Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №695/4857/24 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4857/24

номер провадження 2/695/209/26

07 квітня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Середи Л.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Оніщенко Н.В.,

представника відповідача – адвоката Тарасенка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, в якому просить:

- зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2018 року на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/6 частину заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття;

- зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.10.2023 року на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/6 частину заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття;

- зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.10.2023 року на її утримання до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років з 1/4 частини заробітку (доходу) на 1/6 частину заробітку (доходу) щомісячно, щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2018 року з нього на корить відповідачки ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

На підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду від 10.10.2023 року з нього на користь відповідачки ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісячно, до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.

Позивач зазначає, що сплачує аліменти за трьома виконавчими листами в розмірі 3/4 частини заробітку, що складає 75 % його заробітку. При ухваленні судового рішення від 10.10.2023 року судом не було враховано його майновий та сімейний стан та те, що з нього вже стягувались аліменти на одну дитину в розмірі 1/4 частини заробітку.

За таких обставин, посилаючись на ст. 182, ст. 192 СК України позивач просить зменшити розмір аліментів з 1/4 частини заробітку (доходу) на 1/6 частину його заробітку (доходу) щомісячно.

08.01.2025 року було відкрито провадження у справі та ухвалено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.02.2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на вказану позовну заяву, відповідно до якого відповідач категорично заперечувала проти задоволення вказаних позовних вимог, зазначаючи, що позивач та відповідач ОСОБА_3 намагаються ввести суд в оману, оскільки проживають однією сім`єю, мають чудові стосунки, проживали і проживають за однією адресою, ведуть спільне господарство, виховують доньку та спільно вирішують усі побутові проблеми. Наразі позивач є військовослужбовцем і стабільно отримує високу зарплату та має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей.

Відзив від позивача ОСОБА_3 та відповідь на відзив від позивача до суду не надходили.

У судове засідання учасники справи не прибули.

Позивач направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання неприбула, не повідомивши суд про причини неявки.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Тарасенко А.Ю. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підставі, які зазначені у відзиві на позовну заяву, а також наголосив, що факт спільного проживання позивача та відповідача ОСОБА_3 стверджується даними накладних кур`єрської доставки № 00328 та № 00331 з відмітками про вручення учасникам справи додаткових доказів, які були направлені за різними адресами, що вказані у позовній заяві, проте були отримані відповідачем ОСОБА_3 як за себе, так і за позивача ОСОБА_1 . Крім того, жодних доказів про отриманий грошовий дохід позивач суду не надав, а тому відповідна інформація витребовувалась судом за клопотанням представника відповідача.

Суд, заслухавши доводи представника відповідача та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.10.2015 року ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2018 року справа № 695/3090/18 видано виконавчий лист, відповідно до якого з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи із 14 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.07.2022 року ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.10.2023 року справа № 695/2951/23 видано виконавчий лист, відповідно до якого з позивача на користь відповідачки ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісячно з 04.08.2023 року, до досягнення дитиною повноліття.

На підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.10.2023 року справа № 695/2951/23 видано виконавчий лист, відповідно до якого з позивача на користь відповідачки ОСОБА_3 на її утримання стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно починаючи з 04.08.2023 року і до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2024 року ВП 76763410 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 695/2951/23 від 10.11.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 01.01.2025 року (попередня заборгованість відсутня) і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2024 року ВП 7676164 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 695/2951/23 від 10.11.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на її утримання в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 04.08.2023 року і до досягнення дитиною ОСОБА_5 трьох років.

Як вбачається з тексту рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.10.2023 року у справі № 695/2951/23 відповідач у даній справі ОСОБА_1 відзиву на позов та доказів, що він не може надавати позивачці матеріальну допомогу до суду не надав. Дане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалося.

Стороною відповідача до відзиву додані скріншоти з мережі інтернет, датовані 2023-2024 роками, з яких можна зробити висновок, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є сім`єю.

Про сімейні стосунки та спільне проживання також свідчить і той факт, що відповідач ОСОБА_3 отримала копію відзиву, який був направлений на адресу фактичного проживання позивача ОСОБА_1 кур`єрською поштою (накладна № 00331).

У матеріалах справи відсутні докази про погіршення матеріального стану позивача, а наявність другої дитини від іншого шлюбу та наявність інших утриманців, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Таким чином позивачем не доведено обставин, визначених ст.192 СК України, які є підставою для зменшення розміру аліментів. Жодних належних, допустимих та достовірних доказів щодо того, що матеріальне становище платника аліментів не дозволяє йому утримувати дітей позивачем не надано.

Матеріали справи не містять доказів погіршення матеріального стану позивача (зміну місця роботи, розміру доходу).

Навпроти, з наданих на вимогу суду доказів щодо щомісячного доходу позивача вбачається, що його матеріальний стан поліпшився після мобілізації до Збройних Сил України, що надає йому змогу виплачувати аліменти в розмірі, визначеному рішеннями суду.

Отже, доказів на підтвердження обставин щодо погіршення матеріального стану з часу ухвалення судового рішення від 10.10.2023 року, погіршення здоров`я чи зменшення доходів позивачем суду не надано, як не надано доказів щодо розміру отримуваного позивачем щомісячного заробітку (доходу).

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Тобто існує два способи стягнення аліментів - у частці від доходу або в твердій грошовій сумі.

За вказаним вище судовим наказом від 01.09.2025 по справі №695/3661/25, позивач по справі є платником аліментів, а відповідачка - одержувачем аліментів.

При розгляді позовів, заявлених з підстав зміни розміру аліментів, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, суд вважає, що позивач не надав суду будь-яких доказів того, що його матеріальний стан погіршився та він не може сплачувати аліменти у розмірах, визначених рішеннями суду.

Крім того за положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789- XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23 зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Батьки не мають компенсувати зменшення виплат на дитину за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Стягнення аліментів, зменшення або збільшення їх розміру відноситься до повсякденного утримання дитини, яка має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки несуть відповідальність за створення таких умов, а відтак зменшений судом розмір аліментів в будь-якому разі не може бути меншим встановленого законодавством мінімуму.

Як зазначено вище аліменти із позивача стягуються в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто у відповідності до вимог ст. 182 СК України та ст. 161 ЦПК України, що є встановленим законодавством мінімумом.

При цьому позивач не надав суду жодних достатніх доказів, які б свідчили про необхідність зменшення такого розміру аліментів менше встановленого законодавством мінімуму.

Більше того, позивач не вказав у позові та не надав суду доказів його реальних доходів (заробітку), які б свідчили, що його доходи зменшились.

Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану.

Отже, враховуючи, що розмір аліментів, які підлягають стягненню, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, без доведення погіршення майнового становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.

З урахуванням вказаних вище підстав суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем залишаються за позивачем та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись вищевикладеним ст.ст. 133, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.181, 192, 195 СК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з часу виготовлення повного тексту.

Повне судове рішення виготовлено 16 квітня 2026 року.

Суддя Середа Л.В.