Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №140/271/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/271/25 пров. № А/857/24597/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Шепелюк В.Л.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Луцьку 20 травня 2025 року, повне судове рішення складено 20 травня 2025 року, у справі № 140/271/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В :

13.01.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, просив: визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22.11.2024, виданий Відділом державного архітектурного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, адресований ОСОБА_1 .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється щодо суб`єктів містобудування, якими, зокрема, є замовники. Суд першої інстанції вказав, що набуття фізичною або юридичною особою статусу замовника будівництва має місце за одночасного виконання таких умов: 1) перебування у власності або користуванні у такої особи земельної ділянки або у власності чи управлінні будівлі/споруди, де плануються або здійснюються будівельні роботи; 2) саме цей користувач або власник має намір на здійснення будівельних робіт. Суд першої інстанції зазначив, що за умови неподання повідомлення або ж відсутності дозвільного документа у визначених законом випадках будівництво об`єкта вважається таким, що здійснено самочинно, що є самостійною підставою для проведення перевірки, у такому разі перевірці підлягає відповідний об`єкт самочинного будівництва з метою підтвердження факту самочинності будівництва та виявлення особи, яка таке будівництво здійснила. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки належне позивачу приміщення станом на березень-квітень 2024 року (період, в який допущено порушення) не перебувало у його користуванні та позивач не мав наміру здійснювати його реконструкцію, тому підстави стверджувати, що саме позивач здійснював будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення відсутні. Суд першої інстанції виснував, що відповідач не довів суду належними та допустимими доказами, що оскаржуваний припис виданий обґрунтовано та ґрунтується на нормах чинного законодавства, з огляду на що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що захід відбувся в присутності представника суб`єкта містобудування гр. ОСОБА_2 , якій було пред`явлено службове посвідчення та надано копію направлення для проведення позапланової перевірки. Скаржник вказує, що реконструкція приміщень здійснена без відповідних дозвільних документів, що надають право на виконання будівельних робіт, без належно розробленої та затвердженої проєктної документації. Скаржник зазначає, що проведена реконструкція вимагає отримання дозвільних документів. Скаржник зауважує, що інформації про договір оренди нерухомого майна від 06.10.2023 №1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає, копії такого договору під час проведення перевірки надано не було. Скаржник звертає увагу, що об`єкт експлуатується без прийняття в експлуатацію.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 06.11.2024 № 1254 «Про погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю», звернення голови ОСББ «Володимирський-НВ» ОСОБА_3 від 21.08.2024 та наказу відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 18.11.2024 № 1 «Про проведення позапланової перевірки» видано направлення для проведення позапланового заходу № 1 для здійснення позапланової перевірки на об`єкті: «Реконструкція вбудованих приміщень на АДРЕСА_1 » щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Позаплановий захід проведено за погодженням Міністерства розвитку громад та територій України, про що видано відповідний наказ від 06.11.2024 №1254 «Про погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю».

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.11.2024 № 1, в якому зафіксовано наявність порушень вимог законодавства, а саме: в березні - квітні 2024 року власники вбудованих приміщень гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 на об`єктi будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , здійснили будівельні роботи з реконструкції вбудованих нежитлових приміщень з втручанням у внутрішні несучі конструкції, а саме: об`єднали приміщення 34-1 згідно з «Інвентаризаційної справи від 20.02.1966 р. №293 на домоволодіння АДРЕСА_1 », виданий Луцьким міжміським бюро технічної інвентаризації, з приміщенням 35-1 (провели демонтаж частини стіни шляхом розбирання кладки та оформлення утвореного отвору, як проходу між приміщеннями 34-1 та 35-1), тобто внаслідок будівельних робіт відбулася зміна основних техніко-економічних показників об`єкта.

Крім того, в акті зазначено, що суб`єкти містобудування розмістили у вбудованому приміщенні багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 заклад громадського харчування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », чим змінили функціональне призначення приміщення.

Враховуючи викладене, гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_1 перебудували об`єкт будівництва змінивши функціональне призначення, внаслідок чого відбулась зміна основних техніко-економічних показників об`єкта, тобто здійснили реконструкцію вбудованих приміщень по АДРЕСА_1 .

Реконструкція приміщень була здійснена без відповідних дозвільних документів, що надають право на виконання будівельних робіт (замовником не було подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу ДАБК) та без належно розробленої та затвердженої проєктної документації.

В акті також зазначено, що вищевказане приміщення закінчене будівництвом та експлуатується без прийняття в експлуатацію.

Описаними діями гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_1 порушили вимоги статей 26, 31, 34, 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів».

На підставі акта перевірки відділом Держархбудконтролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області 22.11.2024 видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил щодо ОСОБА_1 та складені постанови у справах про адміністративні правопорушення.

Оскаржуваним приписом ОСОБА_1 зобов`язано усунути виявлені порушення у відповідності до вимог чинного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил. Знести самочинно збудований об`єкт будівництва, у разі неможливості усунення порушень в інший спосіб, та привести земельну ділянку до попереднього стану до 22.02.2025.

Не погоджуючись з вказаним приписом, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №3038-VI).

Відповідно до положень статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Однією з підстав проведення позапланової перевірки є виявлення факту самочинного будівництва об`єкта.

Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №553).

Підпунктом 3 пункту 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право: у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених абзацом шістнадцятим частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком (пункт 16 Порядку №553).

Згідно з пунктом 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Пунктом 19 Порядку №553 встановлено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 4 Закону №3038-VI суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до статті 1 Закону №3038-VI замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. У разі виконання підготовчих/будівельних робіт щодо багатоквартирного будинку замовником будівництва може бути об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель багатоквартирного будинку чи житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснюватиме утримання такого будинку на підставі рішення (договору) співвласників багатоквартирного будинку.

На підставі вищенаведеного набуття фізичною або юридичною особою статусу замовника будівництва має місце за виконання таких умов: 1) перебування у власності або користуванні у такої особи земельної ділянки, на якій плануються або здійснюються будівельні роботи, 2) у власності чи управлінні будівлю/споруду; 3) саме цей користувач/ власник земельної ділянки або власник чи управитель будівлі/споруди має намір на здійснення будівельних робіт, про що свідчить подання у встановленому порядку відповідної заяви.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 464/2858/17, від 17 квітня 2018 року у справі №804/1845/16, від 7 травня 2020 року у справі №810/2954/16 та від 26 січня 2021 року у справі №826/10130/18, від 26 квітня 2023 року у справі № 340/2522/21, від 06 серпня 2024 року у справі №160/10515/22.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що замовником будівництва є особа, яка має легітимний намір щодо здійснення нового будівництва (реконструкції, капітального ремонту існуючого об`єкта) на належній їй земельній ділянці (щодо належного їй об`єкта) та виразила такий намір шляхом подання відповідної заяви, та у встановленому Законом порядку отримала дозвільний документ.

За відсутності дозвільного документа будівництво об`єкта вважається таким, що здійснено самочинно, що є самостійною підставою для проведення перевірки. У такому разі перевірці підлягає відповідний об`єкт самочинного будівництва з метою підтвердження факту самочинності будівництва та виявлення особи, яка таке будівництво здійснила.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18.

У справі, яка розглядається, оскаржуваний припис винесений щодо позивача саме як «замовника будівництва», який є власником нежитлового приміщення.

Задовольняючи позовні вимоги, ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції таке обґрунтовував тим, що відповідно до оренди нерухомого майна від 01.10.2023 №1, ОСОБА_1 (орендодавець) передав в оренду ФОП ОСОБА_6 (орендар) нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,1 кв.м (пункт 1.1). Майно передано в оренду з метою розміщення торгівельного закладу громадського харчування (пункт 1.2). Строк дії Договору три роки з моменту підписання даного договору (пункт 8.1) (а.с.18-21).

Відповідно до оренди нерухомого майна від 01.10.2023 №4, ОСОБА_4 (орендодавець) передав в оренду ФОП ОСОБА_6 (орендар) нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 129 кв.м (пункт 1.1). Майно передано в оренду з метою розміщення торгівельного закладу громадського харчування (пункт 2.1). Строк дії Договору з 01.10.2023 по 01.09.2026 (пункт 3.2). Згідно з умовами Договору (пункт 5.1) передача приміщення орендареві підтверджується актом прийому-передачі. Як передбачає пункт 6.1 Договору, орендар має право, зокрема проводити реконструкцію, технічне переобладнання, перепланування, капітальний ремонт приміщення без додаткового погодження з орендодавцем (а.с.18-21).

Згідно з актом приймання-передачі приміщення від 01.10.2023 орендодавець ОСОБА_4 передав орендарю ФОП ОСОБА_6 приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 129 кв.м (а.с.22).

Водночас, із копії технічного висновку, затвердженого 18 березня 2024 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 випливає, що обстеження частини конструкцій внутрішньої несучої стіни будинку між вбудованими приміщеннями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , проведено на замовлення ФОП ОСОБА_8 .

Таким чином, як це зазначив суд першої інстанції, належне позивачу приміщення станом на березень-квітень 2024 року (період, в який допущено порушення) не перебувало у його користуванні та позивач не мав наміру здійснювати його реконструкцію. Отже, підстав стверджувати, що саме позивач здійснював будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні. За таких обставин визначення відповідачем ОСОБА_1 як суб`єкта містобудування є необґрунтованим, внаслідок чого відносно нього безпідставно складено припис про усунення виявлених порушень.

Водночас з такими висновками суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI, замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Згідно із пунктом 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі-Порядок № 466) будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Своєю чергою, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 3038-VI, під замовником слід розуміти фізичну або юридичну особу, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно із приписами пункту 1 Порядку №553 під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо суб`єктів містобудування (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) на об`єктах будівництва органи державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, пункту 3 статті 22 «Прикінцеві положення» Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пункту 9 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

Отже зміст наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється щодо суб`єктів містобудування, якими, зокрема, є замовники (власники приміщень).

Разом з тим, на кожному конкретному об`єкті будівництва можуть знаходитися (виконувати роботи) суб`єкти містобудування, перелічені у пункті 1 Порядку № 533.

Отже, при проведенні перевірки об`єкта будівництва можуть бути виявлені порушення зі сторони одного або декількох суб`єктів містобудування, а саме: замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.11.2019 у справі № 750/4346/16-а.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції констатує, що на момент проведення перевірки, позивач будучи власником приміщення, яке було об`єктом архітектурно-будівельного контролю, та яке за договором оренди нерухомого майна №1 від 06.10.2023, укладеного на три роки з моменту підписання, залишалось у його власності.

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано, що згідно п.5.1 Договору оренди №1, орендар має право здійснювати реконструкцію та капітальний ремонт Об`єкта лише за письмовою згодою Орендаря. При цьому така письмова згода повинна бути отримана Орендарем до початку проведення таких робіт.

Покликання суду першої інстанції на те, що приміщення, яке було об`єктом контролю, не перебувало у користуванні позивача та те, що він не мав наміру здійснювати його реконструкцію, та як наслідок висновки суду про помилковість висновків відповідача, що саме позивач здійснював будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення за адресою: вул. Св. Володимира, 15 м. Нововолинськ, з тих підстав, що ОСОБА_1 не є суб`єктом містобудування, та що складений щодо нього припис про усунення виявлених порушень є безпідставний, на переконання суду апеляційної інстанції є помилкові, оскільки в оскаржуваному приписі зазначено про встановлення факту перебудови приміщення у спосіб зміни функціонального призначення, що слугувало зміною основних техніко-економічних показників об`єкта без дозвільних документів.

Окрім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що власник, який зацікавлений у цілісності свого майна, збереженості його цільового призначення, за наслідком неузгодженості дій з орендарем щодо зміни техніко-економічних показників об`єкта, зацікавлений у приведенні об`єкта власності у попередній стан, про що звертається з такою вимогою до орендаря, а не в спосіб оскарження спірного припису, що загалом не призводить до відновлення об`єкта контролю до попереднього стану, який є водночас об`єктом власності позивача.

Так, відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Водночас, за правилами частини 8 статті 39 Закону №3038-VI експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду стосовно порядку застосування положень статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 406, що викладені у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 826/12479/14, від 10 вересня 2020 року у справі № 826/5751/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 640/5473/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 160/11647/19, від 7 вересня 2022 року у справі № 440/539/21, від 29 листопада 2022 року у справі № 420/2429/20, від 11 вересня 2023 року у справі № 420/14943/21.

Згідно частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Так, Верховний Суд у цих постановах зазначав, що відповідно до частини третьої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 11 Порядку № 553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема в разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а також забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Як це вказував Верховний Суд, зі змісту наведених норм права убачається, що у разі виявлення під час проведення перевірки самочинного об`єкта будівництва орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений винести припис щодо усунення виявлених під час перевірки порушень, у тому числі шляхом заборони експлуатації самочинно збудованих об`єктів, щодо яких відсутні дозвільні документи на будівництво та документи, які засвідчують введення їх в експлуатацію. При цьому слід розрізняти об`єкт, який збудований за наявності відповідного права на будівництво (зареєстрованого повідомлення, декларації та за необхідності - дозволу на виконання будівельних робі), однак невведений в експлуатацію у встановленому порядку (без наявності документа, який засвідчує введення в експлуатацію), та об`єкт самочинного будівництва, який збудований без наявності законних підстав, тобто без наявності дозвільного документа на таке будівництво.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 826/10130/18, від 24 лютого 2023 року у справі № 240/29665/21, від 25 липня 2023 року у справі № 160/6457/22, від 23 серпня 2023 року у справі № 640/27953/21, від 13 вересня 2023 року у справі № 813/5770/15, від 20 вересня 2023 року у справі № 806/2410/17, від 21 листопада 2023 року у справі № 580/7822/21 та від 14 лютого 2024 року у справі № 520/852/19.

Верховний Суд України у постанові від 04.03.2014 №21-433а13 дійшов висновку, що обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об`єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Аналізуючи норми чинного законодавства у сфері містобудування суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що позивач як суб`єкт містобудування та як власник нежитлового приміщення, яке переобладнано третьою особою – орендарем без законних підстав, підпадає під встановлену частиною 8 статті 39 Закону №3038 заборону його експлуатації, та як наслідок приведення такого приміщення до попереднього стану на виконання вимог припису відповідача.

Крім того, повноваження відповідача видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, передбачено статтею 41 Закону №3038, тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є обґрунтованими.

Щодо покликання в судовому рішенні на оскарження ОСОБА_1 постанови №2 від 26 листопада 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, винесеної начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради Гальчиком Сергієм Миколайовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.5, ч.9ст.96 КУпАП, яка рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 24 грудня 2024 року у справі №165/5401/24, що залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, скасована, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1, ч.5, ч.9ст.96КУпАП закрита, то суд апеляційної інстанції зауважує, що судовими рішеннями встановлено, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт перебування у користуванні ФОП ОСОБА_8 зазначеного приміщення на підставі договору оренди № 1 від 06 жовтня 2023 року, а також констатовано, що відсутні підстави стверджувати, що саме ОСОБА_1 здійснював будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас вищезазначене, на переконання суду апеляційної інстанції, не спростовує факту щодо статусу позивача і як наслідок покладеної законодавцем відповідальності за недотримання вимог закону в сфері містобудування.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, враховуючи, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю повинні у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати такий державний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що при винесені оскаржуваного припису відповідач обґрунтовано визначив позивача як замовника будівництва та дотримався принципів, визначені ст.2 КАС України, що дає підстави стверджувати про законність припису, а тому безпідставність позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 140/271/25 – скасувати та в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області про визнання дії та бездіяльності протиправними відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний