Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №646/9778/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/9778/25

№ провадження 2/646/1304/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Балюх Є. О.

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Балюха Є. О. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.01.2025-100001216 від 30 січня 2025 року у розмірі 25 675,00 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 30.01.2025-100001216.

Відповідно до умов договору позичальнику було надано кредит у розмірі 13 000,00 гривень строком на 168 днів з дати його надання.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором № 30.01.2025-100001216 від 30 січня 2025 року виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі 13 000,00 гривень строком на 168 днів.

Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, тому, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 25 675,00 гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 13 000,00 гривень, заборгованості по процентам - 6 370,00 гривень, та заборгованості зі сплати неустойки - 6 305,00 гривень, які позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судовий збір у сумі 2 422,40 гривні.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

19 лютого 2026 року засобами системи «Електронний суд» та на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначив, що 30 січня 2025 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредитні кошти у розмірі 13 000,00 гривень строком на 168 днів.

На виконання умов договору ним було здійснено часткове погашення заборгованості, а саме: 12.02.2025 - 2 470,00 гривень, 26.02.2025 - 2 470,00 гривень, 12.03.2025 - 2 665,00 гривень, 26.03.2025 - 2 470,00 гривень, 09.04.2025 - 1 820,00 гривень та 23.04.2025 - 1 820,00 гривень.

Разом з тим, відповідач уважає, що встановлена договором процентна ставка у розмірі 1 % на день є надмірною та такою, що призводить до істотного перевищення загальної вартості кредиту над сумою отриманих коштів.

Окрім того, передбачені договором комісія за надання кредиту та комісія за його обслуговування фактично дублюють плату за користування кредитними коштами.

Посилаючись на положення Законів України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів», відповідач зазначає, що умови договору, які порушують баланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу, є несправедливими та можуть бути визнані недійсними (нікчемними).

Також відповідач зазначає, що розмір неустойки у сумі 195,00 гривень за кожен день прострочення є явно неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання, у зв`язку з чим підлягає зменшенню на підставі статті 551 Цивільного кодексу України. Договір було укладено під час дії воєнного стану, а тому відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України позичальник звільняється від сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, відповідач просив суд на підставі статті 435 Цивільного процесуального кодексу України розстрочити виконання рішення суду строком на 3-6 місяців без застосування заходів примусового виконання, зокрема, без накладення арешту на банківські рахунки, посилаючись на складне матеріальне становище та значне фінансове навантаження у разі одноразового виконання рішення.

Ураховуючи викладене вище, ОСОБА_1 просив суд задовольнити позов частково, а саме: відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення неустойки у розмірі 6 305,00 гривень, зменшити розмір нарахованих процентів та комісій, а також розстрочити виконання рішення суду на строк від 3 до 6 місяців.

24 лютого 2026 року засобами системи «Електронний суд» представником позивача була надана відповідь на відзив, у якій зазначено, що загальні витрати за споживчим договором є співмірними, ураховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем не здійснювалось, а відповідні позовні вимоги не заявлялись.

Стосовно заперечень відповідача проти розміру нарахованих процентів, представник поивача зазначив, що пунктом 5) статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Отже, ураховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є законною.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Окрім того, як зазначив представник позивача, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», уникнувши додаткових витрат.

Комісія за обслуговування кредиту пов`язана з наданням таких послуг: організація та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях; забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях; забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет, як віддалено, так і на відділеннях; забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; консультаційні послуги; інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Своїм підписом у кредитному договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, зокрема, з порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Стосовно законності нарахування заборгованості зі сплати неустойки представник позивача зазначив, що на підставі змін за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

У судове засідання 02 квітня 2026 року представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином; у позовній заяві та відповіді на відзив просив провести розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином; заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

30 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30.01.2025-100001216, шляхом підписання відповідачем заявки, що є невід`ємною частиною договору, електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е238».

Відповідно до умов кредитного договору № 30.01.2025-100001216 від 30 січня 2025 позичальнику надається кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту - 30/01/2025; сума кредиту - 13 000,00 гривень; строк, на який надається кредит - 168 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 16.07.2025.

Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів.

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка о розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт".

Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 5 % від суми кредиту та дорівнює 650,00 гривень. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту та сплачується згідно із графіком платежів.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 650,00 гривень у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових платежів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно із графіком платежів.

Неустойка - 195,00 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

На підтвердження факту надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відповідачу кредитних коштів у сумі 13 000,00 гривень за умовами кредитного договору № 30.01.2025-100001216 від 30 січня 2025 року позивач надав довідку, складену уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення».

Зі змісту вказаної вище довідки встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 30.01.2025 13:09:17 на суму 13 000,00 гривень, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 638796736, призначення платежу: видача за договором кредиту № 30.01.2025-100001216.

Як убачається із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 30.01.2025-100001216 від 30.01.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 30.01.2025-100001216 від 30.01.2025 становить 25 675,00 гривень та складається з: основного боргу у сумі 13 000,00 гривень, процентів у сумі 6 370,00 гривень та неустойки у сумі 6 305,00 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спіних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 30.01.2025-100001216 від 30 січня 2025 року у сумі 25 675,00 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між ними було укладено кредитний договір, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер телефону відповідача.

Судом встановлено, що кредитний договір № 30.01.2025-100001216 від 30 січня 2025 року підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «Е238», який було відправлено на номер телефона - НОМЕР_2 .

З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 30.01.2025-100001216 від 30 січня 2025 року становить 25 675,00 гривень та складається з: основного боргу - 13 000,00 гривень, процентів - 6 370,00 гривень, неустойки - 6 305,00 гривень.

З відзиву на позовну заяву встановлено, що відповідач підтверджує той факт, що 30 січня 2025 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» було укладено кредитний договір № 30.01.2025-100001216, за умовами якого йому було надано кредитні кошти у розмірі 13 000,00 гривень.

Окрім того, як зазначив у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , ним було здійснено платежі у рахунок погашення заборгованості на загальну суму 13 715,00 гривень, однак на підтвердження зазначених обставин ним не надано жодних належних та допустимих доказів.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою та шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Окрім того, на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21.

Ураховуючи наявні у справі докази, визнання відповідачем факту укладення кредитного договору та отримання ним кредитних коштів у розмірі, зазначеному позивачем, а також відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження погашення кредитної заборгованості, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу, тому, позовна заява у цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно обгрунтування позивачем наявності заборгованості за простроченими відсотками суд зазначає таке.

З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 30.01.2025-100001216 від 30 січня 2025 року становить 25 675,00 гривень та складається з: основного боргу - 13 000,00 гривень, процентів - 6 370,00 гривень, неустойки - 6 305,00 гривень.

Вказана вище довідка-розрахунок складена позивачем у довільній формі та фактично відтворює зміст позовних вимог, не містить необхідних відомостей для перевірки правильності нарахувань, зокрема, не відображає період, за який здійснювався розрахунок заборгованості за відсотками, розмір відсоткової ставки, а також залишок основної суми кредиту, на який мали нараховуватись відсотки відповідно до умов договору, що унеможливлює належну оцінку такого розрахунку судом.

Розрахунок заборгованості, зокрема, щодо прострочених відсотків за кредитним договором із зазначенням періоду та розміру їх нарахування, позивачем суду не надано, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість заявлених до стягнення сум у цій частині.

Ураховуючи викладене вище, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 6 370,00 гривень задоволенню не підлягає.

Стосовно заявленої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою у заявленому розмірі суд зазначає таке.

Як убачається із довідки-розрахунку, наданої позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 30.01.2025-100001216 від 30 січня 2025 року складається, зокрема, із неустойки у розмірі 6 305,00 гривень.

Зазначений вище документ не містить інформації щодо періоду, за який відповідачу було нараховано заборгованість зі сплати неустойки.

Водночас, з урахуванням того, що кредитний договір № 30.01.2025-100001216 був укладений між ним та відповідачем 30 січня 2025 року, неустойка могла бути нарахована лише за період після дати укладення зазначеного кредитного договору.

Згідно із пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить про те, що у разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Ураховуючи викладене, відповідач на підставі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, тому, позовна заява у цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню - в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 000,00 гривень, а в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 6 370,00 гривень, неустойкою у 6 305,00 гривень - відмові.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що за результатами розгляду справи позовна заява підлягає частковому задоволенню, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, уважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 226,46 гривень, як частина судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення суд зазначає таке.

Відповідно частини першої статті 267 Цивільного процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 810/4643/18 зазначив, що питання про розстрочку виконання судового рішення суд вирішує із врахуванням конкретних обставин справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Обгрунтовуючи наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення, відповідач посилається на те, що він здійснює волонтерську діяльність на постійній основі, надає фінансову допомогу військовослужбовцям Збройних Сил України, зокрема, його рідному брату та двоюрідному брату, які беруть участь у бойових діях. Ураховуючи складну економічну ситуацію, одноразове виконання рішення є для нього ускладененим.

Ураховуючи конкретні обставини справи, доводи відповідача щодо складності одноразового виконання рішення, пов`язані з його матеріальним становищем та здійсненням ним волонтерської діяльності, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд уважає за можливе розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу за кредитним договором у розмірі 13 000,00 гривень на 6 місяців зі сплатою платежів рівними частинами у розмірі 2 166,70 гривень щомісяця.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263 - 265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30.01.2025-100001216 від 30 січня 2025 року у розмірі 25 675,00 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 226 (одна тисяча двісті двадцять шість) гривень 46 копійок.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 000,00 гривень строком на 6 місяців, шляхом сплати боргу рівними частинами по 2 166 (дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 70 копійок, щомісяця.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2026 року.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032; номер телефона: +380630731405, email: info@sgroshi.com;

Представник позивача: Балюх Євген Олександрович, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032; номер телефона: НОМЕР_4 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_2 , email: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суддя О. В. Іщенко