Вирок від 13 квітня 2026 р. у справі №694/3349/25 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/3349/25 Провадження №1-кп/694/25/26

Вирок

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

14.04.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засiданнi кримінальне провадження №12025250360001012 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Ружин, Ружинського району, Житомирської області, громадянина України, українця, з середньою-технічною освітою, одруженого, на утримані має двох дітей: малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходить військову службу за мобілізацією на посаді оператора групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_4 у військовому звані «солдат», учасника бойових дій, депутатом не є, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, місце реєстрації та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , 21.08.2025, близько 17 год 40 хв., проходячи військову службу за мобілізацією у військовому звані «солдат», перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння відповідно до висновку експерта № 05-3-08/1860 від 01.09.2025, в крові виявлено етанол в кількості 1.66 г/дм3 (проміле), керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21074» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по автодорозі Н-16, сполученням «Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань», на 160 км. + 400 м., по вулиці Центральна в адміністративних межах с. Гусакове, Звенигородського р-ну Черкаської обл. в напрямку від м. Умань до м. Черкаси, у порушення вимог пп. 2.3 б; 2.9 а), 12.1., 12.4., 12.9. (б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 на заокругленні дороги вліво в напрямку його руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, у межах населеного пункту перевищив дозволену, максимально допустиму швидкість руху транспортного засобу 50 км/год., рухаючись зі швидкістю 75 км/год., допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем «ЗАЗ 110377-40», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , який рухався в зустрічному напрямку.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир переднього пасажирського сидіння автомобіля «ЗАЗ 110377-40», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №05-7-01/546 від 07.10.2025, отримала наступні тілесні ушкодження, а саме: неповний перелом дистального метаепіфізу проксимальної фаланги III пальця правої кисті, підшкірний розрив сухожилка розгинача третього пальця правої кисті на рівні дистальної фаланги, що відноситься до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/124-25/15486-ІТ від 27.10.2025, у діях водія автомобіля «ВАЗ 21074» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам пп. 12.1., 12.4., 12.9. (б) Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, визнав повністю. Пояснив, що 21 серпня 2025 року він зустрівся з побратимом під час лікування, після чого у закладі громадського харчування, що знаходиться перед м. Тальне, разом вечеряли та вживали алкогольні напої. Після цього він сів за кермо автомобіля в стані алкогольного сп`яніння та під час руху відволікся від керування транспортним засобом, унаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем, який рухався назустріч. Свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, завдану потерпілим шкоду відшкодував у повному обсязі та просив суд не призначати йому суворого покарання.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286-1 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст.286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Судом під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого, наслідки суспільно-небезпечних діянь останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до статей 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

В той час, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, спосіб вчинення кримінального правопорушення, характер злочинних дій. Також суд враховує тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем несення служби характеризується задовільно, обставини, які пом`якшують покарання, а зокрема: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування спричинених збитків.

Обтяжуючих покарання обставин, відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

Санкція ч.1 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

З врахування особи обвинуваченого та обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, тому визначення додаткового покарання за ч.1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є обов`язковим.

Так, внаслідок порушення ОСОБА_4 , правил безпеки дорожнього руху була створена реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та завдана відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Отже, з урахуванням характеру вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд визнає за неможливе збереження за ним права керування транспортними засобами та доходить висновку про відсутність підстав для застосування положень ч.2 ст. 69 КК України та відповідно необхідності призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки, відповідно до положень санкції ч.1 ст.286-1 КК України, оскільки це буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

Відтак, на підставі аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що перебування ОСОБА_4 на теперішній час в місцях позбавлення волі не відповідатиме вимогам реалій сьогодення, у зв`язку з чим вважає за необхідне застосувати до нього дію статті 58 КК України та замінити покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців із відрахуваннями 10% із суми грошового забезпечення в дохід держави.

Визначене таким чином остаточне покарання у виді службового обмеження не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, воно має бути законним (несвавільним) і пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Оскільки ОСОБА_4 є військовослужбовцем, враховуючи обставини справи та особу винного, його бажання продовжити військову службу, суд дійшов висновку про можливість призначення йому покарання саме у виді службового обмеження з відрахуванням у дохід держави відповідних відсотків з його грошового забезпечення.

При цьому суд вважає, що з огляду на продовження воєнного стану в Україні, високої необхідності держави у військовослужбовцях, саме таке покарання надасть можливість обвинуваченому продовжувати проходити військову службу, та шляхом відрахування в дохід держави частини його грошового забезпечення принести більшу суспільну користь.

На думку суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів суд вирішує згідно вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у випадку винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експерта, тому з обвинуваченого підлягають стягненню витрати в сумі 17 828, 00 грн.

Відповідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі статті 58 КК України замінити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням 10 % із суми його грошового забезпечення в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Після набрання вироком законної сили і звернення вироку до виконання скасувати арешт накладений ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.09.2025 на:

- автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21074», р.н НОМЕР_1 , номер кузова « НОМЕР_3 », який на момент ДТП перебував у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_9 ;

- автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «110377», р.н. НОМЕР_2 , номер кузова « НОМЕР_5 », який на момент ДТП перебував у користуванні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 належав ОСОБА_10 .

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21074», р.н НОМЕР_1 , номер кузова « НОМЕР_3 » та автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «110377», р.н. НОМЕР_2 , номер кузова « НОМЕР_5 », які зберігаються на території СПД №1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області (адреса: Черкаська область, Звенигородський район, с-ще Калинопіль, вул. Соборна, 51 - повернути власникам.

- зразок венозної крові ОСОБА_4 , який знаходиться в кімнаті з обліку та збереження речових доказів Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області, що розташований за адресою: Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Благовісна 50 – знищити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 17 828 грн, а саме:

-за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/124-25/13435-ІТ від 13.10.2025 в сумі 5348,40 грн.;

-за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/124-25/13 43 6-ІТ від 15.10.2025 в сумі 3565,60 грн.;

-за проведення транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/124-25/13432-ІТ від 20.10.2025 в сумі 5348,40 грн.

-за проведення судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/124-25/15486-ІТ від 27.10.2025 в сумі 3565,60 грн.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1