Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №240/15615/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/15615/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

21 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним зібрання, одержання, зберігання, використання та поширення апеляційною скаргою від 04.06.2025 Міністерством оборони України конфіденційної інформації (персональних даних) ОСОБА_1 , та його особистого життя;

- зобов`язати Міністерство оборони України видалити конфіденційну інформацію (персональні дані) про нього та його особистого життя, що зібрана, одержана, зберігається, використовується та поширюється без його згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини;

- стягнути з Міністерства оборони України на відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, грошову суму у розмірі 142000,00 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди у зв`язку з тим, що таку позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує про обгрунтованість ухвали суду першої інстанції та просить залишити її без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ст. 312 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктами 4, 6 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 цієї частини, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 вказаної частини визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи.

Разом із тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дії Міністерства оборони України щодо використання його персональних даних у змісті апеляційної скарги, поданої в рамках цивільної справи № 295/1385/20.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що визначальною ознакою адміністративної юрисдикції є не суб`єктний склад (участь органу влади), а суть правовідносин. У даному випадку: Міністерство оборони України, подаючи апеляційну скаргу в цивільному процесі, реалізувало свої процесуальні права як учасник судового розгляду, а не владні управлінські функції.

Дії щодо складання та подання судового документу (апеляційної скарги) не є актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Згідно з пунктами 18, 19 частини 1 статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За наведеними визначеннями нормативно-правового акта та індивідуального акта апеляційна скарга не підпадає під жодне з них, оскільки воно не видане на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, не порушує прав позивача і не породжує для нього ніяких обов`язків.

Законність подачі Міністерством оборони України апеляційної скарги буде встановлено у рамках справи № 295/1385/20 за правилами цивільного судочинства.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що спір виник внаслідок реалізації ним соціальних гарантій щодо житла, а отже, пов`язаний із проходженням публічної служби. Колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на те, що предметом оскарження є саме дії щодо обробки персональних даних у процесуальному документі, а не рішення органу про надання чи відмову у забезпеченні житлом.

Законність подання апеляційної скарги та належність використаних у ній доказів (зокрема тих, що містять персональні дані) підлягає оцінці судом, який розглядає відповідну цивільну справу № 295/1385/20.

При цьому відмова у відкритті провадження в адміністративній справі не є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини (права на доступ до суду), оскільки позивач має можливість захистити свої права в порядку цивільного судочинства. Навпаки, визнання процесуальної дії іншого учасника судового процесу "протиправною" в окремому адміністративному провадженні створило б ризик блокування конституційного права на апеляційне оскарження.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від основної вимоги, яка не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 про відмову у відкритті провадження є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування, передбачені ст. 317, 320 КАС України, відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.