Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №638/24562/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/24562/25

Провадження № 2-а/638/71/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,

представника позивача Хорошевської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2492 від 26.11.2025 року; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №2492 від 26.11.2025 року на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17 000,00 грн. Вважає дану постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №2492 від 26.11.2025 року такою, що винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а як наслідок підлягає скасуванню. Вказує, що Наказом ГУНП в Харківській області №736/ос від 26.11.2025 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено з посади поліцейського взводу №1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Таким чином, в період 07.11.2015 по 26.11.2025 ОСОБА_1 перебував на службі в поліції, з яких впродовж 2024-2025 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в складі батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області. Так, на виконання ч. 9 ст. 95 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 пройшов ВЛК, що підтверджується Довідкою №656 від 22.08.2025, виданою МВЛК ДУ «ТМО МВС України по Харківській області». Таким чином твердження відповідача, про те, що позивачем було порушено вимоги п.69 – 71 ПКМУ №560 від 16.05.2024 року в частині не проходження ВЛК не підтверджується у зв`язку з тим, що позивач проходив службу в органах Національної поліції і на нього розповсюджувались вимоги Закону України «Про Національну поліцію» та інші нормативно-правові акти з питань проходження служби в поліції (в т.ч. щодо проходження ВЛК).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року провадження по справі відкрито.

27 грудня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що 26 листопада 2025 року встановлено, що позивач, будучи визнаним обмежено придатним до військової служби у військовий час, до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби не пройшов. В цей же день складено протокол про адміністративне правопорушення № 2492 винесена Постанова № 2492 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП України з неухильним дотриманням прав особи. Таким чином, в період дії правового режиму воєнного стану, який введений Указом Президента України № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року (із змінами), під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №65/2022, встановлено факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач не пройшов Військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги частини 3, частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", п. 68 – п. 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, підпункту 4 п. 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, тим самим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 -1 КУпАП. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

05 січня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували/ спростовували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Протокол у справі про адміністративне правопорушення містить відомості про нявність додатків, зокрема Витяги з АІКС "Оберіг", які відповідачем до суду не надані. Також вказує, що мотивувальна частина відзиву також не містить відомостей, які б підтверджували наявність у діях позивача складу інкримінованого йому правопорушення. Навпаки, текст відзиву обмежується лише посиланнями на норми законодавства, які у своїй сукупності не спростовують доводи, що викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2492 від 26 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.

Відповідно до фабули вказаної постанови, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стало те, що 26.11.2025 о 11:00, під час здійснення прийому громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено факт порушення останнім правил військового обліку. Відповідно до наявних у ІНФОРМАЦІЯ_4 даних, громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не була пройдена військово-лікарська комісія. Згідно вимог абз. 3 п. 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 року №402, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Не погодившись з вказаною постановою від 26 листопада 2025 року № 2492 про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і в період не проходження повторного медичного огляду, зазначеного в постанові, діяв особливий період.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

У відповідності до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідний положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 № 4235-ІХ пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» викладено в такій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідачем не доведено та матеріали справи не містять доказів стосовно того, що позивач був визнаний обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" та повинен був проходити метичний огляд відповідно до вказаних положень.

Отже, оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що з урахуванням презумпції невинуватості є підставою для її скасування із закриттям провадження у справі.

Відповідно до ст.139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 605,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 9, 16, 72-77, 79, 90, 132, 134, 139, 242, 244-246, 255, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення –задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 26 листопада 2025 року № 2492 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплатою судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя Л.М. Рибальченко