Суд: Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 19 квітня 2026 р.
Справа: №695/338/26
Суддя: Апанасенко К. І.
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 695/338/26
номер провадження 2/695/1406/26
20 квітня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі
судді Апанасенко К.І.,
за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
30.01.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами в розмірі 96 554,35 грн.
Позов мотивує тим, що 22.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 4671033, а 10.07.2021 - кредитний договір № 102462125. 20.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 75153179. 12.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 4609085 від 12.08.2021. Відповідач свої обов`язки за вказаними договорами не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом. Позивач стверджує, що на підставі укладених з первісними кредиторами договорів факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаними правочинами. Тому представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторинг партнерс» суму заборгованості за кредитними договорами, судові витрати у справі та витрати на професійну правничу допомогу.
Позиція відповідача змінилася в процесі розгляду справи в суді. У відзиві на позов він просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову повністю, а в разі незастосування давності - відмовити в стягненні заборгованості в повному обсязі. В останніх адресованих суду додаткових поясненнях у справі від 06.04.2026 відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши заборгованість у розмірі 27 535,21 грн, що складається з 19 550 грн тіла кредиту (заявлених позивачем у позові) та договірних відсотків та 3% річних, а в задоволенні решти позовних вимог - відмовити, а також відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн або зменшити їх до розумного та пропорційного розміру. Також просив на підставі ст. 435 ЦПК України розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними платежами у розмірі 2 294,60 грн щомісяця.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.02.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
У судове засідання представник позивача не з`явилася, але в позові просила здійснювати розгляд справи без її участі, на задоволенні позову наполягала, проти заочного розгляду справи не заперечувала. До суду у встановлений строк позивач подав відповідь на відзив, клопотання про витребування доказів, а також 01.04.2026 - пояснення по справі та 14.04.2026 - додаткові письмові пояснення по справі.
У судове засідання відповідач не з`явився, але до суду надійшов відзив і письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких він також заявив клопотання про витребування доказів, та 06.04.2024 - додаткові пояснення по справі.
Ухвалою суду від 06.03.2026 було витребувано в АТ «Райффайзен Банк» інформацію про власника картки № НОМЕР_1 , інформацію про зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів за період із 10.07.2021 по 20.08.2021. Суд відмовив у клопотанні відповідача про призначення та проведення за рахунок позивача судової економічної експертизи для перевірки правильності та законності розрахунків заборгованості.
Згідно з ухвалою суду від 09.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 20.04.2026.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
10.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102462125.
Договір було укладено шляхом підписання відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора L70282 проєкту договору, складеного й підписаного ТОВ «Мілоан» в електронній формі. Додатками до договору є графік платежів за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до умов Договору про споживчий кредит ТОВ «Мілоан» надало відповідачеві на умовах строковості, платності та поворотності кредит на споживчі цілі в сумі 5000,00 грн. строком на 30 днів.
Відповідно до п. 1.4. зазначеного Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користуванням кредитом (дата платежу) 09.08.2021.
Згідно з п.п. 1.5.2., п. 1.6., п. 1.7. вказаного Договору проценти за користування кредитом: 15 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом - 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з п. 2.1. вказаного Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до квитанції ТОВ «ФК «Єлаєнс» № 637615327827262468 від 10.07.2021, виписки АТ «Райффайзен Банк» про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 (банківська карта № НОМЕР_1 ), наданої суду із супровідним листом від 19.03.2026 № 81-15-9/4709-БТ, ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти в сумі 5000 грн на картковий рахунок НОМЕР_3 .
Згідно наданої на запит суду інформації АТ «Райффайзен Банк» про ідентифікаційні дані власника банківської карти № НОМЕР_1 , таким власником є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт: НОМЕР_5 , адреса проживання/ реєстрації: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_6 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
Отже, свої зобов`язання за договором Товариство виконало в повному обсязі.
Суд зауважує, що в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначено: у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2019 року у справі №910/10254/18, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому можуть підтверджувати факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором.
Відповідач не надав суду доказів перерахування позикодавцю або позивачу суми боргу 5000 грн за кредитним договором. За наявними в матеріалах справи відомостями ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення вбачається, що заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором складає 4050 грн. Відповідач поклав цю суму в основу власного розрахунку боргу перед позивачем, що суд трактує як фактичне визнання цієї суми боргу перед ним.
Таким чином, відповідач не повернув позикодавцю суму кредитних коштів у розмірі 4050 грн.
Вирішуючи правовий спір між сторонами, який виник щодо боргу за кредитним договором від 10.07.2021 та іншими кредитними договорами, про укладення яких у позові твердить позивач , суд керується такими нормами права.
Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронна ідентифікація - це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, оскільки відповідач вчасно, у встановлені договором строки не повернув позикодавцю кредитні кошти за договором від 10.07.2021 у повному розмірі, він прострочив виконання договірного зобов`язання.
Щодо розміру відсотків за користуваннями кредитними коштами до договором №102462125 від 10.07.2021 суд зазначає таке.
У пунктах 1.2-1.4 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту, порядок і графік повернення позики та сплати процентів.
Зокрема, кредит надається загальним строком на 30 днів з 10.07.2021; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 09.08.2021.
Пунктом 2.4.1 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежі, але не пізніше дати остаточного погашення згідно п.1.4 договору.
Пунктами 2.3.1.1 та 2.3.1.2 Кредитного договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents i є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту: 3% комісія - 3 дні пролонгації строку дії Кредитного договору, 5% комісія - 7 днів пролонгації, та 10% комісія - 15 днів пролонгації.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною в пункті 1.5.2 Договору (т.т. 0,01%).
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 Договору.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п.п.2.3.1.1.-2.3.1.2 договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п. 2.3.2, 4.1.,4.2. договору.
Адже в додатку №1 «Графік платежів» до кредитного договору вказано, що у випадку продовження строку кредитування відповідно до п. 2.3 кредитного договору, позичальник доручає кредитодавцю самостійно оновити графік платежів та розмістити дані графіку в особистому кабінеті позичальника.
Тому правомірним є нарахування і стягнення з відповідача процентів у сумі, передбаченій додатком № 1 до договору, тобто 15 грн. Нарахування процентів за строк понад 09.08.2021 не відповідає положенням договору, оскільки відповідач не був ознайомлений з відповідними графіками платежів усупереч договору.
Отже, загальний борг відповідача за договором від 10.07.2021 - 4065 грн (4050 грн тіла кредиту + 15 грн процентів).
30.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №102462125 від 10.07.2021.
Згідно платіжної інструкції № 308250004 від 03.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» провело оплату ТОВ «Мілоан» за договором факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021.
Згідно з реєстром боржників до Договору факторингу сума боргу відповідача перед ТОВ «Вердикт капітал» становить 16 206,15 грн, із яких : заборгованість за тілом кредиту - 4050 грн; заборгованість за відсотками - 12 156,15 грн.
Щодо позовних вимог за кредитним договором № 4671033 від 22.07.2021.
22.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4671033.
Зазначений договір було укладено у вигляді електронного документа шляхом підписання відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Z10832 проєкту договору, складеного й підписаного ТОВ «Мілоан» в електронній формі. Додатками до договору є графік платежів за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до умов Договору про споживчий кредит ТОВ «Мілоан» надало відповідачеві на умовах строковості, платності та поворотності кредит на споживчі цілі в сумі 10000,00 грн строком на 30 днів.
Відповідно до п. 1.4. зазначеного Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користуванням кредитом (дата платежу) - 21.08.2021.
Згідно з п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту - 1100 грн, яка нараховується за ставкою 11 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно з п. 2.1. вказаного Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до квитанції ТОВ «ФК «Єлаєнс» № 637625336535437748 від 22.07.2021, виписки АТ «Райффайзен Банк» про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 (банківська карта № НОМЕР_1 ) ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок НОМЕР_3 кошти в сумі 10000 грн. Як було встановлено судом, указана банківська карта належить ОСОБА_1 .
Отже, свої зобов`язання за договором Товариство виконало в повному обсязі.
Натомість відповідач свої зобов`язання щодо повернення коштів належним чином не виконав. Із наявних у матеріалах справи відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення кредиту відповідачем вбачається, що заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту складає 9000 грн. Оскільки відповідач на момент ухвалення судового рішення не оспорює факту надання йому ТОВ «Мілоан» кредиту за вказаним кредитним договором та його часткового погашення, а також бере відповідну суму кредитних коштів в основу власного розрахунку боргу за договором, суд вважає встановленим розмір заборгованості за цим договором у сумі 9000 грн.
Щодо розміру процентів за користування кредитом і комісії, які просить стягнути позивач, слід зазначити наступне.
Відповідно до умов договору про споживчий кредит № 4671033 від 22.07.2021 проценти за користування кредитом, відповідно до пункту 1.5.2 Договору, складають 3750 грн із розрахунку 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом ( п. 1.6 Договору).
Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.
Пунктом 2.3 Договору передбачено продовження строку кредитування, яке може відбуватися на пільгових або стандартних умовах.
Відповідно до п. 2.3.1.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством.
Для продовження строку кредитування на пільгових умова позичальник має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частину заборгованості по кредиту.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору, або 1,25% в день.
