Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №643/18524/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/18524/25

Провадження № 2/643/2224/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» в особі представника – адвоката Руденка К.В. через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за Кредитним договором №8053 від 02.03.2024 у сумі 50 625,00 гривень, що складається з 5 000,00 грн – заборгованість за кредитом, 45 625,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами за період з 02.03.2024 по 02.03.2025. Також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати в сумі 2 422,40 гривень, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 гривень.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивачем зазначено, що 02.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №8053, на підставі якого відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5000,00 гривень строком на 365 днів (до 02.03.2025), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожен день користування (912,50% річних). Посилався, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Зазначив, що відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, не повернув суму кредиту, в зв`язку з чим виникла заборгованість, що має відображення у розрахунку заборгованості, порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань. Посилався, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 45 625,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 02.03.2024 по 02.03.2025, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,50 % за кожен день користування кредитом (912,50% річних) та Графіку платежів. Зауважував, що за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24 грудня 2023 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору. Станом на дату укладення Кредитного договору діяло обмеження максимальної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2,50 % в день, згідно з пунктом 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Посилався, що позивач здійснив розрахунок денної процентної ставки відповідно до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» на день укладення Кредитного договору, з врахуванням пункту 17 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 2,50%. Таким чином, зазначив, що розмір денної процентної ставки відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки розрахована станом на дату його укладення.

Аргументи учасників справи

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-які клопотання та заяви від відповідача до суду не надходили.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 28 жовтня 2025 року залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», установив позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 5 днів з дня вручення копії ухвали.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 03 листопада 2025 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, частково задовольнив клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» про витребування доказів, витребував від Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» інформацію щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_2 ; інформацію про факт зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 у період з 02.03.2024 по 07.03.2024 у сумі 5 000,00 грн.

25 листопада 2025 року засобами поштового електронного зв`язку на адресу Салтівського районного суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, 01 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Руденка К.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінансова компанія «Процент». У поданій заяві проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суду не повідомив.

За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судові повістки про виклик відповідача в судові засідання, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення – «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзиву, відповідно до правил статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечував позивач.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

15.02.2024 ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 277899 підписала Паспорт споживчого кредиту (а.с. 35-37).

02 березня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №8053 в електронному вигляді, підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 609743 (а.с. 28-32).

Згідно з умовами п. 1.1. Кредитного договору на умовах, встановлених цим договором, товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 5000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

У п. 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка за користування Кредитом становить 2,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 912,50%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою.

Згідно з п. 1.3 договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно з Додатком №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

У п. 1.7 Кредитного договору сторонами погоджено, що Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс FONDY (ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків, веб-сайт https://fondy.ua) або іншим способом.

Розмір та строки сплати Позичальником платежів за цим Договором погоджений сторонами в Додатку №1 до цього Договору. Продовження строку надання кредиту вказаного в п. 1.3 Договору не передбачено (п. 1.8, 1.9 Договору).

Крім того, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 609743 підписала Додаток №1 до Кредитного договору №8053 від 02.03.2024, який містить Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графік платежів та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором №8053 від 02.03.2024, Додаток №2 до Кредитного договору №8053 від 02.03.2024 (інформаційне повідомлення) та Додаток №3 до Кредитного договору №8053 від 02.03.2024 (а.с. 32 зворот – 34).

Позивачем надано суду довідку від ТОВ «ФК «Елаєнс», згідно з якою ТОВ «ФК «Елаєнс» надає ТОВ «ФК «Процент» підтвердження, що платіж №755332408 від 02.03.2024 в сумі 5000,00 грн було успішно проведено в системі FONDY. Призначення платежу: «перерахування коштів за договором 8053 від 02.03.2024 на умовах фінансового кредиту», номер картки отримувача: 4149609005910577, банк картки отримувача: ПриватБанк (а.с. 38).

Факт перерахування ТОВ «ФК «Процент» грошових коштів ОСОБА_1 відповідно до умов договору №8053 від 02.03.2024 також підтверджується відомостями, наданими суду АТ КБ «ПриватБанк» за №20.1.0.0.0/7-251112/57810-БТ від 18.11.2025, про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку було зарахування коштів на суму 5000,00 грн від 02.03.2024, платник: FOND*SENSE.

З наданого позивачем детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Кредитним договором №8053 від 02.03.2024 вбачається, що станом на дату повернення кредиту – 02.03.2025 відповідачем ОСОБА_1 не здійснювалося жодних сплат за договором, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість в розмірі 50 625,00 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн, заборгованості за процентами, розрахованими за процентною ставкою 2,5% в день, у розмірі 45 625,00 грн (а.с. 39-46).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Як було установлено судом, 02 березня 2024 року між сторонами укладено кредитний договір №8053, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 5000,00 гривень, строком на 365 днів.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 609743.

Суд, дослідивши надані докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором №8053 від 02.03.2024. Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Процент» щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором в сумі 5000,00 гривень.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується таким.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №8053 від 02.03.2024, відповідно до якого сума заборгованості станом на 14.10.2025 становить 50625,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - сума заборгованості за сумою кредиту, 45 625,00 гривень - сума заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом.

Зі змісту розрахунку заборгованості убачається, що ОСОБА_1 не здійснювала платежів в рахунок погашення заборгованості по вказаному кредитному договору, проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за стандартною процентною ставкою - 2,5% в день.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідачем ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору №8053 від 02.03.2024 не здійснювалося внесення грошових коштів в рахунок сплати основної суми боргу, яка становить 5000,00 гривень, та, як наслідок, така сума основної суми боргу підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Процент».

Водночас, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком процентів за користування кредитними коштами, з огляду на таке.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Кредитний договір №8053 від 02.03.2024 укладений на строк 365 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір діяв після набрання чинності цим Законом.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що до даних правовідносин застосовується зазначений вище закон.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору №8053 від 02.03.2024 процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Починаючи з 24 грудня 2023 року ( з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року) по 21 квітня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день - 51 день х (5000 гривень х 2,5% : 100) і становить 6 375,00 гривень.

Починаючи з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - 120 днів х (5000 гривень х 1,5% : 100) і становить 9 000,00 гривень.

Починаючи з 20 серпня 2024 року по 02 березня 2025 року - 195 днів х (5000 гривень х 1% : 100) і становить 9 750,00 гривень.

За таких обставин, ТОВ «ФК «Процент» без належних на те правових підстав з 22 квітня 2024 року було нараховано відповідачу відсотки за процентною ставкою 2,5% на день, а відтак, позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в сумі 25 125,00 гривень.

Що стосується посилань представника ТОВ «ФК «Процент» у позовній заяві на те, що за договором про споживчий кредит, строк кредитування за яким триватиме після 21.08.2024 денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору, то вони є такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та свідчать про хибне розуміння позивачем положень Закону України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року та яким було внесено зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Так, вимогами п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року (далі - Закон), визначено, що «дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим законом».

У свою чергу, пунктом п`ятим розділу І вказаного вище Закону, у тому числі, статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5, якою закріплено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Разом з тим, пунктом 17 ЗУ №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, законодавцем закріплено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».

З огляду на те, що кредитний договір №8053 від 02.03.2024 був укладений між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 на строк 365 днів, то строк його дії продовжує діяти після набрання чинності вказаним вище Законом. Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки може застосовуватися позивачем з урахуванням внесених змін до ЗУ «Про споживче кредитування» Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Беручи до уваги наведене вище, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Процент» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором №8053 від 02.03.2024, яка складається з: 5000,00 грн – заборгованість за кредитом, 25 125,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

Розподіл судових витрат

Згідно з платіжною інструкцією №3614 від 17.10.2025 при пред`явленні позову до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 59,51%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1 441,58 гривень (2422,40 : 100 х 59,51 = 1 441,58).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав суду договір №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, укладений між ФО-П ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Процент»; довіреність від 03 червня 2024 року, якою ТОВ «ФК «Процент» уповноважило адвоката Руденка К.В. представяти інтереси в судах України; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність Руденка К.В. серії ПТ № 2412; акт приймання-передачі наданих послуг №73 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року; витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 73 до договору про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року; платіжну інструкцію №3403 від 30 вересня 2025 року.

Відповідно до витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 73 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, ФО-П ОСОБА_2 надав ТОВ «ФК «Процент» юридичні послуги, а саме: складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №8053 від 02 березня 2024 року та клопотання про витребування доказів; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 за кредитним договором № 8053 від 02 березня 2024 року, вартість наданих послуг складає 10 000 грн.

Зі змісту платіжної інструкції №3403 від 30 вересня 2025 року вбачається, що ТОВ «ФК «Процент» перерахувало на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 100 000 грн (призначення платежу: «оплата за надання юридичних послуг по Договору №03/06/2024 від 03.06.24 згідно акту №73 від 30.09.2025, без ПДВ»).

За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як це унормовано вимогами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це закріплено положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі №552/2145/16-ц.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що унормовано вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічного змісту висновків щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі №826/1216/16, провадження № 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, що ЦПК України унормовано такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Водночас, суд зважає на те, що правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В розумінні п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 59,51% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5951,00 гривень (10000 х 59,51% : 100% = 5951,00).

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 80, 81, 141, 247, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за Кредитним договором №8053 від 02.03.2024 в сумі 30 125 (тридцять тисяч сто двадцять п`ять) гривень 00 копійок, що складається з: 5 000,00 гривень – заборгованість за кредитом; 25 125,00 гривень – заборгованість за нарахованими процентами.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1 441 (одна тисяча чотириста сорок один) гривень 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 951 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят один) гривень 00 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, буд. 4;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 21 квітня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова