Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №160/25433/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 160/25433/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

20 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , без урахування довідки про заробітну плату в зоні відчуження виданої ПрАТ САПМК-6 "Укрхмільбуд".

Також, позивач просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.06.2025 на підставі довідки, виданої ПрАТ САПМК-6 "Укрхмільбуд", про заробітну плату одержану за роботу в зоні відчуження ЧАЕС та визначити середньомісячний заробіток у розмірі 36103,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно не нарахував та невиплатив пенсію по інвалідності, що настала в результаті каліцтва внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження з 11.05.1986 по 31.05.1986, згідно з довідкою, виданою ПрАТ САПМК-6 "Укрхмільбуд" в якій основний розмір пенсії від середнього заробітку становив 28882,81 грн. В подальшому відповідач зменшив основний розмір пенсії від середнього заробітку до 20689,07 грн. Вказані дії позивач вважає протиправними та на захист порушених прав звернувся до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , без урахування довідки про заробітну плату в зоні відчуження, виданої ПрАТ САПМК-6 "Укрхмільбуд".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.06.2025 з урахуванням довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження, виданої ПрАТ САПМК-6 "Укрхмільбуд".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсія була обчислена з урахуванням заробітної плати за період роботи в м. Прип`ять з 11.05.1986 по 31.05.1986 на підставі довідки ПрАТ САПМК-6 "Укрхмільбуд" від 18.07.1997.

У зв`язку з отриманням у червні 2025 року пенсії у меншому розмірі позивач звернувся до відповідача щодо роз`яснення причин таких дій.

Листом від 10.06.2025 позивача повідомлено, що пенсія до 01.06.2025 обчислювалась з урахуванням заробітної плати за роботу в зоні відчуження з 11.05.1986 по 31.05.1986 згідно з довідкою ПрАТ САПМК-6 "Укрхмільбуд". Однак згідно з довідкою Управління хімічних військ Прикарпатського військового округу від 23.02.1993 № 24/6140 ОСОБА_1 виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини НОМЕР_1 в зоні з 11.05.1986 по 24.06.1986, а в АДРЕСА_1 лише 18.05.1986. Також в листі зазначено, що відповідач зробив запит до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, і відповідно до архівної довідки від 08.07.2025 № 179/1/7147 дні виїзду ОСОБА_1 в зону відчуження за період з 05.05.1986 по 23.06.1986 не відображені. Тобто інформація, зазначена в довідці Управління хімічних військ Прикарпатського військового округу від 23.02.1993 № 24/6140 про роботу з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частин НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 18.05.1986, не відповідає інформації в зазначеній архівній довідці.

Вважаючи такі дії необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що національне законодавство зазнало змін в частині зменшення мінімального розміру державної пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, та встановлення обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої може обраховуватись така пенсія.

Водночас, з огляду наявність Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, яким досліджено п. 11, 12 Порядку № 1210 та Рішення Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024, якими визнано частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ такою, що не відповідає Конституції України, вказані норми національного законодавства не можуть бути застосовані судом до правовідносин між сторонами, однією з яких є особа щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та яка має право на посилений соціальний захист, що пов`язаний з реалізацією її права на відшкодування завданої здоров`ю шкоди.

Суд першої інстанції звернув увагу, що у наявних правовідносинах між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача статусу особи з інвалідністю, що виникла у зв`язку з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Так, пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу призначено попередньо з розрахунку заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження з 11.05.1986 по 31.05.1986, згідно з довідкою ПрАТ СПМК-6 „Укрхмільбуд” від 18.07.1997.

Однак з 01.06.2025 відповідачем перераховано пенсію позивача без урахування заробітної плати згідно з вищевказаною довідкою.

Обґрунтовуючи вказані дії, пенсійний орган вказує, що було проведено контрольну перевірку та виявлено, що інформація, зазначена в довідці Управління хімічних військ Прикарпатського військового округу від 23.02.1993 № 24/6140 про роботу з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 18.05.1986, не відповідає інформації, зазначеній в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Отже, на думку суб`єкта владних повноважень, пенсію позивачу приведено у відповідність до чинного законодавства.

Оцінюючи доводи ГУПФ України в Житомирській області щодо непідтвердження довідки про заробітну плату, в вищевказаному запиті до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України вказано, що (дні виїзду ОСОБА_1 в зону відчуження за період з 05.05.1986 по 23.06.1986 не відображені), суд виходить з того, що неможливість вчинення державним органом тих чи інших дій, у спірному випадку проведення достовірної перевірки відомостей, підтверджених участю позивача у ліквідації наслідків ЧАЕС, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи.

Також суд першої інстанції зауважив, що посилання відповідача на виконання завдань у складі радянської армії не може бути належним чином підтверджено або спростовано на підставі відомостей Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своєї позиції відповідач посилається на архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Проте відповідно до Положення про галузевий державний архів Міністерства оборони України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства оборони України від 24.06.2020 № 2180/5/221, дана установа здійснює підготовку архівних довідок виключно на підставі тих документів, що знаходяться на її зберіганні.

Суд першої інстанції зауважив, що документи військових частин радянського періоду, зазвичай не передавалися на зберігання до національних архівних установ України після 1991 року. Основним місцем зберігання таких фондів є Центральний архів Міністерства оборони РФ (м. Подольськ), що робить неможливим отримання вичерпних даних про специфіку роботи позивача безпосередньо з українських військових архівів.

Тобто перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні пенсії.

Суд першої інстанції врахував, що надана позивачем разом із заявою про призначення пенсії довідка від ПрАТ СПМК-6 „Укрхмільбуд” від 23.02.1993 № 24/6140 містить відомості про заробітну плату позивача, отриману ним за роботу в зоні відчуження у 1986 році.

