Вирок від 13 квітня 2026 р. у справі №699/1815/24 — Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 699/1815/24

провадження № 1-кп/691/184/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судових засідань ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

(участь в режимі відеоконференції з

Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області)

сторони кримінального провадження

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Городище Черкаської області кримінальне провадження №12024250380000453 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, місце реєстрації та місце проживання АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 01 травня 2017 року вироком Ватутінського міськрайонного суду Черкаської області за ч.1 ст.186, ч. 3 ст. 186, ч.2 ст.185, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 8 років,

- 21 січня 2020 року вироком Городищенського районного суду Черкаської області за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 8 років, ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року вироком на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання зазначених вироків суду визначено остаточну міру покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 05 липня 2022 року в зв`язку з відбуттям строку покарання,

- 10 грудня 2024 року ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області закрито кримінальне провадження про обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у зв`язку із тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння,

- 12 березня 2025 року вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн., який сплачений, -

у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,-

встановив:

ОСОБА_4 , 15 жовтня 2024 року близько 08 години 20 хвилин рухаючись по вул. Ярослава Мудрого у м. Корсунь-Шевченківський, Черкаського району Черкаської області, неподалік будівлі за №33, діючи в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в подальшому неодноразово продовжений, а востаннє режим воєнного стану продовжено Указом Президента України №3891/24 від 23 липня 2024 року на строк 90 діб, умисно, із корисливих мотивів, з метою відкритого заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, проходячи повз потерпілого ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку по узбіччю вказаної вулиці, відкрито заліз руками до внутрішньої кишені пальто потерпілого та відкрито заволодів гаманцем чорного кольору із грошовими коштами в сумі близько 400 (чотириста) гривень, після чого із місця події зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.

Судовий розгляд кримінального провадження №12024250380000453 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України проведено в межах пред`явленого обвинувачення, згідно обвинувального акту, затвердженого 18 листопада 2024 року прокурором Корсунь-Шевченківського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , відповідно до ст.337 КПК України.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим та вмотивованим.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 10 КПК України встановлює рівність всіх перед законом і судом.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 10 і 11 Загальної Декларації прав людини та ст.14 Міжнародного Пакту про громадські та політичні права, кожна людина, яка звинувачується у вчиненні злочину, має право вважатися безвинною доти, доки її вина не буде встановлена законним чином шляхом прилюдного розгляду її справи незалежним і безстороннім судом на основі повної рівності, з додержанням всіх вимог справедливості, і з забезпеченням всіх можливостей для захисту.

При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ст.129 Конституції України). Принцип змагальності конкретизовано і в ст.22 КПК України, якою також встановлено, що під час кримінального провадження суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Прокурор ОСОБА_3 підтримала висунуте обвинуваченому обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та зазначила, що доводиться воно зібраними в ході досудового розслідування по справі доказами - матеріалами кримінального провадження №12024250380000453, яке надано суду і підстав для виправдування, як і перекваліфікації дій обвинуваченого, не може бути встановлено. Досудове розслідування було проведено з дотриманням права обвинуваченого на захист.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України не визнав повністю і суду пояснив, що, дійсно, 15 жовтня 2024 року близько 08 години 20 хвилин рухаючись по вул. Ярослава Мудрого у м. Корсунь-Шевченківський, Черкаського району Черкаської області, умисно, викрав із бокового карману пальта гаманець із грішми в розмірі 400 (чотириста) гривень у потерпілого ОСОБА_6 , які використав для придбання продуктів харчування. Не мав наміру заволодівати речами потерпілого і не викрадав гроші із внутрішнього карману пальто у потерпілого, просто вчинив крадіжку. Про дію воєнного стану в Україні обізнаний із засобів масової інформації.

Захисник ОСОБА_5 стверджує, що зібраними на досудовому розслідуванні доказами, вина обвинуваченого, повністю не доведена, і його необхідно виправдати через невірну кваліфікацію дій, остільки, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та способу заволодіння майном потерпілого, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій, остільки ОСОБА_4 дав покази про те, що відкрито, якось, заліз руками до бокової кишені пальто, тобто був відсутній фізичний контакт з потерпілим, і витягнув з бокової кишені пальта потерпілого гаманець з грішми в розмірі 400 грн, що вказує на ознаки адміністративного правопорушення в його діях, а не підстав для притягнення до кримінальної відповідальності. Свідків, які б були очевидцями події досудовим розслідуванням не встановлено. Дії обвинуваченим вчинені в період денної доби і не містять ознак грабежу.Досудове розслідування проведено з порушенням права обвинуваченого на захист.

Представник потерпілого ОСОБА_7 надала суду пояснення про те, що в період судового розгляду кримінального провадження її батько, потерпілий у кримінальному провадженні, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вона просить суд взяти до уваги, що батько був людиною похилого віку, доброзичливий, завжди при собі у нутрішньому кармані пальто носив гаманець із грішми, яким заволодів ОСОБА_4 .. Вилучені грошові купюри були їй передані на відповідальне зберігання до прийняття рішення у справі. При вирішенні питання про вид та міру покарання покладається на розсуд суду. Просила проводити судовий розгляд у її відсутності з врахуванням наданих пояснень.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні з учасниками процесу, суд вбачає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України знайшла своє підтвердження в здобутих та досліджених у ході розгляду кримінального провадження доказах, а тому є доведеною.

Так, ОСОБА_4 , 15 жовтня 2024 року близько 08 години 20 хвилин рухаючись по вул. Ярослава Мудрого у м. Корсунь-Шевченківський, Черкаського району Черкаської області, неподалік будівлі за №33, діючи в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в подальшому неодноразово продовжений, а востаннє режим воєнного стану продовжено Указом Президента України №3891/24 від 23 липня 2024 року на строк 90 діб, умисно, із корисливих мотивів, з метою відкритого заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, проходячи повз потерпілого ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку по узбіччю вказаної вулиці, відкрито заліз руками до внутрішньої кишені пальто потерпілого та відкрито заволодів гаманцем чорного кольору із грошовими коштами в сумі близько 400 (чотириста) гривень, після чого із місця події зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на вказану суму.

Вбачаючи підстави до визнання обвинуваченого ОСОБА_4 , винним у скоєнні кримінального правопорушення, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, прокурор надав суду докази про злочин та особу, яка його вчинила, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні:

- даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15 жовтня 2024 року №12024250380000453 про те, що 15 жовтня 2024 року до відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що під час того як він рухався по вул. Ярослава Мудрого в м. Корсунь-Шевченківський Черкаського району Черкаської області, невідома особа вирвала гаманець з грошовими коштами у розмірі 400 (чотириста) гривень та зникла з місця події у невідомому напрямку (том 2 а.к.п.148);

- даними рапорту поліцейського відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про те, що заява від ОСОБА_6 була отримана та зареєстрована 15 жовтня 2024 року за №6694 (том 2 а.к.п. 152-153);

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_6 , де зазначається, що 15 жовтня 2024 року близько 08 год. 20 хв. на вул. Ярослава Мудрого неподалік водойми Мартанський став м. Корсунь-Шевченківський незнайомий чоловік забрав у заявника з рук гаманець з невстановленою сумою грошей (том 2 а.к.п. 154);

- даними протоколу огляду місця події від 15 жовтня 2024 року, проведеного в присутності понятих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , із застосуванням фотозйомки, об`єктом огляду являється металева конструкція жовтого кольору, яка використовується як урна для сміття та яка розміщена біля тротуарної доріжки, яка проложена повз Дитячий навчальний заклад «Світлячок» вул. Ярослава Мудрого м.Корсунь-Шевченківський Черкаського району Черкаської області на яку попередньо вказав ОСОБА_4 під час надання пояснення та вказав, що у вказану урну викинув гаманець чорного кольору, яким заволодів у перехожого ОСОБА_6 15 жовтня 2024 року близько 08 год. 20 хв. При огляді вище вказаної урни було виявлено гаманець чорного кольору, синтетичного матеріалу, має ознаки зношення, у вигляді «книжечки», яки має застібку «кнопка» на якій відмічається ерозія. При огляді гаманця в кишеньках якого знаходяться два невеликі папарці на яких ручкою зображено номер 0974054457 та фіскальний чек на продукти харчування (том 2 а.к.п. 155-161);

- даними постанови слідчого СВ відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 від 15 жовтня 2024 року про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження гаманець чорного кольору та після проведення відповідних експертиз та оглядів віддати на відповідне зберігання під розписку власнику майна ОСОБА_6 до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадження (том 2 а.к.п. 162);

- даними розписки потерпілого ОСОБА_6 від 15 жовтня 2024 року про зберігання речового доказу до вирішення питання по суті (том 2 а.к.п.163);

- даними протоколу допиту від 15 жовтня 2024 року потерпілого ОСОБА_6 , який зазначив, що 15 жовтня 2024 року близько о 10 год. 00 хв. він йшов у центрі міста, щоб оплатити за ремонт бензопили та піднімався по вул. Ярослава Мудрого до центра міста та в цей момент до нього підійшов ОСОБА_4 та попросив у нього, щоб він позичив 2 гривні, потерпілий сказав, що немає грошових коштів, після чого обвинувачений почав перевіряти кармани його одягу, потерпілий сказав щоб той відійшов, однак він продовжив нашпорити в карманах, після чого вийняв з внутрішньої кишені гаманець чорного кольору ОСОБА_6 в якому були грошові кошти в сумі до 400 (чотириста) гривень, купюрою 100 грн., купюрою 200 грн. Та купюрами меншого номіналу, а також папірці з номерами телефонів його дочки ОСОБА_7 , майстра бензопили – Івана та номер телефону потерпілого. ОСОБА_4 добре запам`ятав та зможе його впізнати, так як потерпілий знає його вже давно, він був одягнений в забруднене пальто бежевого кольору, синю кофту з капюшоном, джинси синього кольору та чорне взуття, волосся в нього темного кольору, мав бороду, очі карі, тілобудова повнувата, зріст приблизно 180 см., вага близько 95 кг. (том 2 а.к.п. 164-166);

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 жовтня 2024 року за якими ОСОБА_6 впізнав особу обвинуваченого ОСОБА_4 (том 2 а.к.п. 167-169);

- даними протоколу пред`явлення речей для впізнання від 15 жовтня 2024 року, проведеного в присутності понятих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 де потерпілий впізнав свій гаманець чорного кольору серед представлених (том 2 а.к.п.170-172);

- даними протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15 жовтня 2024 року, відповідно до якого затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримання відбулося за участі захисника ОСОБА_13 , яка діяла на підставі доручення для надання безоплатної вторинної допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою від 15 жовтня 2024 року №004-230001329, за участі понятих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . За змістом вище вказаного протоколу, обвинувачений ОСОБА_4 ознайомлений з підставами затримання та правами і обов`язками, про що особисто письмово зазначив (том 2 а.к.п.173-184);

- даними ухвали Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2024 року, за змістом якої клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 задоволено та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з 15 жовтня 2024 року до 13 грудня 2024 року в Державній Установі «Черкаський слідчий ізолятор» (том 2 а.к.п. 185-187).

Та свідченнями свідків, допитаних в судовому засіданні, попереджених про кримінальну відповідальність за ст.384,385 КК України і приведеними до присяги, які посвідчили суду про наступне:

- свідченнями свідка ОСОБА_16 про те, що 15 жовтня 2024 року працювала продавцем у магазині «Делікат», який розташований у м.Корсунь-Шевченківський. У цей день, в першій половині, до магазину зайшов ОСОБА_4 та придбав слабоалкогольний напій, розрахувався купюрою у 100 гривень і отримав решту здачі. Після цього вийшов із магазину та пішов у невідомому напрямку,

- свідченнями свідка ОСОБА_9 про те, що в середині жовтня 2024 року був понятим, коли ОСОБА_4 вказав, де подів гаманець, який забрав у потерпілого і який було виявлено в урні біля доріжки. Під час огляду гаманця, у ньому було виявлено папірці з номерами телефонів, інші обставини не дуже добре пам`ятає,

- свідченнями свідка ОСОБА_8 про те, що приблизно в середині жовтня 2024 року його запросили бути понятим при слідчому експерименті за участю ОСОБА_4 , в ході якого останній вказав куди викинув гаманець. Це була урна жовтого кольору, яка знаходилася біля бігової доріжки. У даному гаманці були виявлені лише папірці. В ході даної процесуальної дії ОСОБА_4 повідомив, що гаманець взяв у діда і що в ньому було 300 гривень. Про якого діда йде мова та де подів згадані кошти не уточняв,

- свідченнями свідка ОСОБА_14 про те, що 15 жовтня 2024 року був понятим при затриманні обвинуваченого та брав участь у обшуку. ОСОБА_4 був на той час в стані алкогольного сп`яніння та поводився дивно. В ході особистого огляду обвинуваченого, працівниками поліції були вилучені купюри номіналом 5, 10, 50, 10 гривень та монети. Як пояснив ОСОБА_4 , це була решта, проте звідки взяв кошти не повідомив,

- свідченнями свідка ОСОБА_17 про те, що15 жовтня 2024 року працювала продавцем у магазині «Смак», що у м. Корсунь-Шевченківський. Близько дев`ятої години ранку зайшов ОСОБА_4 та придбав алкогольний напій об`ємом 0.5 літри. Розрахувався купюрою у 200 гривень, отримав решту та пішов. Згодом, близько одинадцятої години, зайшов ще раз. Придбав такий самий алкогольний напій, розрахувався меншими купюрами та вийшов із магазину. До цих подій ОСОБА_4 знала, оскільки останній і раніше купував у даному магазині алкоголь.

- свідченнями свідка ОСОБА_18 про те, що знайомий із потерпілим та обвинуваченим. Потерпілий ОСОБА_6 проживав поруч із родичами його дружини. Крім того, неодноразово зустрічалися, коли торгували різного роду товаром на площі у м. Корсунь-Шевченківський поблизу магазину «Корсунь Маркет». ОСОБА_4 періодично допомагав потерпілому, за що отримував від останнього грошову плату. Зокрема, за день до подій, ОСОБА_6 продавав пшеницю і обвинувачений допомагав йому її розвантажувати. Після цього, він взяв у потерпілого купюру у 500 гривень, щоб нібито розміняти та повернути решту, проте не повернувся. Наступного дня, а саме 15 жовтня 2024 року, коли він торгував у вищевказаному місці, до нього під`їхав потерпілий ОСОБА_19 на велосипеді та повідомив, що щойно до нього підійшов ОСОБА_4 і попросив у нього кілька гривень на випивку та, після відмови потерпілого, викрав у нього гаманець із внутрішнього карману одягу в якому було 300 гривань та зник. Потерпілий ОСОБА_6 був дуже стривожений та попросив викликати поліцію, що він і зробив.

В судовому засіданні судом було ретельно досліджено докази, які мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного, зокрема, враховано спосіб, мотив і мету, форму вини, поведінку винного, поведінку потерпілого, характер і мотив та мету їх спільних дій, наявність причинного зв`язку між діями та наслідками. Статтею 94 КПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом. На виконання вимог ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань, речей і документів), суд першої інстанції при розгляді справи безпосередньо дослідив докази у справі, і обгрунтовано стверджує, що за своїм змістом і доказовими ознаками, вони вказують безпосередньо на ознаки кримінального правопорушення в діях обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.186 КК України. Досліджені судом докази в судовому засіданні, відповідно до ст.84 КПК України, узгоджуються між собою і підтверджують винність обвинуваченого, вказують безпосередньо на ознаки кримінального правопорушення в діях обвинуваченого по відношенню до потерпілого, в обсязі, визначеному прокурором в межах змісту обвинувачення, і тому суд, кваліфікує дії обвинуваченого за ч.4 ст. 186 КК України - відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану. При цьому, суд звертає увагу, що на час події, тобто 15 жовтня 2024 року в Україні згідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року було продовжено дію воєнного стану і ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому діяння в період запровадженого в Україні воєнного стану, відповідно до Указу Президента N 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що в свою чергу підтверджує належну кваліфікацію дій відповідно до встановлених судом обставин у справі, та і не стримало обвинуваченого, як громадянина України від вчинення злочину.

Таким чином, суд, при розгляді справи в межах оголошеної ОСОБА_4 підозри, безпосередньо допитавши обвинуваченого, потерпілу сторону, свідків, вивчивши документи та дослідивши всі докази, зібрані в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження і отримані в ході судового розгляду від учасників процесу, заслухавши міркування і доводи прокурора, захисника, приходить до переконання, що докази, зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження №№12024250380000453 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, підтверджують зміст та суть оголошеної обвинуваченому підозри, та спростовують позицію захисту щодо вчинення обвинуваченим адміністративного правопорушення за ознаками дрібної крадіжки, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 186 Кримінального Кодексу України грабежем є відкрите викрадення чужого майна. Згідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Предметом злочину є майно, що характеризується сукупністю певних ознак і підкреслює те, що право на майно належить власнику на законній підставі і він здійснює свої повноваження по володінню, використанню та розпорядженню майном як власним, і при цьому воно має мінову і споживчу вартість, тобто здатне задовольняти матеріальні і інші пов`язані з ними потреби людини. Вираженням вартості предмета є його грошова оцінка, тобто ціна, яка становить сутність вартості. З об`єктивної сторони грабіж є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення. Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б і початкову, можливість розпорядитися ним як власним. З суб`єктивної сторони грабіж передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. Обов`язковими суб`єктивними ознаками грабежу є: корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна; корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний. Суб`єктом грабежу є фізична, осудна особа, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення грабежу. За диспозицією ч.4 ст.186 КК України кримінальна відповідальність настає в разі відкритого заволодіння чужим майном (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану. Грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв`язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки. Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а вразі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій. Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватись як крадіжка або грабіж. Застосування насильства в такому випадку утворює окремий склад злочину і потребує окремої кваліфікації залежно від тяжкості наслідків та заподіяної потерпілому фізичної шкоди.Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є: спосіб посягання (грабіж - це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно); характер фізичного і психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або здоров`я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої - насильство, небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством);момент закінчення (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).

Зазначені обставини, судом встановлюються шляхом перевірки та оцінки доказів, якими відповідно до ст.84 КПК України є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно з рішенням Конституційного Суду України №12/рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Це означає, що суд може постановити обвинувальний вирок, лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію щодо "поза розумним сумнівом" є підставою для виправдувального вироку. Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину "поза розумним сумнівом" розкрито у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини від 04.09.2014 року у справі "Рудяк проти України", згідно з яким Суд в черговий раз послався на свою практику, підтверджуючи, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення у справі "Авшар проти Туреччини", п. 282). Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Відповідно до ч.2 ст.92 КПК України, обов`язок доказування належності і допустимості доказів, покладається на сторону, що їх подає.

З врахуванням вищезазначеного та відповідності перевіреним і дослідженим судом доказам, суд, при не погодженні із доводами захисту, бере до уваги, що обов`язковою суб`єктивною ознакою викрадення є прямий умисел, корисливий мотив та мета, тобто суб`єкт злочину, обвинувачений ОСОБА_4 , 15 жовтня 2024 року 08 години 20 хвилин рухаючись по вул. Ярослава Мудрого у м. Корсунь-Шевченківський, Черкаського району Черкаської області, неподалік будівлі за №33, діючи в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в подальшому неодноразово продовжений, а востаннє режим воєнного стану продовжено Указом Президента України №3891/24 від 23 липня 2024 року на строк 90 діб, - дійсно, усвідомлював, що саме умисно, із корисливих мотивів, з метою відкритого заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, проходячи повз потерпілого ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку по узбіччю вказаної вулиці, відкрито заліз руками до внутрішньої кишені пальто потерпілого та відкрито заволодів гаманцем чорного кольору із грошовими коштами в сумі близько 400 (чотириста) гривень, після чого із місця події зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на вказану суму. У підсумку, в заперечення доводів захисту, ОСОБА_4 15 жовтня 2024 року коли протиправно вилучав майно у потерпілого ОСОБА_6 , усвідомлював незаконний характер своїх дій, розумів, що не має на майно, яке він вилучає, жодного права і вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника, але, незважаючи на це, бажав незаконно вилучити відповідне майно, і позбавив потерпілого, як законного володільця можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися належним йому майном в обсязі встановленому досудовим розслідуванням. Із свідчень свідків, встановлено судом, що протиправні дії обвинуваченого були пов`язані саме із заволодінням грошей, які перебували у внутрішньому кармані потерпілого. Є встановленим суспільно-небезпечний наслідок це завдання майнової шкоди потерпілому. Грабіж визнається закінченим з моменту протиправного вилучення майна, а такі обставини належними, допустимими і достовірними доказами зі сторони захисту і обвинуваченого суду не спростовані. Окрім того, за встановленою практикою Верховного Суду при кваліфікації дій особи мотив має кримінально - правове значення тільки у випадках, коли він безпосередньо вказаний в диспозиції кримінально-правової норми (постанова Верховного Суду у справі№ 751/7320/20, провадження № 51-555 км 22). Доводи захисту про викрадення гаманця у потерпілого із бокового карману пальто, а не з внутрішнього карману пальто, є не підтвердженими належними доказами та не переважають доказів зібраних і наданих до суду прокурором.

За таких обставин, кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.4 ст. 186 КК України як відкрите заволодіння чужим майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану є правильною.

Підсумовуючи наведе, слід зазначити, що у кримінальному провадженні №12024250380000453 суд повно дослідив і з`ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння, не встановлено.

Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності, суд прийшов до переконання, що вони обґрунтовують та доводять пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення, а тому його необхідно притягнути до кримінальної відповідальності за ч.4 ст.186 КК України та призначити відповідне покарання.

В судових дебатах прокурор ОСОБА_3 просила визнати обвинуваченого винуватим з призначенням реальної міри покарання у виді восьми років 6 місяців позбавлення волі з продовженням дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на час вступу вироку суду у закону силу. Захисник ОСОБА_5 звернула увагу суду, що підстав для постановлення обвинувального вироку не встановлено. Обвинувачений ОСОБА_4 обмежився повним не визнанням вини. Потерпіла ОСОБА_7 участі в судових дебатах не брала.

Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд бере до уваги і враховує:

- вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України відноситься згідно ст. 12 КК України, до тяжких злочинів,

- обвинуваченому ОСОБА_4 37 років, осудний, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, непрацюючий, не звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра згідно довідки №219 від 16 жовтня 2024 року Комунального некомерційного підприємства "Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня" Корсунь-Шевченківської міської ради Чекаської області (том 2 а.к.п. 195), згідно довідки №5911 від 14 листопада 2024 року перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 2 а.к.п. 196-197), згідно довідки-характеристики №512 від 18 листопада 2024 року Виконавчого комітету Селищенської сільської ради зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 в домоволоданні, яке належить його батькові, але фактично в селі не проживає, так як веде бродяжницький спосіб життя, ніде не працює, пенсії та інших соціальних виплат не отримує, характеризується негативно та повагою серед односельчан не користується (том 2а.к.п. 198); вчинив кримінальне правопорушення стосовно особи похилого віку, пенсіонера;

- до кримінальної відповідальності притягується не вперше, схильний до вчинення кримінальних правопорушень проти власності, проти життя та здоров`я особи, згідно вимоги УІАП Головного Управління Національної Поліції в Черкаській області від 16 жовтня 2024 року та довідки на неї №73-16102024/71009 притягувався до кримінальної відповідальності: 01 травня 2017 року вироком Ватутінського міськрайонного суду Черкаської області за ч.1 ст.186, ч. 3 ст. 186, ч.2 ст.185, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 8 років, 21 січня 2020 року вироком Городищенського районного суду Черкаської області за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 8 років, ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року вироком на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання зазначених вироків суду визначено остаточну міру покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 05 липня 2022 року в зв`язку з відбуттям строку покарання, 10 грудня 2024 року ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області закрито кримінальне провадження про обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у зв`язку із тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, 12 березня 2025 року вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн., який сплачений відповідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №72524344 від 17 березня 2025 року через АТ «Укргазбанк». Довідка про звільнення Серія КНВ №22496 від 05 липня 2022 року ОСОБА_4 звільнений по відбуванню покарання із Державної Установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)» (том 2 а.к.п. 193);

- обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено, обставин, які обтяжують покарання не встановлено;

- приписи ст. 50 КК України щодо того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення злочинів як засудженим, так і іншими особами;

- вимоги ст. 8 Конституції України, згідно якої в Україні діє принцип верховенства права і як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного; адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;

- загальні засади призначення покарання, закріплені в ст. 65 КК України;

- роз`яснення, наведені в п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» щодо реалізації принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного;

- практику ЄСПЛ, зокрема: рішення «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року про те, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає співмірним.

З врахуванням вище наведеного, суд, приходить до переконання, що виправленню, перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання пов`язане з його ізоляцією від суспільства, остільки своєї вини особа не визнала, стійко не бажала бути щирою у показах та при вивченні і дослідженні судом доказів, в обраний спосіб намагалася уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, і тому є доцільним призначати йому покарання у виді позбавлення волі, як достатнього для його особи з врахуванням вищезазначених обставин встановлених в судовому засіданні. Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Обставин для призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, під час судового розгляду не встановлено.

15 жовтня 2024 року о 16 годині 07 хвилин ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст.208 КПК України, а о 18 годині 56 хвилин повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.4ст.186 КК України. 17 жовтня 2024 року ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в Державній Установі «Черкаський слідчий ізолятор» та з одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України, які неодноразово продовжувалися під час судового розгляду кримінального провадження і згідно ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 09 березня 2026 року діють до 07 травня 2026 року. У зв`язку із необхідністю призначення обвинуваченому покарання у виді реальної міри відбування покарання, то є необхідним зарахувати в термін відбуття покарання, час перебування обвинуваченого під вартою, який необхідно обчислювати з дати фактичного затримання 15 жовтня 20224 року. На час вступу вироку суду в закону силу, слід продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» за адресою вул. Благовісна, №234 м. Черкаси.

Речові докази у кримінальному провадженні у виді: гаманець чорного кольору, який було передано на відповідальне зберігання під розписку власнику майна ОСОБА_6 , та грошові кошти в сумі 213 грн. 50 копійок, а саме купюри номіналом: 100 грн. - YC5253081, 50 грн. – АД4955470, 20 грн. – ЄБ4905583, 10 грн. - ЮГ177069, 2 грн. – ЄВ 6371626, СБ2118200, 5 грн. – ЮБ9779684; 2 монети по 5 грн., монета 10 грн., монета 2 грн., монета 50 копійок, які передано на відповідне зберігання під розписку представнику потерпілого ОСОБА_7 , слід повернути за належністю представнику потерпілого ОСОБА_7 , звільнивши від зобов`язань за зберігальною розпискою, як власнику, у зв`язку із смертю потерпілого ОСОБА_6 ..

Цивільний позов у кримінальному провадженні під час досудового розслідування не заявлено.

Керуючись ст. ст. 370,373, 374,393 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України і призначити покарання у виді 8 (вісім) років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з 14 квітня 2026 року.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання, строк перебування під вартою, з дати фактичного затримання 15 жовтня 2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2024 року, по дату вироку Городищенського районного суду Черкаської області від 14 квітня 2026 року.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою у Державній Установі «Черкаський слідчий ізолятор» за адресою вул. Благовісна, №234 м. Черкаси залишити на час вступу вироку суду в законну силу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази у кримінальному провадженні: у виді гаманець чорного кольору, який було передано на відповідальне зберігання під розписку власнику майна ОСОБА_6 , та грошові кошти в сумі 213 грн. 50 копійок, а саме купюри номіналом: 100 грн. - YC5253081, 50 грн. – АД4955470, 20 грн. – ЄБ4905583, 10 грн. - ЮГ177069, 2 грн. – ЄВ 6371626, СБ2118200, 5 грн. – ЮБ9779684; 2 монети по 5 грн., монета 10 грн., монета 2 грн., монета 50 копійок, які передано на відповідальне зберігання під розписку представнику потерпілого ОСОБА_7 , повернути за належністю представнику потерпілого ОСОБА_7 , звільнивши від зобов`язань за зберігальною розпискою, як власнику.

Вирок суду може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, і надіслати для відому, потерпілій.

Суддя ОСОБА_1