Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №120/1590/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1590/25

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

15 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене у вигляді протоколу комісії, створеної при ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4/29 від 23.01.2025 року, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати комісію, створену при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не враховано такий важливий фактор як те, що ОСОБА_1 є єдиним членом сім`ї, який може здійснювати догляд за рідною бабусею ОСОБА_2 . При визначенні кола осіб, що входять до членів сімї ОСОБА_2 , суд не врахував правові висновки Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5 - рп/99 та постанови КЦС ВС від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц, що призвело до невірних висновків та ухвалення Вінницьким окружним адміністративним судом необґрунтованого та незаконного рішення.

Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26.12.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як військовозобов`язаному.

До заяви додав наступні документи: копію паспорта ОСОБА_1 ; копію паспорта ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копію рішення про призначення компенсації ОСОБА_1 , як особі, що здійснює догляд за ОСОБА_2 ; копію довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 , серія 12АГГ № 685813 ВІД 08.05.2024; копія довідки про фактичне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.12.2024; копію військово-облікового документа ОСОБА_1 .

Повідомленням від 23.01.2025 № 4/220 позивача поінформовано, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 23.01.2025 № 4/29 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Причини відмови: відсутні документи, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати особу з інвалідністю І чи ІІ групи, зазначені у переліку згідно Додатком 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період".

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 має, принаймні, одного члена сім`ї першого ступеня споріднення, а саме дочку, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України зобов`язана утримувати свою матір.

Доказів неможливості здійснення дочкою ОСОБА_2 постійного догляду за своєю матір`ю (довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ) позивач ані до Комісії, ані до суду не надав.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Порядок № 560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 56 Порядку № 560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

За нормами абзаців 3-4 пункту 58-1 Порядку № 560 військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за членами сім`ї другого ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд. Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за членами сім`ї третього ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність членів сім`ї першого і другого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Згідно із пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Повертаючись до питання чи підлягає позивача призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII, апеляційний суд зазначає наступне.

Законом № 3543-XII не визначене поняття «член сім`ї», а відтак суд має керуватись аналогією Закону.

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється, зокрема, на підставі кровного споріднення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із ст.6 Сімейного кодексу України особа належить до сім`ї своїх батьків незалежно від місця проживання виключно поки має статус дитини, а отже до досягнення повноліття.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5 - рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство.

За змістом постанови КЦС ВС від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 13 Закону України «Про соціальні послуги», фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї , які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки

Згідно із п. 1 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого Постановою КМУ № 859 від 23.09.2020 , компенсація призначається фізичним особам, які здійснюють догляд за особами із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є особами з інвалідністю I групи.

Як обґрунтовано зауважив позивач, під час вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 компенсації по догляду за ОСОБА_2 , визначався сукупний дохід виключно вказаних осіб, як єдиних членів однієї сім`ї, що також є підтвердженням відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім`ї, крім позивача.

З огляду на наведене та встановлені обставини даної справи колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є єдиними членами однієї сім`ї.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач не надав доказів неможливості здійснення дочкою ОСОБА_2 постійного догляду за своєю матір`ю (довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ), колегія суддів розцінює критично.

Так, згідно із ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Стаття 202 Сімейного кодексу України передбачає обов`язок повнолітніх доньки або сина утримувати непрацездатних батьків.

Водночас, закон не встановлює обов`язку здійснювати фактичний догляд, особливо якщо повнолітня донька або син не проживає з особою з інвалідністю та не є членом її сім`ї у розумінні закону.

При цьому, за змістом статей 264, 266 Сімейного кодексу України внуки, правнуки зобов`язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда. Повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Тобто, обов`язок утримувати своїх діда чи бабу виникає у повнолітніх внуків, якщо у них (діда або баби) немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, можуть надавати матеріальну допомогу.

Встановлено, що дочка ОСОБА_2 не бажає утримувати свою матір, не є членом її сім`ї, уникає будь-яких контактів з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а за таких обставин, з врахуванням норм статей 264, 266 Сімейного кодексу України обов`язок утримання хворої бабусі виник у ОСОБА_1 .

Варто вказати й на відмінність між утриманням та доглядом, що полягає у різних підставах виникнення обов`язку утримання або догляду. Якщо обов`язок утримувати особу виникає на підставі закону та не передбачає обов`язкове спільне проживання, то обов`язок доглядати виникає на підставі домовленості членів сім`ї та передбачає обов`язкове спільне проживання, без чого здійснення догляду не можливе.

Особливу увагу апеляційний суд звертає на те, що якщо в більшості пунктів ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII передбачене право на відстрочку, за відсутності інших осіб, які зобов`язані за законом утримувати особу з інвалідністю, то п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII передбачає право на відстрочку для членів сім`ї другого ступеня споріднення, які здійснюють догляд і за відсутності інших членів сім`ї, які можуть доглядати за особою з інвалідністю.

Відповідач жодним чином не спростовував та не заперечував того, що дочка ОСОБА_2 не може здійснювати догляд за своєї матір`ю.

До того ж, ОСОБА_1 не повинен доводити факт відсутності інших членів сім`ї, які можуть доглядати за ОСОБА_2 , оскільки інших членів сім`ї у ОСОБА_2 немає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, а відповідач безпідставно відмовив позивачу у реалізації такого права, що свідчить про протиправність та необхідність скасування рішення, яке оформлене у вигляді протоколу комісії, створеної при ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4/29 від 23.01.2025, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.

З огляду на наведене та відсутність будь-яких інших підстав для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, апеляційний суд вважає, що для належного та повного захисту прав позивача, порушених відповідачем у спірних правовідносинах необхідно зобов`язати комісію, створену при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII та надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

За результатом розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, а тому позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 3028 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року скасувати.

Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене у вигляді протоколу комісії, створеної при ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4/29 від 23.01.2025, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати комісію, створену при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3028 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.