Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №168/208/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/208/26

Провадження № 2/168/204/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого - судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.

Позов мотивований тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 05.10.2021 року. Від вказаного шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які з моменту розірвання шлюбу проживають з позивачкою і знаходяться на її утриманні. Рішенням суду від 29.12.2022 року з відповідача стягуються аліменти в розмірі по 1500 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.12.2022 року і до досягнення дітьми повноліття. Відповідач виконує рішення суду та проводить щомісячну оплату аліментів, однак розміру стягуваних аліментів їй не вистачає для належного забезпечення потреб дітей, оскільки в дітей в силу зростання збільшилися потреби. Вказуючи, що з часу з часу, що минув після ухвалення рішення витрати на утримання дітей значно зросли, що пов`язано з постійним підвищенням цін на продукти харчування, товари першої необхідності, одяг та взуття, на купівлю ліків для лікування періодичних захворювань, також змінився в кращу сторону фінансовий стан платника аліментів, починаючи з 01.05.2024 року як військовий-контрактник Збройних Сил України отримує грошове забезпечення у військовій частині, позивач просить ухвалити рішення, яким змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Старовижівського районного суду від 29.12.2022 року, та стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/3 (однієї третьої) частки усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття та стягнути витрати на правову допомогу 7200 грн.

11.03.2026 року представником відповідача подано відзив на позов, у якому зазначено, що відповідач з березня 2024 року сплачує аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 5000 грн щомісячно, а упродовж 2025–2026 років додатково надавав кошти на лікування та матеріальну допомогу у розмірі по 3000 грн. Зазначає, що позивачка систематично виїжджає на сезонні роботи до Республіки Польща та отримує дохід.

Посилаючись на ст.180 СК України, вказує, що обов`язок щодо утримання дітей покладається на обох батьків у рівній мірі. Зазначає, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з січня 2026 року становить 3512 грн, тоді як відповідач сплачує аліменти у розмірі 5000 грн щомісячно.

Також зазначає, що відповідач проходить військову службу за контрактом та несе додаткові витрати, пов`язані з матеріальним забезпеченням, обслуговуванням і ремонтом військової техніки, а також витрати на власне утримання.

Крім того, вказує, що мати відповідача є непрацездатною особою похилого віку, отримує незначну пенсію, часто хворіє та потребує лікування, у зв`язку з чим відповідач несе витрати на придбання медикаментів та її лікування.

На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання позивач не з`явилася, представник позивача подав заяву, в якій просить позов задовольнити, а справу розглядати без його участі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов такого висновку.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.1-2 ст.27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Старовижівсього районного суду Волинської області від 05.10.2021 року було розірвано, є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с. 13-14).

Діти проживають разом із позивачкою.

Рішенням Старовижіського районного суду Волинської області від 29.12.2022 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягуютьсяаліменти на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.12.2022 р. і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 9-12).

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

П.23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених кодексом.

Згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Ст. 141 СК України передбачено рівність прав та обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно зі ст.182 СК України, обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, є: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум дітей віком до 6 до 18 років: 3512 грн.

Згідно зі ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Так, на підтвердження своїх вимог щодо зміни способу стягнення аліментів, позивач в позові посилається на те, що матеріальне становище відповідача змінилось, оскільки, він має постійний дохід, є пенсіонером, особою з інвалідністю.

Суд враховує те, що обов`язок утримувати дитину є моральним і найважливішим правовим зобов`язанням батьків, яке виникає з моменту народження дітей і до досягнення ними повноліття, а також матеріальне становище позивача, на утриманні якої знаходяться неповнолітні діти, швидкі темпи зростання цін на одяг та продукти харчування, визнання позову відповідачем, а тому для матеріального забезпечення, забезпечення повноцінного фізичного, духовного та морального розвитку дітей, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи даний спір про зміну способу стягнення розміру аліментів, суд також враховує те, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів, змінилося матеріальне становище платника аліментів - відповідача, а тому суд дійшов висновку про те, що належить змінити розмір аліментів та стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття, і що саме такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення повноцінного розвитку та належних умов проживання дітей та відповідає гарантованому законом розміру аліментів на дитину, а тому позов належить задовольнити.

Суд вважає, що оскільки відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, то такий розмір аліментів забезпечить дитині збереження певного матеріального рівня утримання.

Водночас суд враховує, що позивачка заявила, по суті, вимогу не про зміну (збільшення) розміру аліментів, а про зміну способу їх присудження, тобто зміну розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду від 29.12.2022 року у справі № 168/669/22, у певній твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку батька дітей. Зазначене відповідає вимогам ст. 181-184, 192 СК України. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 і така практика не змінювалася.

Доводи відповідача у відзиві про те, що позивачка не вказала про той факт, що вона отримує дохід від виїзду на заробітки, не згадала також, що відповідач з березня 2024 року сплачує аліменти в розмірі фактично по 5000 грн щомісяця, та надав дітям кошти на лікування та матеріальну допомогу в розмірі по 3000 грн. до уваги не беруться, оскільки обов`язок утримувати дітей покладений на обох батьків відповідно до ст.141 СК України.

Доводи про те, що на утриманні відповідача є матір похилого віку, яка хворіє та потребує його допомоги, і те, що відповідач несе витрати, пов`язані з ремонтом військової техніки самі по собі не є підставою для відмови в зміні способу стягнення аліментів.

Позивач від сплати судового збору звільнена на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК, України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

П.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору у всіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Отже, учасники бойових дій мають право на пільгу зі сплати судового збору виключно у справах з приводу захисту належних ним гарантій, які стосується їх соціального і правового захисту саме як ветеранів війни.

У цій справі спір виник із правовідносин, які не стосуються соціального захисту відповідача ОСОБА_2 у зв`язку із виконанням ним військового обов`язку, а також під час виконання ним службового обов`язку. Тому підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» відсутні.

А тому, з відповідача належить стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1,2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат відповідача на правничу допомогу в матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги № 84 від 08.08.2024 року, додаткова угода №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 84 від 08.08.2024 року, акт прийому-передачі послуг правової допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги № 84 від 08.08.2024 року, квитанція до прибуткового касового ордера № 66 від 26.08.2026 року на суму 4000 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Викладені у відзиві доводи представника відповідача про відмову у стягненні витрат на правничу є необґрунтованими, співмірності цих витрат наданим адвокатом послугам представник відповідача не спростував.

У зв`язку з наведеним, з відповідача в користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 180-182, 192 СК України та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 29.12.2022 року, та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 (однієї третьої) частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Після набрання даним рішенням законної сили, відкликати виконавчий лист виданий Старовижівським районним судом Волинської області на виконання рішення Старовижівського районного суду Волинської області у справі №168/669/22 (за наявності).

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник відповідача: ОСОБА_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 07.04.2026 року.

Суддя О. Й. Хаврона