Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №260/8600/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/8600/25 пров. № А/857/3564/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного сервісного центру МВС,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (суддя – Калинич Я.М., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м.Ужгород, дата складання повного рішення – не зазначено),

в адміністративній справі №260/8600/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, Територіального сервісного центру №2141 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС),

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів Регіонального сервісного центру у ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, Головного сервісного центру МВС, у якому просила: 1) зобов`язати Регіональний сервісний центр у ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях в особі Територіального сервісного центру МВС №2141 скасувати в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів операцію зі зняття з обліку транспортного засобу марки Land Rover, моделі Range Rover, 2019 року випуску, колір ОСОБА_2 , VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , належного на праві власності ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати Головний сервісний центр МВС в особі Територіального сервісного центру МВС №2141 скасувати в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів операцію зі зняття з обліку транспортного засобу марки Land Rover, моделі Range Rover, 2019 року випуску, колір Чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , належного на праві власності ОСОБА_1 ..

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 27.10.2025 року про залишення позовної заяви без руху, подано уточнений адміністративний позов із позовними вимогами до відповідача - Головного сервісного центру МВС, у якому позивач просила: 1) визнати протиправними дії Головного сервісного центру МВС в особі Територіального сервісного центру МВС №2141 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування зняття з обліку транспортного засобу; 2) зобов`язати Головний сервісний центр МВС в особі Територіального сервісного центру МВС №2141 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях скасувати в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів операцію зі зняття з обліку транспортного засобу марки Land Rover, моделі Range Rover, 2019 року випуску колір чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , належного на праві власності ОСОБА_1 ..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Відповідачем Головним сервісним центром МВС подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року залучено до участі у справі №260/8600/25 в якості співвідповідачів: - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС); - Територіальний сервісний центр №2141 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС).

Іншою ухвалою суду першої інстанції від 28 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу адміністративної справи за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідач Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду першої інстанції від 08 грудня 2025 року заяву представника позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог - задоволено та залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), Територіального сервісного центру №2141 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в частині позовних вимог щодо Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Зобов`язано Головний сервісний центр МВС в особі Територіального сервісного центру МВС №2141 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях скасувати в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів операцію зі зняття з обліку транспортного засобу марки Land Rover, моделі Range Rover, 2019 року випуску колір ОСОБА_2 , VIN, №кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , належного на праві власності ОСОБА_1 .. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного сервісного центру МВС на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не погодився відповідач Головний сервісний центр МВС та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи, що є підставою для його скасування.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що відповідно до законодавства України, зняття з обліку транспортного засобу у зв`язку з вибраковкою є завершальною адміністративною процедурою, після якої транспортний засіб юридично вважається таким, що припинив своє існування як об`єкт державної реєстрації. Відповідно до вимог пункту 44 Порядку №1388, після проведення зняття з обліку за заявою власника інформація про транспортний засіб виключається з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а його облікові дані вважаються закритими. Це означає, що транспортний засіб більше не перебуває на державному обліку, не має правового статусу зареєстрованого ТЗ і не може бути об`єктом повторної реєстрації чи інших дій. Також апелянт вказує, що позивач не зазначив конкретного місця (населеного пункту чи району), де саме перебував транспортний засіб на окупованій території, не надано жодних документів або показань, які б підтверджували факт пошуку автомобіля, його вилучення, огляду чи транспортування. Позивачем не подано доказів теперішнього технічного стану транспортного засобу. Без підтвердження факту існування автомобіля як матеріального об`єкта, відновлення його реєстрації юридично неможливе. На думку апелянта викликає сумнівність достовірність копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Зазначає апелянт, що твердження позивача про порушення права власності є необґрунтованими, а сам факт зняття транспортного засобу з обліку у зв`язку з його непридатністю не означає позбавлення права власності або суттєвого обмеження. Крім цього, вказує апелянт, що судовий захист не може бути наданий за відсутності фактичного порушення прав особи. Позивач не довів, яким чином дії або бездіяльність сервісного центру МВС порушують його права чи законні інтереси. У розумінні статей 77 та 90 КАС України, докази, надані позивачем, є неналежними, недопустимими і недостовірними, що виключає можливість їх урахування при розгляді справи. Позовні вимоги є юридично необґрунтованими, фактично недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню, а підстав для визнання дій сервісного центру МВС протиправними або для зобов`язання його вчинити повторну реєстраційну дію не існує. Крім цього апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції від 29 жовтня 2025 року про відкриття провадження у цій справі №260/8600/25 постановлена з порушенням правил територіальної підсудності, встановлених статтями 25 та 26 КАС України.

За результатами апеляційного розгляду просить апелянт: 1) скасувати рішення суду першої інстанції від 09.12.2025; 2) визнати, що ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року про відкриття провадження у справі №260/8600/25 постановлена з порушенням правил територіальної підсудності; 3) прийняти нове рішення яким визнати дії Головного сервісного центру МВС України щодо відмови у скасуванні операції вибраковки правомірними; 4) судові витрати на правничу допомогу та представництво покласти на позивача, відповідно до статті 133 КАС України.

Позивачем подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 звернулася у 2025 році до територіального сервісного центру №2141 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (далі – відповідач-2, ТСЦ МВС №2141) із заявою про скасування операції зі зняття з обліку транспортного засобу у зв`язку з вибраковкою.

Транспортний засіб марки Land Rover, модель Range Rover, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , був знятий з обліку у зв`язку з вибраковкою на підставі особистої заяви власниці - ОСОБА_1 .. Відповідна реєстраційна дія була проведена територіальним сервісним центром МВС №1249 (м. Дніпро) відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998р. №1388.

Після проведення операції вибраковки відомості про транспортний засіб було внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - ЄДРТЗ), як знятий з обліку та утилізований, а свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки знищено у встановленому порядку відповідно до Наказу ГСЦ МВС від 03.03.2020 №144 “Про затвердження Інструкції з організації обліку, зберігання, використання та знищення спеціальної продукції МВС”.

Надалі позивач звернулася до ТСЦ МВС №2141 з вимогою скасувати проведену реєстраційну дію, посилаючись на те, що транспортний засіб фактично залишився придатним до експлуатації та може бути використаний за цільовим призначенням.

Листом №31/28/31/3577аз/05-2025-3660-2025 від 10.10.2025 року ТСЦ №2141 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях повідомив позивача, що поновлення реєстрації транспортного засобу після зняття з обліку у зв`язку з вибракуванням не передбачено Порядком №1388. Таким чином, за результатами розгляду звернення ТСЦ МВС №2141 відмовив у скасуванні зазначеної операції (а.с. 49).

Вважаючи таке рішення (відмову) незаконним позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для частково задоволення позову, з врахуванням наступного.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до статті 34 Закону України “Про дорожній рух”, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно статті 34-1 Закону України “Про дорожній рух”, інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, належних користувачів, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, є відкритою та загальнодоступною. Інформація про зареєстрований транспортний засіб чи його власника, належного користувача, отримана в електронній чи паперовій формі відповідно до законодавства за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, є офіційною та використовується відповідно до законодавства.

Водночас, єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі встановлюється Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388, (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудню 2009р. №1371), зі змінами, (далі - Порядок №1388), який носить імперативний-характер.

Так, відповідно до положень пункту 3 Порядку №1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил ТЗ і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Абзацом першим пункту 8 Порядку №1388 встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно з абзацом першим пункту 15 Порядку №1388, державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюються після проведення уповноваженими особами сервісного центру МВС перевірки відповідних документів та/або відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державному Реєстрі атестованих судових експертів, автоматизованій базі даних про розшукувані транспортні засоби, банку даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірки відомостей про обмеження відчуження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі (крім внутрішньо переміщених осіб, інформація щодо і підтверджується даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб), відомостей про особу, що містяться в Єдиному реєстрі боржників, відповідних базах даних та державних реєстрах щодо осіб, які перебувають у розшуку, перевірки дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей, дійсності сертифіката відповідності за Державним реєстром сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстром виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником документів, що підтверджують правомірність придбання, отримання відомостей щодо митного оформлення транспортних засобів, а також установлення відповідності конструкції вимогам правил та нормативів. За результатами таких перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться відповідний напис про їх проведення, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) і дати (крім випадків подання заяви в електронній формі через електронний кабінет водія або засобами Порталу Дія).

Відповідно до пункту 40 Порядку №1388, державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується у певних випадках, зокрема: на підставі документів, що підтверджують установлення факту знищення, підробки або зміни ідентифікаційного номера транспортного засобу, номера двигуна або заміни без відповідного дозволу номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу; на підставі відомостей про транспортний засіб, що перебуває під дією обтяжень, або у разі подачі документів, інформація в яких не відповідає відомостям відповідних державних реєстрів; у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу; на підставі рішення суду; у разі встановлення факту підроблення митних документів або нездійснення митного оформлення транспортного засобу.

Згідно з пунктом 45 Порядку №1388, вибракувані (списані) транспортні засоби підприємств знімаються з обліку на підставі затверджених актів, а фізичних осіб - за заявами їх власників. Номерні знаки і реєстраційні документи здаються до сервісних центрів МВС. Вивільнені після зняття з обліку транспортних засобів у зв`язку з їх вибракуванням (списанням) складові частини, що мають ідентифікаційні номери, залишаються у розпорядженні власників. Відповідні сервісні центри МВС за зверненням власника видають на такі складові частини довідки встановленого зразка.

Також слід зазначити, що порядок здійснення центрами надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів (далі - Центри), державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів (далі - ТЗ), оформлення і видачі свідоцтв про реєстрацію ТЗ, тимчасових реєстраційних талонів (далі - реєстраційні документи) та номерних знаків на ТЗ встановлено Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №379 від 11 серпня 2010 року (далі - Інструкція №379).

Відповідно до пункту 5.1 Інструкції №379, посадовими особами Центру приймаються до розгляду письмові заяви власників (фізичних або юридичних осіб) про зняття ТЗ з обліку (вибракування), зразки яких наведено в додатках 9, 10 до цієї Інструкції. Такі заяви можуть прийматись від осіб, уповноважених у встановленому порядку на такі дії.

Згідно з пункту 5.5 Інструкції №379, при знятті з обліку ТЗ у зв`язку з їх вибракуванням виконуються дії, передбачені пунктами 3.2-3.6, 3.9, 3.17, 3.18 глави 3 та пунктом 5.2 глави 5 цієї Інструкції, огляд ТЗ не проводиться, номерні знаки для разових поїздок не видаються. Свідоцтво про реєстрацію ТЗ анулюється способом, що не дозволяє його повторного використання, і долучається до матеріалів про зняття з обліку ТЗ. Якщо номерні знаки, свідоцтво про реєстрацію ТЗ (технічний паспорт) викрадені або власником втрачені, зняття з обліку ТЗ у зв`язку з його вибракуванням працівниками центру проводиться після внесення відповідної інформації до ЄДР ТЗ.

Тобто, зняття з обліку транспортних засобів у зв`язку з вибраковкою здійснюється з ініціативи власника (юридичної чи фізичної особи) на підставі затвердженого акту (для підприємства) чи заяви власника (для громадян).

Порядком ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затверджений наказом МВС України від 16 листопада 2020 року №779, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2020 року за №1337/35620 (далі - Порядок №779) регламентована процедура ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів. У пункті 4 розділу ІІ Порядку №779 зазначено, що внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі: 1) державної реєстрації транспортного засобу; 2) перереєстрації транспортного засобу; 3) зняття з обліку транспортного засобу; 4) скасування державної реєстрації транспортного засобу; 5) скасування перереєстрації транспортного засобу; 6) скасування зняття з обліку транспортного засобу; 7) відомчої реєстрації транспортного засобу; 8) внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; 9) передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачею тимчасового реєстраційного талона.

Із аналізу вказаних норм матеріального права, суд першої інстанції вірно зазначив, що у разі необхідності здійснення певних дій, що стосуються реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу, тощо заявник має звертатись до ТСЦ із заявами встановленого зразка передбаченими Інструкцією №379, а пунктом 4 Порядку №779 передбачено вичерпний перелік реєстраційних дій, які здійснює адміністратор ТСЦ при зверненні заявника із заявою у встановленому законом порядку та відповідного зразка.

При цьому, приписи Порядку №779 не містять в якості підстави внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку: “поновлення реєстрації ТЗ”.

Водночас, підпунктами 4, 5, 6 розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №779 від 06.11.2020, передбачено внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформації про об`єкти обліку в разі: скасування державної реєстрації транспортного засобу; скасування перереєстрації транспортного засобу; скасування зняття з обліку транспортного засобу.

У розглядуваній справі колегія суддів також враховує, що Конституцією України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов`язки, а й орієнтовно вказує на його зобов`язання.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані і у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Згідно з ст.1 вищезазначеного протоколу, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Здійснюючи дослідження спірних правовідносин апеляційний суд враховує, що позивач зазначає, що причиною проведення реєстраційних дій щодо належного їй транспортного засобу за процедурою проведення операції вибраковки стало її переконання в тому, що автомобіль знищений під час воєнних дій на території знаходження вказаного транспортного засобу. Тобто, фактично вона не могла розпоряджатися вказаним рухомим майном, оскільки існувала загроза її життю та здоров`ю. Окрім того, доступу до інформації щодо фактичних збитків внаслідок обстрілів та/або інших воєнних дій в неї на час проведення вказаних реєстраційних дій також не було. Таким чином, позивач була впевнена в тому, що належне їй рухоме (ТЗ) майно знищене, оскільки інформацією про інше вона не володіла.

При цьому, загальновідомою є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Дія воєнного стану неодноразово продовжувалась, зокрема, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 - з 05:30 10.11.2024 на 90 діб. Правовий режим воєнного стану продовжує діяти до теперішнього часу.

Статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Виходячи з вимог Конституції України (ст.41), закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Суд враховує ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згідно з якою практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до положень протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини “мирне володіння” означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності особи. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використовувати власність, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади, рішення суду Wiggins v. United Kingdom Appl. 7456/76 (1979).

У пунктах 38, 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” (заява №4909/04) вказано, що Суд повторює, що стаття 1 Першого протоколу, по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як “окремі”, тобто не пов`язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (рішення у справі “Літгоу та інші проти Сполученого Королівства” від 8 липня 1986 року). Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено “справедливий баланс” між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі “Беєлер проти Італії” [GC], N 33202/96, п.107, ECHR 2000-I).

Конвенція в ст.1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, ЄСПЛ тлумачить поняття “майно” (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під “майном” розуміє не тільки “наявне майно” (existing possessions).

Принцип “пропорційності” тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип “пропорційності”, натомість принцип “пропорційності” є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип “пропорційності” як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу “пропорційності” передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Судом першої інстанції обгрунтовано сформовано думку про те, що виходячи із правил застосування норм статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закладених у судовій практиці Європейського суду з прав людини, у спірних правовідносинах право власності позивача на транспортний засіб було порушено за незалежних від неї обставин, наразі позивачка повернула належне їй рухоме майно, оскільки населений пункт, в якому таке знаходилося був деокупований Збройними силами України, однак за існування зареєстрованих обмежень, право власності на майно продовжує порушуватися, що в свою чергу є недопустимим.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що слушними є доводи представника відповідача щодо відсутності визначеної законодавством процедури відновлення державної реєстрації транспортного засобу після вибраковки, однак позивач була фактично позбавлена можливості мирно володіти своїм майном через воєнні дії, тому сумлінно звернулася до відповідача із проханням проведення оскаржуваних реєстраційних дій. Таким чином, зі сторони позивача мало місце волевиявлення щодо проведення реєстраційних дій, однак на час проведення таких існували суттєві обставини, які настали не з її вини та ускладнювали уявлення щодо фактичного стану належного їй транспортного засобу.

Апеляційний суд також враховує, що умовою для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача суб`єктивного переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

В свою чергу, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлює одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

При цьому, виходячи з наведених вище положень законодавства, особа-позивач на власний розсуд визначає, чи порушені її права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Водночас, задоволення відповідних позовних вимог особи можливе лише в разі наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, при цьому така зміна відбувається з порушенням критеріїв правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, встановлених КАС України.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

У розглядуваній ситуації, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача до скасування запису в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів про зняття з обліку у зв`язку з вибракуванням транспортного засобу марки Land Rover, моделі Range Rover, 2019 року випуску колір Чорний, VIN, №кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , належного на праві власності ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та практики ЄСПЛ, доказів, наявних в матеріалах справи.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта у відповідній частині.

Також, апеляційний суд враховує, що у розглядуваній справі матеріали справи містять копію Висновку експертного дослідження від 23.10.2025 року №7/2142/2122, проведеного старшим судовим експертом Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Безик Ю.Ю., відповідно до якого експертом встановлено, що номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_3 , наданого на дослідження транспортного засобу Land Rover Range Rover, не змінювалися. Крім того, в розділі “ДОСЛІДЖЕННЯ” вказаного висновку вказано, що зовнішній вигляд транспортного засобу, його номерні позначення відповідають переліку, наведеному в заяві про проведення експертного дослідження. На досліджувальному транспортному засобі Land Rover Range Rover номерні позначення розташовані у встановленому заводом виробником місці. Під час дослідження локального вварювання або повної заміни номерної деталі не виявлено. Розміри, форма, конфігурація, відстань між знаками не відрізняються від аналогічних характеристик знаків заводського способу нанесення для маркування кузовів та двигунів транспортних засобів даної моделі (а.с. 177).

Крім цього, позивачем надано апеляційному суду копію Висновку експертного дослідження від 06.03.2026 року №СЕ-19/107-26/2349-ІТ, проведеного старшим судовим експертом Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Мальоваником О.Я., відповідно до якого експертом встановлено, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система, система рульового керування, система освітлення і світлової сигналізації, ходова частина автомобіля - транспортного засобу «Land Rover» моделі «Range Rover», номер кузова НОМЕР_1 , знаходяться у працездатному стані і відповідають вимогам ПДР України.

Позивачем також надано апеляційному суду копію Висновку експерта від 04.03.2026 року №СЕ-19/107-26/2226-КДТЗ, проведеного головним судовим експертом Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Наритник Л.Л., відповідно до якого експертом встановлено, що ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_1 на наданому на дослідженні автомобілі «Land Rover» моделі «Range Rover» чорного кольору – змінам не піддавалось. Першопочатковим ідентифікаційним номерним позначенням кузова автомобіля «Land Rover» моделі «Range Rover» чорного кольору є - НОМЕР_1 .

Отже, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними також доводи апелянта у відповідній частині про те, що позивачем не подано доказів теперішнього технічного стану транспортного засобу і підтвердження факту існування цього автомобіля як матеріального об`єкта.

Відносно доводів апелянта про те, що ухвала суду першої інстанції від 29 жовтня 2025 року про відкриття провадження у цій справі постановлена з порушенням правил територіальної підсудності, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Судом першої інстанції при вирішенні питання щодо територіальної підсудності цієї адміністративної справи вірно врахував, що предметом спору в справи є оскарження індивідуальних дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень (відповідача), які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної (позивача).

На підтвердження обставин проживання позивача в м. Ужгороді, такою було подано до суду довідку №44 від 20.11.2025 року, видану Головою ОСББ «Добрий дім 31», відповідно до якої посвідчується проживання ОСОБА_1 у житловому приміщенні №16, що розташоване за адресою: Закарпатська обл., місто Ужгород проспект Свободи,31 (а.с. 117).

Отже, ця справа підсудна Закарпатському окружному адміністративному суду, за вибором позивача, за зареєстрованим місцем проживання (перебування) позивача.

Підсумовуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, суд першої інстанції вірно вирішив питання щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Крім цього, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому згідно приписів статті 308 КАС України не є предметом апеляційної перевірки.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Головного сервісного центру МВС – залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року в адміністративній справі №260/8600/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, Територіального сервісного центру №2141 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська