Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №140/6283/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 рокуСправа №140/6283/24 пров. №А/857/330/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року (суддя Валюх В.М., м.Луцьк), -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – Головне управління) в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30.05.2024 №00/14529/03202403 (далі – Рішення).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі вказує, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум та на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку – 0,1 відсоток суми недоплати за кожний день прострочення платежу .

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 , (головуючий суддя у цій справі), згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2026, справа №140/6283/24 передана на розгляд головуючого судді Качмара В.Я.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий контролюючим органом розрахунок штрафної санкції не дає можливості виокремити суму застосованого до позивача штрафу за період до 24.02.2022 та нарахованої пені за період до 01.03.2020, тобто суд позбавлений можливості встановити точні суми штрафу та пені, застосування/нарахування яких є правомірним та протиправним відповідно.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 в період з 16.11.2011 по 10.04.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.12-13).

30.05.2024 Головним управління прийняло Рішення відповідно до якого до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 6582,36 грн та за період з 21.10.2014 по 29.08.2022 нарахована пеня в розмірі 72988,10 грн (а.с.8).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

За приписами частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №533-IX розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI доповнено, зокрема, пунктом 9-11.2 такого змісту: «Протягом періодів з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню».

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 № 591-IX у розділі VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI у пункті 9-11.2 слова та цифри «періодів з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року» замінити словами та цифрами «періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, пеня у період з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується (вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 480/5678/21).

Крім того, відповідно до пунктів 9-21, 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI (зі змінами, внесеним згідно із Законом №2120-ІХ, в редакції Закону №3219-ІХ) тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються. Тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ, до 1 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Отже, у період з 24.02.2022 по 01.08.2023 штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VI, не застосовуються, а пеня – платникам єдиного внеску не нараховується, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

З розрахунку штрафної санкції (а.с.29-30 зворот) видно, що згідно з даними інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» по єдиному соціальному внеску (код платежу 71040000) 29.08.2022 з платника було стягнуто органами державної виконавчої служби 39404,44 грн та погашено заборгованість, яка виникла в результаті нарахувань за періоди IV квартал 2013 року – І квартал 2019 року, у зв`язку із чим винесено оскаржуване Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальну суму 79570,76 грн (штрафна санкція – 6582,36 грн, пеня – 72988,10 грн), яка нарахована в інтегрованій картці платника ІС «Податковий блок» 14.06.2024.

При цьому, розрахунок штрафної санкції свідчить про те, що період та кількість днів прострочення платежу, що вплинуло на суму пені та штрафу, обраховувався до 29.08.2022.

Тобто, як період нарахування пені, так і період нарахування штрафу згідно із оскаржуваним Рішенням охоплює періоди (з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину; з 24.02.2022 по 01.08.2023), протягом яких відповідно до пунктів 9-11.2, 9-21, 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VI, не застосовуються, а пеня – платникам єдиного внеску не нараховується.

Відтак, у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування позивачу пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, починаючи з 01.03.2020 по 29.08.2022, та для застосування штрафу за несвоєчасну сплату єдиного внеску, починаючи з 24.02.2022 по 29.08.2022.

Проте, за період до 01.03.2020 пеня підлягає нарахуванню, як і підлягає застосуванню штраф за період до 24.02.2022 (вказаний висновок суду в частині періоду нарахування пені відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 480/5678/21).

Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19 вказав, що встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми податкового зобов`язання. Суд, виключно, досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданий контролюючим органом розрахунок штрафної санкції (а.с29, 30 зворот) не дає можливості виокремити суму застосованого до позивача штрафу за період до 24.02.2022 та нарахованої пені за період до 01.03.2020, оскільки в цьому розрахунку не чітко не відокремлено періоди з 21.01.2014 і далі по зростанню, а зазначено таким чином: період пені 21.04.2014-29.08.2022, 23.04.2014-29.08.2022 і т д., тобто суд позбавлений можливості встановити точні суми штрафу та пені, застосування/нарахування яких є правомірним та протиправним відповідно.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська