Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №646/10521/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/10521/25

№ провадження 2/646/675/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шиховцової А.О.,

за участю секретаря судового засідання Скриннік А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Основ`янського районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», згідно з якою представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №505183-КС-002 про надання кредиту від 25.09.2024, що становить 28111,20 грн., яка складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту – 13260,00 грн; - суми прострочених платежів по процентах – 14851,20 грн; а також суму судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.09.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №505183-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначений ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 25.09.2024 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №505183-КС-002 про надання кредиту. 25.09.2024 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №505183-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Також, 27.09.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №505183-КС-002 про надання кредиту, відповідно до умов якої ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 4000,00 грн. До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Кредитним договором №505183-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором №505183-КС-002 позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №505183-КС-002 позичальника ОСОБА_1 , відповідач на виконання умов договору, здійснила часткову оплату за Договором №505183-КС-002 на загальну суму 11379,80 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у боржника станом на 04.09.2025 утворилась заборгованість за кредитним договором №505183-КС-002 про надання кредиту в розмірі 28111,20 грн., та складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 13260,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 14851,20 грн.

Ухвалою суду від 16.10.2025 справу прийнято до провадження, провадження у справі відкрито та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та інформацію за банківською карткою № НОМЕР_1 , щодо операцій зарахування від ТОВ «Бізнес Позика» на вказану картку та списання на користь ТОВ «Бізнес Позика» грошових коштів за період з 25.09.2024 по 12.03.2025 включно.

17.10.2025 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими представник відповідача просила врахувати, що відповідач є дружиною мобілізованого військового, тому в силу ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсотки за користування кредитом мають бути списані, тому з урахуванням часткової оплати сума заборгованості має складати 2620,20 грн.

18.11.2025 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила позов залишити без задоволення. Свої заперечення представник відповідача обґрунтована тим, що належних розрахунків, які б узгоджувалися із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не надав. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості, а також суми відсотків є правильними. Представник відповідача зазначила, що кредитний договір № 505183-КС-002 від 25.09.2024 не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме відповідачем, оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно з вимогами законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача. Представник відповідача зазначила, що докази того, що відповідач отримувала такий одноразовий ідентифікатор UA-0251 шляхом направлення позивачем СМС-повідомлення з одноразовим ідентифікатором відсутні. Однак, варто зазначити, що в матеріалах справи також відсутній відповідний документ на підтвердження того, що відповідач отримувала такий одноразовий ідентифікатор UA-0251 саме на номер телефону (про що також не зазначено у п. 7.9 Договору як про один з можливих способів надсилання такого одноразового ідентифікатору через електронну адресу). Відомості про те, що відповідач пройшла ідентифікацію та верифікацію особи на Особистому сайті позичальника (заповнила анкету клієнта із зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту) підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про платіжні послуги», відсутні; належними, допустимими та достатніми доказами не доведено факту укладання кредитного договору саме відповідачем. Представник відповідача зазначила, що графік платежів за кредитним договором № 505183-КС-002 від 25.09.2024 є умовним, позивачем не було додано доказів подальшого перерахування/неперерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Позивачем на підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитним договором не надано належних доказів розрахункових документів (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписок з банківського рахунку відповідача.

19.11.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, згідно з якою просив задовольнити в повному обсязі позовні вимоги. Представник позивача зазначив, що до позовної заяви були додані візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди, у яких детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ці візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди були посвідчені директором ТОВ «Бізнес Позика» Гайворонською М.М. Кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Під час укладення Кредитного договору та Додаткової угоди сторони погодились укласти Кредитний договір та Додаткову угоду з використанням інформаційно телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (що зазначено на самому початку Кредитного договору та Додаткової угоди). Представник позивача зазначив, що факт направлення позичальнику одноразового пароля-ідентифікатора (в тому числі його генерування) за Кредитним договором та факт ідентифікації Позичальника підтверджується доданою до позовної заяви Візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору (яка є витягом з інформаційно телекомунікаційної системи з веб-сайту Кредитодавця). У Візуальній формі послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору відображені всі дії Позичальника щодо укладення Кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі на веб-сайті Кредитодавця (із зазначенням опису конкретної дії та зазначення часу вчинення такої дії) та зокрема зазначено про направлення Позичальнику СМС повідомлення з одноразовим-паролем ідентифікатором, яким Позичальник акцептував пропозицію (оферту) на укладення Кредитного договору та яким Позичальник підписав Кредитний договір. Номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за Кредитним договором був вказаний Позичальником під час укладення Кредитного договору в його особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця "Анкета клієнта", відповідно до якого Позичальником був зазначений номер банківської картки НОМЕР_1 для перерахування на цю картку кредитних коштів за Кредитним договором. До Позовної заяви був доданий оригінал довідки про перерахування коштів (файл з кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «ПрофітГід»). Представник позивача зазначив, що ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами зазвичай здійснюється Посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників. Отже, позивач не може надати виписку по рахунку Позичальника, оскільки ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою. Надані Позивачем разом з позовною заявою докази перерахування кредитних коштів у вигляді довідок з платіжної системи є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів Відповідачу за Кредитним договором. Наданий Позивачем разом з позовною заявою Розрахунок заборгованості за Кредитним договором, разом з іншими доказами по справі (Кредитним договором, доказом перерахування кредитних коштів тощо), є належним, допустимим та достатнім доказом існування у Відповідача заборгованості за Кредитним договором. Вищезазначені документи є документами первинної бухгалтерської документації, які повністю відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також – Закону) та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Також, представник позивача зазначив, що поширення дії ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на дружин та чоловіків військовослужбовців щодо не нарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом відбулося лише з набранням чинності Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», що відбулося 18.05.2024. У всіх попередніх редакціях Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які були чинними протягом строку дії Кредитного договору укладеного між Позивачем та Відповідачем, ч. 15 ст. 14 цього закону не містила згадку про те, штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не нараховуються дружинам та чоловікам військовослужбовців. Позивач не нараховував жодної неустойки у формі пені чи штрафів та не заявляв у позовних вимог жодну пеню чи штрафи (форму цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання умов Кредитного договору), тому в даному випадку до цих правовідносин не може бути застосовано принцип зворотної сили закону у часі. Представник позивача вважає, що відповідач не надала суду у встановленому ЦПК України порядку та строк жодних належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що невідома особа « ОСОБА_2 » є чоловіком відповідачки. з наданих стороною Відповідача фото копій військового квитка невідомої особи « ОСОБА_2 » неможливо встановити, чи є невідома особа, про яку йдеться у вищезазначених документах, справді чоловіком Відповідачки, оскільки у наданих документах відсутній РНОКПП цієї особи, дата її народження, адреса реєстрації тощо. Одного тільки прізвища, ім`я та по-батькові недостатньо для ідентифікації особи. Представник позивача вважає, що правові підстави для застосування у даній справі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів дружинам військових відсутні. З відповідачки підлягає стягненню вся сума заборгованості за Кредитним договором (заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитом).

25.11.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача надала заперечення на відповідь на відзив, де представник відповідача просила врахувати доводи, викладені нею у відзиві на позовну заяву.

26.11.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача надав додаткові пояснення, де представник позивача просив врахувати доводи, викладені ним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без участі представника позивача та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідача подала через систему «Електронний суд» заяву, де просила суд проводити розгляд справи без участі відповідача та її представника.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

25.09.2024 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 505183-КС-002 про надання кредиту.

25.09.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 505183-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7360, на номер телефону, що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 505183-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,87 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, яку Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується листом-підтвердженням ТОВ “ПрофітГід” щодо здійснення переказу грошових коштів.

В паспорті споживчого кредиту передбачені основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту та інша додаткова інформація.

Представником позивача додано до позовної заяви візуальну форму послідовності дій ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту №505183-КС-002 від 25.09.2024.

Крім того, як вбачається із пропозиції укласти додаткову угоду №1 (оферти) до договору №505183-КС-002 про надання кредиту від 27 вересня 2024 року (споживчий кредит. Електронна форма) та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення додаткової угоди №1 до договору №505183-КС-002 про надання кредиту від 27 вересня 2024 року (споживчий кредит. Електронна форма) між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 27 вересня 2024 року укладено додаткову угоду №1 до договору №505183-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).

Відповідно до умов додаткової угоди №1, кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на 27 вересня 2024 року сума неповернутого позичальником кредиту становить 10000,00 грн.; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 300 грн.; сума нарахованої та несплаченої комісії становить 2000,00 грн.

Кредитодавець та Позичальник домовились, що з дати укладення додаткової угоди кредит збільшується на 4000,00 грн та кредитодавець, на умовах викладених в договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит збільшений на 4000,00 грн у строки та на умовах викладених у договорі.

Після збільшення суми Кредиту, загальна сума отриманого відповідно до договору та додаткової угоди та неповернутого позичальником кредиту та додаткового кредиту складатиме 14000 грн.

На дату укладення Додаткової угоди №1 несплачені проценти, а також несплачена комісія вносяться до графіку платежів додаткової угоди та підлягають сплаті відповідно до графіку платежів.

Після укладення цієї Додаткової угоди №1 та збільшення суми кредиту: загальна сума отриманого кредиту становить: 14000,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 7487,95 процентів; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 34299,52 грн, загальні витрати за кредитом 20299,52 грн., кількість днів користування Кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 167 календарних днів; денна процентна ставка 0,87 процентів.

В паспорті споживчого кредиту передбачені основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту та інша додаткова інформація.

Представником позивача додано до позовної заяви візуальну форму послідовності дій ОСОБА_1 щодо укладення електронної додаткової угоди №1 до договору про надання кредиту №505183-КС-002 від 27.09.2024.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31.07.2025 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 28111,20 грн., яка складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту – 13260,00 грн; - суми прострочених платежів по процентах – 14851,20 грн. Разом з тим, як встановлено, ОСОБА_1 , на виконання умов договору, здійснила часткову оплату за Договором №505183-КС-002 від 27.09.2024 на загальну суму 11379,80 грн.

Так, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (п. 76 Постанови Великої Палати Верховного Суду №338/180/17 від 05 червня 2018 року).

Разом з тим, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу (Постанова Верховного Суду від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц).

Таким чином, здійснивши часткову оплату з метою погашення заборгованості за Договором №505183-КС-002 про надання кредиту, з метою виконання умов вказаного договору, відповідач ОСОБА_1 вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Також, представник відповідача посилається на застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначаючи про те, що відповідач є дружиною військовослужбовця.

Так, відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Ці положення внесені до зазначеного закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

До 18 травня 2024 року ч.15 ст. 14 Закону №2011-ХІІ була викладена в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

На підтвердження того, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця відповідач надала скан-копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 15.05.2024, із якого вбачається, що 15.05.2024 Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис про шлюб №534 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ).

На підтвердження того, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем до суду надано копію його військового квитка серії НОМЕР_3 .

В пункті 9 військового квитка вказано, що з 30.01.2024 на підставі Указу Президента №735/2023 від 06.11.2023 ОСОБА_2 призваний у Збройні Сили України по мобілізації.

З останнього запису в пункті 17 військового квитка вбачається, що ОСОБА_2 зарахований до списків військової частини – НОМЕР_4 , посада - водій, дата зарахування до списків в/ч та номер наказу – 30.01.2024 №10, дата виключення із списків в/ч та номер наказу- 01.03.2024 №42.

Отже, відповідач та її представник не надали докази, що на час укладання договору і по теперішній час чоловік відповідача проходить військову службу.

Отже, приписи частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка почала діяти з 18 травня 2024 року у даному випадку не застосовуються.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, (стаття 628 ЦК України).

Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 638, 640, 642 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документа, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину, втілюється в електронному документі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувань електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нарахував відсотки за користування кредитом в межах строку кредитування.

У відповідності до частини 1 статті 76ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати в справі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то з відповідача підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 256, 364, 266, 509, 526, 530, 554, 611, 612, 625-627, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 76-82, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №505183-КС-002 про надання кредиту від 25.09.2024 у розмірі 28111 (двадцять вісім тисяч сто одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача – адвокат Мушка Наталія Михайлівна, адреса для листування: 65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 71, оф. 6, діє на підставі ордеру серії ВН №1604751 від 04.11.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №005203 від 21.02.2024.

Суддя А.О. Шиховцова