Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №646/565/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

№ провадження 2-о/646/60/2026

Справа № 646/565/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Шиховцової А.О.,

при секретарі судового засідання Скриннік А.С.,

за участю заявника: ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Лисенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Міністерство внутрішніх справ України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулась до суду із заявою, у якій просить суд встановити факт проживання однією сім`єю між нею та ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті). В обґрунтування заяви заявником зазначено, що з 2002 року вона проживала як жінка та чоловік разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по АДРЕСА_1 , потім проживали за адресою: АДРЕСА_2 по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день загибелі чоловіка під час виконання бойового завдання при виконанні службових обов`язків по захисту Батьківщини). Під час нашого спільного проживання, разом з чоловіком заявник вела спільний побут та спільне господарство. Після мобілізації ОСОБА_3 заявник продовжувала з ним планувати спільне подальше життя, здійснювати сімейні покупки. Під час спільного проживання у заявника та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який записаний батьком дитини. Заявник та ОСОБА_3 разом виховували спільного сина та піклувалися про нього, здійснювали взаємні права та обов`язки батьків, тобто були сім`єю. Вони проводили час завжди разом та відвідували матір чоловіка та сім`ю його рідної сестри на вихідних, літніх канікулах, святах. 15 вересня 2024 року ОСОБА_3 мобілізували у зв`язку з повномасштабним вторгнення російської федерації на територію України, а саме: до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. 12 січня 2025 року ОСОБА_3 зник безвісти під час виконання бойового завдання при виконанні службових обов`язків по захисту Батьківщини. Про даний факт було повідомлено матір чоловіка, ОСОБА_4 , яка потім повідомила заявницю. В подальшому тіло ОСОБА_3 було знайдено та встановлено дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Заявник разом із рідною сестрою чоловіка займалася його похованням. Мати чоловіка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , не дізнавшись про смерть ОСОБА_3 . Встановлення даного факту заявнику необхідно для отримання одноразової грошової допомоги як дружини загиблого.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 27.01.2026 заяву залишено без руху.

09.02.2026 на виконання ухвали суду від заявника через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 23.02.2026 у даній цивільній справі відкрите провадження за правилами окремого провадження.

05.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи - Міністерства внутрішніх справ України надійшли пояснення у справі, згідно з якими представник підтвердила, що у позасудовому порядку заявник позбавлена права реалізувати права на одноразову грошову допомогу як дружині загиблого військовослужбовця. Представник просила ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

13.03.2026 через систему «Електронний суд» від заінтересованої особи ОСОБА_2 надійшли пояснення на заяву, в якій він просив задовольнити заяву ОСОБА_1 , підтвердив, що заявник та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, увесь час виховували та піклувалися про нього як одна родина.

13.03.2026 через систему «Електронний суд» від заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 НГУ надійшла заява про розгляд заяви без участі представника військової частини.

Заявниця та її представник у судовому засіданні підтримали подану заяву та просили її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , представники заінтересованих осіб Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Міністерства внутрішніх справ України у судове засідання не з`явилися, скористалися правом на подання письмових пояснень.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , будучи приведеною до присяги, зазначила, що знає заявницю з 2009 року, їх діти ходили разом у дитячий садок, матір приводила дитину, а забирав батько ОСОБА_3 . Вони разом їздили на дачу, здійснювали покупки. ОСОБА_3 водив сина у школу, ходив на батьківські збори. ОСОБА_5 при зустрічі з ОСОБА_1 дізналася, що її чоловіка мобілізували.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , будучи приведеною до присяги, зазначила, що є сестрою загиблого ОСОБА_3 . Вона спілкується з заявником та спільною дитиною заявника та її брата. Заявник разом з ОСОБА_3 були чоловіком та дружиною без зареєстрованого шлюбу, у сім`ї були гарні відносини, проживали увесь час разом. Її матері прийшло сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_3 , потім прийшло сповіщення про його смерть. Свідок пояснила, що займалася похованням ОСОБА_3 разом з заявницею.

Суд, вислухавши заявницю та її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання права позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільного сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Згідно зі сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_5 №515 від 14.02.2025 матір загиблого ОСОБА_3 – ОСОБА_4 повідомлено, що ОСОБА_3 12.01.2025 зник безвісти.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, сформованого 16 липня 2025 року за №20250716-00057467 від 16.07.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , надано статус учасника бойових дій.

Відповідно до довідки про смерть від 15.10.2025 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від вогнепальної травми.

Факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Петропавлівка Волноваського району Донецької області підтверджується також копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 15.10.2025.

Заявниця надала в якості доказів також письмові пояснення свідків: ОСОБА_7 , яка підтвердила, що була сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2020 року, бачила їх як сімейну пару, знає, що в них є спільні діти. Від ОСОБА_1 вона дізналася, що ОСОБА_3 мобілізували; ОСОБА_8 , яка підтвердила, що знала з 2019-2020 рр. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , часто бачила їх разом біля дому, вони гуляли, робили покупки. Від ОСОБА_1 вона дізналася, що ОСОБА_3 мобілізували, а потім він зник безвісти; ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які аналогічні наданим ними у судовому засіданні.

Судом також досліджені фотознімки, на яких зображені заявник ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_3 , а також ОСОБА_3 у військовій формі під час несення військової служби, скріншоти з бесід ОСОБА_1 та її цивільного чоловіка ОСОБА_3 .

Відповідно до п.1 Розділу ХХХ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, у разі смерті військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті грошове забезпечення виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині, а в разі якщо її немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Як на підставу вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона з чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Петропавлівка, Волноваський район, Донецька область, Україна, проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов`язки у період з 2002 року по 12.01.2025 року до моменту загибелі військовослужбовця. У них під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого вони разом виховували до моменту загибелі військовослужбовця. 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який був діючим на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 15.09.2024 призваний по мобілізації і перебував на військовий службі у військовій частині НОМЕР_1 НГУ до моменту загибелі, отримав 06.03.2025 статус учасника бойових дій безтерміново. Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 15.10.2025, актовий запис №275 виходить, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 43 років в селі Петропавлівка, Волноваського району, Донецької області, України. Зазначила, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту перебування фізичної особи утриманні заявниці необхідне для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка передбачена Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1,2 ст. 315 ЦПК України що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу.

Заявлені вимоги, пов`язані в тому числі з ініціюванням питання виплати грошових коштів, державної грошової допомоги.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283 цс 18).

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

У справі, яка переглядається, заявник просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу та встановити факт перебування на утриманні.

Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц.

Так, суддя вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів, що підтверджують факт проживання заявниці ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 у період з 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день загибелі ОСОБА_3 ).

Таким чином, заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заявником при зверненні до суду судовий збір не сплачено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки вона є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК №027893 від 26.04.1991.

Згідно з п. 6 ч. 3 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд вирішуючи питання про судові витрати, керується положеннями ст. 141 ЦПК України та вважає необхідним компенсувати їх за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.10,13,77,81,259,263,265,293-294,315,319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Міністерство внутрішніх справ України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті).

Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

представник заявника – адвокат Лисенко Тетяна Григорівна, адреса для листування: АДРЕСА_4 , діє на підставі ордеру серії ВІ №1380454 від 15.03.2026, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність №4401 від 01.10.2024;

заінтересована особа – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

заінтересована особа – Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 ;

заінтересована особа – Міністерство внутрішніх справ України, код ЄДРПОУ 00032684, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Богомольця, 10.

Суддя А.О. Шиховцова