Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №645/3331/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/3331/26

Провадження № 1-кп/645/396/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026226220000083 від 16.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Зміїв, Зміївського району, Харківської області, громадянки України, з середньо-технічною освітою, не заміжньої, не працюючої, на утриманні неповнолітніх, малолітніх дітей та осіб похилого віку не має, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,

встановив:

13.03.2026 р. ОСОБА_3 , приблизно об 17 години 00 хвилин, більш точний час не встановлено, знаходилася в кафе за адресою: м. Харків, пр-т. Героїв Харкова, поблизу буд. 256, де в цей час також перебував ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якого ОСОБА_3 , побачила в відкритій кишені рюкзака військовий квиток серії НОМЕР_1 виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 , 31.05.2024 на ім`я ОСОБА_4 та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 .

Після чого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на викрадення та привласненні військового квитка та посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_4 .

Далі ОСОБА_3 , реалізуючи свій протиправний намір на викрадення та привласненні військового квитка та посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_4 , діючи умисно, керуючись іншими особистими інтересами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що військовий квиток та посвідчення учасника бойових дій є офіційними важливими особистими документами, оскільки містять зафіксовану на матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує та посвічує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видані повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містять передбачені законом реквізити, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що вказані документи є важливими особистими документами, втрата яких істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, скориставшись відсутністю спостереження за нею з боку інших осіб та потерпілого, з метою незаконного заволодіння військовим квитком та посвідченням учасника бойових дій, викрала зазначені документи шляхом таємного заволодіння рюкзаком, де знаходились вказані документи, після чого покинула місце події.

Так, згідно примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи, докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізит.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 30.12.2016 року №582/2016 «Про затвердження Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та офіцерів запасу» та пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження порядку оформлення та видачі військово-облікових документів» - є офіційним документом який посвідчує особу та підтверджує її статус військовозобов`язаного.

У подальшому, ОСОБА_3 , з вказаними офіційним документами, тобто з військовим квитком серії НОМЕР_1 виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 , 31.05.2024 на ім`я ОСОБА_4 та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 з місця скоєння правопорушення зникла.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України – тобто викрадення та привласнення офіційних документів, вчинене в інших особистих інтересах.

Від прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_5 надійшло клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, остання не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акту за її відсутності у спрощеному провадженні, а також беручі до уваги подані заяви від потерпілого ОСОБА_4 про погодження із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку, керуючись ст. 302 КПК України, просить розглянути обвинувальний акт у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачена ОСОБА_3 , захист якої здійснював захисник – адвокат ОСОБА_6 , подала заяву, згідно якої вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, згідна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згідна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без її участі; ознайомлена з обмеженнями права на апеляційне оскарження.

В свою чергу, потерпілий ОСОБА_4 надав письмову згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами подій кримінального проступку, який інкримінований ОСОБА_3 , а також потерпілий ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу про вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення та привласнення офіційних документів, вчинене в інших особистих інтересах.

Суд вважає, що встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, та докази на підтвердження встановлених судом обставин, долучені до обвинувального акту, доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона в силу ст. 89 КК України раніше не судима, на диспансерному (профілактичному) обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Згідно інформаційній довідці отриманої з СП ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, ОСОБА_3 за місцем мешкання характеризується задовільно, громадський порядок не порушує.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, відповідно ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 , покарання в межах установленої санкції ч.1 ст.357 КК України, у виді обмеження волі та приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням на підставі ч.1 ст.75 КК України з іспитовим строком, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченої можливе без відбування покарання, але в умовах контролю за її поведінкою під час іспитового строку. Менш суворий вид покарання у виді штрафу через відсутність у обвинуваченої постійного джерела доходу не буде дієвими та не зможе забезпечити досягнення його мети, а підстави для призначення покарання у виді пробаційного нагляду судом не встановлені.

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Питання про скасування арешту майна суд вирішує відповідно до ст. 174 КПК України.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376, 382 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України, і призначити їй покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання звільнити з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї судом обов`язки.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 21.04.2026 р.

Згідно з п.п.1,2 ч.1 та п. 2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти їм про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 25.03.2026 року на речові докази: рюкзак зеленого кольору, військовий квиток серії НОМЕР_3 , а також посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

Речові докази по кримінальному провадженню: рюкзак зеленого кольору, військовий квиток серії НОМЕР_3 , а також посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 – після набрання вироком законної сили залишити в його володінні.

Відповідно до ч. 4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1