Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №392/454/23 — Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/454/23

Провадження № 2/392/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска Кіровоградської області цивільну справу №392/454/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Коротченко Олександр Олександрович до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на вступ у спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Коротченко О.О. звернувся до суду з даним позовом в якому просить визначити додатковий строк на вступ у спадщину.

На обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . 10.11.2020 року ОСОБА_3 було складено заповіт, згідно якого останній заповів ОСОБА_4 після своєї смерті належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,5707 га, що розташована на території Новогриговірської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, кадастровий номер: 3523183800:02:000:0618, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 1456314635231. 12.11.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), предметом якого є вищевказана земельна ділянка. Згідно вказаного Договору власник передає Емфітевту права володіння та право цільового використання (емфітевтичне право). ОСОБА_1 належним чином виконувались умови вищевказаного договору емфітевзису у порядку та строки встановлені договором. Після виконання своїх обов`язків щодо внесення орендної плати та, відповідно надання відомостей до податкових органів, позивачу у 2023 році стало відомо, що ОСОБА_3 помер. 03.02.2023 року у Відділі державної реєстрації смерті у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) позивачу було надано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 . Окрім того, 8 лютого 2023 року у приватного нотаріуса Новікової Н.М. позивачу стало відомо про те, що після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Куценко І.В. було заведено спадкову справу та винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 16/02-31 згідно якої ОСОБА_1 було вирішено відмовити в подачі заяви про прийняття спадщини та оформленні спадкових прав на майно померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з пропуском строку визначеного статтею 1270 ЦК України. Вважає, що наразі наявні підстави про визначення додаткового строку на вступ у спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки позивач не мав жодних родинних чи близьких відносин з ОСОБА_3 , а єдині правовідносини, які їх об`єднували це користування земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності. Крім того, до позивача, як до користувача земельної ділянки не зверталися, спадкоємці ОСОБА_3 та про смерть останнього не повідомляли. Позивач, як спадкоємець по заповіту, відповідно до встановлених законом строків, повинен був подати заяву про прийняття спадщини до 14.05.2022 року. В той же час, згідно указу президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було вирішено ввести в Україні воєнний стан із 05:30 години 24.02.2022 року строком на 30 діб. Посилаючись на постанови Верховного Суду України від 28.10.2019 року у справі №761/425165/17-ц, від 04.11.2015 року у справі №6-1486цс15, від 17.03.2021 року у справі №308/4272/19 від 17.10.2018 року у справі №681/203/17-ц. Вважає, що вищевказані обставини зумовили необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та витребувано докази.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04.05.2023 року задоволено клопотання представника позивача та змінено первісного відповідача Смолінську селищну раду Новоукраїнського району Кіровоградської області на належного відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.07.2023 року задоволено клопотання представника позивача та доручено компетентному суду (органу) Республіки Молдова вручити відповідачу ОСОБА_2 , копію позовної заяви та доданих до неї документів по даній справі, провадження у справі зупинено до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу Республіки Молдова на судове доручення про надання правової допомоги.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02.05.2024 року поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання з викликом учасників справи.

20.06.2024 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області направив до ТУДСА України в Кіровоградській області матеріали судового доручення для вирішення питання про переклад на молдавську мову.

24.07.2024 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області надіслав до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) документи для подальшого скерування до виконання ухвали про вручення судових документів ОСОБА_2 , як учаснику у справі про визнання додаткового строку на вступ у спадщину.

18.03.2025 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надіслав документи щодо виконання за кордоном судового доручення.

19.03.2025 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області надіслав до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали виконаного судового доручення для вирішення питання про переклад на українську мову.

22.07.2025 року ТУДСА України в Кіровоградській області надіслано до суду переклад документів з румунської мови на українську мову.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24.09.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 08.01.2026 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Коротченко О.О. просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Представник позивача наполягав, що між спадкодавцем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 відсутні родинні відносини, сам позивач не мав обов`язку цікавитися про наявність заповіту складеного відносно нього. При цьому, нотаріус не виконав своїх обов`язків визначених ЗУ «Про нотаріат», а саме не вчинив дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення. Відомо, що відповідач ОСОБА_2 , яка є донькою померлого ОСОБА_3 не приїздила до нього. Про смерть ОСОБА_3 позивачу стало відомо від його сусіда.

Надалі в судове засідання призначене на 16.03.2026 року подав заяву, зареєстровану судом 16.03.2026 року за вх. № 2980, про розгляд справи без його участі та участі позивача, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 надала письмові пояснення, в яких зазначила, що у позові слід відмовити, оскільки наявні документи не містять жодної обґрунтованої причини для продовження терміну звернення до нотаріуса. Вважає, що позивач посилається на той факт, що він дізнався про смерть батька ІНФОРМАЦІЯ_3 ,тоді як батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що викликає сумніви щодо того, як останній (позивач) виконав свої зобов`язання щодо сплати податку за користування земельною ділянкою не пізніше 31 грудня кожного року. Позивач мав звернутися до нотаріуса, згідно з встановленими законодавством термінами, до 14.05.2022 року. Вона дізналася про смерть батько також того ж дня, був період ОСОБА_5 , а останнього знайшли мертвим у будинку, і вона покрила всі витрати на похорони, але її не було на похоронах та його поховала сестра її бабусі ОСОБА_6 , вона носить прізвище чоловіка ОСОБА_7 . Не змогла бути присутньою на похоронах, бо встановлення причини смерті зайняло багато часу, а в неї на той час була маленька дитина. Має намір повідомити суд, що до слухання у даній справі її представлятиме особа, уповноважена представляти її інтереси. На даний момент вона не володіє жодними додатковими доказами.

В наступні судові засідання, призначені на 08.01.2026, 16.03.2026 року ні відповідач ОСОБА_2 , ні її представник, як було заявлено в письмових поясненнях не з`являлися. Будь-яких заяв на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи та заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №3765, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно Відділом державної реєстрації смерті у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністрства юстиції (м. Одеса) від 03.02.2023 року, що також підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00038424880 (а.с.9, 16).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину, зареєстрованого в реєстрі за №2-392 від 23.09.2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Кіровоградська область, Маловисківський район, Новогригорівська сільська рада, кадастровий номер: 3523183800:02:000:0618, площа земельної ділянки 4,5707 га, що також підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №232298096 від 12.11.2020 року (а.с.18, 19).

Відповідно до копії договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), зареєстрованого в реєстрі за №1411 від 20.11.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Договір про про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Кіровоградська область, Маловисківський район, Новогригорівська сільська рада, кадастровий номер: 3523183800:02:000:0618, площа земельної ділянки 4,5707 га, щодо якої Власник передає Емфітевту права володіння та право цільового використання (емфітевтичне право) (а.с.13-15).

Згідно копії заповіту посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Новіковою Н.М. від 10.11.2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповів належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,5707 га, що розташована на території Новогригорівської сільської ради Маловисківського району, Кіровоградської області, кадастровий номер: 3523183800:02:000:0618, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна – 1456314635231, у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12).

Згідно копії спадкової справи Кропивницького міського нотаріального округу Куценко І.В. №16/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , звернулася його дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Інших спадкоємців, які б звернулися із заявою про прийняття спадщини не має. Згідно даних Спадкового реєстру (номер інформаційної довідки 69223897 від 16.06.2022 року) виявлено наявність заповіту від імені спадкодавця – ОСОБА_3 , який посвідчений 10.11.2020 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Новіковою Н.М. (а.с.36-61).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №69223897 від 16.06.2022 року заповіт ОСОБА_3 чинний (а.с.55).

Згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.02.2023 року №16/02-31 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Куценко І.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_3 , через те, що ним пропущено встановлений законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, та не був зареєстрований разом із спадкодавцем, на день його смерті (а.с.8).

Вирішуючи даний позов, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

До поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначені правила не залежать від того, чи здійснюється спадкування за заповітом або за законом.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, зокрема закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

За статтею 1233 ЦК України юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Згідно зі ст. 1255 ЦК України, нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Статтею 63 Закону України ''Про нотаріат`у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріус або в сільських населених пунктахпосадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

У постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №703/4978/19, від 26 квітня 2022 року у справі №932/16345/19, від 14 червня 2023 року у справі №292/564/22 вказується, що пріоритетне право під час спадкування мають спадкоємці за заповітом.

Крім того, як роз`яснив Пленум ВСУ в абз.6 п.24 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд у Постанові від 17.03.2021 року у справі № 308/4272/19 зауважив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Спірні правовідносини виникли за наслідком реалізації права позивача прийняти спадщину за заповітом, строк передбачений положеннями закону ним пропущений, тому спадкоємець за заповітом доводить поважність причини пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

Право на прийняття спадщини є строковим, а перебіг цього строку починається з часу відкриття спадщини й спливає через шість місяців. Впродовж цього строку, спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття. Якщо він не вчиняє жодної із цих дій, закон визнає його таким, що спадщину не прийняв, тобто не набув відповідних прав та обов`язків спадкодавця.

Проте, законодавець допускає можливість існування таких обставин, які перешкоджають волевиявленню спадкоємця на прийняття спадщини у відведений для цього законом строк. Тому, невчинення спадкоємцем дій направлених на набуття спадщини, знаходяться поза його волею.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон надає йому можливість за домовленістю зі спадкоємцями, які прийняли спадщину, подати заву про прийняття спадщини поза межами шестимісячного строку і не залежно від поважності причин та тривалості пропуску такого строку.

Якщо ж така згода відсутня, він має право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви, але при цьому зобов`язаний довести поважність причин пропуску строку.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій із прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що був необізнаний про смерть спадкодавця, у зв`язку з відсутністю будь- яких родинних відносин між ними, а нотаріус належним чинном не виконав своїх обов`язків щодо повідомлення спадкоємців про відкриття спадкової справи. Дана обставина суду є зрозумілою, так як позивач не перебував у родинних відносинах із спадкодавцем і не міг знати про смерть ОСОБА_3 та не повідомлення нотаріусом спадкоємців про відкриття спадкової справи, спаричинило не вчасне звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що становить поважність причини пропущеного шестимісячного строку.

Суд звертає увагу, шо згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено, поміж іншим, справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Наявність зазначених позивачем обставин неможливості своєчасно реалізувати право на прийняття спадщини, свідчать про об`єктивні, поважні причини, пов`язані з певними об`єктивними перепонами, за наслідком чого він об`єктивно пропустив строк на своєчасне звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (статті 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94, 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

За п. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Попередньо, в розумінні вищевикладеної постанови ВС щодо легітимного очікування, при розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини, застосовувалася правова позиція, за якою суди досліджували, чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, у т.ч. шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, впевнювався в обізнаності спадкодавця про заповіт.

За актуальною правовою позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 виходить, що необізнаність про наявність заповіту вважається поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування),

Позивач не є спадкоємцем за законом, а лише за заповітом, тобто альтернативної можливості реалізувати право спадкування не наділений, тому підставно просить визнати поважною причину пропуску строку на прийняття спадщини, так як недотримання вимог ст. 1270 ЦК відбулося з поважних причин, якими є необізнаність про заповіт на його користь та неповідомлення нотаріусом щодо його права спадкування на підставі заповіту.

Суд звертає увагу, що пропущений позивачем строк становить значний час, але пояснюється об`єктивною необізнаністю, що мала місце, виходячи з свободи заповіту як фундаментального принципу спадкового права, одностороннього правочину.

Частина третя статті 1272 ЦК України гарантує спадкоємцю, який пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Пропуск строку для прийняття спадщини суд оцінює з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, тобто розумність, добросовісність та справедливість. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів,також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця, є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.

На виконання зазначених правових засадспадкування, спрямовані окремі положення законодавства про нотаріат. Так, статтею 63 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, під час заведення спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Тобто, законодавством закріплений обов`язок повідомлення нотаріусом спадкоємців, про яких йому відомо, про відкриття спадщини, та роз`яснення права на її прийняття є одним з правових механізмів забезпечення права на спадкування. Дотримання якого перевіряє суд при вирішенні питання про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом через поважність причин пропуску такого строку.

Наявними у справі доказами не спростовано тверджень позивача про те, що йому було відомо про смерть спадкодавця та те, що він був повідомлений нотаріусом про відкриття спадкової справи.

Особа може реалізовувати своє право лише з того часу, коли вона дізналася або могла дізнатися про наявність цього права.

Особа не може реалізовувати своє право прийняття спадщини за заповітом, не знаючи про його наявність. Коли особа дізнається про те, що вона має можливість за певних умов отримати у власність певне майно, вона може прийняти рішення про те, чи хоче вона набути відповідне право власності, чи ні.

Дізнавшись про заповіт, складений на своє ім`я, позивач дізнався про те, що він як спадкоємець за заповітом може отримати у власність спадкове майно, відтак виконати волю спадкодавця.

Враховуючи вищевикладене, необізнаність про смерть спадкодавця, невиконання належним чином нотаріусом своїх обов`язків щодо повідомлення спадкоємців про відкриття спадкової справи, враховуючи всі обставини справи, термін пропуску з часу обізнаності про заповіт, виконання волі спадкодавця, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача, доведеність поважності причин несвоєчасності реалізації права на прийняття спадщини та вважає, що задоволення позову відповідатиме засадам визначених ст. 3 ЦК, а також інституту заповіту, за яким спадкування за заповітом є пріоритетним, так як спадкодавцем складений заповіт, за яким спадщину можуть набути виключно особи визначені заповітом.

Доводи наведені стороною відповідача в якості заперечень позовних вимог не спростовують наведеного та не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи є розмір таких витрат пропорційним до предмета спору з урахування, зокрема, значення справи для сторін, на підставі чого, враховуючи в даному випадку співвідношення розміру сплаченого позивачем судового збору до значення справи для позивача, яка, крім іншого, просив витрати по даній справі залишити по фактично понесеними, - суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 1073,60 грн. слід вважати по фактично понесеними позивачем.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.4, 12, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці з моменту вступу рішення у законну силу.

Судові витрати по справі вважати фактично понесеним позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , персональний код НОМЕР_3 , ідентифікована посвідчення особи НОМЕР_4 , видане 10.12.2012 органом 21, місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова