Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №524/14103/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/14103/25

Провадження №2/524/1851/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Аваліст" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

До суду звернулося ТОВ "Фінансова Компанія "Аваліст" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позову зазначено, що 16.03.2021 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2035929150 (далі - договір), за яким банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 273816,00 грн строком до 16.03.2028.

17.12.2021 ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» уклали договір факторингу № 17/12/21. Згідно реєстру боржників № 1 до договору факторингу, боржник станом на 17.12.2021 має заборгованість по договору в сумі 315224,96 грн, з яких: 273815,10 грн – сума заборгованості за основною сумою кредиту; 41409,86 грн – сума заборгованості за відсотками по кредиту.

Крім того, просять стягнути з відповідача на користь позивача 184246,89 грн інфляційні втрати та 36531,55 грн - 3 % річних. Всього 536003,55 грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України у позові повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ «ФК «АВАЛІСТ» понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 8040,05 грн судового збору за подання позовної заяви та 10000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

19.11.2025, 21.11.2025 судом отримана інформація про зняття відповідача із зареєстрованого місця проживання відповідача.

25.11.2025 відкрите провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Згідно ч. 2 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті, згідно якої у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, ухвалою від 25.11.2025 витребувано за клопотання сторони позивача від АТ «ОТП Банк» меморіальний ордер, заяви на видачу готівки, платіжні доручення, виписка з рахунків, розрахунок сум заборгованості за кредитним договором: №2035929150 від 16.03.2021.

10.12.2025 через систему "Електронний суд" відповідачем поданий відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовної заяви, оскільки про наявність заборгованості перед позивачем йому стало відомо з матеріалів позову, як і те, що позивач є новим кредитором, що є порушенням ст. 516 ЦК України. Позивачем не надані докази письмового повідомлення відповідача, про заміну кредитора, тому ставить під сумнів наявність у позивача права вимоги.

Відповідач посилається на те, що позивачем не надані докази отримання ним грошових коштів, меморіального ордеру, заяви на видачу готівки, платіжних доручень, виписок із рахунків, розрахунку суми заборгованості від АТ «ОТП Банк». Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідач посилається на те, що п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнений п.п. 18, 19, згідно яких на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику наданий кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем). Тому, на його переконання, вимоги про стягнення 184246,89 грн інфляційних втрат та 36531,55 грн трьох відсотків річних є неправомірними.

Відповідач посилається на те, що відсутні докази підписання кредитного дозовору, а сукупність цифр і літер як підпису відповідача, тотожній відбиток підпису і печатки первісного кредитора методом механічного копіювання на всі копії (кредитного договору, таблиці-графіка платежів, паспорта споживчого кредиту)могли бути нанесені будь-якою особою. За відсутності оригіналу кредитного договору не можна встановити достовірно чи був укладений договір.

23.12.2025 судове засідання не відбулося по причині відсутності витребуваної від АТ «ОТП Банк» за клопотання сторони позивача інформації ухвалою від 25.11.2025.

06.02.2026 від АТ «ОТП Банк» надійшла витребувана інформація.

17.02.2026 ухвалою суду оголошено переву в судовому засідання з метою витребування за клопотанням відповідача від позивача оригіналів кредитного договору № 203592150 від 16.03.2021 з додатки; договору факторингу № 17/12/21 від 17.12.2021 з додатками; платіжної інструкції № 2 від 17.12.2021.

02.03.2026 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання сторони позивача, що зареєстроване судом 05.03.2026, про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, що задоволене судом відповідною ухвалою від 05.03.2026.

04.03.2026 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача, зареєстроване судом 06.03.2026, згідно якого Товариство повідомило суд про виконання ухвали суду від 17.02.2026.

05.03.2026 судове засідання не відбулося за клопотанням відповідача.

06.03.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів на виконання ухвали суду від 17.02.2026. Зазначено, що договір факторингу укладений в електронній формі шляхом підписання кваліфікованими електронним підписами, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" прирівнюється до власноручного підпису. Юридична сила такого документа не може бути заперечена по причині його електронної форми (ст. 8 цього Закону). Відтак, оригінал договору факторингу існує виключно в електронній формі з накладеними КЕП.

Представник позивача у цій заяві вказує про подання до суду оригіналу кредитного договору, електронного файлу договору факторингу та платіжну інструкцію № 2 від 17.12.2021 (оригінал із клієнт-банку позивача).

Електронний файл договору факторингу та платіжна інструкція містять комерційну таємницю в розумінні ст. 505 ЦК України, тому представник позивача просить суд нерозголошувати відомості про ціну договору факторингу, кількісні і вартісні показники прав вимоги.

Крім того, представник позивача зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Тому позивачем долучені до позову паперові копії електронного договору факторингу з додатками, протоколів перевірки КЕП, витягу з реєстру боржників в частині, що стосується відповідача по справі, акта приймання-передачі реєстру боржників.

Стороною позивача повідомлено суд про неможливість подання оригіналів реєстру боржників та акта приймання-передачі реєстру боржників, оскільки відповідно до ст. 10 договору факторингу зазначена інформація є комерційною таємницею.

Разом з тим, представник позивача зазначає, що факт укладення договору факторингу підтверджується електронним файлом договору факторингу, плтіжною інструкцією № 2 від 17.12.2021 на виконання договору факторингу, паперовою копією витягу з реєстру боржників, ориганілом кредитного договору, фактом визнання АТ «ОТП Банк» укладення договору факторингу (повідомлення про надання інформації від 16.12.2025 за вих. № 68-3-23-23-14456-БТ, долученого до матеріалів справи 06.02.2026), розрахунком заборгованості по кредитному договору та копією заяви про переказ готівки від 16.03.2021, що надані АТ «ОТП Банк».

У поданій заяві представник позивача клопотав до набрання рішенням суду законної сили про повернення стороні позивача диска із збереженим на ньому електронного договору факторингу із накладеним КЕП, платіжної інструкції № 2 від 17.12.2021 після їх огляду в судовому засіданні без ознайомлення відповідача з їх змістом, а також повернення оригіналу кредитного договору № 2035929150 від 16.03.2021.

Крім того, у поданій заяві просили визнати достатнім надання витягу з реєстру боржників в частині, що стосується відповідача.

У судове засідання не з`явилися:

представник позивача повідомлений належним чином про дату, час, місце розгляду справи належним чином. У письмовому клопотанні від 16.04.2026 про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги, просила задовольнити, а також просили стягнути з відповідача на користь позивача 8040,05 судового збору та 10000,00 грн витрат на правничу допомогу;

відповідач не з`являвся, про дату, місце, час розгляду повідомлений належним чином на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України, згідно якого відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідач повідомлявся в електронний кабінет через систему "Електронний суд", через який ним поданий відзив на позовну заяву до суду.

Про причини неявки відповідач суду не повідомляв, заяви про розгляд справи за його відсутності, клопотання не подав.

З`ясувавши обставини, на які посилається представник позивача та відповідач, як на підставу відповідно позовних вимог та заперечень щодо них, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене наступне.

16.03.2021 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2035929150 (далі - договір), за яким банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 273816,00 грн строком до 16.03.2028 зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом – 0 % від суми кредиту (п. 1.1 договору) та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 20,00 % річних (п. 1.2 договору).

Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів згідно графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту (п. 1.3 договору), що є додатком 1 цього договору.

Згідно витребуваної інформації, наданої 06.02.2026 АТ «ОТП Банк», первісний кредитор повідомив, що 16.03.2021 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був дійсно укладений кредитний договір № 2035929150, права вимоги за яким відступлені на підставі договору факторингу № 17/12/2, укладеного 17.12.2021 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст».

Крім того, АТ «ОТП Банк» на виконання ухвали суду від 25.11.2025 надані такі документи:

виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 16.03.2021 по 20.12.2021 включно,

розрахунок заборгованості за кредитним договором, виконаний первісним кредитором,

заява на переказ готівки № 26175238 від 16.03.2021 в сумі 273816,00 грн на виконання умов кредитного договору.

Суд враховуються пояснення, надані 06.03.2026 представником позивача разом із долученими доказами на виконання ухвали суду від 17.02.2026.

У судовому засіданні досліджений диск, наданий стороною позивача, для огляду в судовому засіданні, на якому записаний файл оригінал договору факторингу № 17/12/21 від 17.12.21 із кваліфікованими та удосконаленими підписами, загальним розміром з підписами - 274,2 КБ.

На вказаному файлі наявний протоколом створення та перевірки кваліфікованих та удосконалених підписів, сформований 17.04.2022 о 20:04:26. Підписувачами зазначеного договору факторингу є з однієї сторони представники АТ «ОТП Банк» Галліна Л.Ю. (начальник сектора), Ратушенюк Є.В. (начальник управління) із проставленням електронної печатки АТ «ОТП Банк» та з іншої сторони - директор ТОВ «ФК «Аваліст» Мурашко А.М. із проставленням електронної печатки ТОВ «ФК «Аваліст».

Таким чином, договір факторингу укладений в електронній формі шляхом підписання кваліфікованими електронним підписами, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" прирівнюється до власноручного підпису. Юридична сила такого документа не може бути заперечена по причині його електронної форми (ст. 8 цього Закону).

Електронний файл договору факторингу та платіжна інструкція містять комерційну таємницю в розумінні ст. 505 ЦК України про ціну договору факторингу, кількісні і вартісні показники прав вимоги, що не підлягають розголошенню за клопотанням сторони позивача.

У судовому засіданні також оглянуті оригінал кредитного договору № 2035929150 від 16.03.2021, зміст якого ідентичний копії кредитного договору, долученого позивачем, та містить власноручний підпис відповідача по справі в розділі, де зазначені відомості про сторін, а також оглянута платіжна інструкція № 2 від 17.12.2021 до договору факторингу (оригінал із клієнт-банку позивача).

Враховуючи пояснення сторони позивача, викладені у письмовій заяві від 16.03.2026, суд визнає достатнім надання витягу із реєстру боржників в частині, що стосується відповідача з урахуванням такого. Суд враховує неможливість подання представником позивача оригіналів реєстру боржників та акта приймання-передачі реєстру боржників, оскільки відповідно до ст. 10 договору факторингу зазначена інформація є комерційною таємницею. Відповідно до ч.2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. З урахуванням наведеного, норма ч. 2 ст. 95 ЦПК України стороною позивача виконана.

Крім того, укладення договору факторингу підтверджується серед іншого визнанням цієї обставини первісним кредитором АТ «ОТП Банк» відповідно до наданої ним суду інформації від 16.12.2025 за вих. № 68-3-23-23-14456-БТ, долученої до матеріалів справи, розрахунком заборгованості по кредитному договору та копією заяви про переказ готівки від 16.03.2021.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626,628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( ч 1ст 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

Судом установлені порушення відповідачем умов договору шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Досліджені по справі докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Свої договірні зобов`язання кредитодавець виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Відповідач зобов`язання у визначений договором строк не виконав, контррозрахунку суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами не надано. Існування заборгованості перед позивачем стверджується доданими до позову документами.

Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним (ми).

Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано. Відповідачем протилежного суду не доведено, наведені позивачем обставини та факти не спростовані. Клопотань, заяв відповідачем не заявлено, у тому числі про участь у засіданні в режимі відеоконференції.

З розрахунку заборгованості за договором, сформованим первісним кредитором, слідує нарахування 41409,86 грн заборгованості за відсотками по кредитному договору за період 17.04.2021 - 17.12.2021, що відповідають умовам договору та підлягають стягненню з відповідача.

Ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦПК України (ст. 1050 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання інфляційних втрат в сумі 184246,89 грн та трьох відсотків річних - 36531,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з доданим розрахунком інфляційні втрати нараховані позивачем за період з січня 2022 року по серпень 2025 року включно, а три відсотки річних - з 17.12.2021 до 27.10.2025.

Разом з тим, відповідно до п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24.02.2022 року і по теперішній час в Україні діє воєнний стан.

У зв`язку із цим, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних у період дії воєнного стану, тобто з дати введення на території України та відповідно по серпень 2025 року та до 27.10.2025, є безпідставним, тому в цій частині їх стягнення до задоволення не підлягає.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за порушення грошового зобов`язання є законними та підлягають задоволенню.

Зокрема, розмір 3 % річних за вказаний період прострочення за період з 17.12.2021 по 24.02.2022 (55 днів) становить 1424,99 грн із розрахунку: 315224,96 грн х 3 % х 55 днів /365 днів/ 100.

Розрахунок інфляційних втрат здійснюється із урахуванням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та їх розмір становить 9456,75 грн із розрахунку: 315224,96 грн х 1,03 (101,30 % індекс інфляції за січень 2022 року х 101,60 індекс інфляції за лютий 2022 року : 100) - 315224,96 грн.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних в сумі 1424,99 грн та інфляційні втрати в сумі 9456,75 грн.

Щодо відступлення права вимоги.

17.12.2021 ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» уклали договір факторингу № 17/12/21. Згідно реєстру боржників № 1 до договору факторингу, боржник станом на 17.12.2021 має заборгованість по договору в сумі 315224,96 грн, з яких: 273815,10 грн – сума заборгованості за основною сумою кредиту; 41409,86 грн – сума заборгованості за відсотками по кредиту.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 514 ЦКУкраїни до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 512 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст.516 ЦК України).

Кредитний договір та договір факторингу є оспорюваними правочинами, а оскільки ця презумпція не спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, останні вважаються правомірними.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010).

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010).

Відповідно до частини 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення («Pronina v. Ukraine», n. 63566/00, 18.07.2006).

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача 8040,05 грн судового збору та 10000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: (1) у разі задоволення позову - на відповідача; (2) у разі відмови в позові - на позивача; (3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 по справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 по справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20.

З урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати, що стверджується доданими документами до позову, пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково в сумі 326106 грн 70 коп (60,84 % від 536003,55 грн), з відповідача на користь позивача слід стягнути 4891,57 грн (60,84 % від 8040,05 грн) судового збору, сплаченого за подання позову до суду та 6084,00 грн (60,84 % від 10000,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи (ч. 6 ст. 259 ЦПК України).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Аваліст".

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Аваліст" заборгованість за кредитним договором № 2035929150 від 16.03.2021 на загальну суму 326106 грн 70 коп, 4891 грн 57 коп судового збору та 6084 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення - 20.04.2026.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Аваліст", код ЄДРПОУ 39628752, місцезнаходження: м. Київ, вул. Деревлянська, 10А,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.П. Мельник