Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №526/642/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/642/26

Провадження № 2/526/814/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 квітня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши в м. Гадяч у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заяву, яку мотивувала тим, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 06.06.2009 року. Від шлюбу мають неповнолітню дитину. Шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться. Вважає, що шлюб розпався і примирення неможливо, тому просить суд розірвати їх шлюб.

Інші клопотання не надходили.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 17 березня 2026 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що подана позовна заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06.06.2009 року. Спільне життя не склалося, шлюбні відносини фактично припинені. Подальша наявність шлюбу суперечить інтересам позивача.

Відповідно до ст.ст. 105, 110 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою або заявою одного з подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлено одним з подружжя.

Згідно ст. 112 СК України, при вирішенні спору про розірвання шлюбу, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, та постановлює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 114 СК України шлюб вважається припиненим з моменту набрання рішенням про його розірвання, чинності.

Також, до ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Беручи до уваги взаємостосунки, що склалися між подружжям, небажання підтримувати сімейні взаємостосунки, розрив шлюбних відносин, а також те, що подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, суд вважає, що позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини, то суд вважає, що в цій частині слід відмовити, оскільки якщо дитині виповнилося 14 років (в даній справі дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ), то вона може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 2 листопада 2023 року (справа №592/7624/22), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 81, 89, 263, 264, 265, 268 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу задовольнити частково.

Розірвати шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Гадяцького районного управління юстиції Полтавської області за актовим записом № 59, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Після реєстрації розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_5 »

В решті позовних вимог - відмовити.

Копію рішення суду після набрання законної сили надіслати відповідному державному відділу реєстрації актів цивільного стану.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. ст. 358 ЦПК України.

Найменування учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2026 року.

Головуючий: В. Г. Черков