Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №154/2421/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2421/25

1-кп/154/256/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Володимирі за засобом відеофіксації кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030510000459 від 23.05.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , який народився в с.Довгів, Горохівського району, Волинської області, українця, громадянина України, із професійною технічною освітою, працюючого інженером безпеки ТОВ «Цедруп Україна», не судимого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яккий зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 28.08.2024,точного час досудовим розслідуванням не встановлений, перебуваючи за адресою: Волинська область, м.Володимир, вул.Данила Галицького, б.12, поблизу магазину «Салют», діючи з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 та продовженого Указом Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, під приводом придбання та доставлення через митний кордон України автомобіля марки «TOYOTA ARIS», не маючи наміру виконувати вищевказані домовленості, шляхом зловживання довірою потерпілого, ОСОБА_4 , який будучи впевненим в добропорядності та правомірності дій останнього, передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 8000 доларів США (згідно курсу Національного банку України 328712 грн), якими в подальшому останній розпорядився на власні потреби.

Крім того, ОСОБА_6 06.09.2024, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, перебуваючи за адресою: Волинська область м.Володимир. вул.Драгоманова, 19 А, діючи повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 та продовженого Указом Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, під приводом здійснення офіційних платежів для доставлення через митний кордон України автомобіль марки «TOYOTA ARIS», не маючи наміру виконувати вищевказаної домовленості, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_4 , який будучи впевненим в добропорядності та правомірності дій останнього, передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 4000 доларів США (згідно курсу Національного банку України 165203,2грн), якими в подальшому останній розпорядився на власні потреби.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю, фактичні обставини справи підтвердив, пояснив, що щиро кається у вчиненому і дав показання, які повністю узгоджуються з описовою частиною цього вироку. Зібрані по справі докази визнає та їх не оспорює. Спричинену потерпілому шкоду відшкодував у повному обсязі. Зазначив, що на момент вчинення злочину перебував з потерпілим у дружніх відносинах, проходили разом військову службу. Влітку 2024 потерпілий звернувся до нього з проханням придбати для себе автомобіль, вказав конкретну марку і модель, а саме «TOYOTA ARIS» 2017 року випуску, на що він погодився, оскільки займався доставленням машин закордону. Через два тижні знайшов необхідну марку моделі автомобіля, скинув потерпілому його фото, порахував, що вартість із доставкою складе більше 14000 доларів, на що потерпілий погодився та в той же день передав йому 8000 доларів. Близько 4000 доларів одразу витратив на придбання шин і дисків для машин, мав намір організувати свій бізнес таким чином. Протягом трьох тижнів казав потерпілому, що вже замовив машину і треба буде ще кошти для розмитнення, подзвонив потерпілому, сказав, що треба привезти другу частину грошей на автомобіль, хоча на той момент автомобіль вже був проданий, однак потерпілому казав, що машина їде до кордону. При цьому, отримав від дружини потерпілого ще 4000 доларів. Розумів, що машину вже не придбаю, тому всі гроші, що залишались вклав в свій бізнес. Вже в грудні вони зустрілись з потерпілим, який сказав або повернути гроші, або машину, на що він пояснив, що ані грошей ані машини нема та йому потрібен час, щоб зібрати витрачену суму. Тривалий час обіцяв потерпілому, що поверне гроші і як наслідок той звернувся в поліцію. На поставлені питання пояснив, що ніякого бронювання авто він не робив, з продавцем не спілкувався, просто перекинув потерпілому скріншот фото автомобіля, ніколи процедурою придбання автомобілей не займався, такого досвіду не мав, тільки переганяв як водій через кордон, однак потерпілому про це не сказав, тобто діяв в обманний спосіб. На теперішній момент спричинену шкоду відшкодував у повному обсязі, повернув всі кошти, а також приніс йому свої вибачення, претензій потерпілий до нього не має. Щиро кається у вчиненому, просить суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив обставини викладені обвинуваченим, а також той факт, що спричинена ним шкода йому відшкодована у повному розмірі, претензій матеріального та морального характеру він до обвинуваченого не має, питання щодо міри покарання залишає на розсуд суду.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, переконавшись у добровільності та істинності його позиції за згодою учасників справи, у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу винного.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз`яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини та кваліфікацію інкримінованого правопорушення справи в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними протиправними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України.

При обранні міри покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, а саме, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.190 КК України, відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування спричиненої шкоди.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого - відсутні.

Суд враховує особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, офіційно працевлаштований, має сім`ю, утримує неповнолітню дитину, наявне постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується, як особа, яка на профілактичному обліку не перебуває, однак надходили звернення громадян щодо його протиправної поведінки, а також протягом року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, на обліку в спеціалізованих установах не значиться , вину у вчиненому злочині визнавав як в ході досудового слідства так і на протязі всього розгляду справи, засуджує себе за вчинене діяння, не намагався уникнути відповідальності, активно сприяв розкриттю злочину, в добровільному порядку відшкодував потерпілому спричинену шкоду, а також приніс свої вибачення за скоєне.

Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, з врахуванням думки сторони публічного обвинувачення, потерпілого, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обтяжуючих, а також з врахуванням сукупності всіх обставин, які характеризують особу винного, його усвідомлення своїх дій та відношення до скоєного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону з випробуванням виходячи з такого.

Так, згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчиненню нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до вимог ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення, що на думку суду відповідає меті покарання, є справедливим і достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України, та відповідатиме принципу верховенства права, закріпленого ст.8 КПК України, принципу необхідності і достатності для його виправлення, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, якою визначено, що «..кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом який… встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.».

Таким чином, вирішення судом питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання ґрунтується на наведених вище вимогах.

Заходи забезпечення по даному кримінальному провадженні не застосовувались.

Потерпілим ОСОБА_4 , як цивільним позивачем у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення з останнього на користь потерпілого матеріальної шкоди в розмірі 494 762 грн. Вказаний позов визнаний обвинуваченим та у повному обсязі ним відшкодований до винесення судом обвинувального вироку, у зв,язку з чим у потерпілого ОСОБА_4 претензії морального чи матеріального характеру до винного відсутні.

Судові витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 16.06.2025 року, слід скасувати.

Керуючись ст. ст.368,370,374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. ст.190 КК України і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду від 16.06.2025 - скасувати.

Речові докази: записник в обкладинці зеленого кольору, - повернути володільцю.

На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя : ОСОБА_8