За умовами пролонгації на стандартних (базових) умовах, що передбачені пунктом 2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшувати строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
За період строку кредиту, що сторонами договору обумовлений таким періодом: 22.07.2021 - 21.08.2021 (п. 1.3-1.4 договору, додаток № 1), розмір відсотків, які мав сплатити позикодавцю відповідач, становить 3750 грн згідно п. 1.5.2 договору, додатку № 1 до договору.
Разом із тим, позивачем не надано суду доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п.п.2.3.1.1.-2.3.1.2 договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п. 2.3.2, 4.2. договору.
Адже в додатку №1 «Графік платежів» до кредитного договору вказано, що у випадку продовження строку кредитування відповідно до п. 2.3 кредитного договору, позичальник доручає кредитодавцю самостійно оновити графік платежів та розмістити дані графіку в особистому кабінеті позичальника.
Тому правомірним є нарахування і стягнення з відповідача процентів у сумі, передбаченій додатком № 1 до договору та п. 1.5.2 договору, тобто 3750 грн. Нарахування процентів за строк понад 21.08.2021 не відповідає положенням договору, оскільки відповідач не був ознайомлений з відповідними графіками платежів усупереч договору.
У зв`язку із цим з відповідача підлягає стягненню заборгованість по процентах за договором від 22.07.2021 у сумі 3750 грн.
Позивач заявив до стягнення комісію за видачу кредиту за договором про споживчий кредит № 4671033 від 22.07.2021 у сумі 1100 грн. Вирішуючи спір щодо підстав та розміру нарахованої позивачем комісії, суд керується таким.
Спеціальним законодавством України прямо визначено можливість включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії і в подальшому нараховувати її.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у договорі про споживчий кредит обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності).
Отже, вказаний закон не містить заборони щодо встановлення комісії кредитодавця, котра включається до загальних витрат за споживчим кредитом.
У кредитному договорі (п. 1.5.1) сторони узгодили встановлення комісії за надання кредиту у розмірі 1100 грн, включили її у вартість кредиту згідно з додатком № 1 до договору.
Тому стягнення з відповідача на користь позивача комісії в сумі 1100 грн базується на нормах чинного законодавства та положеннях договору про споживчий кредит.
Отже, загальний борг відповідача за договором від 22.07.2021 - 13850 грн (9000 грн тіла кредиту + 3 750 грн процентів + 1100 грн комісії).
За договором факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №4671033 від 22.07.2021.
Згідно платіжної інструкції № 308250005 від 03.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» провело оплату ТОВ «Мілоан» за договором факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021.
Згідно з реєстром боржників до Договору факторингу сума боргу відповідача перед ТОВ «Вердикт капітал» становить 41108 грн, із яких : заборгованість за тілом кредиту - 9000 грн;- заборгованість за відсотками - 31008 грн; заборгованість за комісією - 1100 грн.
20.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75153179 у вигляді електронного документа шляхом підписання відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Т83Х019g9G проєкту договору, складеного й підписаного ТОВ «Мілоан» в електронній формі.
Відповідно до п. 1 Договору позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), шляхом її перерахування на банківський рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
За умовами договору (п. 2.1) сума позики - 4000 грн. За пунктами 2.2, 2.3 договору строк позики (строк договору) - 30 днів, процентна ставка (базова) / в день - 1,99 % (фіксована), знижена процентна ставка - 0,01%; дата повернення позики (останній день) - 19.09.2021.
Факт перерахування позичальнику 20.08.2021 кредитних коштів у сумі 4000 грн підтверджується:
- довідкою № КД-000052743/ТНПП від 19.09.2025, виданою платіжною системою ТОВ «ФК «Фінекспрес»;
- випискою АТ «Райффайзен Банк» про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 (банківська карта № НОМЕР_1 ), наданою на запит суду.
Доказів сплати суми кредитних коштів 4000 грн відповідач не надає, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджених наказом № 12/08/2021 від 12.08.2021 (далі - Правил), копія яких надана позивачем та наявна в матеріалах справи, з якою відповідач ознайомився. Цю обставину відповідач підтвердив у п. 5.2 договору, підписавши договір.
Згідно з п. 6.1 Правил за користування Позикою Позичальник сплачує Товариству Проценти у розмірах, визначених у Договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму Позики та Проценти за користування нею відповідно до умов укладеного Договору позики.
Відповідно до п.6.3 Правил нарахування процентів за користування Позикою починається з дати зарахування коштів на платіжну картку Позичальника та нараховується за процентними ставками, зазначеними в Договорі позики, за кожен день (календарну дату) користування Позикою, включаючи день (дату) видачі Позики та включаючи день (дату) її повернення.
Згідно з п. 6.5 Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.
Пунктом 7.12 Правил визначено, що з метою недопущення наслідків понадстрокового користування Позикою Сторони домовились, що в разі якщо у Позичальника не оформлено Пролонгацію, Строк Позики автоматично подовжується на один календарний день (Автопролонгація).
Строк Автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення Строку Позики. При Автопролонгації змінюється кінцева дата Строку Позики та кінцева дата строку (терміну) дії Договору позики на один календарний день (п. 7.13 Правил).
Проценти під час Автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в Договорі позики (п. 7.14 Правил).
Продовження Строку Позики на умовах Автопролонгації припиняється в разі, якщо на протязі 90 Автопролонгацій поспіль Позичальником не погашено Позику (п. 7.16 Правил).
Із розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до договору позики від 20.08.2021 №75153179 вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося за період з 20.08.2021 до 19.09.2021 за зниженою відсотковою ставкою 0,01%, а потім з урахуванням Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (п. 6.5, 7.12, 7.14, 7.16) - за ставкою 1,99% протягом 90 календарних днів.
Отже, враховуючи строк кредитування 30 днів та продовження строку позики на умовах автопролонгації на строк 90 днів, загальна кількість днів, на які товариство мало право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, становить 120 днів з дня отримання кредитних коштів.
Із 20.08.2021 по 19.09.2021 проценти нараховані відповідачу позивачем на суму 12 грн за пільговою процентною ставкою за користування кредитом - 0,01%, та з 20.09.2021 по 18.12.2021 - на суму 7164 грн за базовою процентною ставкою за користування кредитом - 1.99 % за кожен день користування коштами (4000 грн*1,99%*90 днів).
Водночас відповідач у своїх письмових поясненнях зазначає, що оскільки відповідачем не було сплачено позику до закінчення строку договору, то позивач мав право нараховувати базову процентну ставку за користування кредитом - 1.99% за кожен день користування коштами, згідно п.2.3 Договору, оскільки знижена відсоткова ставка програми лояльності не діяла, що в розрахунку становить: 4000*120 днів*1,99% = 9552 грн. Тому загальна заборгованість відповідача за кредитним договором від 20.08.2021 становить: за тілом кредиту - 4000 грн, за процентами - суму 9552 грн.
Однак твердження позивача в цій частині не підкріплені належними і допустимими доказами. Із пункту 2.3 договору від 20.08.2021 та додатку № 1 до цього договору, де визначена загальна вартість кредиту, а також наданих суду Правил (п. 6.5, 7.12, 7.14, 7.16) суд висновує таке.
Протягом строку позики (30 днів згідно з п. 2.2 договору) проценти мали нараховуватися у розмірі 0,01%/ день згідно Програми лояльності, їхній загальний розмір - 12 грн. Далі проценти мали розраховуватися за базовою процентною ставкою 1,99% згідно з п.2.3 договору, але не більше ніж 90 календарних днів.
Твердження позивача про можливість перерахунку процентів за базові 30 днів строку позики за ставкою 1,99% не обґрунтована належними та допустимими доказами, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тому за період понадстрокового користування позикою з 20.09.2021 по 18.12.2021 стягненню з відповідача підлягає сума боргу по процентах 7164 грн, що разом із боргом за період 20.08.2021 - 19.09.2021 становить 7176 грн.
Доказів сплати боргу по процентах за договором відповідач не надав, тому вони підлягають стягненню з відповідача.
Отже, загальний борг відповідача за договором від 20.08.2021 - 11 176 грн (4000 грн тіла кредиту + 7176 грн процентів).
На підставі договору факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 75153179 на суму 13552 грн із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000 грн; заборгованість за відсотками - 9552 грн.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект центр» прийняло належні ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі за договорами №102462125 від 10.07.2021 року, № 4671033 від 22.07.2021 та № 75153179 від 20.08.2021.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників за Договором Факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023.
28.02.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору Факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача:
за договором №102462125 від 10.07.2021 року в сумі 33621,15 грн, з яких: 4050 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 571,15 грн - борг за процентами;
за договором № 4671033 від 22.07.2021 в сумі 80 258 грн, з яких: 9000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 70158 грн - сума заборгованості за відсотками; 1100 грн - сума заборгованості за комісією;
за договором № 75153179 від 20.08.2021 в сумі 13625,20 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9552 грн - сума заборгованості за відсотками; 73,2 грн - за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.
Як було встановлено судом, заборгованість відповідача по процентах за кредитними договорами наступна:
за договором №102462125 від 10.07.2021 року - 15 грн;
за договором № 4671033 від 22.07.2021 - 3750 грн;
за договором № 75153179 від 20.08.2021 - 7176 грн.
Отже, зі змісту Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 випливає, що ТОВ «Вердикт капітал» неправомірно збільшив (донарахував) розмір заборгованості по відсотках відповідачу:
за договором № 102462125 від 10.07.2021 року - до 29 571,15 грн;
за договором № 4671033 від 22.07.2021 - до 70158 грн.
Суд вище встановив розмір боргу відповідача за процентами за вказаними договорами про споживчий кредит, який обраховано за періоди кредитування, обумовлені сторонами в договорах. Відповідно суми процентів за договорами № 102462125 від 10.07.2021 року та №4671033 від 22.07.2021, нараховані поза межами строків кредитування ТОВ «Вердикт капітал», понад визначені судом розміри, не могли бути передані за договором факторингу і стягненню з відповідача не підлягають.
Крім того, ТОВ «Вердикт капітал» донарахував відповідачу за договором № 75153179 від 20.08.2021 заборгованість у розмірі 73,20 грн за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України, з яких 9,2 грн - 3% річних та 64 грн - інфляційні збитки. Щодо правомірності їхнього нарахування слід зазначити наступне.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права на вимогу (частини 1, 2 статті 1078 Кодексу).
Як вбачається зі змісту договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Вердикт Капітал», у ньому відсутні положення щодо придбання фактором права вимоги інфляційних втрат та 3% річних та щодо права фактора на нарахування останнім відповідальності за статтею 625 ЦК України.
Тому ТОВ «Вердикт капітал» не мав права нараховувати заборгованість відповідачу в сумі 73,20 грн за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України, а також передавати права вимоги за цією сумою при укладенні договору про відступлення права вимоги до відповідача. Отже, підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відсутні.
28.08.2025 року між ТОВ "Колект центр" та ТОВ "Факторинг партнерс" було укладено договір факторингу №28-08/2025, згідно якого до ТОВ Факторинг партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договорами: №102462125 від 10.07.2021 року, № 4671033 від 22.07.2021 та № 75153179 від 20.08.2021.
Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором № 28-08/25 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 28.08.2025 TOB «Коллект центр» передало ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги, а TOB «Факторинг партнерс» прийняло належні TOB «Коллект центр» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.
Згідно реєстру боржників до договору № 28-08/25 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 28.08.2025 TOB «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача:
за договором №102462125 від 10.07.2021 року в сумі 33621,15 грн, з яких: 4050 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 571,15 грн. - сума боргу за процентами;
за договором № 4671033 від 22.07.2021 в сумі 80 258 грн, з яких: 9000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 70158 грн - сума заборгованості за відсотками; 1100 грн - сума заборгованості за комісією;
за договором № 75153179 від 20.08.2021 в сумі 13625,20 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9552 грн - сума заборгованості за відсотками; 73,2 грн - борг за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.
Згідно розрахунку заборгованості за вказаними кредитними договорами ТОВ «Факторинг партнерс» нарахував відповідачу заборгованість станом на 20.01.2026:
за договором №102462125 від 10.07.2021 року в сумі 33621,15 грн, з яких: 4050 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 571,15 грн.
за договором № 4671033 від 22.07.2021 в сумі 80 258 грн, з яких: 9000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 70158 грн - сума заборгованості за відсотками; 1100 грн - сума заборгованості за комісією.
за договором № 75153179 від 20.08.2021 в сумі 13625,20 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9552 грн - сума заборгованості за відсотками; 73,2 грн: з яких 9,2 грн - 3% річних та 64 грн - інфляційні збитки.
Як було проаналізовано вище, позивачеві була передана завищена сума вимог до відповідача, яку він поклав в основу розрахунку заборгованості відповідача перед ним. Тому з відповідача підлягає стягненню лише та сума боргу, яка була нарахована за договорами правомірно, у розмірі, який обраховано судом з урахуванням чинного законодавства та положень договорів між відповідачем та відповідними позикодавцями.
Щодо тверджень відповідача про відсутність доказів реальної оплати за договором факторингу від № 28-08/25 від 28.08.2025 як підстави для відмови в задоволенні позову суд зауважує таке. У вказаному договорі факторингу сторони погодили можливість здійснення оплати договору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (п. 7.2 договору), що відповідає нормі статті 601 Цивільного кодексу України. Водночас право вимоги вважається переданим новому кредитору в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників. Акт зарахування зустрічних позовних вимог підписано сторонами договору 10 вересня 2025 року. Відповідно в цей день договір було оплачено. Обставина оплати договору факторингу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не підважує дійсність і виконуваність договору факторингу та юридичного факту передачі права вимоги до відповідача за договором.
Позовні вимоги до відповідача ґрунтуються також на положеннях наступного договору про споживчий кредит:
12.08.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 4609085 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом відповідача шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С416530.
Згідно умов Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 2500 грн (п.1.3. Кредитного договору); строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту - 11.09.2021, вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору (п. 1.4. Кредитного договору).
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 2500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 , що підтверджується:
- довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 06.06.2022 № 2022;
- випискою АТ «Райффайзен Банк» про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 (банківська карта № НОМЕР_1 ), наданою на запит суду;
- довідкою ТОВ «Авентус Україна» від 01.06.2022 № ФК 25-05/22.
Відповідач фактично визнав борг по тілу кредиту за договором від 12.08.2021 у розмірі 2500 грн у власному розрахунку боргу, наданому суду. Належних і допустимих доказів оплати цієї суми позикодавцю чи позивачу він суду не надав. Тому вказана сума коштів підлягає стягненню з відповідача.
Щодо розміру процентів за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Умови застосування зниженої процентної ставки 0,01% визначені в п. 1.5.2 договору.
Згідно з п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
За п. 4.1 договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Споживача або в порядку автопролонгації.
Пунктом 4.2. кредитного договору визначено порядок продовження строку кредиту за ініціативою Споживача. Зокрема, передбачено, що Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно), може ініціювати продовження строку користування кредитом. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем (п. 4.2.2.).
Пунктом 4.3. вказаного договору визначено порядок автопролонгації строку кредиту. Сторони домовилися, що у випадку якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2.-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (п. 4.3.1.)
Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в пп. 4.3.1. Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2. Договору (п. 4.3.2.).
Оскільки відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів до 11.09.2021 не виконав, а також не уклав угоду щодо продовження строку дії кредитного договору, кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів, тобто з 12.09.2021 до 10.12.2021 (згідно п. 4.3 договору).
Зважаючи на дії сторін договору, направлені на продовження строку його дії, та враховуючи, що боржник не виконав умови договору про застосування зниженої процентної ставки (п. 1.5.2 договору), розмір заборгованості за процентами з 12.09.2021 до 10.12.2021, розрахований за стандартною процентною ставкою 1,90% в день, є доведеним та узгоджується з умовами кредитного договору і має наступний розрахунок: 2500 грн*120 днів*1,9% = 5700 грн.
Отже, загальний борг відповідача за договором від 12.08.2021 - 8200 грн (2500 грн тіла кредиту + 5700 грн процентів).
25 травня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс» було укладено Договір факторингу № ФК 25-05/2022, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором №4609085 від 12.08.2021.
Згідно платіжної інструкції № 1186 від 25.05.2022 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» провело оплату ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс» за договором факторингу № ФК 25-05/2022 від 25.05.2022.
Акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № ФК 25-05/2022 складений та підписаний сторонами 25.05.2022 року. Відповідно до витягу з Реєстру боржників за договором факторингу № ФК 25-05/2022 від 25.05.2022 року, під номером 651 в реєстрі зазначено про відступлення прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4609085 від 12.08.2021 у сумі 8200 грн із яких: заборгованість за тілом кредиту - 2500 грн; заборгованість за відсотками - 5700 грн.
01.08.2025 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір відступлення права вимоги №01-08/25, згідно з яким ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «Факторинг партнерс» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №4609085 від 12.08.2021.
Акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №01-08/25 складений та підписаний сторонами 01.08.2025 року. Відповідно до витягу з Реєстру боржників за договором факторингу №01-08/25 від 01.08.2025 року, під номером 4850 в реєстрі зазначено про відступлення прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4609085 у сумі 8200 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 2500 грн; заборгованість за відсотками - 5700 грн.
Отже, судом встановлено, що відповідач не повернув в повному обсязі своєчасно грошові кошти на погашення заборгованості за кредитними договорами:
№102462125 від 10.07.2021 року - у сумі 4065 грн, з яких: 4050 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 грн - сума заборгованості за відсотками;
№ 4671033 від 22.07.2021 - у сумі 13 850 грн, з яких: 9000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3750 грн - сума заборгованості за відсотками, 1 100 грн - сума заборгованості за комісією;
№ 75153179 від 20.08.2021 - у сумі 11 176 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7176 грн - сума заборгованості за відсотками;
№ 4609085 від 12.08.2021 - у сумі 8200 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 2500 грн, заборгованість за відсотками - 5700 грн.
Право вимоги до відповідача за договорами про споживчий кредит у вказаних сумах перейшло в установленому законом порядку до позивача. Тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо розрахованого відповідачем розміру заборгованості за кредитними договорами слід зазначити таке. Суд перерахував суму боргу відповідача за договорами згідно з положеннями останніх і законодавством. Тому саме цей розрахунок покладено в основу судового рішення.
Відповідач навів власний розрахунок 3% річних за період прострочення, які позивач не просить стягнути з відповідача, окрім як 3% річних у сумі 9,20 грн за договором від 20.08.2021. З огляду на принцип диспозитивності (ст. 13 ЦПК України), суд не має підстав стягувати з відповідача 3% річних, претензій по яких позивач не заявляє.
Зважаючи на проведений судом аналіз обставин справи й отримані висновки, суд окремо не відповідає на аргументи відповідача, що стосуються строків нарахування йому боргу, які викладені в його заявах по суті справи, поясненнях.
Наведені у запереченнях на відповідь на відзив судові рішення, які, на думку позивача, стосуються стягнення суми боргу (постанова ВС від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, рішення у справі № 344/17081/25), не можуть бути покладені в основу обґрунтування судового рішення. Зокрема, постанова ВС від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 не містить правової позиції, про яку веде мову позивач (щодо стягнення процентів у надмірному розмірі). Щодо справи № 344/17081/25, то прийняті по цій справі рішення суду першої та апеляційної інстанції стосуються застосування судами норм права до конкретних цивільних правовідносин і не можуть бути покладені в основу даного судового рішення. Згадана позивачем у запереченнях на відповідь на відзив постанова ВС від 14.03.2019 у справі № 757/30648/17-ц відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив визнати недійсними умови кредитних договорів щодо нарахування відсотків на тіло кредиту та відмовити у стягненні відповідних сум. При цьому відповідач не вказав, яких саме договорів та яких саме положень (пунктів) договорів стосується його прохання. Зустрічний позов відповідач також не заявляв. Тому суд позбавлений можливості оцінити правомірність вимог відповідача.
Також суд зауважує, що розглядає справу у межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) і не може з власної ініціативи вирішувати питання про недійсність договорів чи їхніх окремих положень.
Відповіді потребують і інші доводи відповідача, наведені в його заявах по суті справи.
Так, відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову, оскільки поведінка позивача та його правопопередників щодо не звернення до суду з цим позовом понад 4 роки, коли штучно накопичувався борг відповідача, є зловживанням правом (ст. 13 ЦК України), що є самостійною підставою для відмови в судовому захисті. Суд не може погодитись із висновками відповідача, оскільки згідно наданих суду розрахунків заборгованості позивач заявив до стягнення проценти за кредитними договорами, нараховані не за 4 роки, а за певну кількість місяців/днів (залежно від договору), обґрунтовуючи такий розрахунок покликанням на положення договору.
Водночас суд перерахував розмір заборгованості відповідача згідно з умовами кредитних договорів, що не передбачає нарахування процентів за межами строків кредитування, обумовлених договорами.
Щодо нарахування відсотків за ставкою 5% на день у договорах, що, на думку позивача, є надмірним і протизаконним з огляду на норми Закону № 9422 від 22.11.2023, суд зазначає таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% (частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Пунктом 17 «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.
У період нарахування відсотків за спірними кредитними договорами розмір відсоткових ставок за договорами не був обмежений законом. З огляду на свободу договору, яка передбачена ст. 6, 627 ЦК, сторони спірних кредитних договорів, позичальником в яких виступив відповідач, на власний розсуд визначили відсоткові ставки. Відсоткові ставки погоджені за домовленістю сторін, з умовами договорів позивач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Кредитні договори укладені на визначений термін, за якими позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом. Таким чином, застосування 5-відсоткової ставки при нарахуванні плати за користування кредитом не суперечить чинному на час укладення договорів законодавству. Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 9 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (за обставинами справи Верховний Суд оцінив 5-відсоткову ставку процентів, передбачених кредитним договором за участі позикодавця - ТОВ «Мілоан»).
Також відповідач зауважує, що нараховані йому комісії (1 100 грн), інфляційні втрати (64 грн) та 3% річних (9,20 грн) перевищують ліміти нарахувань, визначені в п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування».
За вказаною правовою нормою сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Розмір заробітної плати з 01.01.2021 до 30.11.2021 становив 6 тис. грн (ст. 8 Закону «Про Державний бюджет України на 2021 рік»). Позивач отримав кредит у меншому розмірі, ніж 6 тисяч грн, за договором:
№ 102462125 від 10.07.2021 - 5 тис. грн;
№ 75153179 від 20.08.2021 - 4 тис. грн;
№ 4609085 від 12.08.2021 - 2500 грн.
За кредитними договорами від 10.07.2021 та від 12.08.2021 позивач не нарахував йому платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору. Він просить стягнути за цим договором лише надану суму кредитних коштів та нараховані проценти за договорами, останні за своєю правовою природою є платою за користування кредитними коштами, а не санкціями за порушення зобов`язань за договором.
За договором від 20.08.2021 йому нараховані інфляційні втрати в сумі 73,2 грн та 3% річних у сумі 9,20 грн. Розмір цих нарахувань не перевищує розміру подвійної суми, одержаної споживачем за такими договорами, однак суд не знайшов підстав для їхнього стягнення.
Щодо врахування судом при вирішенні спору тієї обставини, що відповідач є військовослужбовцем, призваним по мобілізації до Державної прикорднної служби України, то слід пояснити таке.
Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Наданий відповідачем військовий квиток серії НОМЕР_7 від 08.07.2010 підтверджує, що відповідач прийняв військову присягу в 2025 році. Нарахування заборгованості за кредитними договорами проведені за період липня - грудня 2021 року, стосовно якого відповідач не довів належними і допустимими доказами, що він у той час проходив військову службу, визначену в ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому позикодавці правомірно нарахували йому проценти за користування кредитними коштами. Відповідно вимога відповідача у запереченнях на відповідь на відзив визнати незаконними і скасувати нарахування процентів за кредитними договорами за період з 02.02.2025 задоволенню не підлягає.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач просив застосувати висновки ВП ВС у справі № 444/9519/12 та зменшити розмір процентів, обмеживши їх 3% річних (ст. 625 ЦК України). Суд застосував правові висновки Верховного Суду у цій справі щодо строку нарахування процентів за користування кредитними коштами, однак вони не стосуються питання зменшення розміру процентів. Щодо можливості обмеження розміру процентів 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, то відповідне прохання відповідача не узгоджується з нормами цивільного законодавства та згаданими правовими позиціями.
Зокрема, у п. 54 постанови ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Тобто в межах строку кредитування позичальнику нараховуються проценти за кредитом, а після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України кредитодавець, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржником, вправі на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Щодо покликання відповідача на строк позовної давності.
У відзиві на позовну заяву відповідач указує, що «чистий перебіг давності становить приблизно 11 місяців.... Позивач, як професійна фінансова установа, мав понад 4 роки для звернення до суду через систему «Електронний суд», яка працювала безперервно, але не вжив жодних заходів. Така пасивність свідчить про відсутність поважних причин для пропуску строків і є підставою для застосування наслідків спливу позовної давності».
Суд зауважує, що законодавство обмежує осіб, чиє право порушено, заявляти позов у межах визначеного законом строку позовної давності. Визначати конкретний час, коли така особа може звернутися до суду, є правом позивача.
Що ж до застосування наслідків закінчення строку позовної давності згідно з ч. 4 ст.267 Цивільного кодексу України, про що відповідач просив у відзиві на позов, то підстави для цього відсутні в зв`язку з тим, що строк позовної давності за заявленим позовом не закінчився.
Зокрема, суд враховує відповідну правову позицію Великої палати ВС, викладену в постанові від 2 липня 2025 року по справі № 903/602/24 (п. 76 - 96).
Так, статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 2 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 2 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 6 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Перший кредитний договір із числа укладених відповідачем згідно позовних матеріалів датується 10 липня 2021 року. Тому з урахуванням викладеного вище, строк позовної давності позивач у цій справі не пропустив.
Розподіл судових витрат.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 25 000 грн, викладених у позовній заяві, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18.
Предметом позову в даній цивільній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 96 554,35 грн. Справа є малозначною в силу прямої вказівки пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.
Згідно з заявкою на надання юридичної допомоги № 2 від 01.12.2025 між адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та позивачем розмір наданих послуг складає 25 000 грн.
Така вартість роботи адвоката, враховуючи витрачений ним час, складність справи, критерій обґрунтованості та доцільності понесених витрат, визначається судом як завищена і не співмірна із затраченими зусиллями на підготовку матеріалів для подання позовної заяви до суду. Тому, керуючись визначеними в ЦПК України критеріями, суд вважає справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн та заявив позовні вимоги про стягнення 96 554,35 грн.
Суд задовольняє позовні вимоги на суму 37 291 гривень, що становить 38,62 % від ціни позову. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1028,22 грн.
Щодо клопотання позивача розстрочити виконання рішення суду на підставі ст. 435 ЦПК України, то воно не підлягає задоволенню на даному етапі судового провадження у справі. Питання розстрочки й відстрочення виконання судового рішення вирішується судом на стадії виконання судового рішення, а тому не може бути розв`язано судом в даному рішенні. Водночас відповідач не позбавлений права звернутися з відповідною заявою до суду після набрання рішенням суду законної сили.
Керуючись ст. 12, 13, 247, 258, 259, 263-265, 353-354 ЦПК України, ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість:
за кредитним договором № 102462125 від 10.07.2021 у сумі 4065 (чотири тисячі шістдесят п`ять) гривень,
за кредитним договором № 4671033 від 22.07.2021 у сумі 13 850 (тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень,
за кредитним договором № 75153179 від 20.08.2021 у сумі 11 176 (одинадцять тисяч сто сімдесят шість) гривень,
за кредитним договором № 4609085 від 12.08.2021 у сумі 8200 (вісім тисяч двісті) гривень,
а в загальному розмірі 37 291 (тридцять сім тисяч двісті дев`яносто одна) гривня.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 1028 (одна тисяча двадцять вісім) гривень 22 копійки та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Суддя К.І. Апанасенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua