Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №355/598/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/598/26

Провадження № 2/355/810/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Куценко Наталії Володимирівни до Баришівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник позивача ОСОБА_1 адвокат Куценко Н.В. з позовною заявою у якій просить визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 44,8 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 померлої, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за час життя склала заповіт згідно якого все своє майно, де б воно не було , з чого воно не складалось, і в загалі все те, що належатиме їй на день смерті, і на що за законом вона матиме право, заповідала позивачу ОСОБА_1 .. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої входить житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташований по АДРЕСА_1 . Позивач після смерті ОСОБА_2 не зверталась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак постійно проживала та була зареєстрована з нею за однією адресою . На усне звернення до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадковий будинок який залишився після смерті ОСОБА_2 позивач отримала відмову. Відмову нотаріусом мотивована тим, що в неї відсутній документ, який підтверджує право власності спадкодавця на спадковий будинок. За життя ОСОБА_2 не зареєструвала право власності на належний їй житловий будинок збудований в 1946 році в органах БТІ в зв`язку з тим, шо не мала наміру його відчужувати.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась передала своїх повноваження адвокату Куценко Н.В..

Представник позивача ОСОБА_3 до судового засідання не з`явилась, однак повідомила про можливість розгляду справи за її відсутністю. Позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідача від Баришівської селищної ради до судового засідання не з`явився, не заперечує щодо позову та визнання права власності на спадкове майно. Просить розглянути справу без присутності представника Баришівської селищної ради Броварського району Київської області за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За таких обставин, керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до думки про можливе задоволення заявлених позовних вимог, оскільки:

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України слід, що кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України слід, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі і показаннями свідків.»

Відповідно до ст. 89 ЦПК України «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).»

Докази які слід вважати належними та допустимими, а саме:

Копію паспорта ОСОБА_1 з якого слід, що вона є громадянкою України .(а.с.7)

Копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років, актова запис №38, місце смерті село Борщів Баришівського району Київської області .(а.с.6)

Копію заповіту складеного 24 листопада 1992 року за життя ОСОБА_2 про те, що все своє майно,де б воно не було і з чого б воно не складалось і в загалі все те, що буде належить на день смерті її на що за Законом України матиме право вона заповідала ОСОБА_1 . (а.с.10)

З інформації старости Волошинівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Лариси Макаренко від 02 березня 2026 року №14-09/3-20 слід, що ОСОБА_1 дійсно проживала та була зареєстрована однією адресою по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2004 року та по день смерті останньої.(а.с.11)

З довідки-виписки з погосподарського обліку, яку надано старостою Волошинівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Ларисою Макаренко від 12 січня 2026 року №04-9/3-20 слід, що відповідно до запису №02.1035.3 Погосподарської книги №12 за 2024-2028 роки, облікової картки об`єкта погосподарського обліку Волошиніського старостинського округу виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, що знаходиться в селищі Борщів вулиця Грушевського будинок 14А, належить ОСОБА_2 . Будинок побудований у 1946 році, земельна ділянка розміром 0.12 га під будівлями перебуває в користуванні. Технічні характеристики будинку відсутні. (а.с.12)

Копію рішення від 12 квітня 2012 року Баришівського районного суду Київської області з якого слід, що за ОСОБА_1 було визнано право власності на земельну ділянку в розмірі 4.81 га, земельну ділянку 0.9466 га, земельну ділянку 3.0983 га після смерті ОСОБА_2 (а.с.22-23)

Копію технічної паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою Київська область, Броварський район, Баришівська територіальна громада село Борщів (станом на 01 січня 2021 року) було АДРЕСА_1 , який виготовлений 28 січня 2026 року. З якого слід, що було виготовлено схему розташування будівель та споруд, план будинку садибного типу, еплікація приміщень будинку садибного типу, характеристику будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. (а.с.13-17)

Копію довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості з якої слід, що вартість будинку за адресою АДРЕСА_1 загальна площа 44.80 кв.м., площа житлових приміщень 25.40 кв.м, рік введення в експлуатацію 1946 рік, становить 331439 гривень 45 копійок(а.с.18-20)

Лист від завідуючої Баришівської Державної нотаріальної контори Малиновської Н.В. до позивача ОСОБА_1 з якого слід, що їй було відмовлено у відкритті спадкової справи та в подальшому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , не можливо в зв`язку з тим, що відсутній документ, який підтверджує право власності спадкодавця на спадковий будинок. (а.с.21)

Як слід з ч. 1 ст. 316 ЦК України «Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.»

За ч. 1 ст. 319 ЦК України «Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.»

За ч. 1 ст. 317 ЦК України «Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.»

За ч. 1 ст. 321 ЦК України «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.»

За ч. 1 ст. 328 ЦК України «Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.»

За ст. 392 ЦК України слід, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За ст. 1216 ЦК України слід, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст. 1217 ЦК України слід, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в наслідок його смерті.

Згідно ч. 1. ст. 1222 ЦК України слід, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Як передбачено ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку (п.3.1 Листу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування).

За таких обставин, слід прийти до висновку, що домоволодіння по АДРЕСА_1 побудовано відповідно до діючого на час його будівництва законодавства та належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування.

Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31.01.1966 року, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок роз`яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Крім того, згідно п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127, індивідуальні (садибні) будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992 року не належать до самочинного будівництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Як було зазначено у постанові Верховного суду №363/4852/17, що державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

До січня 1966 року, відповідно до «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затвердженої 31.01.1966 р. Міністерством комунального господарства УРСР, не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Відповідно до п. 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91 (чинний на час виникнення спірних правовідносин), документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Як зазначено в п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 р. № 121, власники повинні були здійснити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості. Таким чином майно, набуте у власність до 29.06.1998 року, можна вважати виниклим і набутим в установленому законом порядку.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Отже, як було встановлено судом за життя спадкодавець ОСОБА_2 побудувала будинок у 1946 році, однак проживаючи у сільській місцевості на облік у БТІ не поставила, це не означає, що будинок з господарськими будівлями та спорудами їй не належить. Слід вважати що, право на будинок та господарські будівля та споруди виникли і набуті в установленому законом порядку. За життя скала заповіт яким розпорядилась своїм майном на випадок смерті заповідала його позивачу ОСОБА_1 .. Після смерті спадкодавця позивач ОСОБА_1 не змогла використати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, отримавши відмову нотаріуса у зв`язку з відсутністю документації на будинок спадкодавця. Однак позивач ОСОБА_1 не відмовилась від прийняття спадщині від спадкодавця, у свій час прийняла спадщину на земельні ділянки, які належали спадкодавцю. З таких підстав позовні вимоги представника позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Представник позивачів у своїх позовних вимогах не просила стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору під час подання позову до суду, з таких підстав означене питання не розглядалося.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81,89,141,229,263-265 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, 1216, 1217, 1218, 1222, 1261, 1268 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника ОСОБА_1 адвоката Куценко Наталії Володимирівни до Баришівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , картка платника податків НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 44,8 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2026 року.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов