Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №537/183/25 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 537/183/25

провадження № 2/399/139/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді Шульженко В.В.,

при секретарі судового засідання Москаль Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживача фінансових послуг,

встановив:

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 25.12.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області Лях М.М. задоволено та справу № 537/183/25 передано до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

29.12.2025 призначення справи не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи про що зазначено у протоколі щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.01.2026 головуючим суддею у даній справі визначено суддю Шульженко В.В.

Ухвалою суду від 15.01.2026 прийнято до свого провадження вищевказану цивільну справу за первісним позовом та за зустрічною позовною заявою.

За первісним позовом позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.02.2024-100000246 від 16.02.2024 у розмірі 19505,13 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 16.02.2024 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 15.02.2024-100000246.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі – 13000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 16.02.2024 р. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 04.07.2024. Період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі – "черговий період"). Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0.82% = (15001.75 /13000)/140*100%. Проценти (економічна сутність – плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі – "комісія", економічна сутність – плата за надання кредиту) – 15% від суми кредиту та дорівнює 1950,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. У позові зазначено пункти Договору.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до Договору від 16.02.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 13000 грн. ОСОБА_1 16.02.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 13000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 19505.13 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7667,52 грн., по процентам в розмірі 8587,61 грн. та неустойки у розмірі 3250,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

ОСОБА_1 16.02.2024 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 13000 грн., а отже акцептовано умови Договору.

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 15.02.2024-100000246 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 04.02.2025 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Надано сторонам по справі процесуальні строки протягом яких вони мають право подати відповідні процесуальні документи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.04.2025 передано дану цивільну справу за підсудністю до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області.

01.05.2025 ухвалою Онурфіївського районного суд справу ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до свого провадження (суддяЛях М.М. ). Призначено розгляд справи по суті та зазначено, що згідно ст. 193 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у встановлений строк.

Ухвалою суду від 02.07.2025 відкладено судовий розгляд та зазначено в даній ухвалі, що відповідач в судове засідання не з`явилась, подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи та просила надати час для ознайомлення з матеріалами справи та подачі відповіді на відзив.

04.08.2025 відповідачем подано зустрічну позовну заяву до ТОВ «Споживчий центр» про захист прав споживача фінансових послуг в якій остання просила за результатами розгляду справи по суті: - визнати недійсним кредитний договір N?15.02.2024-100000246 від 16.02.2024 року; - зобов?язати ТОВ «Споживчий центр» списати нараховану за невиконання кредитного договору неустойку у розмірі 3250,00 грн. Застосувати наслідки недійсності кредитного договору N?15.02.2024-100000246 від 16.02.2024 року шляхом зарахування всіх сплачених ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» платежів по кредитному договору (тіла кредиту, процентів, комісій, неустойки тощо) в рахунок погашення тіла кредиту.

В обґрунтування позову окрім норм законодавства та позицій Верховного суду, зокрема зазначила, що 16.02.2024 року о 07:33 год. при реєстрації в особистому кабінеті одноразовим ідентифікатором «E125» їй були надіслані документи, які додані ТОВ «Споживчий центр» до своєї позовної заяви: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); заявка кредитного договору N?15.02.2024-1000000246 (кредитної лінії); відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору N?15.02.2024-1 00000246 (кредитної лінії); інформаційне повідомлення позичальника; підписані одним і тим же одноразовим ідентифікатором «Е125» 16.02.2024 року о 07:33 год. А згідно з доданою ТОВ «Споживчий центр» до своєї позовної заяви квитанцією N?2426567388 16.02.2024 року о 07:34 год. ТОВ «Споживчий центр» перерахував на її рахунок 13000,00 грн. за допомогою сервісу LiqPay АТ КБ ПРИВАТБАНК». Таким чином, фактично за одну хвилину позивач мала ознайомитись з текстовими документами специфічного змісту загальним обсягом на п?яти аркушах з обох сторін з установленими в них обов?язковими для неї, як споживача фінансових послуг, умовами, у зв?язку із чим вона не мала реальної можливості з ними ознайомитися перед укладенням договору. З огляду на зазначене, оспорюваний кредитний договір N?15.02.2024-100000246 від 16.02.2024 року підлягає визнанню недійсним у цілому із застосуванням наслідків недійсності кредитного договору шляхом зарахування всіх сплачених позивачем на користь ТОВ «Споживчий центр» платежів по кредитному договору (тіла кредиту, процентів, комісій, неустойки тощо) в рахунок погашення тіла кредиту. В своїй позовній заяві ТОВ «Споживчий центр» зазначає, що умовами оспорюваного кредитного договору передбачено комісію в розмірі 15% від суми кредиту, що становить 1950,00 грн., яка сплачується двома платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: перший платіж - 980,18 грн., другий платіж - 969,82 грн. Проте, оскільки оспорюваний кредитний договір не містить зазначення переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу за зустрічним позовом, як позичальнику, за які ТОВ «Споживчий центр» встановлена комісія, пов?язана з наданням кредиту, в розмірі 15% від суми кредиту, а ТОВ «Споживчий центр» як виконавцем фінансових послуг не доведено наявності переліку таких послуг і погодження їх з останньою, як споживачем, при укладенні оспорюваного кредитного договору, то ТОВ «Споживчий центр» не уповноважений стягувати з неї додаткову плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять фінансову послугу (або супровідну до неї), яку вона, як позичальник, замовила, а є наслідком реалізації прав та обов?язків ТОВ «Споживчий центр», як позичальника, за оспорюваним кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого позичальника. Таким чином, відповідні положення оспорюваного кредитного договору стосовно сплати на користь ТОВ «Споживчий центр» комісії в розмірі 1950,00 грн. мають бути визнані судом недійсними із застосуванням наслідків їх недійсності у вигляді зарахування сплаченої комісії в розмірі 1950,00 грн. в рахунок погашення тіла кредиту.

В обґрунтування позову зазначено п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України та, що всупереч вищезазначеним вимогам закону, в своїй позовній заяві ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути на свою користь неустойку у розмірі 3250,00 грн., чим порушує права і законні інтереси ОСОБА_1 , як споживача фінансових послуг. Відтак, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» в цій частині задоволенню не підлягають, а порушені права і законні інтереси підлягають поновленню судом шляхом зобов?язання ТОВ «Споживчий центр» списати нараховану за невиконання кредитного договору неустойку у розмірі 3250,00 грн.

Ухвалою суду 15.08.2025 зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13.08.2025 відкладено судовий розгляд зазначено, що відповідач в судове засідання не з`явилась, подала до суду зустрічний позов який просила прийняти до спільного розгляду. Копія зустрічного позову іншій стороні не надіслана.

Ухвалою суду від 30.09.2025 постановлено зустрічну позовну заяву вважати неподаною і повернути позивачу.

Ухвалою суду від 30.09.2025 відкладено розгляд справи у зв`язку з поверненням зустрічного позову відповідачу.

22.09.2025 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву в якому остання просила застосувати наслідки недійсності кредитного договору N?15.02.2024-100000246 від 16.02.2024 року шляхом зарахування всіх сплачених нею на користь ТОВ «Споживчий центр» платежів по кредитному договору N?15.02.2024-100000246 від 16.02.2024 року (тіла кредиту, процентів, комісій, неустойки тощо) в рахунок погашення тіла кредиту. Зобов`язати ТОВ «Споживчий центр» списати нараховану їй за невиконання кредитного неустойку у розмірі 3250,00 грн. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву ОСОБА_1 зазначено аналогічну позицію за своєю суттю, яка викладена у зустрічному позові.

29.09.2025 представником позивача подано відповідь на відзив в якій останній просив позовні вимоги задовольнити та розгляд справи здійснювати без участі представника позивача. В обґрунтування зазначив, що у спірному кредитному договорі зазначено всю інформацію, визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», відтак, він не є нікчемним в силу закону. Окрім того, умови спірного кредитного договору були встановлені у відповідності до чинного законодавства, зокрема нормам закону України «Про споживче кредитування». Також, сторона відповідача не зазначила, яке саме її право, як споживача фінансової послуги, було обмежено кредитним договором.

Щодо відповідності процентної ставки кредитного договору до норм чинного законодавства зазначено, що відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти розміру процентної ставки, передбаченої в кредитному договорі, зазначаючи що розмір процентної ставки не відповідають вимогам розумності та справедливості. У зв`язку з чим, повідомляємо що законом України “Про споживче кредитування” передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Відповідно до умов кредитного договору, розмір денної процентної ставки складає 1%, що відповідає вимогам чинного законодавства, отже нарахування процентів за даною процентною ставкою є легітимним та застосовним.

Щодо розрахунку заборгованості відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробила власного, а відтак вести мову предметно про конкретні суми не доводиться.

Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: • 5000,00 грн. від 20.02.2024 р.; • 3000,00 грн. від 03.03.2024 р.; • 1814,00 грн. від 14.03.2024 р.; при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості. Що є обставиною, яка свідчить про визнання боргу відповідачем. Такий висновок кореспондує із позицію Верховного Суду, що викладена у рішенні по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Позивач додає картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом.

Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляла.

Щодо неустойки представником позивача зокрема зазначено, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування". На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений 16.02.2024 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустокий є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування". Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню. Разом з відповіддю на відзив позивачем надано копію картки субконто.

13.10.2025 ОСОБА_1 подано до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Онуфріївського районного суду від 30.09.2025.

14.10.2025 ОСОБА_1 подано заяву про відвід головуючому судді Лях М.М.

31.10.2025 представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

08.12.2025 постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено, ухвалу суду від 30.09.2025 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 19.12.2025 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Об`єднано матеріали цивільної справи за зустрічним позовом з матеріалами цивільної справи за первісним позовом в одне провадження, присвоїно номер справи № 537/183/25, провадження № 2/399/224/2025. Зазначено строки протягом яких сторони у справі за зустрічним позовом мають надати відповідні процесуальні документи. Постановлено перейти до розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25.12.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Лях М.М. від розгляду даної справи задоволено. Справу № 537/183/25 передано до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

29.12.2025 призначення справи не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи про що зазначено у протоколі щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.01.2026 головуючим суддею у даній справі визначено суддю Шульженко В.В.

Ухвалою суду від 15.01.2026 прийнято до свого провадження вищевказану цивільну справу за первісним позовом та за зустрічною позовною заявою.

Ухвалою суду від 06.02.2026 клопотання про витребування доказів задоволено та витребувано в АТ «Універсал банк» інформацію зазначену в ухвалі.

03.03.2026 представником позивача подано додаткові пояснення у справі в яких останній просиввідмовити у задоволені зустрічного позову. Зазначено, щодо форми договору положення Закону України «Про електронну комерцію» та, що між ТОВ «Споживчий центр» та позивачем укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення позивача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання позивачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання позивачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Таким чином, було укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною відповідача (кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною позивача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано позивачем для підписання Кредитного договору. Позивач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. Сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано позивачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Також, підписуючи Оферту позивач Підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір : “Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс – повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер“. У відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), позивачем вкотре було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договору : “Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс – повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер“. Відтак, позивач, будучи вільним у виборі кредитора, підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Позивач не підтвердив жодними доказами, що його воля на підписання спірного договору була відсутня, або, що його примушували до його підписання. Представником позивача зазначено, що процесуальна поведінка сторони позивача у даній справі має ознаки суперечливої поведінки, в контексті доктрини venire contra factum proprium та зловживання процесуальними правами. Так, сторона позивача, заперечуючи сам факт укладення кредитного договору та факт надання останньому кредитних коштів, водночас заявляє заперечення щодо розміру процентної ставки за цим договором, а також щодо правомірності нарахування комісій та неустойки. Така позиція є внутрішньо несумісною, оскільки заперечення умов договору щодо процентів та інших платежів можливе виключно в межах визнання існування самого договору та факту отримання кредитних коштів. Фактично сторона позивача формує свою процесуальну позицію, виходячи з презумпції укладеного кредитного договору та надання коштів, але намагається уникнути негативних для себе наслідків, пов`язаних із виконанням договірних зобов`язань, шляхом одночасного заперечення самого юридичного факту виникнення таких зобов`язань. Така поведінка суперечить вимогам добросовісності, закріпленим у статтях 3 та 13 ЦК України, а також обов`язку добросовісного користування процесуальними правами, встановленому статтею 44 ЦПК України. Отже, одночасне заперечення позивачем факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів, з одного боку, і заперечення умов цього ж договору щодо процентів, комісій та неустойки з іншого, свідчить про наявність суперечливої процесуальної поведінки. Такі доводи позивача не можуть бути визнані судом послідовними та добросовісними, а відтак підлягають оцінці з урахуванням доктрини естопелю та мають бути відхилені як такі, що ґрунтуються на зловживанні процесуальними правами та не підлягають судовому захисту. Крім того, матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Зазначено також, що будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору позивач не заявляв. Щодо комісії зазначено, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Позивач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі позивач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження позивачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з позивача. Щодо неустойки представником позивача зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з позивачем укладений після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустокий є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою , яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Відповідно до умов кредитного договору, з позивачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування". Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення позивачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

Ухвалою суду від 12.03.2026 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі. Призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання призначене на 14.04.2026 сторони по справі не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У первісній позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.

У зустрічній позовній заяві позивач просила розглянути справу за її відсутності на підставі наявних у суду матеріалів, крім того 03.04.2026 до суду надійшло від останньої клопотання про розгляд справи у відсутність.

За правилами ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За положеннями другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. За положеннями ч.3 ст.12 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо первісного позову ТОВ «Споживчий центр» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 15.02.2024 року відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту ТОВ «Споживчий центр».

При цьому суд зазначає, що паспорт споживчого кредиту, є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

16.02.2024 року ОСОБА_1 підписано електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором (Е 125) Пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), Заявку кредитного договору № 15.02.2024 -100000246 (кредитної лінії), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 15.02.2024 -100000246 (кредитної лінії), додаток до кредитного договору «Інформаційне повідомлення позичальника».

Умовами вищезазначених документів (окрім зазначеного додатку до кредитного договору) передбачено, що Електронний кредитний договір, частиною якого є дані документи, укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Порядок укладення електронного кредитного договору, зазначено в розділі 2 зазначеної Пропозиції про укладення кредитного договору.

При цьому, в п. 2.2 Кредитного договору зазначено чітко з яких електронних документів складається електронний кредитний договір.

Технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору зазначено детально також в розділі 2 зазначеної Пропозиції про укладення кредитного договору, а саме п. 2.3 та його підпунктах.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч.1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

При матеріалах справи наявна підписана відповідачем електронним підписом, зокрема, як оферта так і акцепт.

Відповідно до умов кредитного договору №15.02.2024-100000246 від 16.02.2024 (пункти 1-6 Договору) позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 16/02/2024; сума кредиту: 13000 грн.; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 04.07.2024; період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі – "черговий період"); процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі – "комісія", економічна сутність – плата за надання кредиту) – 15% від суми кредиту та дорівнює 1950 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 9 Договору).

Пунктом 10 Акцепту передбачено Графік платежів в якому зазначено 10 платежі та їх розміри, відображено комісію.

Протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг (п. 12 Договору).

Відповідно до п. 14 Договору, неустойка: 130 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Кредитним договором передбачено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4441-11XX-XXXX-9210.

Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ (п.17 Договору).

При матеріалах справи наявна копія інформації отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Отже, судом встановлено, що 16.02.2024 року між сторонами укладено вищезазначений кредитний договір, що підтверджується сукупністю вищевказаних документів.

Слід зазначити, що відповідач за первісним позов у своєму відзиві визнає факт укладення з ТОВ «Споживчий центр» спірного кредитного договору №15.02.2024-100000246 від 16.02.2024 року про що і зазначає. Крім того, з відзиву та зустрічного позову вбачається, що ОСОБА_1 не оспорює факт отримання кредитних коштів та їх розмір. Разом з тим, відповідач за первісним позовом вказує, що нею здійснювалися платежі за кредитним договором, які включали сплату основної суми боргу, процентів, комісій та неустойки. Проте з підстав зазначених нею у відзиві та зустрічному позові, які фактично зводяться до того, що спірний кредитний договір на думку останньої є недійсним у цілому в силу закону (нікчемним), оскільки останній неправомірно нарахована комісія, неустойка та вона не мала можливості фактично за 1 хв. ознайомитися з великим обсягом документів наданих ТОВ «Споживчий центр» до отримання коштів, а тому ОСОБА_1 просить зарахувати всі фактично сплачені кошти в рахунок погашення тіла кредиту.

Отже, судом встановлено, що згідно з наданими позивачем за первісним позовом доказами, відповідач підписала електронний кредитний договір о 07:33, після чого о 07:34 на її банківський рахунок було перераховано грошові кошти у розмірі 13000 грн., що підтверджується зазначеним Договором та доданою до первісного позову копією квитанцією LIQPAY ID платежу: 2426567388.

Водночас відповідач у відзиві на первісний позов та у зустрічному позові зазначає, що фактично не мала реальної можливості належним чином ознайомитися з умовами договору, оскільки між моментом підписання договору та перерахуванням коштів минула лише одна хвилина, що є об`єктивно недостатнім для ознайомлення зі змістом документів загальним обсягом близько п`яти аркушів тексту з обох сторін, які містять спеціальні юридичні та фінансові умови.

Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача з огляду на таке.

Умовами вищевказаного Договору (п. 2.3 оферти і його підпункти) передбачена Технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору:

- кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту);

- позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті;

- позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір;

- у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником;

- також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті;

- позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку.

- примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що між підписанням кредитного договору та отриманням коштів минув незначний проміжок часу (1 хвилина), як на підставу неможливості належного ознайомлення з умовами договору, суд оцінює критично.

Зазначений часовий інтервал стосується виключно етапу виконання кредитодавцем своїх зобов`язань щодо перерахування грошових коштів після укладення договору, а не етапу погодження його умов.

Водночас, відповідно до передбаченої договором процедури його укладення, позичальник мав можливість ознайомитися з умовами кредитування на кожному з етапів, при цьому без обмеження в часі — під час реєстрації, вибору умов кредиту, отримання оферти та до моменту її акцепту шляхом підписання електронним підписом. Перехід до наступного етапу був можливий лише після вчинення відповідних дій позичальником, що свідчить про наявність у нього реальної можливості ознайомлення з умовами договору.

Отже, сам по собі короткий проміжок часу між підписанням договору та перерахуванням коштів не може свідчити про порушення прав відповідача як споживача або бути підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, суд звертає увагу, що 15.02.2024 року відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту ТОВ «Споживчий центр», а вже 16.02.2024 уклала зазначений договір.

Факт перерахування на картковий рахунок відповідача за первісним позовом суми кредиту не оспорюється останньою, а також доводиться матеріалами справи, а саме вищезазначеною копією квитанції LIQPAY ID платежу: 2426567388, а також на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від АТ «Універсал банк» до суду 19.02.2026 надійшла відповідь в якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_1 та додано рух коштів за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є зазначена карта за 16.02.2024 та з якого вбачається, що 16.02.2024 о 07:34:21 ОСОБА_1 отримала кошти у розмірі 13000,00 грн.

З довідки – розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 15.02.2024-100000246 від 16.02.2024, позичальник ОСОБА_1 , вбачається, що заборгованість відповідача по вказаному кредитному договору складає: - 7667,52 грн основний борг; - 8587,61 грн проценти; - 3250,00 грн неустойка; - разом 19505,13 грн. Зазначено також, що проценти по кредиту нараховані за період з 16.02.2024 по 04.07.2024.

Щодо вимог за зустрічним позовом про визнати недійсним кредитного договору N?15.02.2024-100000246 від 16.02.2024 року, зобов?язати ТОВ «Споживчий центр» списати нараховану за невиконання кредитного договору неустойку у розмірі 3250,00 грн. та застосувати наслідки недійсності кредитного договору шляхом зарахування всіх сплачених ОСОБА_1 платежів по кредитному договору (тіла кредиту, процентів, комісій, неустойки тощо) в рахунок погашення тіла кредиту суд зазначає наступне.

З обґрунтування зустрічного позову та враховуючи поданий відзив за первісним позовом ОСОБА_1 , враховуючи також практику Верховного Суду, вбачається що остання посилалася як на нікчемність умов Договору.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції яка діяла на момент укладення Кредитного договору передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 12 цього Закону передбачено, що у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

При цьому, враховуючи предмет зустрічного позову ОСОБА_1 серед іншого просила застосувати наслідки недійсності кредитного договору шляхом зарахування всіх сплачених нею платежів по кредитному договору (тіла кредиту, процентів, комісій, неустойки тощо) в рахунок погашення тіла кредиту. Тобто, як видно із зазначеного остання не погоджується окрім комісій та неустойки також із нарахованими процентами, оскільки просить їх зарахувати до тіла кредиту.

Проте, як зазначено вище умовами Договору (п. 6 Акцепту) передбачено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Слід зазначити, що 24.12.2023 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

Положеннями цього Закону № 3498-ІХ передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %".

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Отже, враховуючи вищевикладене максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 становить 2,5 %, з 23.04.2024 становить 1,5%, а з 21.08.2024 становить 1%.

При цьому, умовами Кредитного договору укладеного 16.02.2024 передбачено, що процентна ставка становить у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, що відповідає положенням Закону.

З доданої до відповідіді на відзив ТОВ «Споживчий центр» Картки субконто судом встановлено, що ОСОБА_1 надійшов кредит в розмірі 13000,00 грн. Відсотки останній нараховано з 16.02.2024 по 04.07.2024, тобто в межах строку дії Кредитного договору та відповідно до умов цього Договору, а саме в розмірі 1% в день. При цьому, відсотки нараховувалися з врахуванням сплачених коштів, тобто від залишку заборгованості за тілом кредиту, що судом перевірено у т.ч. шляхом арифметичного підрахунку. За весь період відповідачем за первісним позовом сплачено 9814,00 грн., з яких в рахунок погашення процентів зараховано – 2531,52 грн., в рахунок погашення тіла – 5332,48 грн., в рахунок комісії – 1950,00 грн.

Суд погоджується з твердженнями позивача за первісним позовом зазначеним у відповіді на відзив, а саме що відповідно до умов кредитного договору, розмір денної процентної ставки складає 1%, що відповідає вимогам чинного законодавства, отже нарахування процентів за даною процентною ставкою є легітимним та застосовним.

Щодо доводів відповідача про нікчемність договору у зв`язку з нарахуванням комісії, суд зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом у позові та у відзиві, як відповідач за первісним позовом зазначила, що оскільки оспорюваний кредитний договір не містить зазначення переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу за зустрічним позовом, як позичальнику, за які ТОВ «Споживчий центр» встановлена комісія, пов?язана з наданням кредиту, в розмірі 15% від суми кредиту, а ТОВ «Споживчий центр» як виконавцем фінансових послуг не доведено наявності переліку таких послуг і погодження їх з останньою, як споживачем, при укладенні оспорюваного кредитного договору, то ТОВ «Споживчий центр» не уповноважений стягувати з неї додаткову плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять фінансову послугу (або супровідну до неї), яку вона, як позичальник, замовила, а є наслідком реалізації прав та обов?язків ТОВ «Споживчий центр», як позичальника, за оспорюваним кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого позичальника.

У поданих ТОВ «Споживчий центр» додаткових поясненнях представник останнього зазначив, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Позивач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Суд оцінивши доводи сторін по справі дійшов наступних висновків.

Як зазначено вище, пунктом 9 Кредитного договору передбачено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі – "комісія", економічна сутність – плата за надання кредиту) – 15% від суми кредиту та дорівнює 1950 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. В пункті 10 цього Договору відображено, що комісія сплачується 2 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 980 грн. 18 коп., 2 платіж у розмірі 969 грн. 82 коп.

Крім того, п. 12 Договору передбачено, що протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» зокрема передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються зокрема: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, сам по собі факт встановлення комісії за надання кредиту не суперечить вимогам чинного законодавства.

Із матеріалів справи встановлено, що умовами кредитного договору прямо передбачено сплату комісії у розмірі 15% від суми кредиту, при цьому:

- чітко визначено її розмір та порядок нарахування;

- зазначено, що така комісія є платою, пов`язаною саме з наданням кредиту;

- умови щодо комісії є фіксованими та незмінними протягом строку дії договору (п. 12 договору);

- договором прямо передбачено відсутність додаткових та/або супутніх послуг.

Отже, на відміну від доводів відповідача, спірна комісія не є платою за додаткові чи супутні послуги, а є складовою вартості фінансової послуги з надання кредиту.

Оскільки у даному випадку кредитодавець не надає додаткових чи супутніх послуг (що прямо передбачено договором), комісія не пов`язана з обслуговуванням кредиту, вимога щодо деталізації переліку додаткових послуг не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки чітко визначено, що комісія нарахована саме за надання кредиту, в зв`язку з чим доводи відповідача про необхідність зазначення переліку послуг є помилковими.

Крім того, суд враховує, що: відповідач був належним чином ознайомлений з умовами договору до його укладення; розмір комісії визначений чітко та однозначно; будь-яких доказів введення відповідача в оману або нав`язування послуг матеріали справи не містять.

Відтак суд доходить висновку, що умова договору щодо сплати комісії: погоджена сторонами; відповідає економічній сутності фінансової послуги; не суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи все вищевикладене, суд не погоджується з твердженнями ОСОБА_1 , оскільки Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, в даному випадку банк просить стягнути з відповідача комісію за надання кредиту, яка Товариством нарахована законно та підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.

Крім того, як зазначено вище з доданої ТОВ «Споживчий центр» Картки субконто судом встановлено, що ОСОБА_1 сплачено комісію у повному розмірі.

Що стосується нарахованої відповідачу неустойки у розмірі 3250 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 14 вищезазначеного Кредитного договору передбачено, що неустойка: 130 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

З довідки - розрахунку видно, що відповідачу нараховано неустойку, що передбачено умовами вищевказаного Договору.

При цьому, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Однак з 24.01.2024 набули чинності зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону передбачено, що сукупна сума неустойки ( штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Закон «Про споживче кредитування» — спеціальний щодо споживчих кредитів. ЦК України — загальний акт, що регулює всі цивільні правовідносини. Спеціальний закон має перевагу над загальним. Таким чином, для споживчих кредитів, укладених після 24.01.2024, застосовується спеціальна норма Закону про споживче кредитування, яка дозволяє нарахування неустойки, але в межах 50% від суми кредиту. Тобто, воєнна заборона ЦК у цій сфері не діє, бо спеціальна норма її замінила. Аналогічна позиція викладена представником ТОВ «Споживчий центр» з якою суд погоджується.

Слід зазначити, що пунктом 10 Акцепту передбачено Графік платежів в якому зазначено 10 платежі та їх розміри, відображено комісію. Відповідно до п. 3 Договору (Акцепт) строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання. Пунктом 5 передбачено, що період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі – "черговий період"). Враховуючи зазначені умови дійсно передбачено 10 платежів (140/14), проте в графіку платежів не зазначено дати кожного платежу, однак враховуючи, що платіж повинен бути здійснений кожні 14 днів то згідно календаря за 2024 судом встановлено, що датами платежу повинні були б бути такі дати:

1.) 29.02.2024; 2.) 14.03.2024; 3.) 28.03.2024; 4) 11.04.2024; 5) 25.04.2024; 6) 09.05.2024; 7.) 23.05.2024; 8.) 06.06.2024; 9.) 20.06.2024; 10.) 04.07.2024.

Проте, з вищевказаної Картки субконто судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснено останній платіж на погашення заборгованості за кредитом 14.03.2024 в подальшому жодних сплат здійснено не було.

Враховуючи все вищевказане, вбачається, що сума кредиту становить 13000,00 грн., а сума нарахованої неустойки 3250,00 грн., що не перевищує половини суми, одержаної споживачем за вказаним Договором, що відповідає, як умовам договору, так і нормам Закону, а тому сума неустойки підлягає задоволенню.

Обраховуючи неустойку, судом встановлено, що вона нарахована лише за 25 днів (3250,00 грн./130 грн неустойки в день = 25 днів).

Таким чином, доводи відповідача про нікчемність договору в цілому є необґрунтованими, оскільки:

-факт укладення договору та отримання коштів не заперечується;

-істотні умови договору погоджені сторонами;

-комісія, проценти, неустойка прямо передбачені договором і не суперечать закону;

-неустойка може підлягати коригуванню лише в частині дотримання встановлених законодавством обмежень, але це не є підставою для визнання договору недійсним у цілому та в даному випадку нарахована неустойка є меншою навіть від дозволеного законодавством розміру.

Враховуючи викладене, підстави для зарахування всіх сплачених відповідачем за первісним позовом сум виключно в рахунок погашення тіла кредиту відсутні, оскільки такі платежі здійснювалися на виконання різних грошових зобов`язань, передбачених договором, і мають відповідне цільове призначення.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та в сукупності наданих сторонами у справі доказів судом встановлено, що позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню у повному обсязі, в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр» про захист прав споживача фінансових послуг слід відмовити як безпідставного та необґрунтованого.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч.ч.1 - 2 ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зваживши у сукупності подані докази по справі, суд дійшов висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, що свідчить про порушення його прав.

Тому, позивач за первісним позовом вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовної вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості за вищевказаним Кредитним договором у розмірі 19505,13 грн., у зв`язку з чим, позов слід задовольнити повністю. В задоволені зустрічного позову слід відмовити повністю.

ТОВ «Споживчий центр» подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд».

При цьому слід зазначити, що в ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даній ситуації становить 3028,00 грн. Проте, нормами ч.3 ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, в зв`язку з подачею позивачем позову через систему «Електронний суд» ними сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що первісний позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого позивачем в розмірі 2422,40 грн., слід стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача.

За подання зустрічного позову ОСОБА_1 звільнена від спалити судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

При складенні повного рішення, суд застосовує положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України та, зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі 1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №15.02.2024-100000246 від 16.02.2024 у розмірі 19505,13 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ять гривень 13 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживача фінансових послуг – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 п.5 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833), місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 20.04.2026.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області В.В. Шульженко