Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №643/13531/24 — Салтівський районний суд міста Харкова

Суд: Салтівський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 12 березня 2026 р.

Справа: №643/13531/24

Суддя: Майстренко О. М.

Справа № 643/13531/24

Провадження № 2/643/339/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2026 року Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді –Майстренко О.М., за участю секретаря судового засідання-Полчанінової А.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.-

Встановив:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.02.2021 року між ОСОБА_1 (Відповідач -1) та ТОВ «ФК «Маніту» було укладено Договір споживчого кредиту № 2/2021, відповідно до умов якого Позичальнику надані грошові кошти у розмірі 558608,00 грн., що еквівалентно 20000,00 доларам США. Кредит надано строком до 23.02.2022 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 (Відповідач -1 ) за Договором кредиту №2/2021 від 23.02.2021р. між ТОВ "Фінансова компанія "Маніту" і ОСОБА_2 (Відповідач -2) та ОСОБА_3 (Відповідач -3) було укладено Договір про заставу від 23.02.2021р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Іващенко М.М., зареєстровано в реєстрі за № 77.

Згідно п. 1 зазначеного договору, ОСОБА_2 (Відповідач -2) передав в заставу належний йому на праві власності автомобіль марки JEEP, модель – CHEROKEE, тип загальний легковий -загальний універсал -В, 2016 року випуску, об`єм двигуна-2360 см.куб., № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ТСЦ 6341, дата первинної реєстрації 18.12.2018 року, дата реєстрації 18.12.2018 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , видано тим же органом 18.12.2018 року.

ОСОБА_3 (Відповідач – 3) передала в заставу, належний їй на праві власності автомобіль марки MITSUBISHI, модель – OUTLANDER, тип загальний легковий, універсал -В, 2008 року випуску, об`єм двигуна – 2360 см. куб. № шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований ТСЦ 6341, дата первинної реєстрації 28.05.2013 року, дата реєстрації 26.09.2020 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6 , видано тим же органом 26.09.2020 року.

Відповідач -1 частково здійснював погашення кредиту, однак в повному обсязі свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 576 918 грн. 56 коп., яка складається з наступного: 365 687, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 211 231, 56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

З огляду на викладене, Позивач був змушений звернутись до суду із позовом про стягнення заборгованості за Договором споживчого кредиту № 2/2021 від 23.02.2021 року.

24 травня 2024 року Московським районним судом м. Харкова ухвалено рішення по справі № 643/10704/23, яким вирішено позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 ( Відповідач -1) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» суму заборгованості за Договором споживчого кредиту № 2/2021 від 23.02.2021 року в розмірі 576 918,56грн. Рішення набрало законної сили 25.06.2024 року.

На виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.05.2024 по справі № 643/10704/23 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. 22.07.2024 року було відкрито виконавчі провадження № 75585196, 75585329 про стягнення з ОСОБА_1 (Відповідач -1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» суму заборгованості за Договором споживчого кредиту № 2/2021 від 23.02.2021 року в розмірі 576 918 грн. 56 коп. Та судового збору у розмірі 8653,79 грн. Рішення суду залишається не виконаним.

Згідно п. 10 Договору про заставу від 23.02.2021р., який укладено між ТОВ "Фінансова компанія "Маніту" та ОСОБА_2 (Відповідач -2), ОСОБА_3 (Відповідач -3) ( в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Договором споживчого кредиту № 2/2021), посвідченого ПНХМНО Іващенко М.М., реєстровий № 77 визначено, що згідно із ст. 20, 21, 24 Закону України «Про заставу» «Заставодержатель» має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо у час виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

На підставі вищевикладеного, позивач просить про звернення стягнення на предмет застави відповідно до Договору про заставу від 23.02.2021р., посвідченого ПНХМНО Іващенко М.М., реєстровий № 77, а саме на автомобілі: марки JEEP, модель – CHEROKEE, тип загальний легковий -загальний універсал - В, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 та автомобіль марки MITSUBISHI, модель – OUTLANDER, тип загальний легковий , універсал -В, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , які належать на праві власності Заставодавцям – ОСОБА_2 (Відповідач -2) та ОСОБА_3 (Відповідач -3).

На виконання приписів ст. 24Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», до початку процедури звернення стягнення, 09.10.2024 року Позивачем було здійснено реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження. (Витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) додається до позовної заяви).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації його місця проживання, які були повернуті органом поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній» .

Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.

Зокрема, відповідно до частини 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності сторін та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (частина 4 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 23.02.2021 року між ОСОБА_1 (Відповідач -1) та ТОВ «ФК «Маніту» було укладено Договір споживчого кредиту № 2/2021, відповідно до умов якого Позичальнику надані грошові кошти у розмірі 558608,00 грн., що еквівалентно 20000,00 доларам США. Кредит надано строком до 23.02.2022 року.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що укладений між Товариством та відповідачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у межах встановленого ліміту, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою про рух коштів по рахунку відповідача.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Станом на дату подання позову зобов`язання за вищезазначеним Договором споживчого кредиту не виконуються, Відповідачі ухиляється від виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу», застава – це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Cтаттею 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Стаття 20 Закону України «Про заставу» Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтями 572, 589, 590 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями частин 1 та 3 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України).

Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлений можливості у порядку частини 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об`єктивних причин, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Згідно з частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями ст. ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 590, 599, 626, 627 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 19-21 Закону України «Про заставу» ст. ст. 1-6, 175-177, 184 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ»- задовольнити.

Звернути стягнення на предмет застави, а саме на: автомобіль марки JEEP, модель – CHEROKEE, тип загальний легковий -загальний універсал -В, 2016 року випуску, об`єм двигуна-2360 см.куб., № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ТСЦ 6341, дата первинної реєстрації 18.12.2018 року, дата реєстрації 18.12.2018 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , видано тим же органом 18.12.2018 року, який належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) та автомобіль марки MITSUBISHI, модель – OUTLANDER, тип загальний легковий , універсал -В, 2008 року випуску, об`єм двигуна – 2360 см. куб. № шасі (кузова, рами НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований ТСЦ 6341, дата первинної реєстрації 28.05.2013 року, дата реєстрації 26.09.2020 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6 , видано тим же органом 26.09.2020 року, який належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_8 , адреса за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 ), шляхом проведення прилюдних торгів. за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» (код ЄДРПОУ 42585871) витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Майстренко О.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua