Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №358/1341/25 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1341/25 Провадження № 2/358/102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.,

секретар судового засідання Ведмеденко І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Чайки О.В., представника третьої особи – адвоката Орло Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви пор прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити додатковий строк для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , терміном в два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина. За життя спадкодавець не залишила заповіт, тому будучи спадкоємцем за законом після смерті матері, вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак, постановою нотаріуса від 07.07.2025 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На переконання позивача, строк для прийняття спадщини пропущений нею з поважної причини, оскільки у зазначений 6-ти місячний строк вона періодично проходила лікування та за станом здоров`я була позбавлена можливості вчасно подати заяву про прийняття спадщини після смерті матері.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Додатково пояснила наступне. Так, згідно довідки МСЕК від 17.07.2008 вона є особою з інвалідністю третьої групи внаслідок хронічного захворювання, група інвалідності встановлена безстроково. Після смерті матері її стан здоров`я погіршився та вона перебувала на амбулаторному лікуванні з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 03.02.2025 по 13.02.2025, з 04.04.2025 по 14.04.2025, з 12.05.2025 по 23.05.2025. Наявність у неї хронічного захворювання, яке мало в цей період загострення, вона була об`єктивно позбавлена можливості звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Третя особа у справі – ОСОБА_2 є дочкою її загиблого брата – ОСОБА_4 , який за життя із заявою про прийняття спадщини не звертався. Додала, що між нею та братами існувала домовленість, відповідно до якої саме вона приймає спадщину після смерті матері. Звернула увагу на те, що 31.01.2025 її загиблий брат ОСОБА_4 після поранення звертався до Іванівського старостинського округу із заявою про надання допомоги на лікування та не звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Крім того зазначила, що перебувала на амбулаторному лікуванні у різних медичних закладах, оскільки лікарі визначалися із необхідним їй лікуванням, здійснювали його підбір відповідно до її медичних показань.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Чайка О.В. позов підтримала з підстав, зазначених у заявах по суті справи, та просила задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 – адвокат Орло Ю.В. в задоволенні позову просила відмовити та обґрунтувала позицію наступним. Так, на переконання третьої особи, перебування позивача на амбулаторному лікуванні не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, на стаціонарному лікуванні позивач у спірний період не перебувала; в довідці МСЕК не зазначено, що ОСОБА_1 потребує стороннього догляду; складні сімейні обставини, на які посилається позивач щодо депресії у зв`язку із перебуванням сина на військовій службі у ЗСУ, не підтверджені доказами. Таким чином з письмових доказах не вбачається, що протягом 6-ти місячного строку у позивача існували об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. В задоволенні позову просить відмовити.

В судове засідання представник відповідача - Миронівської міської ради Київської області не з`явився, надав заяву про визнання позову та розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням думки сторін та положень ст.223 ЦПК України, судом протокольно ухвалено проводити судовий розгляд за даною явкою.

Вислухав пояснення позивача, доводи представників сторін, дослідив матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 . – а.с. 8-9.

Згідно копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 від 27.11.2025, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Іванівка Обухівський район, Київська область. – а.с.10.

Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 04.07.2025, брат позивача – ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Покровськ, Донецька область. – а.с.11.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81766346 від 07.07.2025, приватним нотаріусом Дошкою Л.А. 07.07.2025 заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 – а.с.12.

Постановою нотаріуса № 02-31/152 від 07.07.2025 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належало її матері ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона не прийняла спадщину у строк, передбачений ст.1270 ЦК України. – а.с.14.

За матеріалами спадкової справи № 89/2025 щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надана за ухвалою суду, 07.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дошки Л.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 та зазначила про наявність ще одного спадкоємця – її брата ОСОБА_5 . Останній 07.07.2025 подав нотаріусу заяву про те, що не претендує на спадкове майно після смерті матері та не заперечує, щоб майно успадкувала ОСОБА_1 . Просить вважати його таким, що не прийняв спадщину. 12.09.2025 онука спадкодавця – ОСОБА_2 (дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 брата позивача у справі ОСОБА_4 ) – звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті баби. – а.с. 30-40.

Згідно довідки до Акта огляду МСЕК серія КИО-І № 312928 від 17.07.2008, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 01.08.2008 - довічно із зазначенням протипоказання важкої фізичної праці. – а.с.91.

Згідно довідки лікаря амбулаторії загальної практики – сімейної медицини с.Лука від 12.01.2026, ОСОБА_1 у зв`язку із тяжким захворюванням потребує постійного лікування в амбулаторних умовах та періодично в умовах стаціонару, лабораторних та інструментальних методів обстеження, нагляд у невролога, ендокринолога, сімейного лікаря. Перебувала на амбулаторному лікуванні з 01.01. по 31.01.2025. – а.с.92.

Згідно довідки № 2 поліклініки КНП ТМР «Таращанська МЛ» від 08.01.2026, ОСОБА_1 у зв`язку із хронічним захворюванням перебувала на амбулаторному лікуванні з 03.02.2025 по 13.02.2025. Продовжує хворіти та потребує додаткового обстеження та лікування. – а.с.93.

Згідно довідки лікаря амбулаторії загальної практики – сімейної медицини с.Лука від 12.01.2026, ОСОБА_1 у зв`язку із тяжким захворюванням потребує постійного лікування в амбулаторних умовах та періодично в умовах стаціонару, лабораторних та інструментальних методів обстеження, нагляд у невролога, ендокринолога, сімейного лікаря, травматолога, кардіолога. Перебувала на амбулаторному лікуванні з 03.03.2025 по 30.03.2025. – а.с.95.

Згідно довідки лікаря амбулаторії загальної практики – сімейної медицини с.Ківшовата КНП ТМР від 24.05.2025, ОСОБА_1 в період з 12.05.2025 по 23.05.2025 перебувала на амбулаторному лікуванні у зв`язку із загостренням наявного у неї захворювання. – а.с.15.

26.05.2025 ОСОБА_1 отримала консультацію у невролога в м.Біла Церква. – а.с.16.

17.11.2025 ОСОБА_1 отримала консультацію у невролога в м.Біла Церква. – а.с.96.

Згідно довідки Іванівського старостинського округу №5 від 01.01.2026 №15/05-24/07, померлий ОСОБА_4 31.01.2025 звертався до Іванівського старостинського округу зі заявою щодо отримання допомоги на лікування після поранення. – а.с.97.

Так, згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною першою статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 30 грудня 2024 року у справі № 527/1229/24, від 31 липня 2024 року у справі № 127/2149/21.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо (див. постанови Верховного Суду від 18 грудня 2024 року, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зазначено, що за конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18 зроблено висновок, що "за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини".

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, діє у власних інтересах.

Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини, так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини.

За загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У даній справі судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина. Спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця: ОСОБА_1 – позивач у справі із заявою про прийняття спадщини звернулася 07.07.2025, ОСОБА_5 – 07.07.2025 подав нотаріусу заяву, в якій просив вважати його таким, що спадщину не прийняв та ОСОБА_4 (батько третьої особи у справі ОСОБА_2 ) – військовослужбовець ЗСУ загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач при звернення 07.07.2025 до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, пропустила шестимісячний строк, у зв`язку з чим нотаріус відмовив їй в оформленні спадкового майна.

При звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач посилалась на те, що такий строк було пропущено нею через незадовільний стан здоров`я та необхідність проходження лікування.

На підтвердження стану здоров`я позивачем надано довідки про проходження лікування та отримання консультацій у лікарів.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини, суд вважає, що з урахуванням обставин конкретної справи у даному випадку спадкоємцем пропущено встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

Так суд виходить з того, що датою відкриття спадщини є 25.11.2024, строк на подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини за законом – до 26.05.2025.

В період з 25.11.2024 по 26.05.2025, згідно наданої медичної документації позивач перебувала на амбулаторному лікуванні:

-з 01.01.2025 по 31.01.2025 – у сімейного лікаря в амбулаторії с.Лука;

-з 03.02.2025 по 13.02.2025 - на амбулаторному лікуванні у лікарні м.Тараща

-з 03.03.2025 по 30.03.2025 - у сімейного лікаря в амбулаторії с.Лука;

-з 12.05.2025 по 23.05.2025 – у сімейного лікаря амбулаторії с.Ківшовата.

-з 04.04.2025 по 14.04.2025 - на амбулаторному лікуванні у лікарні м.Тараща

26.05.2025 – отримала консультацію у невролога в м.Біла Церква.

17.11.2025 - отримала консультацію у невролога в м.Біла Церква.

При цьому суд враховує, що позивач ОСОБА_1 мешкає в с.Лука, медичну допомогу отримує у лікарів с.Лука, с.Ківшовата, м.Тараща, м.Біла Церква, що потребує часу на дорогу та відпочинок після отримання лікування. Із заявою про прийняття спадщини звернулася до приватного нотаріуса в м.Богуслав, що також, на переконання суду, свідчить про необхідність вжиття додаткових заходів для подолання відстані з урахуванням стану здоров`я.

На переконання суду, надані позивачем докази щодо неможливості подання нею заяви про прийняття спадщини у зв`язку із наявністю у неї хронічного захворювання, є достатніми доказами, оскільки охоплюють період строку, відведеного на прийняття спадщини, та свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття нею спадщини.

Стан здоров`я позивача дійсно вимагає додаткових сил і часу для лікування та може вносити певні корективи у можливість розпоряджатися своїм часом.

Брат позивача - ОСОБА_5 – 07.07.2025 подав нотаріусу заяву, в якій просив вважати його таким, що спадщину не прийняв, що підтверджує доводи позивача про домовленість в родині про те, що спадщину приймає дочка померлої - позивач у справі ОСОБА_1 .

Щодо посилання представника третьої особи на постанову ВС від 13.04.2022 у справі № 373/118/20, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що нетривале перебування позивача на

амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні не є у розумінні частини третьої статті 72

ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса із

заявою про прийняття спадщини як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем

свого проживання. Сама по собі хвороба позивача не у всіх випадках може вважатися поважною

причиною в розумінні ч. 3 ст. 1272 ЦК, суд зазначає, що обставини справи № 373/118/20 не є релевантними обставинам даної справи, оскільки судом касаційної інстанції не досліджувалося питання пропуску строку на прийняття спадщини людиною з інвалідністю.

В даній справі суд враховує, що особа з інвалідністю - це особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. Вказаний стан поєднаний із стійкими обмеженнями такої особи у повсякденному житті.

Таким чином суд під час розгляду справи встановив, що позивач, яка є особою з інвалідністю 3 групи безстроково, навела та обґрунтувала поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, які були б пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій. Також суд бере до уваги, що такий строк ОСОБА_1 пропустила на 1 місяць та 10 днів, що не є значним строком для пропуску з урахуванням стану здоров`я позивача та віддаленості місця її проживання від місця подання заяви нотаріусу.

З огляду на встановлені судом обставини справи, факт усвідомлення позивачем її права на спадкування поряд із вказаними нею причинами пропуску строку для прийняття спадщини, за умови вжиття нею активних дій щодо прийняття спадщини, свідчить про виникнення в неї об`єктивних обставин, які унеможливили та істотно ускладнили своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений законом строк, а також на незначний проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням позивача до нотаріуса й подачею позову у цій справі.

У зв`язку із наведеним, суд вважає, що наявні законні підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки зібраними у справі належними, достатніми та допустимими доказами підтверджуються обставини, якими обґрунтовані підстави позову, що свідчать про неможливість вчинення позивачем дій з дня відкриття спадщини щодо прийняття спадщини, є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Ураховуючи наведене суд вважає за необхідне визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили, який є достатнім для вчинення відповідної дії, спрямованої на реалізацію позивачем належного їй права на спадкування.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 20.04.2026 року о 15:00.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець