Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №646/320/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/320/26

№ провадження 2-о/646/57/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

заявниця ОСОБА_1 ,

представник заявниці ОСОБА_2 ,

заінтересована особа Перша Харківська міська державна нотаріальна контора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова у порядку окремого провадження заяву ОСОБА_3 , представник ОСОБА_2 , заінтересована особа Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , заінтересована особа Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 30 грудня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову № 4 Харківського міського управління юстиції.

Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, до складу якої входить, зокрема, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 у визначений законом строк подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері до Першої Харківської державної нотаріальної контори, у якій заведено спадкову справу № 295/2009.

Однак, оформити спадщину не виявилось можливим, оскільки в особистих документах ОСОБА_1 дошлюбне прізвище вказано, як « ОСОБА_1 », а у правовстановлюючих документах, зокрема, свідоцтві про смерть вказано, як « ОСОБА_1 ».

У 2010 році ОСОБА_1 звернулась до Червонозаводського районного суду м. Харкова із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

08 квітня 2010 року у справі № 2-0-43/10 було ухвалено рішення, з мотивувальної частини якого убачається, що ОСОБА_1 у поданій до суду заяві просила, зокрема, встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) є рідною дочкою ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також факт належності правовстановлюючих документів - свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом від 04 червня 1985 року та свідоцтва про право власності від 04 червня 1985 року на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , виданих на ім`я ОСОБА_7 .

Однак, як убачається з резолютивної частини вказаного вище судового рішення було встановлено факт, що має юридичне значення - визнано, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено, що свідоцтво про право власності від 04 червня 1985 року на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , яке видано Першою Харківською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_7 , належить ОСОБА_8 .

Стосовно іншого заявленого до встановлення юридичного факту - належності правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 04 червня 1985 року Першою Харківською нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , у резолютивній частині рішення зазначено не було.

04 червня 1985 року Першою Харківською нотаріальною конторою видано два правовстановлюючих документа на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із розбіжностями у написанні прізвища матері заявниці, зокрема, у свідоцтві про право на спадщину за законом та у свідоцтві про смерть, заявниця позбавлена можливості оформити спадкові документи.

Ураховуючи викладене вище та керуючись пунктом 6) частини першої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, представник заявниці просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно із яким спадкоємцями майна ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рівних частках є його дружина ОСОБА_10 та дочка ОСОБА_1 , видане Першою Харківською нотаріальною конторою 04 червня 1986 року, належить ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 09 квітня 2026 року, заявниця ОСОБА_1 не з`явилась, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило.

Представник Першої Харківської міської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило.

Представник заявниці ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала доводи заяви та просила її задовольнити.

Обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини справи; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Батьками ОСОБА_11 є « ОСОБА_12 » та « ОСОБА_13 », що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 19 жовтня 1953 року.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 18 липня 1971 року.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 30 грудня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову № 4 Харківського міського управління юстиції.

04 червня 1985 року державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Як встановлено із змісту вказаного вище свідоцтва, «наследниками имущества ОСОБА_14 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , є в рівних частках кожний: его жена - ОСОБА_13 , проживающая в АДРЕСА_1 и его дочь - ОСОБА_15 , проживающая в АДРЕСА_2 . Свідоцтво складається з 1/4/одной четвертой/части жилого дома с соответсвующей частью надворных построек, находящегося в АДРЕСА_3 .

У той же день державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право власності, згідно із яким « ОСОБА_13 , проживающей в АДРЕСА_1 , являющейся пережившим супругом ОСОБА_14 , умершего ІНФОРМАЦІЯ_3 , принадлежит право собственности на половинную долю в общем совместном имуществе, приобретенном названными супругами в течение брака. Общее совместное имущество, право собственности на которое в указанной доле удостоверяется настоящим свидетельством за ОСОБА_13 , состоит из 1/2/одной второй/части жилого дома с соответствующей частью надворных построек, находящегося в АДРЕСА_3 .

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року у справі № 2-0-43/10 встановлено факти, що мають юридичне значення: ОСОБА_1 , дошлюбне прізвище - « ОСОБА_1 », є рідною дочкою ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ощадкнижка на грошовий вклад, що знаходиться в філії ощадбанку № 117 Державного ощадбанку України № НОМЕР_9 на ім`я « ОСОБА_16 », свідоцтво про право власності від 04 червня 1985 року на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , яке видане Першою Харківською Державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_7 , належать ОСОБА_8 .

Як встановлено з відповіді завідувача Першої Харківської міської державної нотаріальної контори № 2250/02-14 від 20 листопада 2025 року, адресованій ОСОБА_1 , згідно із матеріалами спадкової справи № 295/2009, заведеної Першою Харківською державною нотаріальною конторою 08 травня 2009 року після померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що була зареєстрована на час смерті за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємицею за законом, що прийняла спадщину є: дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (заява про прийняття спадщини № 672 від 08 травня 2009 року).

Інші заяви про прийняття спадщини, відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадищину від будь-яких спадкоємців станом на 26 листопада 2025 року згідно із матеріалами спадкової справи № 295/2009 до нотаріальної контори не надходили.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 просила встановити факт того, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 04 червня 1985 року Першою Харківською нотаріальною конторою належить їй та ОСОБА_17 .

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як зазначено у статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись до суду із заявою встановлення цих фактів.

Відповідно до частин першої та другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із частинами першою та другою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 335/4669/23, провадження № 61-8050св24, від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21, провадження № 61-15630св23.

Як виснує Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Судом встановлено, батько заявниці ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 18 липня 1971 року.

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входило, зокрема, нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 04 червня 1985 року Першою Харківською державною нотаріальною конторою, спадкоємцями майна померлого у рівних частках визначено його дружину - ОСОБА_18 та дочку - ОСОБА_1 , які набули право на відповідні частки спадкового майна.

У цей же день було видано свідоцтво про право власності, згідно із яким за ОСОБА_13 , як за дружиною спадкодавця, визнано право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя.

Суд ураховує, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року у справі № 2-0-43/10, встановлено, зокрема, юридичний факт, що свідоцтво про право власності від 04 червня 1985 року на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , яке видане Першою Харківською Державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_7 , належить ОСОБА_8 .

Таким чином, різниця у написанні прізвища (« ОСОБА_1 » / « ОСОБА_1 ») у свідоцтві про право на спадщину та інших правовстановлюючих документах обумовлена особливостями транслітерації та не свідчить про існування різних осіб. Зазначені варіанти написання ідентифікують одну й ту саму фізичну особу - ОСОБА_4 .

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 червня 1985 року є належним правовстановлюючим документом, виданим на користь спадкоємців - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , та підтверджує виникнення у них права власності на спадкове майно у визначених законом частках.

Зазначені вище розбіжності у написанні прізвища ОСОБА_4 не впливають на дійсність зазначеного свідоцтва, не змінюють складу спадкоємців та не спростовують факту набуття ними спадкових прав.

Суд зазначає, що встановлення факту належності свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Харківською нотаріальною конторою 04 червня 1985 року, саме ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , має безпосереднє юридичне значення, оскільки є необхідною передумовою для подальшого оформлення спадкових прав заявниці.

Окрім того, чинним законодавством не передбачено іншого (позасудового) порядку встановлення такого факту. Розбіжності у написанні прізвищ « ОСОБА_1 » / « ОСОБА_1 » у правовстановлюючому документі унеможливлюють його використання заявницею без додаткового підтвердження. Отримати чи відновити інший документ, який би однозначно підтверджував належність зазначеного свідоцтва конкретним особам, заявниця не має можливості.

Суд також ураховує, що встановлення цього факту не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, оскільки із відповіді Першої Харківської державної нотаріальної контори убачається, що після смерті ОСОБА_4 спадкову справу заведено, спадщину прийняла лише одна спадкоємиця - ОСОБА_1 , а інші особи із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї не зверталися.

Отже, відсутні дані про наявність інших спадкоємців або спору між ними щодо спадкового майна, тому, встановлення факту має виключно підтверджувальний характер і не впливає на права чи інтереси інших осіб.

Суд, дослідивши надані докази по справі, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку дійшов висновку, що відповідними доказами підтверджується, що свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно із яким спадкоємцями майна ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рівних частках є його дружина ОСОБА_13 та дочка ОСОБА_1 , видане Першою Харківською нотаріальною конторою 04 червня 1985 року, належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі частини сьомої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 293, 294, 315 та 319 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , заінтересована особа Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно із яким спадкоємцями майна ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , в рівних частках є його дружина ОСОБА_16 та дочка ОСОБА_1 , видане Першою Харківською державною нотаріальною конторою 04 червня 1985 року, належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 17 квітня 2026 року.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; номер телефона: НОМЕР_6 ;

Представник заявниці: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_5 ; номер телефона: НОМЕР_8 , email: ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

Заінтересована особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ: 02894013, адреса: майдан Конституції, будинок 1, під`їзд 7, поверх 4, місто Харків Харківської області, 61003; номер телефона: +38057731576, email: info.1khm.kh.notary@sumyjust.gov.ua.

Суддя О. В. Іщенко