Тож у разі наявності у територіального органу Пенсійного фонду України сумнівів у достовірності відомостей про заробітну плату, нараховану та виплачену позивачу у 1986 році за період роботи в зоні відчуження, такий орган має можливість провести перевірку даних, наведених у довідці від 23.02.1993 № 24/6140.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для неврахування довідки від 18.07.1997 виданої ПрАТ САПМК-6 "Укрхмільбуд, оскільки відповідачем не надано доказів зловживання пенсіонером своїми правами чи зазначення роботодавцем неправдивих відомостей.

Отже, зобов`язання пенсіонера повторно підтверджувати первинними документами своє право на врахування заробітку отриманого у 1986 році до обрахунку пенсії, відповідачем не обґрунтовано.

Суд першої інстанції наголосив, що соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не можуть бути поставлені в залежність від певних обставин, в тому числі: від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обчислення пенсії позивачу з 01.06.2025 з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати вважаються судом спрямованими на обмеження попередньо встановленого права особи та визнаються протиправними.

Враховуючи вищевикладене та з метою поновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу з 01.06.2025 пенсію по інвалідності, передбачену статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував за роботу в зоні відчуження з 11.05.1986 по 31.05.1986 рік згідно з довідкою, виданою ПрАТ САПМК-6 "Укрхмільбуд" від 18.07.1997, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Щодо аргументів позивача про необхідність визначення середньомісячного заробітку саме у розмірі 36103,83 грн, суд першої інстанції зазначив, що вказана сума фактично є лише розрахунковим очікуванням особи, яке не підкріплене належними та допустимими доказами в матеріалах справи. Позивачем не надано детального арифметичного розрахунку та інших доказів, які б підтверджували механізм виникнення саме такого цифрового показника на основі первинних даних довідки ПрАТ САПМК-6 "Укрхмільбуд".

Суд не може приймати рішення про встановлення конкретної грошової суми лише на підставі тверджень сторони, оскільки це призведе до підміни фактичних даних суб`єктивними припущеннями.

Таким чином, вимога позивача щодо зобов`язання суду зафіксувати конкретну суму середньомісячного заробітку у розмірі 36103,83 грн є необґрунтованою та передчасною. Судовий захист у даній категорії справ полягає у відновленні права на врахування певного періоду роботи або конкретної довідки, тоді як технічне визначення суми є наступним етапом виконання рішення органом ПФУ. Визначення конкретного розміру заробітку без проведення відповідної адміністративної процедури перерахунку самим фондом є неможливим і суперечить принципу розподілу повноважень між судовою та виконавчою гілками влади.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів, в межах ч.1 ст.308 КАС України, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 10 Закону №796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт в зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 54 Закону №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Статтею 57 Закону № 796-XII визначено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань (частина 5 статті 54 Закону №796-ХІІ, чинної на час виникнення спірних правовідносин).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставиться у залежність від заробітної плати, яка фактично отримана працівником у період роботи у зоні відчуження.

Згідно з частини 4 статті 15 Закону №796-ХІІ видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення, та встановлює, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1).

Відповідно до п. 3 Порядку №1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 р. до 1 серпня 1987 р., за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв`язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).

За змістом п.7 Порядку №1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати (доходу), яку (який) вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата (дохід) для розрахунку пенсії не може бути нижчою (нижчим) від фактично одержаної с

Статтею 15 Закону №796-XII визначено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення-органами місцевого самоврядування.

Разом з цим, пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу призначено попередньо з розрахунку заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження з 11.05.1986 по 31.05.1986, згідно з довідкою ПрАТ СПМК-6 „Укрхмільбуд” від 18.07.1997.

Як вбачається з доводів апелянта, пенсійний орган вказує, що було проведено контрольну перевірку та виявлено, що інформація, зазначена в довідці Управління хімічних військ Прикарпатського військового округу від 23.02.1993 № 24/6140 про роботу з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 18.05.1986, не відповідає інформації, зазначеній в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Разом з цим, як вірно вказав суд першої інстанції, на підтвердження своєї позиції відповідач посилається на архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Проте відповідно до Положення про галузевий державний архів Міністерства оборони України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства оборони України від 24.06.2020 № 2180/5/221, дана установа здійснює підготовку архівних довідок виключно на підставі тих документів, що знаходяться на її зберіганні.

Документи військових частин радянського періоду, зазвичай не передавалися на зберігання до національних архівних установ України після 1991 року. Основним місцем зберігання таких фондів є Центральний архів Міністерства оборони рф (м. Подольськ), що робить неможливим отримання вичерпних даних про специфіку роботи позивача безпосередньо з українських військових архівів.

Тобто перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні пенсії.

Вказаний висновок відповідачем не спростовано (доводів в межах ч.1 ст.308 КАС України суду надано не було).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Доказів, які б спростовували факт, що позивач перебував у трудових відносинах та отримував вказану у довідці ПрАТ СПМК-6 „Укрхмільбуд” від 18.07.1997 заробітну плату у відповідних розмірах, відповідачем, з урахуванням висновків суду, не надано.

На думку колегії суддів, первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що в Галузевого державного архіву Міністерства оборони України відсутня відповідна інформація, з урахуванням того, що основним місцем зберігання таких фондів є Центральний архів Міністерства оборони рф (м. Подольськ).

Інших належних аргументів апеляційні скарги не містять, у зв`язку з чим, враховуючи положення ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу з 01.06.2025 пенсію по інвалідності, передбачену статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував за роботу в зоні відчуження з 11.05.1986 по 31.05.1986 рік згідно з довідкою, виданою ПрАТ САПМК-6 "Укрхмільбуд" від 18.07.1997, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.