Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №240/21216/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/21216/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

21 квітня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Сьомого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, і просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка призвела до не нарахування та невиплати відповідно до Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 02.10.2019 по день фактичної виплати (30.05.2025) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії, нарахованої ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №240/7770/20, однак невиплаченої йому за життя;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату відповідно до Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 02.10.2019 по день фактичної виплати (30.05.2025) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії, нарахованої ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №240/7770/20, однак невиплаченої йому за життя.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №240/7770/20, яке набрало законної сили 26.01.2021, територіальним органом ПФУ її батьку - ОСОБА_2 було здійснено нарахування пенсійних виплат в розмірі 56348,06 грн, тобто вказане рішення суду по вказаній справі боржником виконане частково, а саме: на його виконання боржник здійснив лише нарахування ОСОБА_2 коштів в сумі 56348,06 грн, виплату яких йому за життя не провів. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вона, ОСОБА_1 , є його спадкоємцем, a тому набула право на отримання нарахованих, але не одержаних батьком за життя пенсійних виплат, в тому числі на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушення строків їх виплати. Однак, відповідач, при виплаті успадкованих пенсійних виплат не здійснив нарахування та виплату зазначеної компенсації.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернулася до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила його скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити її позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, і ,зокрема не врахував, що вона має право на отримання компенсації втрати частини частипни доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсійних виплат її батька, нарахованих йому на виконання рішення суду, однак невиплачених йому за життя, проте виплачениїх їй ій, як його спадкоємцю, на підставі рішення суду.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не заперечуються сторонами, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі № 240/7770/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_2 з 02.10.2019 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

На виконання даного рішення суду за період з 02.10.2019 по 31.01.2021 нарахована доплата в сумі 56348,06 грн, яка за життя ОСОБА_2 виплачена не була.

З 01.05.2021 виплату пенсії ОСОБА_2 припинено у зв`язку зі смертю. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 07.04.2021).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17.07.2023 у справі №295/7999/23 на користь ОСОБА_1 стягнуто в порядку спадкування не одержані за життя спадкодавцем - ОСОБА_2 пенсійні виплати, згідно перерахунку за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року у справі № 240/7770/20, в розмірі 56348,06 грн.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира було виконано 30.05.2025, що підтверджується копією виписки по банківському рахунку позивача.

08.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила провести відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 21.02.2001 №159 нарахування та виплату за період з 02.10.2019 по 30.05.2025 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати їй пенсії (складових 3 пенсії), нарахованої ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 y справі №240/7770/20.

Відповідач листом від 08.08.2025 повідомив, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривня території України і не мають разового характеру.

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив їй компенсацію втрати частини доходів за період з 02.10.2019 по 30.05.2025 у зв`язку із порушенням строків виплати частини пенсії, нарахованої ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №240/7770/20, однак невиплаченої йому за життя, а тому звернулася до суду за захистом порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст.1227 ЦК України, зазначив, що правовідносини стосовно перерахунку та виплати пенсії, а відтак і нарахування компенсації за час затримки її виплати, є особистими і відносно них правонаступництво недопустиме, оскільки вони пов`язані із певною особою і її статусом та відповідно не допускають правонаступництва.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач вважає, що, як правонаступниця свого померлого чоловіка-військовослужбовця, має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.03.2019 по 28.07.2023 та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати йому індексації грошового забезпечення.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Статтею 269 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (стаття 271 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права.

Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 576/1388/17, від 15.11.2021 у справі №340/5543/20, від 05.05.2022 у справі № 520/10496/2020 та від 09.02.2023 у справі № 600/1290/20-а, від 14.03.2025 у справі №580/6254/22.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору є сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії. Однак така компенсація за життя не були нараховані та не належали померлому ОСОБА_2 .

Доказів нарахування батькові позивачки компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії матеріали справи не містять.

Оскільки спір у даній справі виник, стосовно сум, які за життя ОСОБА_2 йому не належали, не були нараховані та присуджені, то такі суми, не можуть передаватися, зокрема доньці, померлого.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має, в порядку встановлену цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що саме її права, свободи та законні інтереси були порушені суб`єктом владних повноважень.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить здійснити нарахування та виплату сум компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії, нарахованої ОСОБА_2 . Разом з тим, за його життя ці суми не були нараховані.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 компенсація втрати частини доходів у зв`язку із не виплатою частини пенсії на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №240/7770/20, не нараховувалася.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що лише нараховані суми компенсації входять до складу спадщини, підлягають виплаті спадкоємцям, за цих умов наведені правовідносини допускають правонаступництво.

Отже, правовідносини стосовно перерахунку та виплати пенсії, а відтак і нарахування компенсації за час затримки її виплати, є особистими і відносно них правонаступництво недопустиме, оскільки вони пов`язані із певною особою і її статусом та відповідно не допускають правонаступництва.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивачки відсутні підстави щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату їй компенсації у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії її померлого батька, оскільки такі виплати нерозривно пов`язані саме з особою померлого.

Враховуючи все вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.