Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №536/2367/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2367/25

Провадження № 2/536/246/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участі секретаря судового засідання Черненко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до суду з дійсним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 19.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4747438 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. 27.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 27/02/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача в сумі 74283,00 грн., з яких 14000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 53283,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, 7000,00 грн. – заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам.

Оскільки на даний час відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань, представник ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся із позовом до суду та просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 89543,00 грн., що складається із 14000,00 грн. – заборгованість за основним боргом, 53283,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором, 22260,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими позивачем, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Також просять в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь позивача, а також роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2025 року було відкрито справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано за клопотанням позивача докази.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в провадження суду надав заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, поштові відправлення, направлені за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою відповідача, повернулися до суду з довідкою відділення «Укрпошти» - «адресат відсутній за вказаною адресою», «адресат відмовився», іншої адреси відповідач суду не повідомив, тому, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачу належним чином. Відповідач клопотання про розгляд справи у його відсутність до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов постановив про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

19 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4747438 (а.с.19-28), відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту грошові кошти у сумі 10000,00 грн. строком на 360 днів на умовах строковості, зворотності, платності у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Відповідно до п.1.4 Договору стандартна процентна ставка складає 1,50% в день. Денна процентна ставка при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1,5%.

Знижена процентна ставка становить 1,43% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо Клієнт до 18.07.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.Денна процентна ставка при застосуванні зниженої процентної ставки дорівнює 1,494%.

Відповідно до п.1.5 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк кредитування складає 9 541,79% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 8 976,54% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 64000,00 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки - 63775,00 грн.

Даний Договір підписаний відповідачем електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора, що передбачено п.9.7 Договору.

Також 19 червня 2024 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, який містить аналогічні умови кредитування(а.с.31-33).

19 червня 2024 року між сторонами було укладено додатковий договір до договору №4747438, відповідно до якого сума кредиту, яка надається згідно з цим Додатковим договором, складає 4000,00 гривень. Внесено зміни у п.1.2. Договору, а саме сума кредиту (загальний розмір) складає 14 000,00 гривень. Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними. За користуванням кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4 Договору (а.с.37-38).

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання виконало та надало грошові кошти у розмірі 14000,00 грн. відповідачу, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 06 березня 2025 року, ТОВ «УПР» від 06 березня 2025 року та наданою випискою АТ КБ «Приватбанк» по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с.40,41,129).

Відповідно до розрахунку заборгованості первинного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» (а.с.53-56) у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором №4747438 від 19.06.2024 року у розмірі 74283,00 грн., що складається з 14000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 53283,00 грн. – заборгованість за відсотками, 7000,00 грн. – штрафні санкції.

27.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 27/02/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.65-69).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 74283 грн., з яких: 14000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 53283,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, 7000,00 грн. – сума заборгованості за пенею/штрафами(а.с.71-72).

Після переходу права вимоги від первинного кредитора до ТОВ «Українські фінансові операції» позивачем здійснювалося нарахування відсотків за кредитним договором №4747438 від 19.06.2024 року у період з 28.02.2025 року по 13.06.2025 року.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст.514 ЦК України).

Згідно ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. 77-78 ЦПК України.

З матеріалів справи встановлено, що стороною позивача доведено укладення кредитного договору між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , у якому між сторонами погоджено розмір наданого кредиту, розмір та підстави стягнення процентів за користування кредитними коштами.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої обов`язки за договором №4747438 від 19.06.2024 року та перерахувало грошові кошти в розмірі 10000 грн. та 4000,00 грн. позичальнику, та за відсутності в матеріалах справи доказів повернення цих коштів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, а саме 14000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту та 13173,00 грн. – заборгованість за відсотками за період з 19 червня 2024 року по 20 серпня 2024 року.

Водночас суд не може погодитися із нарахованими відсотками за період з 21 серпня 2024 року по 13 червня 2025 року виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Закон № 3498-IX установив певний порядок його застосування і поступове зменшення максимальної денної процентної ставки за користування кредитом. Така дія закону у часі передбачає його безумовне застосування (з моменту набрання ним чинності) незалежно від умов, встановлених у договорах, строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності змін до законодавства, у тому числі й тих договорів, строк дії яких продовжено після набрання чинності цими змінами. Це обґрунтовується тим, що умови договору в будь-якому разі не можуть суперечити вимогам закону. Відповідно, для усіх діючих договорів про споживче кредитування максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: у період з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (включно) 2,5%; у період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (включно) 1,5%; у період після 21 серпня 2024 року 1%.

У даному випадку кредитний договір №4747438 від 19.06.2024 року укладений після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали законної сили 24 грудня 2023 року, а тому за вказаних обставин до правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору №4747438 від 19.06.2024 року, підлягають застосуванню вищезазначені положення законодавства.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованостей за кредитним договором №4747438 від 19.06.2024 року, первинним кредитором та позивачем у період з 21 серпня 2024 року по 13 червня 2025 року здійснювалося нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,50% в день, денна процентна ставка у такому випадку складає 1,50% в день.

Тобто з 21 серпня 2024 року по 13 червня 2025 року первинний кредитор та позивач мали нараховувати максимальний розмір денної процентної ставки – 1%, водночас в порушення зазначених норм законодавства денна процента ставка за кредитним договором становила 1,5% в день.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом у період з 21 серпня 2024 року по 13 червня 2025 року у загальному розмірі 41580,00 грн. (14000,00 грн х 1% х 297 днів).

Щодо вимог позивача про застосування приписів ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.10 та ч.11 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 19 червня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 68753,00 грн., яка складається із 14000 грн. – заборгованість по тілу кредиту та 54753,00 грн. – заборгованість за відсотками.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків.

01 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем укладено договір про надання правничої допомоги №01/08/2024-А (а.с.103-104).

З акту №4747438 прийому-передачі виконаних робіт(наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року вбачається, що адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем надано правову допомогу ТОВ «Українські фінансові операції» щодо боржника ОСОБА_1 на суму 10000 гривень (а.с.106).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час.

За таких обставин, з огляду на реальність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 141, 264-265, 279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 525, 526, 530, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд,-

Ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2, заборгованість за договором №4747438 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у загальному розмірі 68753 (шістдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят три) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1859 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 91 коп. та понесені в ході розгляду справи витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (двох тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Копію заочного рішення надіслати сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте Кременчуцьким районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

СуддяА. С. Река