250200000095 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 та ч.3 ст.191 КК України в кримінальному провадженні №12019250200000095 та вибраний запобіжний захід – особисте зобовязання.

28 квітня 2023року Лисянський районний суд постановив виправдувальний вирок, відповідно якого визнав ОСОБА_1 невинуватою у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.191 та ч.3 ст.191 КК України та виправдав у зв`язку з недоведеністю вчинення мною кримінального правопорушення (злочину). Вирок Лисянського районного суду Черкаської області оскаржувався в Черкаському апеляційному суді та залишено без змін.

Позивачка ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з 31.05.2021 року (час пред`явлення підозри) до 24 січня 2024року (час вступу вироку в законну силу), що становить два роки 7 місяців 24дня. Розмір моральної шкода за повні місяці становить 31 місяць х 8000грн.= 248000грн. Розмір моральної шкоди за неповний місяць становить 8000грн. : 31день х 24дні = 6193,54грн. А всього розмір моральної шкоди за весь період перебування під слідстом та судом становить 248000грн. + 6193,54грн .= 254193грн.54копійки (двісті пятдесят чотири тисячі сто дев`яносто три гривні 54 копійки).

В суді при розгляді кримінального провадження дійову правову допомогу в захисті від неправомірного звинувачення надавав адвокат Кобринський В.О., як вказано вище і якому за весь період розгляду кримінального провадження до постановлення виправдувального вироку ОСОБА_1 виплатила гонорар в розмірі 50000грн. (пятдесят тисяч грн.)

Після відкриття відносно ОСОБА_1 кримінального провадження, по селу поширювались різноманітні слухи про її злочинну діяльність, що спричинили неможливість в подальшому працевлаштуватися та значно підірвало її авторитет, який дуже тяжко в даний час відновити. Завдана позивачці ОСОБА_1 моральна шкода полягає в душевних та психічних стражданнях, моральних втратах, яких вона зазнала унаслідок незаконних дій слідства і прокуратури, незаконному притягненні її до кримінальної відповідальності, що призвело до погіршення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв`язків та вимагало від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя. На протязі більше як 2-ох років позивачка ОСОБА_1 була змушена доказувати свою невинуватість, була обмежена у праві вільного пересування, не мала можливості виїхати за межі України для відпочинку, що негативно відобразилось на здоров`ї та призвело до матеріальних та моральних втрат, погіршення відносин з оточуючими людьми, зниження авторитету та стало причиною моральних страждань, а тому вона змушена звернутися до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди та витрат на оплату правничої допомоги адвоката Кобринського В.О.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України,надав відзив на позов відповідно до якого не погоджується з її вимогами у повному обсязі та вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити. Казначейство зауважило, що позивачем не надано жодних доказів наявності завдання їй моральної шкоди, не надано доказів на підтвердження наявності причинного звязку між шкодою і протиправними діями відповідачів. Також заявлена позивачем сума моральної шкоди в розмірі 254193,54 грн надмірною і такою, що призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок держави Україна, адже мінімальний розмір моральної шкоди становить 50880,00 грн(49600,00=1600,00*31)+(1600,00/30*24). Крім того, Казначейство вважає, що відсутні підстави для відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правову допомогу у кримінальному провадженні, оскільки в матеріалах справи відсутні копія договору про надання позивачу правничої допомоги у кримінальному провадженні, детальний опис робіт(наданих послуг) з надання правничої допомоги та підтвердження понесених витрат позивачем в сумі 50000,00грн.

Представник відповідача- Головного управління Національної Поліції в Черкаській області надав відзив на позов ОСОБА_1 в якому вважає, що позов необгрунтований та не підлягає до задоволення оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового звязку між протиправністю діяння відповідачів та заподіяння моральної шкоди, відсутні належні докази заподіяння моральної шкоди, вказана позивачем сума моральної шкоди в розмірі 254193,54 грн належним чином не підтверджена та суперечить нормам закону та повинна становити 50880(31 місяць24 дні перебування під слідством та судом *1600,00 гривень), позивачем та його представником не надано доказів , що підтверджують розмір понесених витрат як при розгляді кримінального провадження так і при підготовці цивільного позову, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача-Черкаської обласної прокуратури надіслав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що позов не підлягає задоволенню. З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивачка висловлюючи свої доводи щодо відшкодування моральної шкоди, належним чином не обгрунтувала та не довела належними та допустимими доказами фактів заподіяння ій такої шкоди, наявності причинного звязку між шкодою і дями, а запропоновані нею розрахунки завданої моральної шкоди суперечать вимогам чинного законодавства з цього питання. За наявності судом підстав для морального відшкодування ОСОБА_1 з Державного бюджету підлягають стягненню кошти у сумі 50880,0 грн. Отже, Позивачка не надала жодних доказів, які підтверджують завдання їй моральної шкоди, завданої незаконними діями працівниками Черкаської обласної прокуратури, її органами та службовими особами чи посадовими особами.Щодо стягнення судових витрат відповідач вважає, що документально не доведено факту понесення витрат на професійну правову(правничу) допомогу, підстави для їх вішкодування на цей час не встановлено, а тому просить судові витрати залишити за позивачкою.

Представником позивача- адвокатом Кобринським В.О. направлено відповідь на відзив Державної Казначейської служби України, Головного управління Національної Поліції в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури, в яких просить зазначені відзиви відхилити, а позовні вимоги задовільнити. Також направив клопотання про долучення до матеріалів справи докази, а саме: квитанції до прибуткового касового ордеру №37 від 25.04.2023 на суму 50000,00 грн.за надання юридичної (правничої допомоги) в кримінальному процесі згідно договору б/н від 25.10.2021р., акту приймання-передачі виконаних робіт від 25.04.2023р.; копію квитанції до прибуткового касового ордеру №44 від 22.08.2025 на суму 10000,00 грн.за надання правничої допомоги згідно договору б/н від 03.08.2025р., та копію акту приймання-передачуі наданих послуг №24/08 від 22.08.2025р.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та представник позивача – адвокат Кобринський В.О. у судове засідання не з`явилися, направили до суду заяву у якій просили справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача - Черкаської обласної прокуратури підтримав позицію, заявлену відповідачем і викладену у наданих у справі поясненнях та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача- головне управління Національної поліції в Черкаській області підтримала позицію, заявлену відповідачем і викладену у наданих у справі поясненнях та просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 06 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ізст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що на базі положеньстатті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободстворено самостійне право потерпілого від арешту або затримання на відшкодування шкоди.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167,1176 ЦК України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» пов`язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина право на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Тобто, право на відшкодування виникає лише у разі повної реабілітації особи, про що зазначається в пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41.

Така судова практика є незмінною, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 522/2493/18 (провадження № 14-195цс21).

Реабілітуючі підстави, на відміну від нереабілітуючих, для застосування наведеного вище Закону України, пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.

Судом встановлено, що31.05.2021 року ОСОБА_1 за матеріалами досудового слідства в кримінальному провадженні №12019250200000095 старшим слідчим СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУНП України в Черкаській області Пономаренком С.О. було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191 та ч.3 ст.191 КК України - привласненнямайна, яке перебувало в її віданні, вчинене повторно,та вибраний запобіжний захід – особисте зобовязання.

30 липня 2021 року старшим слідчим СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУНП України в Черкаській області Пономаренком С.О. складено обвинувальний акт про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 191 та частиною 3 статті 191 КК України – привласнення майна, яке перебувало в її віданні, вчинене повторно, який був затверджений прокурором Лисянського віділення Звенигородської окружної прокуратури В.Джуганом та направлений для розгляду до суду 03.08.2021 року.

За результатами судового розгляду кримінального провадження вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 та ч.3 ст.191 КК України та виправдав у зв`язку з недоведеністю наявності в її діях складу інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 січня 2024 року вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2018 рокущодо ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу начальника Лисянського відділення Звенигородської окружної прокуратури Джугана В.В. – без змін.

За наведених обставин, суд робить висновок, що закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 відбулося з реабілітуючих підстав, а тому вона має право на отримання відшкодування шкоди згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Такий висновок суду узгоджується з практикою Верховного Суду з розгляду справ указаної категорії, яка є сталою. Зокрема, подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду:від 26 липня 2023 року у справі № 727/7635/21 (провадження № 61-8814св22), від 16 листопада 2022 року у справі № 522/11959/19 (провадження № 61-2993св22), від 26 квітня 2023 року у справі 201/223/21 (провадження № 61-472св23), від 12 червня 2023 року у справі № 127/15952/22 (провадження № 61-3223св23).

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених устатті 1 цього Законувипадках.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженостіі справедливості».

Зазначені правові висновки також узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 квітня 2019 рокуу справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

Отож, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала під слідством і судом з 31.05.2021 року (з моменту повідомлення ОСОБА_1 про підозру) по 24.01.2024 року (набрання законної сили вироку суду), що загалом складає 2 роки 7 місяців 24 дня.

Таким чином, розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди не може бути меншим ніж 254193,54 гривень (8000х31 + 8000/31*24 де 31 - кількість повних місяців перебування під слідством та судом, 24 - кількість календарних днів перебування під слідством та судом, 8000 - розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на момент розгляду справи).

Разом із тим, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає до відшкодування ОСОБА_1 , суд враховує обставини даної справи, характер, обсяг та глибину моральних страждань, яких зазнала позивач, що зумовлені значним періодом перебування під слідством та судом. Що призвело до значних вимушених змін у життєвих зв`язках позивача, погіршення її стосунків з оточуючими, спричинили появу негативних психоемоційних змін та зумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів для відновлення попереднього стану, а тому, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, суд приходить до переконання, що розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача слід визначити у сумі 254193,54 гривень.

Аналогічний висновок в частині врахування розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування шкоди міститься в постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 727/7635/21 (провадження № 61-8814св22).

Зазначений розмір відшкодування моральної шкоди гарантований державою, так як відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня - 8000 грн.

На думку суду, вказаний розмір відшкодування, враховуючи конкретні обставини цієї справи, є достатнім для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах: від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18).

Відповідно до ч. 2ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

У п. 3, 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду;

Відповідно до п. 3 ч. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2011 № 215 «Про затвердження положення про Державну казначейську службу України», Державна казначейська служба України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Наявність повідомлень про підозру, обвинувального акту, стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з виправданням з недоведеністю наявності в її діях складу інкримінованих їй кримінальних правопорушень, не є підставою для відмови в позові, оскільки не впливають на фактичні обставини справи, які стали підставою для звернення позивача до суду.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд частково погоджується з розміром заподіяної позивачу моральної шкоди та вважає за можливе стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача моральну шкоду в сумі 254193,54 грн.

Інші доводи сторін не впливають на вирішення спору, оскільки суд дійшов висновку про заподіяння моральної шкоди позивачеві органом досудового розслідування з огляду на наявні письмові докази. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Крім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу при розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанціях в розмірі 50000,00 грн.

Згідно ч.1 ст.120 КПК України, витрати пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

На підставі викладеного відсутні підстави для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу при розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанціях в розмірі 50000,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 81 Цивільного процесуального кодексу Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд зазначає, що до матеріалів справи було долучено ордер на надання правничої допомоги серія СА № 1129982 від 03.06.2025, договір про надання правничої допомоги від 03.06.2025 року б/н.

Таким чином, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу сумі 10000,00 грн., в зв`язку з не наданням суду достатньо доказів для підтвердження понесених витрат на правову допомогу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд ,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) 254193 (двісті п`ятдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн. 54 коп. у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено протягом десяти робочих днів.

Суддя С. Д. Пічкур